Рішення

від 15.02.2013 по справі 927/156/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

14 лютого 2013р. справа №927/156/13-г

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

До відповідача: Приватного підприємства «Новітні комплексні системи»,

вул. Садова,137, кв.5, м. Прилуки, Чернігівської обл., 17500

Про стягнення 22 951грн. 25коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність №2 від 05.02.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20 000,00грн. за поставлений товар згідно договору №1 від 01.06.11р., 2 459,38грн. пені за період з 23.03.12р. по 16.01.13р., 491,87грн. 3% річних за період з 23.03.12р. по 16.01.13р.

Від позивача надійшло клопотання від 13.02.13р., в якому зазначив, що заборгованість відповідача за поставлений товар рахується по видатковій накладній №21 від 30.07.11р. на суму 20 000,00грн., що оскільки в договорі №1 від 01.06.11р. не зазначено строк оплати то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України позивачем 15.03.12р. було направлено відповідачу письмову вимогу, що у відповіді на претензію вказано, що 16.03.12р. ПП «Новітні комплексі системи» отримало претензію №1 від 15.03.12р. з вимогою оплатити 20000грн. за переданий товар, отже дата прострочки виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару визначається з 23.03.12р. У вказаному клопотанні позивач підтримав позовні вимоги повністю, просив розглядати справу за його відсутності за поданими матеріалами, залучив до матеріалів справи оригінали витребуваних документів і просив суд після розгляду справи по суті повернути їх.

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву №13-02 від 13.02.13р., в якому зазначив, що станом на 13.02.13р. сума заборгованості за переданий товар становить 20 000,00грн., що вказана заборгованість виникла у зв'язку з тим, що на підприємстві склалися несприятливі обставини, зобов'язувався погасити заборгованість та просив не стягувати з відповідача пеню та 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи без участі представника позивача. Приймаючи до уваги, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою та позивачем подано витребувані судом документи, суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_2, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААВ №330436 від 13.02.13р. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області 15.01.09р., номер запису 2 062 000 0000 004446.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 12.02.13р. значиться Приватне підприємство «Новітні комплексні системи», ідентифікаційний код 36551169, місце знаходження м. Прилуки, вул.Садова, 137, кв.5.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджують сторони, 01.06.11р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавцем) та приватним підприємством «Новітні комплексні системи» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до п.1.1. якого продавець (позивач у справі) зобов'язується поставити узгодженими партіями покупцеві залізні вироби та електроматеріали, зазначені у додатках: видаткових накладних та рахунка-фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.

Згідно п.2.1 договору кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару згідно п.1.1 даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних: №10 від 08.06.11р. на суму 6 200,00грн., №11 від 10.06.11р. на суму 8100,00грн., №12 від 20.06.11р. на суму 8 100,00грн., №13 від 20.06.11р. на суму 3 000,00грн., №14 від 20.06.11р. на суму 6 200,00грн., №15 від 20.06.11р. на суму 6 000,00грн.; накладних: №17 від 08.07.11р. на суму 30 000,00грн., №18 від 11.07.11р. на суму 4 5000,00грн., №18 від 13.07.11р. на суму 90 000,00грн., №20 від 19.07.11р. на суму 136 000,00грн., №21 від 30.07.11р. на суму 20 000,00грн., а всього на суму 358 600,00грн., що підтверджується вище вказаними видатковими накладними та накладними, а також підтверджується відповідачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.6. договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на р/р продавця.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 338 600,00грн., що підтверджується відповідачем, матеріалами справи, зокрема, платіжними дорученнями, копії яких додані позивачем до матеріалів справи (а.с.29-33), а також відповідачем.

Дослідивши укладений між сторонами договір купівлі-продажу №1 від 01.06.11р., суд дійшов висновку, що строк оплати, отриманого відповідачем товару, сторонами не визначено.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пред'явлення позивачем претензії №1 від 15.03.12р., щодо сплати боргу в сумі 20000,00грн. за переданий товар, яка отримана відповідачем 16.03.12р., що підтверджується матеріалами справи, суд розцінює як пред'явлення вимоги на оплату відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, яка повинна бути виконана відповідачем у семиденний строк.

Таким чином, відповідач повинен був провести розрахунок за поставлений товар в сумі 20000,00грн. до 22.03.12р. включно.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за отриманий товар в повній сумі не розрахувався. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 20000,00грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірки розрахунків станом на 13.02.13р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 22 ч. 5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст. 78 ч. 5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач на день розгляду справи в суді визнав суму основного боргу за отриманий товар - 20 000,00грн., при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, борг в сумі 20 000,00грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 459,38грн. пені за період з 23.03.12р. по 16.01.13р.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 5.4. договору сторони передбачили, що покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати за кожен день прострочки від неоплаченої суми.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить до висновку, що позивачем при здійсненні нарахування пені не враховані приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Так, позивачем за несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару проведено нарахування пені за межами шестимісячного строку встановленого ч.6 ст. ст.232 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 516,39грн. за період з 23.03.12р. по 23.09.12р. В решті стягнення пені відмовити у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 491,87грн. 3% річних за період з 23.03.12р. по 16.01.13р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - 491,87грн.

Клопотання відповідача про не стягнення пені та 3% річних у зв'язку з складним фінансовим положенням товариства судом не задовольняється, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, і тяжкий фінансовий стан підприємства не є підставою для несвоєчасного виконання зобов'язань по договору.

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не розрахувався, позовні вимоги визнав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 20 000,00грн., в частині стягнення пені в сумі 1 516,39грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 491,87грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1649,81грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, ч.5. ст.78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Новітні комплексні системи» (вул. Садова,137, кв.5, м. Прилуки, Чернігівської обл., р/р 2600160345016 в ПАТ «ПриватБанк» МФО 353586, ідентифікаційний код 36551169) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в ПАТ «Укргазбанк» МФО 320478, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 20 000грн.00коп. боргу, 1 516грн.39коп. пені, 491грн.87коп. три проценти річних, 1 649грн. 81коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 15.02.2013р.

Суддя Н.Ю.Книш