Ухвала

від 06.02.2013 по справі 2а-8800/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 р.Справа № 2а-8800/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Мурга С.С.,

представника позивача - Старостіної О.Ю.,

представника відповідача - Полежака О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-8800/12/2070

за позовом Приватного підприємства ВПКФ "Реаком"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2012 року позивач - Приватне підприємство ВПКФ "Реаком" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 20.04.2012 р. №0000071540.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року адміністративний позов ПП ВПКФ "Реаком" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 20.04.2012р. №0000071540.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПП ВПКФ "Реаком" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 32564310), знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова ДПС Харківської області.

30.03.2012 року ДПІ у Московському районі м. Харкова ДПС Харківської області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного Підприємства "Виробнича Переробна Комерційна Фірма "Реаком" (код ЄДРПОУ 32564310) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР" (код ЄДРПОУ 36457640), ТОВ "ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ" (код ЄДРПОУ 36988128) та ТОВ "БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37093546) за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 139/07-013/32564310 від 30.03.2012 р. (а.с. 10-32 т.1).

За висновками акту перевірки позивачем порушено п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу та п.п.7.4.1 та пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, які були виписані ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР", ТОВ "ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ", ТОВ "БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ ПЛЮС" за нікчемними правочинами, господарські операції в межах яких фактично не відбулись.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2012 р. за №0000071540 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 28.364,34грн. (основний платіж - 23.774,00грн., штраф - 4.590,34грн.) (а.с. 88 т. 1).

В подальшому ДПІ у Московському районі м. Харкова ДПС Харківської області складено лист про внесення змін до податкового повідомлення-рішення від 20.04.2012р. №0000071540, згідно з яким суму штрафних санкцій замість 4590,34 грн. слід вважати суму 4585,34 грн. (т.1 а.с.92).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України. Зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України та пп. 7.4.1 та п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Спірне рішення від 20.04.2012 р. за №0000071540 винесено з посиланням на встановлене відповідачем порушення лише ст. 198 Податкового кодексу України, а податкові зобов'язання нараховані позивачу цим рішенням за період 2010 року та 2011року. Зазначені обставини свідчать про неправомірність спірного рішення, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

01.09.2009 року між позивачем, ПП"ВПКФ "Реаком" (в якості Покупця) та ТОВ "Техно-Асавир" (в якості Постачальника) укладено письмовий правочин у формі Договору № 012/09 від 01.09.2009р., додаткову угоду від 01.09.2010р. до Договору № 012/09 від 01.09.2009р., предметом якого є постачання товарів та матеріалів на замовлення Покупця, а саме - хімічні реактиви, лабораторні прилади, лабораторний посуд та лабораторні матеріали (т.1 а.с.137-139).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним правочином позивач надав складені контрагентом: видаткову накладну № 51 від 20.01.2010р. на суму 1678 грн.80 коп. та податкову накладну № 51 від 20.01.2010р. на загальну суму 1678 грн. 80 коп. (в тому числі ПДВ - 279 грн.80коп.), видаткову накладну № 158 від 11.02.2010 р. на суму 1867 грн. 80 коп. та податкову накладну № 158 від 11.02.2010р. на загальну суму 1867 грн. 80 коп. (в тому числі ПДВ- 311 грн.30 коп.), видаткову накладну № 280 від 15.03.2010р. на суму 5004 грн. 00 коп. та податкову накладну № 280 від 15.03.2010р. на загальну суму 5004 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ-834 грн.00 коп.), видаткову накладну № 351 від 01.04.2010р. на суму 5924 грн. 52 коп. та податкову накладну № 351 від 01.04.2010р. на загальну суму 5924 грн. 52 коп. (в тому числі ПДВ-987 грн.42 коп.), видаткову накладну № 407 від 22.04.2010р. на суму 6840 грн. 00 коп. та податкову накладну № 407 від 22.04.2010р. на загальну суму 6840 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ. 1140 грн.00 коп.), видаткову накладну № 466 від 11.05.2010р. на суму 3028 грн. 20 коп. та податкову накладну № 466 від 11.05.2010р. на загальну суму 3028 грн. 20 коп. (в тому числі ПДВ-504 грн.70коп.), видаткову накладну № 590 від 11.06.2010р. на суму 1001 грн. 28 коп. та податкову накладну № 590 від 11.06.2010р. на загальну суму 1001 грн. 28 коп. (в тому числі ПДВ- 166 грн.88 коп.), видаткову накладну № 680 від 07.07.2010р. на суму 1104 грн. 96 коп. та податкову накладну № 407 від 07.07.2010р. на загальну суму 1104 грн. 96 коп. (в тому числі ПДВ-184 грн.16 коп.), видаткову накладну № 869 від 01.09.2010р. на суму 10406 грн.40 коп. та податкову накладну № 869 від 01.09.2010р. на загальну суму 10406 грн.40 коп. (в тому числі ПДВ-1734 грн.40коп.), видаткову накладну № 1026 від 20.10.2010р. на суму 1111 грн. 32 коп. та податкову накладну № 1026 від 20.10.2010р. на загальну суму 1111 грн. 32 коп. (в тому числі ПДВ- 185 грн.22 коп.), видаткову накладну № 1126 від 11.11.2010р. на суму 10865 грн. 52 коп. та податкову накладну № 1126 від 11.11.2010р. на загальну суму 10865 грн. 52 коп. (в тому числі ПДВ- 1810 грн.92 коп.), видаткову накладну № 1202 від 03.12.2010р. на суму 4902 грн. 00 коп. та податкову накладну № 1202 від 03.12.2010р. на загальну суму 4902 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 817 грн. 00коп.), видаткову накладну № 914 від 20.09.2010р. на суму 16 601,94 грн. 00 коп. та податкову накладну № 914 від 20.09.2010р. на загальну суму 16 601,94 грн. (в тому числі ПДВ- 2 766,99 грн.) (т.1 а.с.140-177).

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями № 1322 від 05.02.2010р., № 1337 від 19.03.2010р., № 1342 від 29.03.2010р., № 1359 від 21.04.2010р., № 1361 від 28.04.2010р., № 1383 від 27.05.2010р., № 1400 від 30.06.2010р.,№ 1419 від 30.07.2010р., № 1436 від 21.09.2010р., № 1439 від 27.09.2010р., № 1440 від 30.09.2010р., № 1457 від 29.10.2010р., 1482 від 14.12.2010р., № 1482 від 14.12.2010р., що підтверджується банківськими виписками (т.2 а.с. 165-264).

09.12.2010 року між позивачем - ПП"ВПКФ "Реаком" (в якості Покупця) та ТОВ "Бізнес консалтінг плюс" (в якості Постачальника) укладено Договір № 21/2010 від 09.12.2010р., предметом якого є постачання товарів та матеріалів а саме - хімічні реактиви, лабораторні прилади, лабораторний посуд та лабораторні матеріали.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним правочином позивачем надано до суду складені контрагентом: видаткову накладну №0036 від 17.01.2011р. на суму 3786 грн. 00 коп. та податкову накладну №36 від 17.01.2011р. на загальну суму 3786грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 631 грн.00 коп.), видаткову накладну №104 від 04.02.2011р. на суму 5937 грн. 00 коп. та податкову накладну №104 від 04.02.2011р. на загальну суму 5937 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 989 грн.50 коп.), видаткову накладну №14 від 02.03.2011р. на суму 2514 грн. 00 коп. та податкову накладну №14 від 02.03.2011р. на загальну суму 2514 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 419 грн.00 коп.), видаткову накладну № 33 від 02.04.2011р. на суму 6830 грн. 58 коп. та податкову накладну № 33 від 02.04.2011р. на загальну суму 6830 грн. 58 коп. (в тому числі ПДВ- 1138 грн.43 коп.), видаткову накладну №20 від 06.05.2011р. на суму 7440 грн. 00 коп. та податкову накладну №27 від 06.05.2011р. на загальну суму 7440 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 1240 грн.00 коп.), видаткову накладну № 27 на загальну суму 6110 грн. 00 коп. та податкову накладну №27 від 02.06.2011р. на загальну суму 6110 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 1018 грн.33коп.), видаткову накладну № 32 від 05.07.2011р. на загальну суму 4283 грн. 28 коп. та податковою накладною № 32 від 05.07.2011р. на загальну суму 4283 грн. 28 коп. (в тому числі ПДВ- 713 грн. 88коп.), видаткову накладну № 48 від 08.08.2011р. на суму 5502 грн. 00 коп. та податкову накладну № 48 від 08.08.2011р. на загальну суму 5502 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ- 917 грн. 00коп.), видаткову накладну №795 від 22.09.2011р. на суму 3248 грн. 22 коп. та податкову накладну №127 від 22.09.2011р. на загальну суму 3248 грн. 22 коп. (в тому числі ПДВ- 541 грн. 37 коп.), видаткові накладні №№ 795,794 на загальну суму 24253грн. 80 коп. та податкову накладну №55 від 12.09.2011р. на загальну суму 24253 грн. 80 коп. (в тому числі ПДВ- 4042 грн.30 коп.) (т.1 а.с.107-137).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням № 1496 від 31.01.2011р.,№ 1511 від 28.02.2011р.,№ 1522 від 31.03.2011р., № 1530 від 15.04.2011р.№ 1541 від 28.04.2011р., № 1547 від 12.05.2011р., № 1551 від 25.05.2011р., № 1552 від 27.05.2011р.,№27 від 02.06.2011р., № 1562 від 14.06.2011р., № 1564 від 23.06.2011р. № 32 від 05.07.2011р., № 1568 від 07.07.2011р., № 1571 від 18.07.2011р., № 1578 від 29.07.2011р. № 1586 від 08.08.2011р., № 1591 від 31.08.2011р. №751 від 12.09.2011р., № 794 від 22.09.2011р.№ 1595 від 09.09.2011р., № 1607 від 22.09.2011р., № 1610 від 30.09.2011р., № 1611 від 03.10.2011р., що підтверджується банківськими виписками (т.2 а.с. 165-264).

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

06.04.2010р. між позивачем - ПП"ВПКФ "Реаком" (в якості Замовника) та ТОВ "Тех-Агромаркет" (в якості Виконавця) укладено Договір № С07/04/10 від 06.04.2010р., предметом якого є надання консультаційних послуг з аналізу фінансово - господарської діяльності.

Посилаючись на реальність господарських операцій за вказаним правочином позивачем надані складені контрагентом акт виконаних робіт від 30.06.2010 року на суму 2400,00грн. (в тому числі ПДВ - 400,00грн.), платіжне доручення № 1401 від 30.06.2011р., податкова накладна №659 від 30.06.2010р. на загальну суму 2.400,00грн. (в тому числі ПДВ - 400,00грн.).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В 2011 році правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

На час укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентами, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується Довідками Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (т.3 а.с. 7-16).

Податкові накладні, які були виписані контрагентами позивача, не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами та підтверджували висновки акту перевірки № 139/07-013/32564310 від 30.03.2012 р.

Судом першої інстанції встановлено, що суб'єктом владних повноважень в основу судження про завищення платником податків податкового кредиту з ПДВ покладено виключно висновки актів, складених іншими ДПІ про нікчемність всіх правочинів, укладених за участі контрагентів позивача.

Так, зі змісту акту перевірки 139/07-013/32564310 від 30.03.2012р. вбачається, що відповідач при винесенні спірного рішення посилався на висновки актів перевірок ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки та акти про результати невиїзних документальних перевірок контрагентів позивача - ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР", ТОВ "ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ" та ТОВ "БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ ПЛЮС".

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі № 2-а-7797/11/2070, визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.07.09 по 31.12.10 на підставі якої складений акт перевірки від 07.04.11р. № 547/23-03-05/36457640.

Зазначена постанова набрала законної сили.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі № 2-а-10712/11/2070, визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БІЗНЕС-КОНСАЛТІНГ ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період грудень 2010, січень 2011 на підставі якої складений акт перевірки від 19.04.11р. № 702/23-03-05/37093546.

Зазначена постанова набрала законної сили.

Ці обставини відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що позивачем у перевіряємому періоді не завищено податковий кредит.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 20.04.2012р. №0000071540.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-8800/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.02.2013 р.