Постанова

від 07.02.2013 по справі 2-а/819/17/13

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/819/17/13

"07" лютого 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді Жука А.В.

секретар судового засідання Порплиця Т.В.

за участю:

представника позивача: Слюсарчин О.В.

представника відповідача: Слободяна В.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області

до Дежавного підприємства "Монастириське"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області з адміністративним до Державного підприємства "Монастириське" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.09.2012 по 25.12.2012 в розмірі 24636,79 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до адміністративного позову, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в розмірі 9835,63 гривень - в частині призначення пільгових пенсій громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які працювали на посадах тракториста - машиніста. В частині відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позов не визнав з тих підстав, що пільгова пенсія їм була призначена відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а отже відповідач не повинен покривати такі фактичні витрати, просив в цій частині в задоволенні позову відмовити. Також пояснив, що гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали в ДП "Монастириське" не на постійній основі, а на сезонній роботі на посадах різноробочих.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які працювали у відповідача на посаді тракториста - машиніста, відповідно до п.п. «б»- «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було призначено пільгові пенсії, фактичні витрати з виплати і доставки яких за період з 01.09.2012 по 25.12.2012 становить 9835,63 гривень, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які були направлені позивачем на адресу відповідача та отримані останнім, та розрахунком заборгованості.

Згідно ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Підприємства та організації, на яких працівники вийшли на пенсію призначену відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон України) на пільгових умовах, з коштів призначених на оплату праці, згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон про пенсійне страхування) та п.6.1. «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 (далі Інструкція), зобов'язані відшкодувати органу Пенсійного Фонду плату, що покриває сто процентів витрат на оплату і доставку пільгових пенсій.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділом доходів органу Пенсійного фонду щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України (форма Розрахунку затверджена постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1) складених відповідно до п. 6.4. вищезазначеної Інструкції, надсилаються платникам до 20 січня поточного року, а протягом 10 днів повідомлення з новопризначених пенсій та повинні бути ними оплачені щомісячно до 25 числа.

Згідно з п. 7.5 ст. 7 Інструкції, несвоєчасно перераховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Згідно п.1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору до Пенсійного фонду України, яким є Державне підприємство "Монастириське" об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»- «з»ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як встановлено в судовому засіданні, згідно розрахунків заборгованості до Пенсійного фонду України по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пунктів «б»- «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за період з 01.09.2012 по 25.12.2012 сума заборгованості ДП "Монастириське" перед управлінням Пенсійного фонду України в Монастириському районі становить 9835,63 гривень, що підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема:

- розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «б»- «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вересень - грудень 2012 року;

- розрахунком суми позову;

- довідкою - розрахунком суми позову.

У відповідності з вимогами ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду України мають право звертатись до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно вимог ст. ст. 69, 70 КАС України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких окружний адміністративний суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, суд приходить до переконання, що несплата ДП "Монастириське" заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій призначених громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є порушенням вимог ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі в частині стягнення недоїмки в розмірі 9835,63 гривень підтверджені належними та допустимими доказами, є обґрунтованими, визнані відповідачем, а тому підлягають до задоволення.

Одночасно суд не погоджується з доводами позивача наведеними в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях щодо вимог про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виходячи з наступних міркувань.

Пільгова пенсія зазначеним особам була призначена відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році, 100 процентів - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року № 1461-ІП "Про внесення змін до деяких законів України".

В момент прийняття Закону № 1058-ІУ Закон України "Про пенсійне забезпечення" не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.

Абзацом п'ятим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ визначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до п.п. "в" - "є" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснювалась до 01.01.2005 року за рахунок, коштів Пенсійного Фонду, а з 01.01.2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Винятком із даного правила є порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до п. "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак, особливості пенсійного забезпечення зазначених осіб зумовлюють відповідні особливості порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

При цьому, аналіз пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV дає підстави стверджувати, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі п. "ж" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки пенсія таким жінкам призначається незалежно від віку і трудового стажу, за умови роботи у у сільськогосподарському виробництві та виховання ними п'ятьох і більше дітей.

Таким чином, на думку суду не вноситься плата за фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, пенсія яким була призначена відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в зв'язку з чим в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд також критично оцінює посилання позивача на правові позиції Верховного суду України, викладені в постановах від 23.03.2010 та від 02.09.2008, оскільки предметом розгляду у даних справах не був порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "про пенсійне забезпечення".

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі частково підтверджені належними та допустимими доказами, є частково обґрунтованими, частково визнані відповідачем, а тому підлягають до часткового задоволення, в частині стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку пільгових пенсій громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в розмірі 9835,63 гривень, в решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,128,136,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Монастириське" (вул. Гнатюка, 98, м. Монастириська, Тернопільська область, код ЄДРПУО 00914993) в користь управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської оласті (р/р 25607348101989 у філії - Тернопільске обласне управління ПАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 338545, код ЄДРПОУ 21156344) заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»за період з 01.09.2012 по 25.12.2012 в сумі 9835,63 грн. (дев'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень 63 копійки).

3. В решті позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

В повному обсязі постанова складена 12.02.2013.

Головуючий суддя Жук А.В.

копія вірна

Суддя Жук А.В.