Рішення

від 11.02.2013 по справі 6/5014/3141/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.13 Справа № 6/5014/3141/2012

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейдинггруп",

м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Курьер", м. Попасна

Луганської області

про стягнення 11 378 грн. 42 коп.

Суддя Василенко Т.А.

в присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11 378 грн. 42 коп., в тому числі: грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави за договором № 50 від 27.07.2011 на перевезення вантажу в регіональному сполученні в сумі 11 100 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 278 грн. 42 коп.

Позивач не скористався правом на участь в судовому засіданні повноважного представника, будь-яких клопотань про перенесення розгляду справи не надав. Виходячи з даної обставини та враховуючи матеріали справи суд вважає за можливе розглянути справу за умови відсутності представника позивача.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення.

Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Попасна Луганської області, вул. Мічуріна, буд. 1а. В позовній заяві адреса відповідача зазначена як - м. Попасна, вул. Некрасова, буд. 6.

При цьому, ухвала про порушення провадження у справі від 10.12.2012 була направлена відповідачу саме за адресою, вказаною у позові. Вказана ухвала відповідачем отримана, про що свідчить лист останнього від 27.12.2012, вих. № 381, згідно якого зазначено, що ухвала надійшла, але копія позовної заяви не отримана. При цьому, відповідач зазначає про неможливість явки до суду, у зв'язку з тим, що ухвала була отримана із запізненням.

У зв'язку з тим, що представник відповідача в судове засідання 24.01.2013 не прибув, розгляд справи було перенесено на 11.02.2012, в том же час ухвала від 24.01.2013 судом направлена відповідачу за двома вказаними адресами.

При цьому, обидві ухвали, спрямовані за різними адресами, відповідачем були отримані 01.02.2013, про що свідчать відповідні відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 24.01.2013).

Разом з цим, позивача було зобов'язано направити копію позовної заяви та додаткових пояснень відповідачу ще і за адресою: м. Попасна Луганської області, вул. Мічуріна, буд. 1а. Позивачем до суду надані докази направлення позовної заяви відповідачу ще і за зазначеною вище адресою.

Тобто, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дати та часи слуханн6я даної справи та мав реальну та фактичну можливість надати заперечення або пояснення з приводу заявлених вимог.

Разом з цим, відповідач не скористався своїм правом та забезпечив участь в судовому засіданні повноважного представника та не оспорив позов.

Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

27.07.2011 між сторонами у справі був укладений договір № 50 на перевезення вантажів, за умовами якого відповідач зобов'язався організувати внутрішньо українські перевезення вантажів автотранспорта, а позивач - зобов'язався надати вантажі для перевезення та оплатити відповідні послуги.

За результатами наданих послуг між сторонами були підписані акти виконаних робіт на загальну суму 49 300 грн. 00 коп. При цьому позивачем в якості оплати за надані послуги були перераховані кошти в сумі 60 400 грн. 00 коп. Тобто, за розрахунком останнього, ним помилково було перераховано відповідачу кошти в сумі 11 100 грн. 00 коп.

На думку позивача, відповідачем вказані кошти отримані безпідставно.

З метою повернення помилково сплачених коштів, позивач направив відповідачу претензію від 18.01.2012 за адресою: м. Попасна Луганської області, вул. Некрасова, буд. 6, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач безпідставно користувався грошовими коштами позивача, останнім нараховані 3% річних в сумі 278 грн. 42 коп. за період з 27.01.2012 по 27.11.2012.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 27.07.2011 між сторонами у справі був укладений договір на перевезення вантажів у регіональному сполученні № 50.

За умовами договору перевізник - відповідач у справі, зобов'язується здійснити внутрішньо українське перевезення вантажів автотранспортом, а замовник - позивач у справі, зобов'язується надати такі вантажі та оплатити вартість їх перевезення.

Згідно п. 5.1 договору загальна вартість послуг складається із розміру вартості заявок за ним.

Згідно п. 5.4 договору замовник здійснює оплату в розмірі вартості перевезення на розрахунковий рахунок відповідача протягом 2-х банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Згідно п. 6.1 договору по закінченню перевезення перевізник складає акт наданих послуг та направляє його в 2-х екземплярах замовнику. Замовник зобов'язаний підписати акти та повернути 1 екземпляр перевізник. Послуги вважаються фактично наданими з моменту підписання сторонами акта.

Як свідчать матеріали справи, за період з 27.07.2011 по 02.09.2011 між сторонами було підписано 6 актів наданих послуг на загальну суму 49 300 грн. 00 коп.

При цьому, згідно договору підтвердженням факту виконання послуг є підписані між сторонами акти, а підставами для оплати - надані відповідачем рахунки.

Згідно виписок з банківського рахунку позивача. Оплата за надані послуги здійснювалася із зазначенням номерів та дат рахунків, при цьому посилання на договір та акти відсутні.

Так, згідно платіжних документів позивач оплатив відповідачу вартість транспортних послуг на загальну суму 60 400 грн. 00 коп.

Позивач зазначає, що переплата сталася внаслідок того, що ним були двічі оплачені ті ж самі послуги.

На думку позивача, відповідач безпідставно набув від позивача кошти в сумі 11 100 грн. 00 коп. та повинен повернути їх на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, позивач в обґрунтування позову, посилається на приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим слід зазначити, що наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано Главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За приписами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість. Набуття або збереження майна полягає не тільки в отриманні речі або сукупності речей, а й в отриманні майнових прав та обов'язків. Набуття має місце в разі, коли в набувача виникає право на майно. Фактичне володіння майном не створює набуття. Збереження майна має місце тоді, коли одна особа виконала зобов'язання іншої, прийняла на себе зобов'язання замість іншої особи або понесла видатки, які має нести особа, що зберегла майно. Набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки договором, а й адміністративним актом та одностороннім правочином.

Разом з цим, цивільним законодавством передбачено, що набуття або збереження майна за рахунок іншої особи може в деяких випадках відбуватися відповідно до договору або закону, а відтак зобов'язання з безпідставно набутого майна не виникають .

В силу положень ст. 1212 ЦК України обов'язковими умовами існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із безпідставним збагаченням, є :

- по-перше, набуття або збереження майна, це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Як вказано самим позивачем між сторонами існував договір про надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до п. 9.1 договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011. А у випадку якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово не заявить про його розірвання, строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

В даному випадку, сторонами доказів розірвання вказаного договору не надано.

Як було наведено вище, кошти сплачувалися відповідачем на підставі договору та відповідних рахунків.

Так, відповідно до банківських виписок з рахунку позивача, останнім було двічі оплачено рахунок відповідача № 270023 від 02.09.2011 (в сумі 11 300 грн. 00 коп. двічі), у зв'язку з чим і утворилась передплата в розмірі 11 100 грн. 00 коп. Тобто в даному випадку відповідачем безпідставно отримано коштів позивача в сумі 11 100 грн. 00 коп. Відповідачем вказана обставина не ос порена та доказів що б спростовували доводи позивача не надані.

З метою отримання надмірно перерахованих коштів, позивач направив відповідачу претензію від 18.01.2012, за якою пропонував повернути вказані кошти. Претензія була направлена відповідачу за адресою: м. Попасна Луганської області, вул. Некрасова, буд. 6. Проте згідно запису в ЄДР на цей час юридичною адресою відповідача була адреса: м. Попасня, вул. Мічуріна, буд. 1а. (запис внесено 16.08.2008). Але, як свідчить договір № 350 від 27.07.2011, адресою відповідача було зазначено: м. Попасна, вул. Некрасова, буд. 6.

При цьому відповідачем не надано суду доказів щодо повідомлення позивача про зміну юридичної адреси.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у позивача виникло право вимоги у відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 11 100 грн. 00 коп.

Відповідачем позов не оспорений, доказів повернення вказаної суми не надано.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 11 100 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 278 грн. 42 коп., нарахованих позивачем в порядку ст. 625 ЦК України за період з 27.01.2012 слід зазначити, що вказані вимоги судом відхиляються виходячи з наступного.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному випадку позивачем не доведено суду правомірність нарахування 3% річних взагалі та за вказаний ним у позові період, оскільки вимога про повернення коштів була направлена останньому за неналежною адресою.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави в сумі 11 100 грн. 00 коп. В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Курьер», Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. Мічуріна, буд.1А, код 36954235, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхимтрейдинггруп», м. Дніпропетровськ, пл. Десантників, буд. 1, код 36640503, на р/р 260050135005 у відділенні «Дніпропетровське регіональне управління ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії», МФО 320627, грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави в сумі 11 100 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 570 грн. 11 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 18.02.2013.

Суддя Т.А. Василенко