Постанова

від 12.02.2013 по справі 16/5026/956/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа№ 16/5026/956/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Малого підприємства «Сокіл»

на рішення господарського суду Черкаської області від 13.08.2012р.

у справі № 16/5026/956/2012 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Прокурора міста Черкаси в інтересах держави

в особі Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради

до Малого підприємства «Сокіл»

про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості та повернення об'єкту комунальної власності

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Черкаси в інтересах держави в особі Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради звернувся в господарський суд Черкаської області (далі - позивач) з позовом до Малого підприємства «Сокіл» (далі - відповідач), у якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.08.2012р., просить розірвати договір оренди об'єкта нерухомості № 1099 від 11.01.2012 р., укладений між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та малим підприємство "Сокіл", стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди № 1099 від 11.01.2012 р. за період по липень 2012р. включно в сумі 26 025, 17 грн. (т.1, а.с.61) та зобов'язати відповідача повернути орендоване нежитлове приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Калініна, 4, загальною площею 145,50 кв. м., що є міською комунальною власністю за договором оренди № 1099 від 11.01.2012 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.08.2012р. у справі № 16/5026/956/2012 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди об'єкта нерухомості № 1099 від 11.01.2012 р., укладений між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та малим підприємством "Сокіл". Зобов'язано відповідача повернути Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради нежитлове приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Калініна, 4 загальною площею 145,50 кв. м., що є міською комунальною власністю, за договором оренди № 1099 від 11.01.2012 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26 025,17 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди об'єкта нерухомості № 1099 від 11.01.2012 р. станом на липень 2012 року включно. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вимог про стягнення заборгованості та наявності підстав для розірвання спірного договору у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів, та повернення орендованого майна орендодавцю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 13.08.2012р. у справі № 16/5026/956/2012 скасувати частково, в частині задоволених вимог про розірвання договору. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду прийнято за неправильного застосування судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає про відсутність законних підстав для розірвання спірного договору, що, на його думку, не було враховано судом при вирішенні спору.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідача суду не подано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 01.10.2012р.

Ухвалою суду від 01.10.2012р. розгляд скарги у даній справі відкладено на 31.10.2012р. у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача у судове засідання та клопотанням відповідача про відкладення розгляду.

У судових засіданнях 31.10.2012р. та 14.11.2012р. оголошувалась перерва до 28.11.2012р.

Ухвалою суду від 28.11.2012р. розгляд скарги у даній справі відкладено на 25.12.2012р. у зв'язку з неявкою у судове засіданні представника позивача та поданням додаткових документів відповідачем, які потребують вивчення судом.

Ухвалою суду від 25.12.2012р. розгляд скарги у даній справі відкладено на 15.01.2013р. у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача у судове засідання.

Ухвалою суду від 15.01.2013р. розгляд скарги у даній справі відкладено на 12.02.2013р. у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача, а також необхідністю витребування у сторін додаткових документів.

У судовому засіданні 12.02.2013р. суд заслухав пояснення прокурора, який заперечив проти скарги та просив рішення залишити без змін. Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, яке, на думку колегії суддів, підлягає задоволенню. Представник відповідача в черговий раз не з'явився. Про поважність причин неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення відповідачем не подано.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду скарги, передбачених ст. 77 ГПК України та вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2012 року між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (Орендодавець) та малим підприємством "Сокіл" (Орендар) укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 1099 (далі - Договір, т.1, а.с.17-20), за умовами якого позивач (Орендодавець) зобов'язався передати відповідачу (Орендарю), а відповідач (Орендар) зобов'язався прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що належить до міської комунальної власності на підставі рішення Черкаської міської ради від 10.04.2008 № 4-366 "Про внесення змін та доповнень до рішення Черкаської міської ради від 26.06.2003 № 3-531 "Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління".

Відповідно до п. 5.1 Договору розмір орендної плати встановлюється згідно розрахунку, що додається до договору та є його невід'ємною частиною (Додаток 3, т.1, а.с. 29).

Відповідно до п. 5.2 Договору орендна плата встановлюється з розрахунку на один місяць.

Встановлена орендна плата, згідно з п.5.3 Договору, підлягає індексації відповідно до індексу інфляції.

Встановлена орендна плата перераховується щомісячно до 20 числа місяця, за який проводиться розрахунок. В платіжних документах чітко повинен вказуватися період, за який орендна плата перераховується щомісячно до 20 числа місяця, за який проводиться розрахунок (п. 5.5 Договору).

Пунктом 7.1.2. Договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 7.1.7 Договору сторони визначили, що протягом місяця з дати укладення Договору Орендар зобов'язаний застрахувати Об'єкт на користь Орендодавця на весь строк дії договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору він набуває чинності в момент, визначений у п. 3.2 Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору при передачі Об'єкта складається Акт прийому-передачі, який підписується сторонами (Додаток № 2). Об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту, зазначеного у п. 3.1 Договору (п.3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору договір укладено на термін з 11 січня 2012 року по 31 січня 2013 року і він вступає в дію з дати приймання об'єкта за Актом приймання-передачі.

11.01.2012р. між сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі (Додаток № 2) об'єкта нерухомості за адресою м. Черкаси, вул. Калініна, 4 (т.1, а.с. 28), згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв вказаний Об'єкт.

Згідно з Додатком № 3 до Договору оренди (т.1, а.с.62) фактична орендна плата за січень місяць (повністю) складає 6418,72 грн., в тому числі за 21 день з 11.01.2012р. - 4348,19 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку із несплатою відповідачем орендних платежів Орендодавцем на адресу відповідача був направлений лист-пропозиція

№ 651-01-15 від 29 лютого 2012 р., у якій Орендодавець повідомляв Орендаря про наявність непогашеної заборгованості зі сплати орендних платежів за Договором за період січень-лютий в сумі 16 204,47 грн. Також, у даному листі Орендодавець повідомив Орендаря про своє право, у разі невиконання зобов'язання щодо внесення орендної плати в повному обсязі у строк до 20.03.2012р., звернутися із позовом про дострокове розірвання Договору у зв'язку з порушенням Орендарем істотних умов Договору (т.1, а.с.21). Отримання вказаного листа не заперечується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповіді на вказаний лист позивач від відповідача не отримав.

В обґрунтування заявлених вимог у даній справі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прокурор посилається на те, що в порушення умов договору відповідач не виконав зобов'язання щодо повної сплати орендних платежів, внаслідок чого в останнього за період з грудня 2011 року та станом на липень місяць 2012р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 26 025,17 грн., яку прокурор просить стягнути у судовому порядку. Також, посилаючись на істотне порушення умов договору, яким, на думку прокурора, є несплата орендної плати та невиконання умов договору в частині обов'язку відповідача застрахувати об'єкт оренди та укласти договір користування земельною ділянкою, прокурор просить розірвати договір оренди об'єкта нерухомості № 1099 від 11.01.2012 р. та зобов'язати відповідача повернути його позивачу.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та наявних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Водночас, позовні вимоги не можуть бути задоволені повністю, як помилково зазначив суд першої інстанції, та підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір, який укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, а тому правовідносини сторін, які виникли з даного договору регулюються положеннями ЦК України та нормами спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 1 наведеного Закону він врегульовує майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.

Прокурор посилається на наявність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів за період з грудня 2011р. по липень 2012р. включно, у зв'язку з неповною сплатою за оренду відповідачем на загальну суму 26 025,17 грн., що, на його думку, є істотним порушенням умов договору оренди.

Статтею 10 зазначеного вище Закону визначено, що істотними умовами договору оренди є:

об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

термін, на який укладається договір оренди;

орендна плата з урахуванням її індексації;

порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення;

виконання зобов'язань;

забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;

відповідальність сторін;

страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у

повному обсязі.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України, передбачено що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Положеннями Договору також встановлено розмір, порядок та строки сплати орендних платежів, в тому числі обов'язок Орендаря (п.п. 5.1, 5.2, 5.5, 7.1.2 Договору) своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за цим Договором.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості з орендної плати, суд першої інстанції, з урахуванням наведених обставин, визнав обґрунтованими вказані вимоги прокурора, оскільки відповідач не заперечував проти наявності вказаної суми заборгованості та не надав суду доказів, які б спростовували наявність заборгованості, а тому суд задовольнив вказані вимоги у повному обсязі.

Проте, колегія суддів може погодитися з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення заборгованості лише частково, оскільки, суд першої інстанції, приймаючи до уваги період за який нарахована сума заборгованості не врахував наступних обставин.

По-перше, вимоги прокурора ґрунтуються на невиконанні відповідачем договору оренди об'єкта нерухомості № 1099 укладеного між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та малим підприємством "Сокіл" 11.01.2012 р., тоді як вбачається зі змісту позову та наданих до позовної заяви розрахунків, прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість за період до укладення договору. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами спірного Договору раніше також існували договірні відносини за аналогічними договорами, а тому вимоги про стягнення заборгованості за грудень 2011р., тобто не за період дії Договору (орендна плата встановлена Договором від 11.01.2012р. за користуванням Об'єктом оренди) не є обґрунтованими.

По-друге, Договір не містить умов, які б надавали Орендодавцю право зараховувати до суми заборгованості за даним Договором, заборгованість, яка виникла у відповідача до його укладення за іншими договорами між сторонами. Чинне законодавство, яке регулює орендні правовідносини також не містить вказівки на таке право Орендаря.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок стягуваної суми, доданий до позову, а також розрахунок поданий позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції, вважає, що зазначені розрахунки не можна вважати обґрунтованими з огляду на таке.

Підставою даного позову є договір оренди об'єкта нерухомості № 1099 від 11 січня 2012 року, на який в позові посилається прокурор в обґрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості саме за цим договором. На інші (попередні) договори в позові посилань немає.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає безпідставним включення до стягуваних сум заборгованості, яка виникла з попереднього договору оренди у період до 11.01.2012р., тобто, до укладення договору оренди, який є підставою позову, оскільки останній договір не містить умов щодо сплати заборгованості за попередніми договорами.

Крім того,слід зазначити, що зарахування платежу має здійснюватися у відповідності до його призначення, вказаного платником у платіжному документі. Проте, позивачем не дотримано цих вимог.

В рахунках, які виставлялися позивачем для оплати у спірний період (т.2, а.с.13-18) зазначено дві позиції: «Борг по орендній платі» та «Орендна плата по договору».

У графі «Призначення платежу» в платіжних дорученнях, згідно з якими відповідачем здійснено часткову оплату (т.1, а.с.116-125) зазначено «За оренду приміщення по рахунку № ...», що слід розуміти як оплату орендної плати за місяць, вказаний у рахунку, а не оплату «Боргу», оскільки у «Призначенні платежу» слово «Борг» платником не зазначено, тому зарахування позивачем частково сплачених сум в рахунок заборгованості в попередні періоди є безпідставним.

Також суд вважає правомірним зарахування як оплату пені лише на суму 640,76 грн. (210,19 грн. + 430,57 грн.), які були зазначені в рахунках № 803 та № 987 за червень та липень 2012р. (т.2, а.с.17,18), виходячи з положень ст. 534 ЦК України. В інші періоди зарахування позивачем сплачених сум в оплату пені є неправомірним, оскільки такі суми не виставлялися в рахунок на оплату.

Враховуючи наведене, колегією суддів здійснено перерахунок стягуваних сум за період з 11.01.2012р. по липень 2012 р. включно. Сума орендної плати за цей період, яка підлягає нарахуванню, становить 43 021,30 грн., в тому числі за:

січень (за 21 день з 11.01.2012р.) - 4 348,19 грн. (т.1, а.с.29); лютий - 6 431,60 грн. (т.2,а.с.13); березень - 6 444,46 грн.; (т.2,а.с.14); квітень - 6 463,79 грн. (т.2, а.с.13); травень - 6 463, 79 грн. (т.2, а.с.16); червень - 6 444, 40 грн. (т.2, а.с.17); липень - 6 425,07 грн. (т.2, а.с.18), що становить разом з нарахованою пенею 43 662,06 грн. (43 021,30 + 640,76).

Водночас, з урахуванням виставлених рахунків відповідачем сплачено за спірний період з 11.01.2012р. до 13.08.2012р. (день прийняття рішення суду) 26 595 грн., в тому числі за:

січень - 0 грн.; лютий - 4595 грн.; (т.1, а.с.116-118); березень - 7000 грн. (т.1, а.с.119); квітень - 4000 грн. (т.1, а.с.121, 122); травень - 5000 грн. (т.1, а.с.123); червень - 0 грн. липень - 6000 грн. (т.1, а.с. 124, 125).

Таким чином, заборгованість відповідача за спірний період за договором оренди № 1099 від 11.01.2012р. на день прийняття рішення становила 17 067,06 грн. (43 662,06 - 26595).

Суд першої інстанції наведеного не врахував, правильність розрахунку суми боргу не перевірив і помилково задовольнив ці вимоги повністю, тому в цій частині рішення суду слід скасувати частково і прийняти нове рішення про задоволення позову частково в сумі 17 067,06 грн., а в решті вимог про стягнення 8 958,11 грн. заборгованості слід відмовити.

Стосовно рішення в частині задоволення вимог прокурора про розірвання спірного Договору та зобов'язання відповідача повернути Об'єкт оренди, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для їх задоволення, враховуючи таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач своїх договірних зобов'язань щодо повноти та своєчасності сплати орендних платежів не виконав належним чином, чим порушив умови Договору оренди об'єкта нерухомості № 1099 від 11.01.2012 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є зокрема орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до п. 4.1. Договору договір укладено на термін з 11 січня 2012 року по 31 січня 2013 року.

Згідно зі ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 10.5 Договору дія Договору припиняється зокрема у разі розірвання Договору за згодою сторін, розірвання Договору за рішенням суду та у інших випадках, передбачених Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 10.6 Договору передбачено, що Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань по договору та з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Судом вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів про досягнення згоди сторін у питанні розірвання договору оренди. Зазначену обставину сторонами також не спростовано у встановленому законом порядку.

Крім того, частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Враховуючи наведені положення законодавства та умови Договору оренди, а також ту обставину, що прокурором доведено факт неналежного виконання відповідачем свого обов'язку перед позивачем щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за Договором, колегія суддів вважає, що вимоги про дострокове розірвання спірного Договору оренди у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань та порушенням умов Договору підлягають задоволенню.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин спеціальної норми - ст. 783 ЦК України, яка містить у собі конкретні підстави для розірвання договору, а не ст. 651 ЦК і

ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", які, на думку відповідача, є загальними нормами, не є обґрунтованими.

Як вже зазначалося, частиною 3 ст. 26 Закону "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В той же час, стаття 783 ЦК України, на яку посилається відповідач, включено до глави 58 НАЙМ (ОРЕНДА), і вона містить чотири вичерпних підстави для розірвання договору, а саме:

1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Проте, наведені доводи відповідача ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту чинного законодавства у його сукупності, в тому числі, з огляду на характер договірних правовідносин, а також статус Об'єкта оренди, який належить до комунальної власності, оскільки, на думку колегії суддів, саме норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними нормами, які підлягають застосовуванню до спірних відносин. Більше того, зміст названого п. 10.6 Договору кореспондується з положеннями, наведеними у ст. 26 цього Закону.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, при вирішенні питання розірвання договору оренди, слід врахувати позицію Вищого господарського суду України.

Так, згідно з інформаційним листом ВГСУ від 13.07.2012 р. N 01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" увагу судів було звернуто на те, що визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. Якщо орендоване майно є комунальним, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому названа норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України та ЦК України. Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що невиконання відповідачем (Орендар) своїх зобов'язань за Договором у вигляді неповної сплати орендних платежів є достатньою підставою для розірвання такого Договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Розділом 8 Договору оренди передбачено, що повернення Об'єкта Орендодавцеві оформлюється відповідним Актом приймання-передачі, а Об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцеві у стані не гіршому, ніж при передачі об'єкта в оренду, з урахуванням нормального зносу (п.п. 8.1, 8.4 Договору).

Враховуючи наявність підстав, для припинення спірного Договору оренди шляхом його розірвання, вимога позивача про повернення об'єкту оренди Орендодавцю внаслідок розірвання договору оренди є обґрунтованою, як вірно зазначив суд першої інстанції.

Отже, позовні вимоги прокурора про розірвання спірного Договору оренди та зобов'язання повернення об'єкту оренди позивачу є доведеними, ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Посилання прокурора, на порушення відповідачем умов Договору оренди, як на підставу для його розірвання, у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо страхування майна та укладення договору на користування землею, на думку колегії суддів, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки в матеріалах справи міститься додана до відзиву копія договору добровільного страхування майна (т.1, а.с. 53) від 14.12.2011 р. про страхування орендованого приміщення на період до 14.12.2012 р.

Згідно з умовами п. 7.1.7 Договору оренди, орендар повинен застрахувати майно на весь строк дії договору оренди, тобто до 31.01.2013 р. (дата закінчення строку дії договору).

З наданого договору про страхування вбачається, що на час укладення спірного Договору та на момент його розірвання, майно орендодавця є захищеним від страхових ризиків до 14.12.2012 р. Чинне законодавство та умови Договору не покладають на Орендаря обов'язку здійснити перестрахування орендованого майна за наявності чинного правочину страхування цього майна.

Стосовно ж твердження прокурора про невиконання відповідачем обов'язку щодо укладення договору землі із її власником (п.7.1.12 Договору), судом першої інстанції вірно встановлено, що у Договорі не зазначено, хто саме повинен бути ініціатором складення такого договору, хто готує його проект і звертається до іншої сторони за його підписанням. За змістом даної умови, кошти за договором оренди землі відповідач буде сплачувати власнику землі - Черкаській міській раді, а не позивачу - Департаменту економіки та розвитку.

Отже, на думку колегії суддів, вірним є висновок про те, що за таких обставин п. 7.1.12 Договору є умовою на користь третьої особи, яка сама повинна захищати свої права і порушення прав позивача у зв'язку з неукладенням відповідачем договору на користування землею з третьою особою у зв'язку з цим не вбачається.

Крім того, дотримання порядку користування землями в тому числі орендованими, визначено Земельним законодавством та Законом України «Про оренду землі», а тому спірні питання у даних правовідносинах, у разі їх виникнення, які пов'язані з користуванням землею комунальної власності, мають вирішуватися в окремому порядку, між власниками земельних ділянок, органами з контролю за використанням земель, органами охорони навколишнього природного середовища та особами, які орендують земельні ділянки.

Колегія суддів також враховує, що доказів звернення Черкаської міської ради (власника) до відповідача з пропозицією укладення договору оренди землі, від писання якого б відповідач відмовився, матеріали справи не містять.

У зв'язку з наведеним, доводи прокурора про невиконання умов Договору у зв'язку з неукладенням відповідачем договору на користування землею відхиляються.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного вище, доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 13.08.2012р. у справі №16/5026/956/2012 на підставі ст. 104 ГПК України слід скасувати частково, в частині стягнення заборгованості по орендній платі, прийняти нове рішення про задоволення позову частково, виклавши його резолютивну частину в новій редакції.

Судові витрати за подання позову покладаються на відповідача з огляду на приписи ч.2 ст.49 ГПК України, оскільки спір доведено до суду з вини відповідача.

У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого підприємства «Сокіл» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 13.08.2012р. у справі № 16/5026/956/2012 скасувати частково в частині стягнення заборгованості по орендній платі, прийняти нове рішення про задоволення позову частково, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди об'єкта нерухомості № 1099 від 11 січня 2012 року між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та малим підприємством "Сокіл".

3. Зобов'язати Мале підприємство "Сокіл" (код 14193116) повернути Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради (код 33457208) нежитлове приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Калініна, 4 загальною площею 145,50 кв. м. що є міською комунальною власністю, за договором оренди № 1099 від 11 січня 2012 року.

4. Стягнути з Малого підприємства "Сокіл" (код 14193116) на користь Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради (код 33457208) - 17 067,06 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди об'єкта нерухомості № 1099 від 11.01.2012 р. за період з 11 січня 2012р. по липень 2012 р. включно.

В частині стягнення 8 958,11 грн. заборгованості відмовити.

5. Стягнути з Малого підприємства "Сокіл" (код 14193116) в доход Державного бюджету України 2 682,50 грн. судового збору за подання позовної заяви майнового та не майнового характеру.».

3. Доручити господарському суду Черкаської області видати накази.

4. Матеріали справи № 16/5026/956/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 15.02.2013р.