Рішення

від 07.02.2013 по справі 5011-30/13257-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/13257-2012 07.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алкон»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані Мережеві Рішення»

Про стягнення 879 318,39 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Ліскович Д.В. представник за довіреністю № 01/07 від 07.01.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алкон» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані Мережеві Рішення» (далі - відповідач) про стягнення 840 953,13 грн., а саме: 579 532,33 грн. - основного боргу, 9 900,60 грн. - 3% річних, 2 217,13 грн. - збитків від інфляції, 49 206,25 грн. - пені, 200 096,82 грн. - штрафу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати платежів за Договором № СА01/122009 від 31.12.09. та Абонентським договором № А01/122009 від 31.12.09., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані Мережеві Рішення» виникла заборгованість, що зумовило нарахування позивачем пені, штрафу, 3% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/13257-2012, розгляд справи було призначено на 16.10.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним та часткове невиконання позивачем вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 13.11.12.

Представник відповідача в судове зсідання 13.11.12. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, проте 12.11.12. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником позивача в судовому засіданні 13.11.12. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 879 318,39 грн., а саме: 579 532,33 грн. - основного боргу, 9 900,60 грн. - 3% річних, 2 217,13 грн. - збитків від інфляції, 49 206,25 грн. - пені, 38 365,26 грн. - пені, 200 096,82 грн. - штрафу. Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, внаслідок чого має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалами Господарського суду міста Києва, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України неодноразово відкладався.

При цьому, ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.12., за клопотанням позивача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відрядженні розгляд справи № 5011-30/13257-2012 призначено на 15.01.13.

В судовому засіданні 15.01.13. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

За результатами судового засідання 15.01.13. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 07.02.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

06.02.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 07.02.13. представником позивача підтримано свої збільшені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.02.13. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/13257-2012.

В судовому засіданні 07.02.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.06. між позивачем (Орендарем) та Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України (Орендодавець) укладено Договір оренди № 103, відповідно до якого Орендодавець передав Орендарю кімн. 101-106, 112-114, вестибюль, частину коридору, поверх 1, корпус 2 , розміщені за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, загальною площею 734,0 кв.м. При цьому, відповідно до п. 3.2.5 Договору оренди № 103 (в редакції Додатку № 5) за попередньою згодою Бюро Президії НАН України та Орендодавця, оформленої належним чином, Орендарю надано право здавати майно в суборенду.

Додатковою угодою № 6 строк дії Договору оренди № 103 встановлено до 31.12.12.

Так, на підставі згоди Орендодавця, викладеної в листі № КРС-35/1 від 10.01.07., 31.12.09. між позивачем (Орендарем) та відповідачем (Суборендарем) укладено Договір суборенди № СА01/122009 (додатковою угодою № 1 від 31.12.10. змінено номер на «№ СА0109») (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендар передає, а Суборендар приймає (з врахуванням додаткової угоди № 1-1 від 30.11.11.) в суборендне користування за плату та на строк, обумовлений Договором нерухоме майно: нежитлові приміщення - кімнати № 103, 103/4-103/7, поверху № 1, загальною площею 331 кв.м (далі - майно), розташовані у будинку за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, корпус 2, що належать державі та знаходяться на балансі Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України.

Згідно з п. 2.1 Договору, майно передається Орендарем Суборендарю за актом приймання-передачі № 1, який є невід'ємною частиною Договору. Право користування майном та зобов'язання за Договором з'являються у суборендаря з дати підписання Договору сторонами.

На виконання вказаних умов Договору між сторонами відписано та скріплено печатками акти № 1 та № 2 від 01.01.10. та 30.11.11. відповідно.

Приписами п. п. 5.1, 5.2 Договору встановлено, що в порядку та на умовах цього Договору Суборендар зобов'язується сплачувати Орендарю: суборендну плату, яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) грудень 2009р. (55% (п'ятдесят п'ять відсотків) від діючої орендної ставки згідно Постанови КМ № 316 від 25 травня 2009 р., дія якої продовжена до 01.01.2011р.) що дорівнює 60,11 (шістдесят гривень 11 коп.) та становить 33,06 грн. за 1 м , а за всю орендовану площу 587,0 кв.м 19 406,22 (дев'ятнадцять тисяч чотириста шість гривень 22 коп.), ПДВ 3 881,24 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 24 коп.), а всього 23 287,46 грн. (двадцять три тисячі двісті вісімдесят сім гривень 46 коп.); гарантійний платіж. Відшкодування абонентської плати та комунальних платежів (електроенергія, вода, теплова енергія) за абонентським договором № А0109 від 31.12.09.

Відповідно до п. 5.3 Договору, суборендну плату за 1 місяць користування приміщенням Суборендар зобов'язується сплатити Орендарю протягом 5 (п'яти) днів з дати підписання Акту приймання-передачі приміщення № 1 двома сторонами.

Суборендна плата за кожен наступний місяць користування приміщенням сплачується двома частинами: перша частина суборендної плати у сумі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень) з ПДВ сплачується протягом перших 3 (трьох) робочих днів розрахункового (поточного) місяця; друга частина суборендної плати у сумі, яка дорівнює різниці між сумою, згідно рахунку Орендаря та сумою, що є першою частиною суборендної плати, сплачується протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання рахунку (п. 5.4 Договору).

Пунктом 5.5 Договору сторонами погоджено, що суборендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Строк дії Договору сторонами встановлено в п. 6.1 Договору (з врахуванням додаткової угоди № 1-1 від 30.11.10.) з 01.01.10. по 30.04.12. включно.

В зв'язку із закінченням 30.04.12. терміну дії Договору, орендоване майно повернуто Суборендарем Орендарю актом № 2-2 приймання-передачі від 30.04.12.

Крім того, 31.12.09., на виконання умов Договору, між Орендарем (Оператором) та Суборендарем (Абонентом) підписано Абонентський договір № А01/122009 (додатковою угодою № 1 від 31.12.10. змінено номер на «№ А0109») (далі - Абонентський договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Оператор надає Абоненту за плату, на строк та на умовах, обумовлених Абонентським договором, послуги по господарському та комунальному обслуговуванню, користуванню базовим обладнанням нежитлових приміщень, якими Абонент користується згідно Договору.

Майно передається та приймається уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі № 1, з дати підписання якого у Абонента з'являється право користування майном та зобов'язання за Абонентським договором (п. 2.1.1 Абонентського договору).

На виконання умов Абонентського договору між сторонами підписано та скріплено печатками акти № 1 від 01.01.10., № 2 від 30.11.11., № 2-2 від 30.04.11.

Згідно з п. 3.1 Абонентського договору Абонент зобов'язується сплачувати Оператору: абонентську плату; компенсацію витрат Оператора за комунальні послуги, спожиті Абонентом (електроенергія. вода, теплова енергія) згідно розрахунку наведеного у додатку № 2; плату за додаткові послуги, надані Оператором згідно заяв Абонента, які не включені в абонентську плату, у тому числі плату за поточний ремонт приміщення, базового обладнання приміщення; плату за відновлення приміщення, базового обладнання приміщення у випадку їх пошкодження або повної втрати з вини Абонента протягом дії цього Договору; гарантійний платіж.

Абонентська плата за користування приміщенням складає 74 729,80 грн. Абонентська плата за кожен наступний місяць користування приміщенням сплачується двома частинами: перша частина абонентської плати у сумі 72 000,00 грн. з ПДВ сплачується перших трьох робочих днів розрахункового (поточного) місяця; друга частина абонентської плати у сумі, яка дорівнює різниці між сумою, згідно рахунку Оператора та сумою першої частини., сплачується протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання рахунку. Сплату інших платежів за рахунками Оператора Абонент здійснює протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання рахунку (п. п. 3.5-3.7 Абонентського договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.11.).

Додатковою угодою № 2 від 01.07.11. та додатковою угодою № 3 від 01.12.11. сторони домовились, що Оператор надає Абоненту послуги на платній основі, щомісячна вартість яких становить 1 440,00 грн.

Пунктом 7.1 Абонентського договору строк його дії сторонами погоджено з 01.01.10. до закінчення терміну дії Договору.

Додатковою угодою № 5 від 30.04.12. та актом № 2-2 від 30.04.12. Абонент повернув, а Оператор прийняв базове обладнання приміщень.

За твердженням позивача, та згідно банківських виписок по системі клієнт-банк, відповідачу рахунки виставлялись та передавались. Вказаного відповідачем не спростовано.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати та оплаті абонентських послуг в терміни, визначені Договором та Абонентським договором, в повному обсязі не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своє правовою природою Договір № СА0109 від 31.12.09. є договором суборенди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Абонентський договір № А0109 від 31.12.09. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, у відповідності до наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, виписок через систему клієнт-банк, виписок по рахунку, що підтверджують здійснені відповідачем часткові проплати за весь період дії договорів, наданих позивачем розрахунків, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача по орендній платі та оплаті абонентських послуг становить 579 532,33 грн., яку останнім станом на час прийняття судового рішення не погашено.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 579 532,33 грн. заборгованості.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач просить суд на підставі п. 8.2.1 Договору та 9.2.1 Абонентського договору стягнути з відповідача 87 571,51 грн. - пені.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору та 9.2.1 Абонентського договору, у разі невиконання грошових зобов'язань Суборендар (Абонент) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені з врахуванням приписів ст. ст. 232 Господарського кодексу України та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 49 410,94 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 38 160,57 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Також позивач просить суд на підставі п. 8.2.2 Договору та п. 9.2.2 Абонентського договору стягнути з відповідача на свою користь 200 096,82 грн. штрафу.

Згідно з вказаними пунктами договорів, у разі невиконання зобов'язань за Договорами більше 20 банківських днів Суборендар (Абонент) сплачує штраф в розмірі 30% від суми заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (правова позиція, викладена в постанові Верховного суду України від 22.11.10.).

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за спірними Договорами, доказів визнання вказаних пунктів недійсними не подано, при цьому відповідних клопотань про зменшення штрафних санкцій також не подано.

Здійснивши перерахунок штрафу, судом встановлено, що його розмір завищено позивачем, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 173 859,70 грн. штрафу. В іншій частині в розмірі 26 237,11 грн. штраф нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 900,60 грн. - 3% річних та 2 217,13 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 9 900,60 грн., як те вбачається з обґрунтованого розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що розмір інфляційних нарахувань, становить -2 512,57 грн. (від'ємне значення). Сума, що має від'ємне значення не може бути стягнута. Таким чином, в частині стягнення з відповідача 2 217,13 грн. збитків від інфляції слід відмовити.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені, штрафу, 3% річних та збитків від інфляції.

Приписами ст. 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані Мережеві Рішення» (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, б. 28; ідентифікаційний код 33635717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алкон» (04073, м. Київ, Московський проспект, б. 8; ідентифікаційний код 34538550) 579 532 (п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 33 коп. - основного боргу, 49 410 (сорок дев'ять тисяч чотириста десять) грн. 94 коп. - пені, 173 859 (сто сімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 70 коп. - штрафу, 9 900 (дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 60 коп. - 3% річних, 16 254 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 06 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.02.13.

Суддя Т.М. Ващенко