Постанова

від 22.11.2011 по справі 2а-9245/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 року № 2а-9245/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Русенко І.Я.,

представника позивача Петруняка Є.В.,

представника відповідача Савченка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест» (далі - ТзОВ «Галнафто-Інвест») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000332321/0 від 11.03.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Зазначає, що положеннями п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті є лише податкова накладна. При цьому, вважає, що інших обмежень щодо формування податкового кредиту жодним законом не передбачено. Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в порушення п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 507754 грн. 13 коп., в тому числі: за квітень 2009 року в сумі 84024 грн. 99 коп.; за квітень 2010 року в сумі 102595 грн. 97 коп.; за липень 2010 року в сумі 156881 грн. 35 коп.; за серпень 2010 року в сумі 164251 грн. 82 коп., у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Зазначає, що підставою для донарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість є недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань. У зв'язку з наведеним вище, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки, регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобов'язанні. Вважає, що сама по собі несплата такого податку контрагентом при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до платника податку при несплаті цього податку його контрагентом, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Враховуючи викладене, позивач вважає, що не може нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства іншим платником податків. Враховуючи наведене вище, просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснив, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з Законом України «Про податок на додану вартість». Зазначає, що за умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку доходи, які надходять до бюджету від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. При цьому, відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету. Враховуючи наведене, вважає, що право на відшкодування виникає лише при фактичному надходження податку на додану вартість до бюджету, а не з самого факту здійснення господарської операції та сплати покупцем податку в ціні товару. Таким чином, оскільки контрагентами позивача не сплачено до бюджету податку на додану вартість, відповідач вважає, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит. У зв'язку з наведеним вище, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Галнафто-Інвест», що зареєстроване за адресою: м. Львів, проспект Свободи, буд. 26, код ЄДРПОУ - 31441730, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа, взяте на облік як платник податків в ДПІ у Галицькому районі м. Львова та зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень від 16.11.2010 року № 947 та від 14.12.2010 року № 1027, згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Галнафто-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.02.2011 року № 182/23-2/31441730.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 507754 грн. 13 коп., в тому числі: за квітень 2009 року в сумі 84024 грн. 99 коп.; за квітень 2010 року в сумі 102595 грн. 97 коп.; за липень 2010 року в сумі 156881 грн. 35 коп.; за серпень 2010 року в сумі 164251 грн. 82 коп.

На підставі акту перевірки від 16.02.2011 року № 182/23-2/31441730, відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 року № 0000332321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 634693 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 507754 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 126939 грн. 00 коп., яке було направлено позивачеві.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 11.03.2011 року № 0000332321/0. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року ТзОВ «Галнафто-Інвест» задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 21077979 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 01.01.2010 року між ТзОВ «Алтея-Консалтинг» (Комісіонер.) та ТзОВ «Галнафто-Інвест» (Комітент) укладено Договір комісії № 1/01-К. Відповідно до п.1.2 діючого договору Комісіонер виконує свої договірні зобов'язання за комісійну винагороду в розмірі 24 % від вартості всіх марок отриманого цементу (враховуючи ПДВ).

До перевірки представлено наступні акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг):

акт № 4 від 31.05.2010 року прийому-передачі виконаних робіт (послуг) до Договору № 1/01-К від 01.01.10 року, де визначено розмір комісійної винагороди в сумі 512979 грн. 84 коп. крім того ПДВ 102595 грн. 97 коп. (податкова накладна видана комісіонером ТзОВ «Алтея-Консалтинг» № 300404 від 30.04.10 року на суму 512 979 грн. 84 коп., крім того ПДВ 102595 грн. 97 коп.); акт № 7 від 31.07.2010 року прийому-передачі виконаних робіт (послуг) до Договору № 1/01-К від 01.01.10 року, де визначено розмір комісійної винагороди в сумі 784406 грн. 75 коп., крім того ПДВ 156881 грн. 35 коп. (податкова накладна видана комісіонером ТзОВ «Алтея-Консалтинг» № 310701 від 31.07.10 року на суму 784406 грн. 75 коп., в тому числі ПДВ 156881 грн. 35 коп.); акт № 8 від 31.08.2010 року прийому-передачі виконаних робіт (послуг) до Договору № 1/01-К від 01.01.10 року, де визначено розмір комісійної винагороди в сумі 821259 грн. 12 коп., крім того ПДВ 164251 грн. 82 коп. (податкова накладна видана комісіонером ТзОВ «Алтея-Консалтинг» № 310801 від 31.08.10 року на суму 82179 грн. 12 коп., в тому числі ПДВ 164251 грн. 82 коп.).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними на комісійну винагороду включено ТзОВ «Галнафто-Інвест» до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 102595 грн. 97 коп., липень 2010 року в сумі 156881 грн. 35 коп., серпень 2010 року в сумі 164251 грн. 82 коп. Отже, враховуючи вищенаведене, встановлено, що до бюджету не сплачено суму податку на додану вартість з факту продажу послуг ТзОВ «Алтея-Консалтинг».

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що між ПП «Абер» (Комісіонер) та ТзОВ «Галнафто-Інвест» (Комітент) укладено договір комісії № 1/01-К від 31.12.2008 року. Відповідно до п.1.2 діючого договору Комісіонер виконає свої договірні зобов'язання за комісійну винагороду в розмірі 30% від вартості всіх марок отриманого цементу (з ПДВ) згідно Договору про продаж продукції № 144/10-08 ВН від 10.07.2008 року, який укладено між Кредитором (в основному договорі іменується «Продавець») та Боржником в основних договорах іменується «Покупець») на основі звіту Комітента про фактично отриману кількість цементу станом на останній день місяця.

До перевірки представлено: акт № 4 від 30.04.2009 року прийому-передачі виконаних робіт до Договору № 1/01-К від 31.12.2008 року, де визначено розмір комісійної винагороди в сумі 504149 грн. 97 коп. (в тому числі ПДВ 84024 грн. 99 коп.) та податкова накладна № 87 від 30.04.2009 року на суму 504149 грн. 97 коп. (в тому числі ПДВ 84024 грн. 99 коп.).

Перевіркою взаємовідносин ТзОВ «Галнафто-Інвест»з ТзОВ «Алтея-Консалтинг» (код ЄДРПОУ 36177169) встановлено формування ТзОВ «Галнафто-Інвест» податкового кредиту з податку на додану вартість всього в сумі 423729 грн. 14 коп., в тому числі квітень 2010 року в сумі 102595 грн. 97 коп., липень 2010 року в сумі 156881 грн. 35 коп., серпень 2010 року в сумі 164251 грн. 82 коп., а саме: за результатами опрацювання та проведеного аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредит) з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року), встановлено, що ТзОВ ТзОВ «Галнафто-Інвест» сформовано податковий кредит за рахунок ТзОВ «Алтея-Консалтинг» в загальній сумі ПДВ 423729 грн. 14 коп., в тому числі: квітень 2010 року в сумі 102595 грн. 97 коп., липень 2010 року в сумі 156881 грн. 35 коп., серпень 2010 року в сумі 164251 грн. 82 коп.

В свою чергу ТзОВ «Алтея-Консалтинг» не задекларовано податкові зобов'язання в сумі 423729 грн. 14 коп., в тому числі: квітень 2010 року в сумі 102595 грн. 97 коп., липень 2010 року в сумі 156881 грн. 35 коп., серпень 2010 року в сумі 164251 грн. 82 коп., що встановлює наявність розбіжності згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до даних АІС «Податки» та Системи автоматизованого співставлення остання декларація ТзОВ «Алтея-Консалтинг» з податку на додану вартість подана лише за березень 2010 року. Згідно з даними податкового обліку з податку на додану вартість ТзОВ «Галнафто-Інвест», сума податку на додану вартість по податкових накладних ТзОВ «Алтея-Консалтинг», відображених в реєстрі отриманих податкових накладних та відповідних Деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року становить 423729 грн. 14 коп.

Крім того, перевіркою встановлено, що згідно акту від 16.09.2010 року № 5088/23-409/31441730 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Галнафто-Інвест» (код ЄДРПОУ 31441730) з питань достовірності відображення показників податкового зобов'язання та податкового кредит в податковій декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року встановлено, що ТзОВ «Галнафто-Інвест» сформовано податковий кредит в сумі 456586 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Алтея-Консалтинг», в тому числі: за травень 2010 року в сумі 224215 грн. 00 коп., за червень 2010 року в сумі 232369 грн. 00 коп.

Згідно з центральною базою даних України ТзОВ «Алтея-Консалтинг» (код ЄДРПОУ 36177169), перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відомості про державну реєстрацію - №10741020000032013 від 19.11.2008, місцезнаходження платника - не встановлено.

Крім того, за результатами опрацювання та проведеного аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2009 року) встановлено, що ТзОВ «Галнафто-Інвест» сформовано податковий кредит за квітень 2009 року за рахунок отримання послуг від ПП «Абер» в загальній сумі ПДВ 84024 грн. 99 коп.

В свою чергу ПП «Абер» не задекларовано свої податкові зобов'язання в квітні 2009 року в сумі ПДВ - 84024 грн. 99 коп., що встановлює наявність розбіжності згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Як свідчать дані АІС «Податки» та Системи автоматизованого співставлення ПП «Абер» декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року не подана.

Згідно з даними ВІАС ДПА у Львівській області встановлено, що ПП «Абер» податкової звітності за квітень 2009 року не подано. Отже, враховуючи вищенаведене, встановлено, що до бюджету не сплачено суму податку на додану вартість з факту продажу послуг ПП «Абер».

При вирішенні справи по суті суд виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами не оспорюється, надані останнім документи є фактичною підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена.

Судом встановлено, що вказані вище накладні повністю відповідають вимогам до первинних документів, які передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року. Форма цих накладних затверджена Міністерством статистики України, а тому вона є підтверджуючим документом про отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі якого здійснюються записи в бухгалтерському обліку та формується податковий кредит.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

За таких обставин суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей щодо реєстрації свого контрагента чи несплату ним податків, адже податкові зобов'язання не мають колективного характеру і у кожного платника податків виникають індивідуально, виходячи з виконаних операцій.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Згідно положень абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону вбачається, що підставою для відповідальності платника є непідтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Таким чином, підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані платником податку. В ході перевірки не встановлено факту відсутності у позивача податкових накладних, які підтверджують суми податку, включені нами до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що з системного аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Крім того, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та правомірність формування податкового кредиту.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування відповідачем до нього штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 11.03.2011 року № 0000332321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 634693 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем - 507754 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 126939 грн. 00 коп. є протиправними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 11.03.2011 року № 0000332321/0.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галнафто-Інвест» (код ЄДРПОУ - 31441730) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 листопада 2011 року.

Суддя А.Г. Гулик