Постанова

від 12.02.2013 по справі 827/16/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2013 рокуСправа №827/16/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І. , розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Севастопольського міського центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсей» про стягнення штрафу,

в с т а н о в и в:

Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсей» про стягнення штрафу у сумі 3628,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Розпорядженням голови Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя № 677-р від 18.11.2009 на ТОВ «Горсей» було заброньовано одне робоче місце для категорії громадян, які мають дітей віком до шести років. Згідно з актом № 92 А від 04.06.2010 про бронювання робочих місць для соціально незахищених громадян ТОВ «Горсей» підтвердило бронювання одного робочого місця та 25.10.2010 відповідачем до центру зайнятості було надано звіт по формі № 3-ПН., який містить дані про вакансії оператора лінії в виробництві харчової продукції. Однак безробітній ОСОБА_1, направленій на працевлаштування Севастопольським міським центром зайнятості в рахунок 5 % квоти відповідачем було відмовлено у працевлаштуванні, чим допущено порушення вимог ст.5 Закону України «Про зайнятість населення». За вказане порушення Севастопольським міським центром зайнятості до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 3628,00 грн., які останнім не сплачені.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.02.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 року апеляційну скаргу Севастопольського міського центру зайнятості - залишено без задоволення; постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.02.2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 05.12.2012 касаційну скаргу Севастопольського міського центру зайнятості задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.02.2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Супровідним листом за вих. № К/9991/37469/11 від 11.12.2012 Вищий адміністративний суд України направив матеріали справи до Окружного адміністративного суду м. Севастополя.

Ухвалою від 09 січня 2013 року справу було прийнято до провадження суддею Майсак О.І.

Представник позивача до початку судового засідання надала клопотання про розгляд справи за її відсутністю в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.136). У своїй заяві вказує, що за погодженням про ліквідацію заброньованого робочого місця відповідач до відповідних органів не звертався, припис до акту перевірки № 198 від 11.11.2010 року Севастопольського міського центру зайнятості стосовно ТОВ «Горсей» не оскаржував.

Відповідач, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно з п. 2 Положення про Севастопольський міський центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України 15.10.1998 року, основним завданням позивача є реалізація державної політики зайнятості населення. Здійснення контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності.

Таким чином, позивач є суб'єктом владних повноважень, що має право звернутись до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з відповідним позовом. Враховуючи суб'єктивний склад сторін, вимоги ст. 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір є справою адміністративної юрисдикції та повинен розглядатися Окружним адміністративним судом міста Севастополя.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступне. Розпорядженням голови Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 18.11.2009 року № 677-р «Про бронювання робочих місць для працевлаштування громадян, що мають потребу у соціальному захисті на 2010 рік» на ТОВ «Горсей» заброньовано одне робоче місце для працевлаштування жінки, що має дитину віком до 6 років.

Відповідно до акту № 92А від 04.06.2010 року про бронювання робочих місць для соціально незахищених громадян, ТОВ «Горсей» було підтверджено про бронювання одного робочого місця - оператора виробництва напоїв для жінки, що має дитину віком до 6 років (а.с.6).

11.11.2010 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Севастопольського міського центру зайнятості була проведена перевірка ТОВ «Горсей» щодо дотримання законодавства про зайнятість населення. За результатами перевірки було складено акт № 198 від 11.11.2010 року (а.с.8-9). Зі змісту акту перевірки вбачається, Севастопольським міським центром зайнятості було видано направлення на працевлаштування в ТОВ «Гросей» в рахунок 5 % квоти безробітній ОСОБА_1 (а.с.7), однак керівником ТОВ «Горсей» безробітній було відмовлено у працевлаштуванні з відміткою про відмову в прийомі на роботу, чим було порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення».

Приписом до акту перевірки від 11.11.2010 року до ТОВ «Горсей» було застосовано штраф в розмірі 3 628,00 грн. (а.с.10).

Судом встановлено, що з часу винесення Ленінською районною державною адміністрацією розпорядження, яким в ТОВ «Горсей» заброньоване одне робоче місце, у штатному розписі відповідача відбулися зміни. Так, згідно з штатним розписом на 01.07.2010 року чисельність працівників в ТОВ «Горсей» склала 15,75 одиниць. Крім того наказом № 11 від 27.10.2010 року було скорочено штатну одиницю вантажника, оператора виробничих напоїв і оператора видувного напівавтомата (а.с.25). Зміни до штатного розпису було затверджено протоколом загальних зборів ТОВ «Горсей» від 28.10.2010 року та 01.11.2010 року керівником ТОВ «Горсей» було затверджено новий штатний розпис в кількості 12,75 одиниць (а.с.24, 26).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» вiд 01.03.1991 року № 803-XII (далі - Закон № 803-XII) (що діяв на час виникнення спору) держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі: а) жінкам, які мають дітей віком до шести років; б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів; в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; г) особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам - 53 років); д) особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування; е) інвалідам, які не досягли пенсійного віку.

Для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті категорій громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку) місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5 відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості. У разі якщо на підприємстві (об'єднанні), в установі, організації працює передбачена абзацом першим цього пункту кількість осіб, які належать до категорій громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, квота для цих підприємств не встановлюється. Чисельність працюючих, які належать до категорій громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, враховується при встановленні квоти для цих підприємств (об'єднань), установ, організацій. У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств, установ і організацій у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств, установ і організацій. Порядок квотування і бронювання робочих місць та працевлаштування на них зазначених категорій громадян встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку), у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Одержані кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ та організацій, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.

Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року № 578 (далі - Положення № 578) визначає порядок бронювання та встановлення квоти робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності (далі - підприємства) для працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (далі - громадяни, які потребують соціального захисту).

Згідно з п. 11 Положення № 578 після затвердження місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад броні та квоти робочих місць на наступний рік підприємства у двотижневий строк погоджують з центрами зайнятості перелік робочих місць, що виділяються, та поквартальний графік працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця. У рахунок квоти підприємства можуть бронювати робочі місця з надомною працею та з гнучкими формами зайнятості.

Центри зайнятості щомісяця аналізують використання заброньованих робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, та кількість вільних робочих місць з числа заброньованих (пункт 12 Положення № 578).

Відповідно до п. 13 Положення № 578 ліквідація заброньованих робочих місць може здійснюватися роботодавцем тільки за погодженням з місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад та державною службою зайнятості.

Працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця здійснюється тільки за направленням державної служби зайнятості. У разі потреби центри зайнятості організовують попередню їх професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення (п. 14 Положення № 578).

Відповідно до п. 15 Положення № 578 підприємства зобов'язані працевлаштовувати громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця за направленням державної служби зайнятості і про прийняте рішення у триденний термін повідомити центр зайнятості. У разі відмови у працевлаштуванні громадян підприємства повідомляють про це державну службу зайнятості з викладенням мотивів відмови у прийнятті на роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено, що ліквідація заброньованого робочого місця ТОВ «Горсей» здійснена не була.

Зокрема, суд зазначає, що припис Севастопольського міського центру зайнятості від 11.11.2010 року ТОВ «Горсей» оскаржено не було, в рахунок сплати штрафу від відповідача кошти не надходили.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що штрафні санкції в розмірі 3 628,00 грн. підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку, позовні вимоги - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005 року, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсей» (99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10, код ЄДРПОУ 23011182, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Севастопольського міського центру зайнятості (99053, м. Севастополь, вул. Руднєва, буд. 40, код ЄДРПОУ 03491145) штраф в сумі 3 628,00 грн. (три тисячі шістсот двадцять вісім гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак