Постанова

від 06.02.2013 по справі 2а-16706/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2013 року 12:28 № 2а-16706/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача - Левицького В.А., відповідача - Колодяжної Л.В розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Бриз Комфорт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2012 року № 0000932250, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 грудня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Бриз Комфорт» (далі - ПП «Бриз Комфорт») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2012 року № 0000932250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-16706/12/2670 призначено до судового розгляду на 25 грудня 2012 року.

В судовому засіданні 25 грудня 2012 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача до 06 лютого 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Бриз Комфорт» (код ЄДРПОУ 36556654) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 28 липня 2009 року за № 10681020000024701. Податкова адреса позивача: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 17, офіс 605.

ПП «Бриз Комфорт» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29 липня 2009 року за № 23957 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно свідоцтва від 06 червня 2010 року № 100286011 (анульоване 19.03.2012) позивач станом на момент вчинення спірних правочинів мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 365566526506).

До видів діяльності ПП «Бриз Комфорт» за КВЕД відносяться: 45.21.1 Будівництво будівель, 45.21.3 Будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, 45.45.0 Інші роботи з завершення будівництва, 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу.

В листопаді 2012 року на підставі наказу від 02 листопада 2012 року № 1731, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Горда Оксаною Михайлівною - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок (інспектор податкової служби І рангу) управління податкового контролю ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Бриз Комфорт» (код ЄДРПОУ 36556654) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «НВП «Сілард» (код ЄДРПОУ 34647641) за період грудень 2011 року, за результатами якої складено акт від 13 листопада 2012 року № 5203/22-521-36556654.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 346996,00 грн., в тому числі: за грудень 2011 року - на суму 346996,00 грн.

На підставі акту перевірки від 13 листопада 2012 року № 5203/22-521-36556654 посадовою особою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2012 року № 0000932250, яким ПП «Бриз Комфорт» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 433745,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 346996,00 грн., за штрафними санкціями - в розмірі 86749,00 грн.

ПП «Бриз Комфорт», вважаючи податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 27 листопада 2012 року № 0000932250 протиправним та таким, що не грунтується на нормах податкового законодавства, звернулось з позовом до суду про його скасування.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «НВП «Сілард», а тому спірне податкове повідомлення-рішення є нечинним та підлягає скасуванню.

ПП «Бриз Комфорт» також зазначив, що позивач та його контрагент станом на момент виникнення спірних правовідносин мали штат працівників, офіси, матеріальні ресурси, ліцензії на здійснення будівельної діяльності. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про відсутність ознак фіктивності підприємств, а відтак вказують на те, що правочини, які укладались між ними, були спрямовані на реальне настання правових та господарських наслідків.

Окрім цього, висновок податкового органу про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту вартості виконаних ТОВ «НВП «Сілард» робіт та поставлених матеріалів і устаткування є неправомірним, оскільки його зроблено на підставі даних перевірки ТОВ «НВП «Сілард» по взаємовідносинах з ПП «Інтеркрафт», за результатами якої виникли сумніви у реальності здійснення між вказаними товариствами господарських операцій.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позовних вимог ПП «Бриз Комфорт» відмовити в повному обсязі.

Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на акт від 17 вересня 2012 року № 2360/23-521/3467641 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Сілард» (код ЄДРПОУ 34647641) щодо взаємовідносин з ПП «Інтер Крафт» (код ЄДРПОУ 35774786) за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, яким встановлено здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ПП «Бриз Комфорт», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996 -ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 -ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем в підтвердження своєї позиції та правомірності виникнення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Сілард» надано договори:

- підряду від 09 вересня 2011 року № 09/02 та додані до нього документи, а саме: акт виконаних робіт до договору № 09/02. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «НВП «Сілард» зобов'язується виконати роботи по монтажу систем опалення, водопроводу та каналізації згідно кошторисів, монтажу;

- підряду від 02 грудня 2011 року № 12/02 та додані до нього документи, а саме: акт вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт до договору № 12/02, довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, підсумкову відомість ресурсів за грудень 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «НВП «Сілард» зобов'язується виконати роботи по монтажу систем опалення, тепло-холодопостачання, вентиляції, кондиціонування, водопроводу, каналізації в адміністрації по вул. Механізаторів, 9 в м. Києві;

- купівлі-продажу від 01 грудня 2011 року № 01-12/01 та видаткові накладні на його виконання. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «НВП «Сілард» зобов'язується поставити і передати у власність вентиляційні вироби з оцинкованої сталі. За умовами вказаних договорів позивач зобов'язується прийняти виконані роботи, поставлені товари та оплатити їх вартість.

Факт оплати робіт (послуг) та товару за вказаними договорами підтверджується наданими позивачем банківськими виписками.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни виконаних робіт, поставлених товарів ТОВ «НВП «Сілард» виписано податкові накладні від 02 грудня 2011 року № 1 на суму 64934,63 грн., в тому числі ПДВ - 10822,44 грн., 02 грудня 2011 року № 2 на суму 164060,90 грн., в тому числі ПДВ - 27343,48 грн., 02 грудня 2011 року № 3 на суму 181446,76 грн., в тому числі ПДВ - 30241,13 грн., 02 грудня 2011 року № 4 на суму 238026,86 грн., в тому числі ПДВ - 39671,14 грн., 02 грудня 2011 року № 5 на суму 377492,36 грн., в тому числі ПДВ - 62915,39 грн., 02 грудня 2011 року № 6 на суму 165790,56 грн., в тому числі ПДВ - 27631,76 грн., 02 грудня 2011 року № 7 на суму 145708,06 грн., в тому числі ПДВ - 24284,68 грн., 23 грудня 2011 року № 8 на суму 404859,40 грн., в тому числі ПДВ - 67476,57 грн., 02 грудня 2011 року № 9 на суму 66671,08 грн., в тому числі ПДВ - 11111,85 грн., 02 грудня 2011 року № 10 на суму 65539,28 грн., в тому числі ПДВ - 10932,21 грн., 02 грудня 2011 року № 11 на суму 46081,10 грн., в тому числі ПДВ - 7680,18 грн.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Використання в подальшому придбаних за вказаними вище договорами товарів та послуг підтверджується наданими позивачем договорами, укладеними з ТОВ «Арсан-Буд», ТОВ «Клімат Інжиніринг», ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», ТОВ «Будівельна компані «Геос».

Посилання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 17.0.2012 р. № 2960/22-521-34647641 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Сілард» (код за ЄДРПОУ 34647641) щодо взаємовідносин з ПП «Інтер Крафт» (код за ЄДРПОУ 35774786) за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.», як на доказ відсутності документального підтвердження права ПП «Бриз Комфорт» на включення сум по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Сілард» до податкового кредиту, судом сприймається критично, з огляду на наступне.

З вищевказаного акту вбачається, що його висновки зроблені на підставі інформації отриманої від ДПІ у Франківському районі м. Львова, а саме з акту від 29 лютого 2012 року № 143/23-4/35774786 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інтер Крафт» (код за ЄДРПОУ 35774786) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «НВП «Сілард» (код за ЄДРПОУ 34647641) за грудень 2011 року».

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Згідно з п. 2.1 Методичних рекомендацій для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Згідно п.4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

А тому, акт неможливості проведення зустрічної звірки не є актом, який встановлює, змінює або скасовує норми права чи породжує права та обов'язки суб'єкта, якому він адресований. Акт фіксує встановлення певних фактів (результатів звірки або їх відсутність), цей документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не тягне по відношенню до позивача жодних юридичних наслідків.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 7.2 вказаних Методичних рекомендацій при отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор:

- у разі підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - долучає матеріали зустрічної звірки до матеріалів перевірки;

- у разі непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

А отже, з наданих відповідачем актів 17.0.2012 р. № 2960/22-521-34647641 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Сілард» (код за ЄДРПОУ 34647641) щодо взаємовідносин з ПП «Інтер Крафт» (код за ЄДРПОУ 35774786) за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р.» та від 29 лютого 2012 року № 143/23-4/35774786 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інтер Крафт» (код за ЄДРПОУ 35774786) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «НВП «Сілард» (код за ЄДРПОУ 34647641) за грудень 2011 року» вбачається, що вказані акти стосуються взаємовідносин ПП «Інтер Крафт» та ТОВ «НВП «Сілард», однак не мають ніякого відношення до позивача та не свідчить про обізнаність посадових осіб ПП «Бриз Комфорт» про можливе вчинення його контрагентами порушень вимог податкового законодавства.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем у вищевказаних актах перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт поставки позивачу продукції, виконання робіт його контрагентом та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

При цьому, виходячи з характеру спірної операції, її проведення пов'язано відповідає звичайній господарській діяльності позивача, продукція придбана з метою її використання у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Відповідачем, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій та підписання первинних документів неуповноваженими особами, доказів, які свідчили про порушення кримінальних справ за обставинами діяльності ТОВ «НВП «Сілард», судових рішень, якими би встановлювались обставини протиправної діяльності вказаного підприємства, позивача, а також їх посадових осіб.

Отже, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій ПП «Бриз Комфорт» з ТОВ «НВП «Сілард», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З акту перевірки від 13 листопада 2012 року № 5203/22-521-36556654 вбачається, що відповідачем встановлено порушення податкового законодавства не позивачем, а його контрагентом, за дії якого позивач відповідальність не несе, з одгляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Окрім цього, відповідно до п 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 433745,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 86749,00 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0000932250 від 27 листопада 2012 року підлягає скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що для повного захисту поновлення прав, свобод та інтересів позивача є визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 27 листопада 2012 року № 0000932250.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Бриз Комфорт» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 листопада 2012 року № 0000932250.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Приватного підприємства «Бриз Комфорт» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.02.2013 р.