Рішення

від 14.02.2013 по справі 901/246/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.02.2013Справа № 901/246/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк»

(вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094)

(м. Дніпропетровськ, а/с 1800, 49027)

до Фірми «Анвей»

(вул. Павленка, буд. 38, кв. 15, м. Сімферополь, АР Крим, 95006)

про стягнення 105 453.40 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Подпльота Оксана Володимирівна, представник, довіреність № 2154-О від 30.07.12, ПАТ Комерційного Банку «Приватбанк»;

Від відповідача: не з'явився, Фірма «Анвей»;

Суть спору: публічне акціонерне товариство Комерційного Банку «Приватбанк» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фірми «Анвей» та просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором № 004-06МО від 21 серпня 2006 року суму у розмірі 10 5453.40 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договору про надання овердрафт - мікро кредиту № 004 - 06 від 21 серпня 2006 року в частині своєчасної оплати та повного повернення кредитних коштів та сплати відсотків. При цьому, позивач посилався на положення статей 525, 526, 530, Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 05.3-8.1/83 від 25 січня 2013 року (а.с. 64), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 1, 57).

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою про неможливість вручення судової кореспонденції «у зв'язку із закінченням терміну зберігання».

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

21 серпня 2006 року між закритим акціонерним товариством Комерційного Банку «ПриватБанк» (банк) та Фірмою «Анвей» (клієнт) було укладено договір № 004-06 МО про надання овердрафт-мікро кредиту (а.с. 13-16).

Відповідно до пункту договору 1.1 банк за наявністю вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати «овердрафт-мікро» обслуговування клієнту, що полягає у проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку клієнта № 26000258970001, відкритому у банку (далі -"Поточний рахунок"), за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 1.3 цього договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

«Овердрафт-мікро» кредит надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті процентів та винагороди в обумовлені цим договором строки.

Відповідно до пункту 1.3 договору ліміт, стосовно до даного договору, являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк зобов'язується здійснювати оплату розрахункових документів клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно із затвердженою внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, балансу підприємства та звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії та інших показників згідно з внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України. На момент підписання договору ліміт складає 10 000.00 грн..

Пунктом 1.4 договору сторони визначили, що проведення платежів клієнта в порядку, встановленому даним договором здійснюється банком у строк до 14 серпня 2007 року.

Також, відповідно до пункту 1.5 договору «овердрафт-мікро» кредитування клієнта здійснюється банком в межах ліміту та строку, встановлених згідно з пунктами 1.3, 1.4 цього договору, з періодом безперервного користуванні кредитом не більше 30 днів.

Періодом безперервного користування кредитом є період часу протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору клієнт зобов'язується сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 цього договору.

Пунктом 2.2.3 договору сторони визначили, що клієнт зобов'язаний здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого пунктом 1.5 цього договору.

Згідно з пунктом 2.2.4 клієнт зобов'язаний здійснювати погашення різниці між заборгованістю за кредитом і знову встановленим угодою сторін лімітом відповідно до пункту 2.3.2 даного договору, у випадку перевищення заборгованості за кредитом понад суми знов встановленого ліміту, протягом операційного дня, станом на який виникла різниця. Погашення цієї різниці трактується як погашення кредиту.

Відповідно до пункту 2.2.5 договору клієнт зобов'язаний здійснювати повне погашення кредиту не пізніше строку, встановленого пунктами 1.4, 2.3.4 цього договору.

Також, згідно з пунктом 2.2.6 договору клієнт зобов'язаний сплатити банку винагороду у відповідності до пункту 3.4 цього договору.

Відповідно до пункту 2.2.7 клієнт доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, процентів за його використання, винагороду та неустойки, у тому числі з наступних рахунків: № 2600288970001 в КРУ КБ «Приватбанк».

Згідно з пунктом 2.3.1 договору банк має право при зміні вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміні облікової ставки НБУ банк має право, за згодою клієнта, змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору банк має право проводити перерахунок ліміту згідно з пунктом 1.3 цього договору у відповідності з внутрішньобанківськими нормативними документами та нормативними актами НБУ. У разі зміни суми отриманої в результаті чергового перерахунку ліміту банк письмово сповіщає про це клієнта протягом 2 банківських днів, що є пропозицією про зміну ліміту.

Так, згідно з пунктом 2.3.3 цього договору банк має право відмовити клієнту у видачі кредиту або будь - якої його частини в разі часткового або повного непогашення заборгованості за кредитом після закінчення безперервного періоду користування кредитом зазначеного в пункті 1.5 цього договору, а також порушення обставин, передбачених пунктом 2.2.4 цього договору. Обслуговування за даним договором відновлюється у разі повного погашення простроченої заборгованості.

У випадку настання будь - якій із наступних подій, зокрема, порушенні клієнтом будь - якій обставини, передбаченої умовами даного договору, в тому ж числі порушенні цільового використання кредиту, банк на власний розсуд має право, зокрема змінити умови договору - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його використання, виконання інших зобов'язань за договором в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями, строки виконання яких не наступили, строки вважаються такими, що настали, на дату, зазначену в повідомленні. На цю дату клієнт зобов'язаний повернути банку суму кредиту в повному обсязі , проценти за фактичний строк його використання, повністю виконати інші зобов'язання за договором.

Також, згідно з пунктом 2.3.9 договору банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і винагороду в порядку, передбаченому пунктами 2.2.7, 2.2.8 даного договору, а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно при настанні умов, передбачених пунктом 2.3.4 цього договору.

Пунктом 2.3.10 договору визначено, що банк має право зупинити подальшу видачу кредиту у випадку невиконання клієнтом будь-яких із зобов'язань, передбачених договором, на строк до виконання відповідних зобов'язань, але при цьому в межах строку, передбаченого пунктом 1.4 цього договору, з направленням клієнту відповідного повідомлення.

Відповідно до пункту 3.1 договору за користування кредитом період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом та встановлений у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з пунктом 3.2 договору у відповідності до статті 212 Цивільного кодексу України, при порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3,.2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 даного договору клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в наступному розмірі в залежності від строку користування кредитом : протягом 1 -3 днів - 14%, протягом 4-7 днів - 16%, протягом 8-15 днів - 19%, протягом 16-30 днів - 23%.

Відповідно до пункту 3.3 договору сплата процентів за користування кредитом, розрахованих згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору здійснюється в порядку, зазначеному в пунктах 1.1, 2.1.4, 2.2.7 договору. Проценти, не сплачені по закінченню періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими. Сплата процентів може бути здійснена клієнтом також з інших, належних ньому рахунків у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 3.8 договору при непогашенні кредиту у будь - який зі строків, встановлених пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 даного договору, заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою на залишок заборгованості за простроченою сумою кредиту, розрахунок процентів здійснюється у відповідності до пункту 3.2 договору із дня виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до пункту 3.9 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи із кількості днів у році - 306 днів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з пунктом 4.1 договору при порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань з уплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 2.2.2, 3.1, 3.2, 3.3 договору, строків повернення кредиту, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 договору, винагороди, передбаченої пунктами 2.2.6, 3.4 договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0.2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікованої ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні.

Відповідно до пункту 5.1 даний договір набирає силу з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в межах, зазначених в них сум, та діє в об'ємі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Також, додатковою угодою від 21 серпня 2006 року до договору « 004-06 МО від 21 серпня 2006 року ліміт грошових коштів був збільшений до 25 000.00 грн. (а.с. 17).

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 25 000.00 грн., що підтверджується витягом з рахунку (а.с. 10-12).

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним станом на 24 жовтня 2012 року склалася заборгованість в сумі 105 453.40 грн..

Позивач претензією від 16 жовтня 2012 року вих. № 61030LOSABYA5 вимагав від відповідача сплати вказаної заборгованості, однак вона була залишена останнім поза увагою (а.с. 46).

Викладене з'явилося підставою для звернення публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів, процентів за користування ними, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" - банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну грошову суму, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватись в односторонньому порядку без згоди обох сторін, що передбачено Положенням Національного банку України "Про кредитування".

Предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 004-06МО від 21 серпня 2006 року суму у розмірі 10 5453.40 грн., з яких 19622.95 грн. - заборгованість за кредитом, 43 945.15 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 41 885.30 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2.3 договору сторони визначили, що клієнт зобов'язаний здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого пунктом 1.5 цього договору.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Однак, за твердженням позивача станом на 24 жовтня 2012 року за відповідачем залишилася непогашеною прострочена заборгованість в сумі 19 622.95 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 8-9).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у частині 1 статті 173 Господарського кодексу України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів оплати суми боргу відповідачем суду не представлено.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 004-06 МО від 21 серпня 2006 року в розмірі 19 622.95 грн. підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 43 945.15 грн. процентів за користування кредитом.

Згідно з частиною 2 статті 1052 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 1048 зазначеного Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору клієнт зобов'язується сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 цього договору.

Згідно з пунктом 2.3.9 договору банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і винагороду в порядку, передбаченому пунктами 2.2.7, 2.2.8 даного договору, а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно при настанні умов, передбачених пунктом 2.3.4 цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору за користування кредитом період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом та встановлений у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з пунктом 3.2 договору у відповідності до статті 212 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3,.2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 даного договору клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в наступному розмірі в залежності від строку користування кредитом : протягом 1 -3 днів - 14%, протягом 4-7 днів - 16%, протягом 8-15 днів - 19%, протягом 16-30 днів - 23%.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на суму заборгованості було нараховано проценти за користування відповідачем кредитними коштами за період з 31 серпня 2008 року по 24 жовтня 2012 року, розмір яких, згідно наданого позивачем розрахунку, складає 43 945.15 грн. (а.с. 8-9).

Судом був перевірений розрахунок процентів, наданий позивачем, та встановлено, що останнім за період з 31 серпня 2008 року по 24 жовтня 2012 року розмір процентів розраховано вірно та складає 43 945.15 грн. (а.с. 8-9).

Також, позивач просив стягнути з відповідача 41 885.30 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 4.1 договору при порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань з уплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 2.2.2, 3.1, 3.2, 3.3 договору, строків повернення кредиту, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 договору, винагороди, передбаченої пунктами 2.2.6, 3.4 договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0.2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікованої ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні.

Позивачем наданий розрахунок пені, розмір якої за період з 15 листопада 2006 року по 24 жовтня 2012 року складає 41 885.30 грн. (а.с. 8-9).

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив їх обґрунтованість та правильність.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом був встановлений факт порушення відповідачем строків повернення кредитних коштів позивачеві, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 18 лютого 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фірми «Анвей» (вул. Павленка, буд. 38, кв. 15, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, ідентифікаційний код 31003389) на користь публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094, р/р 29092829003111, МФО 305299, ідентифікаційний код 14360570) 19 622.95 грн. - заборгованості за кредитом, 43 945.15 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом та 41 885.30 грн. - пені.

3. Стягнути з Фірми «Анвей» (вул. Павленка, буд. 38, кв. 15, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, ідентифікаційний код 31003389) на користь публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094, р/р 64993919400001, МФО 305299, ідентифікаційний код 14360570) 2 109.07 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська