Рішення

від 13.02.2013 по справі 1110/2020/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/533/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Мумига І.М.

Спори, що виникають із договорів найму (оренди) Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.02.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Авраменко Т.М.,

суддів: Пищиди М.М., Чельник О.І.

при секретарі: Крисановій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» про припинення дії договору оренди землі та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

31 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» (далі - СВК «Нива») про припинення дії договору оренди землі та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Зазначав, що є власником земельної ділянки площею 5,99 га, розташованої на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Між ним та СВК «Нива» 27 вересня 2007 року був укладений договір оренди земельної ділянки № 20 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років, тобто до 31 жовтня 2012 року. Після спливу дії договору, відповідач без правових на те підстав продовжує обробляти земельну ділянку, ігноруючи умови договору.

Просив суд припинити дію договору оренди землі без відшкодування витрат відповідачу та усунути перешкоди у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом заборони проводити обробіток зазначеної земельної ділянки після 31 жовтня 2012 року та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю вимог. Суд дійшов висновку, що на час розгляду справи в суді, строк дії договору оренди землі не закінчився, тому підстав для його припинення і усунення перешкод у здійсненні права власності не має .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Зазначає, що договір укладено 27 вересня 2007 року на строк 5 років, тому строк дії договору закінчився у вересні 2012 року. Визначений в п.3.1 договору термін його дії до 31 жовтня 2013 року є помилкою, оскільки в такому випадку термін дії договору буде складати 6 років, що суперечить його волевиявленню.

В засідання апеляційного суду сторони та їх представники, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином під розписку (а.с.61-63), не прибули. Представник відповідача в письмовому запереченні просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним і обґрунтованим, а справу розглянути в його відсутності (а.с.64-66). Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України)

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявних обставин (фактів), яким обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки площею 5,99 га, розташованої на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району (а.с.7).

27 вересня 2007 року між сторонами укладено договір оренди вказаної земельної ділянки терміном на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації і діє до 31 жовтня 2013 року (п.3.1 договору), передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 денний строк з моменту державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п.6.3), після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку після збору врожаю у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він її одержав. (п.7.1), підставою припинення договору є закінчення терміну дії договору (п.2.2). Відповідно до п. 15.6 договір оренди набрав чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Незважаючи на те , що державна реєстрація договору здійснена 12 березня 2009 року (а.с.6), вказана земельна ділянка була передана СВК «Нива» в оренду 20 вересня 2007 року відповідно до акту прийому-передачі (а.с.8).

До СВК «Нива» за вх.№287 27 липня 2012 року надійшла заява ОСОБА_2 про виділення йому земельної ділянки у власне користування з проханням не обробляти землю по закінченню строку договору (а.с.9), тобто позивач завчасно попередив відповідача про небажання продовжувати строк дії договору.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що на час розгляду справи судом термін дії договору оренди землі не закінчився, оскільки договір набрав чинності після його державної реєстрації, тобто з 12 березня 2009 року, а доводи позивача, що договір оренди діє до 31 жовтня 2012 року ґрунтується на припущеннях, проте погодитися з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір оренди землі укладається в письмовій формі, однією з істотних умов договору є строк дії договору. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено ( ст.ст.14, 17, 19, 31 Закону України «Про оренду землі»). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ст.ст.18,20 Закону України «Про оренду землі», чинні на час укладення договору).

Виходячи з умов укладеного договору можна зробити висновок, що договір оренди укладався строком на п'ять років, зазначено конкретну дату кінцевого строку його дії до 31 жовтня 2013 року та вказано на умову набрання чинності договором оренди, що пов'язувалося з його державною реєстрацією.

Доводи позовної заяви та апеляційної скарги про описку в зазначенні кінцевого строку дії договору 2013 рік замість 2012 рік, є обґрунтованими, оскільки, виходячи з дати укладення договору, дати передачі в оренду земельної ділянки, строку фактичного здійснення сторонами своїх прав та обов'язків за договором, зазначення кінцевим строком дії договору 2013 рік свідчить про строк дії договору в шість років, разом з тим умовами договору строк його дії визначено в п'ять років.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав початком строку дії договору дату його державної реєстрації, однак указаний висновок зроблено за неправильного застосування норм матеріального права.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У цивільному законодавстві розмежовуються поняття строку договору та набрання чинності договором. Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Тобто, строком договору є час його чинності, протягом цього періоду часу сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Строк дії договору визначається на розсуд сторін, якщо тільки в законі чи акті державного органу, обов'язкового для сторін, не обмежується строк його чинності. Відповідно до ст. 640 ЦК України моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації. Строк чинності договору обумовлює й строк чинності зобов'язання , що виникло з цього договору.

Визначення моменту в часі, з настанням якого договір вважається укладеним, є важливим з огляду на ряд обставин. З ним повязується початок дії договору (ч. 2 ст. 631 ЦК України), набуття сторонами цивільних прав та обовязків, можливість настання відповідальності за порушення умов договору, на відносини сторін поширюється дія норм закону, інших актів цивільного законодавства, що стосуються даного виду договору.

Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що сторони, у зв'язку з затримкою державної реєстрації договору оренди, досягли згоди щодо продовження строку дії договору оренди та узгодили інший кінцевий строк дії цього договору.

Чинне цивільне законодавство, як ЦК України, так і Закон України «Про оренду землі», не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, крім сторін, вирішувати вказане питання, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Висновок суду про продовження дії договорів оренди та відрахування п'ятирічного строку їх дії, починаючи з дня державної реєстрації, не ґрунтується на вимогах чинного цивільного законодавства та умовах укладеного між сторонами договору оренди із зазначенням п'ятирічного та кінцевого строку його дії.

Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України всім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст.152 ЗК України).

Достовірно знаючи про небажання власника землі продовжувати строк дії договору оренди, відповідач продовжує нею володіти та користуватися, чим порушує його права.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 160 грн.95 коп.(а.с.1,53).

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2012 року.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати припиненим договір №20 оренди земельної ділянки, укладений 27 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Нива», в зв'язку із закінченням терміну дії договору 31 жовтня 2012 року.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, заборонивши сільськогосподарському виробничому кооперативу «Нива» проводити обробіток належної йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю земельної ділянки №552, площею 5,99 га, що знаходиться на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району, після 31 жовтня 2012 року.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 160 грн.95 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя:

судді: