Рішення

від 28.01.2013 по справі 8/139-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2013 р. Справа № 8/139-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «РЕМСЕРВІС», ідентифікаційний код: 24250055, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 14-б,

до відповідача: приватного підприємства «АВП-ГРУП», ідентифікаційний код: 35088864, місцезнаходження: 09151, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Матюші, вул. Фрунзе, 27,

про розірвання договору та стягнення

за участю представників сторін

від позивача: Гриценюк Н.М., яка діє на підставі довіреності б/н від 12.12.2012 року;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

приватне підприємство «РЕМСЕРВІС» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до приватного підприємства «АВП-ГРУП» (далі за текстом: Відповідач) про розірвання договору поставки від 09.08.2011 року за № 09/08-11 (далі за текстом: Договір) та стягнення передоплати у сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.), пені у сумі 23442,34 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок дві гривні 34 коп.), процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 5417,57 грн. (п'ять тисяч чотириста сімнадцять гривень 57 коп.), 3-х процентів річних від простроченої суми у сумі 304,50 грн. (триста чотири гривні 50 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Позивач з метою придбання у Відповідача товару на підставі договору поставки від 09.08.2011 року за № 09/08-11 перерахував останньому в якості передоплати кошти у сумі 109800,30 грн. (сто дев'ять тисяч вісімсот гривень 30 коп.), після чого Відповідач порушуючи умови Договору поставив Позивачу лише частину товару на суму 45750,20 грн. (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 20 коп.), внаслідок чого Відповідач недопоставив Позивачу за Договором товар на суму 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.) та кошти не повернув, в зв'язку з чим у Позивача виникло право на розірвання Договору та стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді передоплати у сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.), пені у сумі 23442,34 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок дві гривні 34 коп.), процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 5417,57 грн. (п'ять тисяч чотириста сімнадцять гривень 57 коп.), 3-х процентів річних від простроченої суми у сумі 304,50 грн. (триста чотири гривні 50 коп.).

Відповідно до ухвали суду від 20.12.2012 року порушено провадження у справі № 8/139-12 та призначено її розгляд на 14.01.2013 року.

14.01.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 20.12.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 20.12.2012 року не виконав. Ухвалою суду від 14.01.2013 року розгляд справи відкладено на 28.01.2013 року.

28.01.2013 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвал суду від 20.12.2012 року та від 14.01.2013 року, дав пояснення, позов підтримав і просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 20.12.2012 року і від 14.01.2013 року не виконав.

У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 28.01.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, то суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин постачання, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару.

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

09.08.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки від 09.08.2011 року за № 09/08-11 (далі за текстом: Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Продавець (Відповідач) зобов'язується передати у власність Покупця (Позивача) цеглу керамічну (надалі по тексту - товар) в строк до 31 жовтня 2011 року, а Покупець (Позивач) зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Договір у п.п. 1.4., 1.5. передбачає, що одиниця виміру кількості товару: тис. штук. Загальна кількість товару: згідно заявки Покупця.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. Договору, ціна за одиницю товару становить з ПДВ 1220,00 грн. (одна тисяча двісті двадцять гривень 00 коп.) за 1000,00 (одну тисячу) штук, в тому числі ПДВ 203,33 грн. (двісті три гривні 33 коп.). Загальна вартість товару за даним Договором складає 91500,00 грн. (дев'яносто одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 18300,00 грн. (вісімнадцять тисяч триста гривень 00 коп.), всього з ПДВ 109800,00 грн. (сто дев'ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.).

Договір у п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. передбачає, що оплата за даним договором здійснюється на підставі рахунку Продавця (Відповідача), який оформлений згідно з заявою Покупця (Позивача). Товар відпускається після 100 % попередньої оплати, яка має бути перерахована Продавцю (Відповідачу) протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку. Вид розрахунків: безготівковий.

За умовами п. 7.1. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 жовтня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань за даним Договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання п.п. 1.1., 5.1. Договору, Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України 09.08.2011 року, 02.09.2011 року, 06.09.2011 року та 16.09.2011 року перерахував Відповідачу кошти на загальну суму 109800,30 грн. (сто дев'ять тисяч вісімсот гривень 30 коп.) в якості плати за товар у вигляді цегли керамічної, що підтверджується копіями платіжних доручень від 09.08.2011 року за № 800, від 02.09.2011 року за № 947, від 06.09.2011 року за № 953 та від 16.09.2011 року за № 1031, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує, внаслідок чого Позивач виконав свої зобов'язання за Договором щодо 100 % передоплати товару.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3., 3.4. Договору, Продавець (Відповідач) зобов'язаний поставити товар на об'єкт Покупця (Позивача) за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 26, (ЖК «Покровський посад») в строк до 31 жовтня 2011 року. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент підписання відповідних видаткових накладних при прийомі-передачі товару Покупцю (Позивачу). Продавець передає товар Покупцю протягом 3 робочих днів від дня надходження попередньої оплати. Днем надходження оплати вважається день зарахування коштів на банківський рахунок Продавця.

Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 3.1., 3.3., 3.4. Договору 01.09.2011 року, 07.09.2011 року, 14.09.2011 року, 23.09.2011 року, 30.09.2011 року, поставив Позивачу на об'єкт останнього за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 26, (ЖК «Покровський посад») товар у вигляді цегли в кількості 37,5 тис. шт. на загальну суму 45750,20 грн. (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 20 коп.) будучи зобов'язаним поставити Позивачу товар на загальну суму 109800,30 грн. (сто дев'ять тисяч вісімсот гривень 30 коп.), внаслідок чого Відповідач недопоставив Позивачу за Договором товар у вигляді цегли на суму 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.).

Факт недопоставки Відповідачем Позивачу товару у вигляді цегли на суму 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.) підтверджується видатковими накладними від 01.09.2011 року за № 92, від 07.09.2011 року за № 97, від 14.09.2011 року за № 102, від 23.09.2011 року за № 113, від 30.09.2011 року за №123 та актом звірки розрахунків від 29.08.2012 року за № 36, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує.

Договір у п. 8.2. передбачає, що у випадку порушення Продавцем терміну, передбаченого п. 3.1. Договору, Покупець має право вимагати повернення попередньої оплати за окрему партію товару, щодо якого порушено термін, та стягнути з Продавця пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,1 % від суми вартості окремої партії товару.

За умовами п. 8.3. Договору, Продавець зобов'язаний повернути попередню оплату згідно п. 8.2. на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмового листа-вимоги Покупця.

Позивач 09.10.2012 року з дотриманням вимог п. 8.2. Договору в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направляв Відповідачу претензію у вигляді листа-вимоги від 09.10.2012 року за № 286 з вимогою до Відповідача щодо повернення Позивачу передоплати та сплати на користь Позивача пені.

Відповідач на дану претензію Позивача не відреагував, відповіді не надав та в порушення вимог п. 8.3. Договору передоплату у сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.), на яку Відповідач не поставив Позивачу товар, та нараховану Позивачем відповідно до п. 8.2. Договору пеню у сумі 23442,34 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок дві гривні 34 коп.) не сплатив.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням, умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено, або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення Договору другою стороною та в інших випадках, встановлених Договором або законом. Істотним є таке порушення стороною Договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні Договору.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по недопоставці товару Позивачу за Договором та неповернення Відповідачем Позивачу за Договором передоплати, на яку Відповідач недопоставив Позивачу товар, станом на 28.01.2013 року в сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань у встановлені сторонами строки, в зв'язку з тим, що істотно порушив умови Договору, внаслідок чого Позивач позбавляється можливості отримання товару та сум передоплати, на які Відповідач не поставив за Договором Позивачу товар, на що Позивач розраховував при укладенні Договору та з приводу чого між сторонами Договору досягнуто згоди при його укладенні.

За таких обставин справи вимоги Позивача про розірвання договору поставки від 09.08.2011 року за № 09/08-11, який укладений між приватним підприємством «РЕМСЕРВІС», ідентифікаційний код: 24250055, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 14-б, та приватним підприємством «АВП-ГРУП», ідентифікаційний код: 35088864, місцезнаходження: 09151, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Матюші, вул. Фрунзе, 27, є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих письмових доказів у справі, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача за Договором передоплату в сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.).

Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 693 передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, станом на 28.01.2013 року за Відповідачем рахується заборгованість перед Позивачем з повернення безпідставно набутих коштів у вигляді передоплати, на яку Відповідач не поставив Позивачу товар, у сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.).

Відповідач не надав суду доказів повернення повністю або частково Позивачу коштів у сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.) та факт наявності заборгованості перед Позивачем не спростував.

Згідно із вимогами ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач без достатньої правової підстави набув належне Позивачу майно у вигляді грошей у сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.) внаслідок виконання на вказану суму своїх зобов'язань за Договором лише Позивачем , в зв'язку з чим Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу кошти у сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.), в зв'язку з чим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача безпідставно набутого майна у вигляді коштів у сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.), як вартості недопоставленого Відповідачем Позивачу товару, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 23442,34 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок дві гривні 34 коп.), проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 5417,57 грн. (п'ять тисяч чотириста сімнадцять гривень 57 коп.), 3-и проценти річних від простроченої суми у сумі 304,50 грн. (триста чотири гривні 50 коп.).

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно із вимогами ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст. 230 передбачає застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10.01.2002 року за №2921-III у ст. 1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по недопоставці товару Позивачу за Договором та неповернення Відповідачем Позивачу за Договором передоплати, на яку Відповідач недопоставив Позивачу товар, станом на 28.01.2013 року в сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань у встановлені сторонами строки, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 23442,34 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок дві гривні 34 коп.), розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 5417,57 грн. (п'ять тисяч чотириста сімнадцять гривень 57 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 304,50 грн. (триста чотири гривні 50 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору та Закону.

Таким чином, враховуючи невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, керуючись п. 8.2. Договору, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 536, 549, 625, 693 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 23442,34 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок дві гривні 34 коп.), процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 5417,57 грн. (п'ять тисяч чотириста сімнадцять гривень 57 коп.), 3-х процентів річних від простроченої суми у сумі 304,50 грн. (триста чотири гривні 50 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору, в ході розгляду справи не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують повне або часткове повернення безпідставно набутого майна у вигляді коштів у сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.) та сплати на користь Позивача пені у сумі 23442,34 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок дві гривні 34 коп.), процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 5417,57 грн. (п'ять тисяч чотириста сімнадцять гривень 57 коп.), 3-х процентів річних від простроченої суми у сумі 304,50 грн. (триста чотири гривні 50 коп.).

Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 2937,30 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень 30 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 2937,30 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень 30 коп.), у зв'язку з чим, зазначена сума господарських витрат являється обґрунтованою та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «РЕМСЕРВІС» до приватного підприємства «АВП-ГРУП» про розірвання договору та стягнення, - задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений між приватним підприємством «РЕМСЕРВІС», ідентифікаційний код: 24250055, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 14-б, та приватним підприємством «АВП-ГРУП», ідентифікаційний код: 35088864, місцезнаходження: 09151, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Матюші, вул. Фрунзе, 27, договір поставки від 09.08.2011 року за № 09/08-11.

3. Стягнути з приватного підприємства «АВП-ГРУП», ідентифікаційний код: 35088864, місцезнаходження: 09151, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Матюші, вул. Фрунзе, 27, на користь приватного підприємства «РЕМСЕРВІС», ідентифікаційний код: 24250055, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 14-б, за договором поставки від 09.08.2011 року за № 09/08-11 передоплату в сумі 64050,10 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятдесят гривень 10 коп.), пеню у сумі 23442,34 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок дві гривні 34 коп.), проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 5417,57 грн. (п'ять тисяч чотириста сімнадцять гривень 57 коп.), 3-и проценти річних від простроченої суми у сумі 304,50 грн. (триста чотири гривні 50 коп.) та судовий збір у сумі 2937,30 грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень 30 коп.).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 28.01.2013 року