Рішення

від 14.02.2013 по справі 28пд/5014/3351/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 14.02.13                                                                                 Справа № 28пд/5014/3351/2012. Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали  за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім», м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Углемаркет», м. Луганськ   про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 0804/10 від 04.08.2010 за участю представників сторін: від позивача: представник не прибув, від відповідача: представник не прибув суть спору: позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 0804/10 від 04.08.2010, укладеного сторонами у справі. Підставою свого позову позивач зазначив те, що даний договір є недійсним, оскільки він суперечить інтересам суспільства, держави та укладений без наміру на настання реальних наслідків, а діяльність відповідача носить фіктивний характер. Представники сторін до судового засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористалися, право на участь у судовому засіданні не реалізували. Суд, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін, явка яких не визнавалась судом обов'язковою; неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи по суті. Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області в с т а н о в и в: Сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 0804/10 від 04.08.2010, за умовами якого продавець (відповідач) зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити продукцію згідно накладної. Відповідно до п. 2.1 договору продавець вирішує всі питання по претензіям, пов'язаних з якістю, кількістю поставленого товару протягом одного місяця. За умовами п. 3.1 договору розрахунок за цим договором між постачальником та покупцем здійснюється шляхом виставлення рахунку покупцю. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2010. На виконання умов договору відповідач за видатковими накладними № 090812 від 09.08.2010 на суму 201 грн. 52 коп., № 180808 від 18.08.2010 на суму 10609 грн. 85 коп., № 160944 від 16.09.2010 на суму 9555 грн. поставив позивачу товар на суму 20  266 грн. 37 коп. Відповідачем були виписані податкові накладні № 090812 від 09.08.2010, № 180808 від 18.08.2010, № 160944 від 16.09.2010. Позивач вартість отриманого товару сплатив відповідачу у повному обсязі. Позивач вважає даний договір недійсним, оскільки договір суперечить інтересам суспільства, держави та укладений без наміру на настання реальних наслідків. Позивач вказує на те, що фінансово-господарська діяльність відповідача носить фіктивний характер, а укладені з ним правочини є такими, що вчинено без мети настання реальних правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Тому позивач просить даний договір недійсним, посилаючись на приписи ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 15,  п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 1 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. За приписами ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковою умовою визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Як вбачається з матеріалів справи сторонами договору виконані обов'язки, обумовлені договором продажу № 0804/10 від 04.08.2010, реалізовані права за даним договором. Договір є виконаним обома сторонами. Доводи позивача про те, що фінансова господарська діяльність відповідача носить фіктивний характер, не підтверджуються матеріалами справи та позивачем не доведені. Укладений договір не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, є таким, що породжує настання реальних наслідків для обох сторін (для позивача – отримання необхідного йому товару, а для відповідача – отримання грошових коштів за реалізований ним товар). Натомість, спірний договір укладено згідно вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договір підписано повноважними представниками сторін, сторонами були погоджені всі істотні умови спірного договору, розрахунки між сторонами за спірним договором були проведені належним чином та в строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Позивачем не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог, доказів недійсності укладеного сторонами договору не надано. Таким чином, підстави для визнання недійсним договору продажу № 0804/10 від 04.08.2010 у суду відсутні, доводи позивача не підтверджені матеріалами справи та не є підставою для визнання спірного договору недійсним, а тому суд відмовляє в задоволенні позову. Відповідно до статей 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.           На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд в и р і ш и в:   1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АрматурноЕлектроНасосний Торговий Дім» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Углемаркет» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 0804/10 від 04.08.2010 відмовити. 2. Судові витрати покласти на позивача. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата підписання рішення: 18.02.2013.   Суддя                                                                                І.В. Семендяєва