Рішення

від 07.02.2013 по справі 5011-30/16193-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/16193-2012 07.02.13

За позовом Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

2. Державного підприємства «Антонов»

до Колективного підприємства «Науково-практичний центр «Нетрадиційних методів

оздоровлення «ВЕДА»

про стягнення 44 343,98 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Сергєєва А.С. прокурор, посвідчення № 013121 від 08.10.13.

Від позивача-1: Гнатюк О.В. представник за довіреністю № 53 від 01.10.12.

Від позивача-2: Гуль Г.Й. представник за довіреністю № 35/4403 від 12.04.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - позивач-1), Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова» (далі - позивач-2) до Колективного підприємства «Науково-практичний центр «Нетрадиційних методів оздоровлення «ВЕДА» (далі - відповідач) про стягнення 16 777,27 грн., а саме: 15 386,77 грн. - основного боргу, 1 148,16 грн. - пені, 242,34 грн. - збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті орендної плати за користування приміщенням за Договором № 1658 від 18.04.05., внаслідок чого у Колективного підприємства «Науково-практичний центр «Нетрадиційних методів оздоровлення «ВЕДА» виникла заборгованість в розмірі 32 201,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/16193-2012, розгляд справи призначено на 04.12.12.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відрядженні, розгляд справи № 5011-30/16193-2012 призначено на 15.01.13.

04.12.12. та 05.12.12. представником позивача-1 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі, відповідно до яких Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву позовні вимоги прокуратури підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 31.01.13.

В судовому засіданні 31.01.13. представником прокуратури підтримано подану ним 31.01.13. через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просить суд стягнути з відповідача:

- на користь позивача-1 заборгованість в розмірі 16 777,27 грн., а саме: 15 386,77 грн. - основного боргу, 1 148,16 грн. - пені, 242,34 грн. - збитків від інфляції;

- на користь позивача-2 заборгованість в розмірі 27 510,03 грн., а саме: 25 556,49 грн. - основного боргу, 1 953,54 грн. - пені.

Представниками позивачів підтримано подану прокуратурою заяву.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

31.01.13. представником позивача-2 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 07.02.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.13. на підставі ст. 25 ГПК України здійснено процесуальне правонаступництво позивача-2 у справі № 5011-30/16193-2012 - Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова», та замінено його правонаступником - Державним підприємством «Антонов».

В судовому засіданні 07.02.13. представником прокуратури підтримано подану ним 07.02.13. через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просить суд стягнути з відповідача:

- на користь позивача-1 заборгованість в розмірі 16 833,95 грн., а саме: 15 386,77 грн. - основного боргу, 1 189,21 грн. - пені, 257,97 грн. - збитків від інфляції;

- на користь позивача-2 заборгованість в розмірі 27 510,03 грн., а саме: 25 556,49 грн. - основного боргу, 1 953,54 грн. - пені.

Представниками позивачів підтримано подану прокуратурою заяву.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 07.02.13. представником прокуратури підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі, з врахуванням заяви про збільшення.

Представниками позивачів в судовому засіданні 07.02.13. підтримано збільшені позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.02.13. вкотре на з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов і контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/16193-2012.

В судовому засіданні 07.02.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення заборгованості.

18.04.05. між позивачем-1 (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 1658 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно) - приміщення площею 122,5 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Вітрука, 3а та знаходиться на балансі позивача-2 (далі - Балансоутримувач).

Далі, додатковим договором від 17.01.06. площу майна було збільшено до 193,1 кв.м, а додатковим договором № 3 від 04.05.07. зменшено до 70,6 кв.м)

Згідно з п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі Майна.

На виконання умов Договору між сторонами підписано та скріплено печатками відповідні акти приймання-передачі Майна № б/н від 18.04.05., № б/н від 01.02.07.

Як встановлено п. 3.1 Договору (з урахуванням додаткового договору від 16.05.05., додаткового договору від 17.01.06., додаткового договору № 2 від 26.04.07., додаткового договору № 3 від 04.05.07., Договором № 1658/04 від 30.06.09.), Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2009 р. 6 804,17 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць коригується на індекс інфляції (п. 3.2 Договору з врахуванням додаткових договорів).

Відповідно до п. 3.3 Договору, перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховуються Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктами 10.1, 10.5, та складає 11 календарних місяців, що обчислюються з моменту підписання Договору сторонами. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строк його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, з урахування змін в законодавства на дату продовження Договору.

Як встановлено судом, підтверджено прокуратурою та позивачами і не спростовано відповідачем, Договір припинив свою дію за згодою сторін 31.08.11., внаслідок чого, між сторонами підписано та скріплено печатками акт № б/н від 31.08.11. приймання-передачі (повернення) Майна з оренди.

В разі закінчення строку дії Договору оренди (його розірвання), Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання (п. 5.14 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті орендної плати за користування приміщенням за Договором № 1658 від 18.04.05., внаслідок чого у Колективного підприємства «Науково-практичний центр «Нетрадиційних методів оздоровлення «ВЕДА» виникла заборгованість.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву та контррозрахунку ціни позову не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою та позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, позивачем-1 на адресу відповідача було направлено лист № 30-05/8453 від 17.09.12. з вимогою погасити наявну заборгованість.

Проте, надіславши на адресу позивача-2 лист від 31.08.11. з проханням розстрочити наявну заборгованість до грудня 2011 р., відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені п. 3.3 Договору чи вказані в листі, в повному обсязі не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Судом встановлено, що по день припинення дії Договору (31.08.11.) відповідач мав сплатити орендну плату за Договором: на користь позивача-1 15 386,77 грн., позивача-2 25 556,49 грн.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Колективне підприємство «Науково-практичний центр «Нетрадиційних методів оздоровлення «ВЕДА» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування Майном не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього по сплаті орендної плати становить: 15 386,77 грн. - перед позивачм-1 та 25 556,49 грн. - перед позивачем-2, яку Орендарем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги прокурора Святошинського району міста про стягнення з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 15 386,77 грн. та на користь Державного підприємства «Антонов» 25 556,49 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, прокуратура просить суд на підставі п. 3.5 Договору стягнути з Орендаря на користь позивача-1 пеню в розмірі 1 189,21 грн., та на користь позивача-2 пеню в розмірі 1 953,54 грн.

Оскільки судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів по сплаті орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (3.5 Договору).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача-1 підлягає стягненню 1 189,21 грн. - пені, що відповідає обґрунтованому розрахунку прокуратури та позивача-1. З відповідача на користь позивача-2 підлягає стягненню 1 877,53 грн. - пені, а отже іншій частині в розмірі 76,01 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-1 257,97 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що з відповідача на користь позивача-1 підлягає стягненню 257,97 грн. - збитків від інфляції, що відповідає обґрунтованому розрахунку прокуратури та позивача-1.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства «Науково-практичний центр «Нетрадиційних методів оздоровлення «ВЕДА» (03115, м. Київ, вул. Вітрука, б. 3А; ідентифікаційний код 16306942) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) 15 386 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 77 коп. - основного боргу, 1 189 (одну тисячу сто вісімдесят дев'ять) грн. 21 коп. - пені, 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 97 коп. - збитків від інфляції.

3. Стягнути з Колективного підприємства «Науково-практичний центр «Нетрадиційних методів оздоровлення «ВЕДА» (03115, м. Київ, вул. Вітрука, б. 3А; ідентифікаційний код 16306942) на користь Державного підприємства «Антонов» (03062, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 1; ідентифікаційний код 14307529) 25 556 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 49 коп. - основного боргу, 1 877 (одну тисячу вісімсот сімдесят сім) грн. 53 коп. - пені.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Колективного підприємства «Науково-практичний центр «Нетрадиційних методів оздоровлення «ВЕДА» (03115, м. Київ, вул. Вітрука, б. 3А; ідентифікаційний код 16306942) в доход Державного бюджету України 1 606 (одну тисячу шістсот шість) грн. 73 коп. - витрат по сплаті судового збору.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.02.13.

Суддя Т.М. Ващенко