Рішення

від 11.02.2013 по справі 5011-53/17828-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/17828-2012 11.02.13 За позовом Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

до Приватного підприємства "Зодчий Універсал"

про стягнення 206 928,39 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Полонська Н. М. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "Зодчий Універсал" заборгованості за Договором підряду № 33 від 30.09.2010 в розмірі 206928,39 грн., в тому числі 180567,23 грн. основного боргу, 1147,97 грн. пені, 12639,71 грн. штрафу, 3171,89 грн. збитків від інфляції, 9401,59 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2010 між ПП "Зодчий Універсал" та ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" було укладено договір підряду, згідно якого підрядник (позивач) перерахував аванс, який перевищив вартість виконаних робіт субпідрядником (відповідач). У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення невикористаного авансу, проте відповідач кошти в добровільному порядку не повернув.

За порушення строків повернення невикористаного авансу позивач у порядку ст. 231 ГК України нарахував пеню в розмірі 1147,97 грн., штраф у розмірі 12639,71 грн., а також 3171,89 грн. інфляційних та 9401,59 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 193, 216, 217 ГК України, ст.ст. 205, 526, 530, 625, 601 ЦК України, Постанову КМУ № 1764 від 27.12.2001 року "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва", тощо.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/17828-2012, розгляд справи призначено на 28.01.2013.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 28.01.2013 представника відповідача розгляд справи відкладено на 11.02.2013.

07.02.2013 через відділ діловодства суду від позивача по справі надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 180 567,23 грн. основного боргу, 35626,59 грн. пені, 12 639,71 грн. штрафу, 3171,89 грн. збитків від інфляції, 10663,09 грн. 3% річних.

Суд, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 22, п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судове засідання 11.02.2013 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 11.12.2012 та ухвала суду від 28.01.2013 були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позивачем у позовній заяві та у Витязі з ЄДРПОУ, однак останнім не отримані, у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідками поштової установи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.02.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.09.2010 між Приватним підприємством "Зодчий Універсал" (відповідачем), визначеним як субпідрядник, та Публічним акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд-2" (позивачем), визначеним як підрядник, укладено Договір підряду № 33 на виконання комплексу робіт по мощенню граніту при реконструкції Національного спортнивного комплексу «Олімпійський» по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору субпідрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по мощенню граніту в вісях 610-680 при реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський», розташованого за адресою 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна, а підрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Згідно п. 2.1. Договору узгоджено, що ціна договору (вартість за цим договором, в тому числі склад і обсяг робіт), є орієнтованою (динамічною) договірною ціною (додаток № 1 до цього договору), який є його невід'ємною частиною, яка формується на основі кошторисного розрахунку. Ціна робіт без ПДВ становить - 6 000 000, 00 грн., крім того сума ПДВ 20% становить - 1 200 000,00 грн., таким чином ціна договору з урахуванням ПДВ становить - 7 200 000,00 грн.

Частиною 3 визначено порядок розрахунків по договору.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору підрядник, за умови надходження авансу від генпідрядника перераховує субпідряднику аванс у окремо погодженому між сторонами розмірі. Субпідрядник зобов'язується використовувати отриманий аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів (далі-матеріальні ресурси) протягом 3 місяців. Після отримання авансу надати підряднику відповідні акти виконаних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3). Якщо субпідрядник після отримання авансу від підрядника не приступив в установлений термін до виконання робіт, чи не відпрацював отриманий аванс в повному обсязі, він повертає аванс (або невикористану його частину) підряднику з урахуванням індексу інфляції за час його використання за 5 робочих днів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання авансу.

На виконання мов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача авансові платежі в розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень: № 4071 від 19.10.2010; 2138 від 13.05.2011, № 2388 від 27.05.2011, № 2697 від 10.06.2011, № 2771 від 16.06.2011.

Відповідно до п. 5.5.2. Договору підрядник, генпідрядник при погоджені з замовником, може передавати субпідряднику матеріальні ресурси (або їх частину) з переходом права власності на них до субпідрядника. Передача матеріальних ресурсів в таких випадках оформлюється видатковою товарною та податковою накладними. Зарахування зустрічних грошових вимог за одержані матеріальні ресурси (їх частину) в рахунок виконаних будівельно-монтажних робіт проводиться сторонами щомісячно згідно з протоколом зарахування зустрічних однорідних вимог у термін до останнього робочого дня звітного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу необхідні для виконання робіт матеріали на суму 1357503,60 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000817 від 31.10.2010, № РН-0000902 від 31.01.2011, № РН-0000905 від 31.01.2011, № РН-0000924 від 31.03.2011, № РН-0000944 від 30.04.2011, № РН-000948 від 31.05.2011, № РН-0000970 від 30.06.2011, № РН-0000982 від 29.07.2011.

Протоколом про залік взаємних вимог від 30.04.2011 сторони дійшли згоди про зарахування взаємних вимог на підставі ст. 601 ЦК України згідно договору № 33 на суму 580100,85 грн.

Протоколом про залік взаємних вимог від 31.05.2011 сторони дійшли згоди про зарахування взаємних вимог на підставі ст. 601 ЦК України згідно договору № 33 на суму 728668,27 грн.

Внаслідок чого залишок заборгованості за поставлені матеріали склав 48734,48 грн.

Невикористані під час будівництва матеріали субпідрядник повернув підряднику, що підтверджується накладною № ВП-000001 від 30.06.2011 на повернення матеріалів на суму 70257,67 грн. в тому числі ПДВ.

Таким чином, у позивач утворилася заборгованість перед відповідачем по переданих матеріалах в сумі 21 523,15 грн.

Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.09.2012 сторони дійшли згоди про зарахування взаємних вимог на підставі ст. 601 ЦК України згідно договору № 33 на суму 21523,15 грн. в рахунок зменшення заборгованості субпідрядника перед підрядником по невідпрацьованих авансових платежах.

Як встановлено судом, відповідач виконав роботи по договору № 33 на суму 2176321,04 грн., що підтверджується належним чином завіреними актами приймання виконаних будівельних робіт: 871/1/15 за жовтень 2010 року, № 588/78 за січень 2011 року, № 572/31 за квітень 2011 року, № 548/30 за квітень 2011, № 631/14 за травень 2011, № 678/18 за червень 2011 року, № 677/19 за червень 2011 року, № 680/20 за червень 2011 року, № 676/19 за липень 2011 року (за мінусом), № 795/50 за вересень 2011 року, № 893/4 за листопад 2011 року (за мінусом) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/: за жовтень 2010 року, за січень 2011 року, за квітень 2011 року, за травень 2011 року, за червень 2011 року, за липень 2011 року (за мінусом), за вересень 2011 року, за листопад 2011 року (за мінусом).

Відповідно до п. 3.5. Договору субпідрядник сплачує підряднику за послуги генпідряду 3, 2% від вартості виконаних робіт згідно актів приймання виконаних робіт ф. КБ-2в та довідок ф. КБ-3 за кожний звітний місяць, в т.ч. - 1,7% - кошти, що відраховуються підрядником генпідряднику, 1,5% - кошти, що покривають витрати підрядника.

Позивач надав відповідачу послуги генпідряду на суму 69642,30 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 0000000218/1 від 31.10.2010, № 0000000004/1 від 31.01.2011, № 0000000118/14 від 30.04.2011, № 0000000142/7 від 31.05.2011, № 0000000259/2 від 30.06.2011, № 0000000260/2 від 30.06.2011 (за мінусом), № 0000000319/2 від 29.07.2011 (за мінусом), № 0000000367/10 від 30.09.2011.

Внаслідок виконання умов договору сторонами у справі, невикористаним залишився аванс в розмірі 180567,23 грн. (1000000,00 грн. (сума авансу) + 69642,30 грн. (вартість послуг генпідряду) + 1308769,12 грн. (вартість переданих матеріалів) - 2176321,04 грн. (вартість виконаних робіт) - 21523,15 грн. (заборгованість позивача по переданим матеріалам).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до відповідача з претензією № 779-4 від 19.10.2012 про повернення невикористаної суми авансу.

Однак відповідач відповіді на претензію не надав, суму авансу не повернув.

За наведених обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 180567,23 грн. боргу, 35626,59 грн. пені, 12 639,71 грн. штрафу, 3171,89 грн. збитків від інфляції, 10663,09 грн. 3% річних.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Ч. 4 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України, від 27.12.2001, № 1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва" встановлено, що Для підготовки об'єктів, зазначених у пунктах 1 - 3 і 13 додатка 2 до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2010 р. N 357, замовники можуть здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі, що не перевищує 50 відсотків вартості робіт за договором (контрактом), на строк не більш як шість місяців.

Згідно ч. 2 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України, від 27.12.2001, № 1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва" (чинної на момент укладання договору) замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Умовами спірного Договору сторони встановили, що якщо субпідрядник після отримання авансу від підрядника не приступив в установлений термін до виконання робіт, чи не відпрацював отриманий аванс в повному обсязі, він повертає аванс (або невикористану його частину) підряднику з урахуванням індексу інфляції за час його використання за 5 робочих днів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання авансу.

Відповідно до наявних матеріалів справи:

- позивач перерахував на рахунок відповідача авансові платежі в розмірі 1000000,00 грн.;

- позивач передав відповідачу необхідні для виконання робіт матеріали на суму 1357503,60 грн.;

- у позивача утворилася заборгованість перед відповідачем по переданих матеріалах в сумі 21 523,15 грн.

- відповідач виконав роботи по договору № 33 на суму 2176321,04 грн.;

- позивач надав відповідачу послуги генпідряду на суму 69642,30 грн.

З огляду на визначене, невикористаним залишився аванс в розмірі 180567,23 грн., що також підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним в двосторонньому порядку актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.09.2012р.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зі змісту п. 3.3.1 Договору вбачається, що якщо відповідач не відпрацював отриманий аванс, то він повертає аванс (або невикористану його частину) підряднику з урахуванням індексу інфляції за час його використання за 5 робочих днів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання авансу.

Отже, відповідач зобов'язаний був повернути невикористану суму авансу у строк до 11.09.2011.

Проте, відповідач у строк до 11.09.2011 так і на день винесення рішення суму авансу в розмірі 180567,23 грн. позивачу не повернув.

За таких обставин, судом встановлено, що заборгованість відповідача станом на час розгляду спору в суді становить 180567,23 грн. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 180567,23 грн. повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 35626,59 грн. пені та 12 639,71 грн. штрафу нарахованих на підставі ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України, оскільки позивач вважає, що виконання зобов'язання по договору № 33 фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Поняття суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки, визначено у ч. 2 ст. 22 ГК України, відповідно до якої суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Отже, передбачені названою нормою штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності хоча б однієї з таких умов: належність хоча б однієї сторони до суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки; порушення пов'язане з виконанням державного контракту; виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Матеріалами справи свідчать про відсутність умов для застосування передбачених ч. 2 ст. 231 ГК України штрафних санкцій.

Окрім того, за змістом ст. ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, умови укладеного між сторонами договору не містять домовленості сторін щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання щодо повернення невикористаної суми авансу.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 35626,59 грн. пені та 12 639,71 грн. штрафу за несвоєчасне повернення невикористаного авансу задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Також позивач заявив про стягнення з відповідача 3171,89 грн. збитків від інфляції та 10663,09 грн. 3% річних нарахованих у період з червня 2011 по 05.02.2013.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивач при нарахуванні 3% річних неправильно встановив дату початку нарахування 3% річних.

За розрахунком суду розмір 3% річних, який може бути стягнутий з відповідача становить 7613,51 грн.

З огляду на вищевикладене, суд, дійшов висновку про задоволення позивних вимог позивача в частині 3% річних в розмірі 7613,51 грн.

Щодо заявлених позивачем збитків від інфляції в розмірі 3171,89 грн., то суд відмовляє позивачу у їх задоволенні, оскільки у період з 16.06.2011 до 30.11.2012 спостерігалась дефляція.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 180567,23 грн. основного боргу та 7613,51 грн. 3% річних.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 203, 215, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 837, 838, 854, 875, 879 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Зодчий Універсал" (02217, м. Київ, вул. Крайня, 3; ідентифікаційний код 33297949), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-Б; ідентифікаційний код 04012721) 180567,23 грн. (сто вісімдесят тисяч п'ятсот шістдесят сім гривень 23 коп.) основного боргу, 7613,51 грн. (сім тисяч шістсот тринадцять гривень 51 коп.) 3% річних та 3763,61 грн. (три тисячі сімсот шістдесят три гривні 61 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 15.02.2013

Cуддя Грєхова О.А.