Рішення

від 08.02.2013 по справі 296/3982/12-ц

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3982/12-ц

2/296/1007/13

Рішення

Іменем України

"08" лютого 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

при секретарі Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 цивільну справу за позовом Приватного підприємства Проектно-будівельна фірма «Житомир-Комфорт-Буд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Проектно-будівельна фірма «Житомир-Комфорт-Буд» про визнання правочину удаваним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПП ПБФ "Житомир-комфорт-Буд" звернувся з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 155173 грн.. На обґрунтування заявлених вимог у позові зазначено, що 23.06.2012 р. відповідач звернулася із заявою на ім'я директора ПП ПБФ «Житомир-Комфорт-Буд» з проханням надати безвідсоткову позику в сумі 155173,00 грн. у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та зобов'язалася повернути позику вчасно і в повному обсязі. Цього ж дня відбулись загальні збори засновників ПП ПБФ "Житомир-Комфорт-Буд" на яких вирішено надати відповідачці безвідсоткову позику в сумі 155173 грн. до 01.09.2012 р. та уповноважили директора ОСОБА_2 укласти про це між сторонами договір, про що було здійснено запис в протоколі № 1 загальних зборів від 23.06.2012 року. Вказані збори вважаються чинними, на них були присутні всі засновники ПП ПБФ «Житомир-Комфорт-Буд». На виконання рішення зборів сторони у справі уклали договір позики № 3, згідно якого позивач в порядку і на умовах, визначених договором, зобов'язався надати відповідачці у якості безвідсоткової позики грошові кошти в сумі 155173,00 грн.. Відповідачка ОСОБА_1 у свою чергу зобов'язалася прийняти зазначену суму і повернути її позивачу у визначений договором строк. За п. 3.1. договору позики, цей строк становить 70 днів з моменту фактичної передачі грошових коштів, що підтверджується відповідною розпискою відповідачки. Згідно п. 3.2. договору, остаточною датою повернення позики є 01 вересня 2012 року. У відповідності до п. 4.2, 4.3 договору, позика відповідачці надавалась готівкою, і позика вважається наданою з моменту отримання позивачем розписки від відповідачки. Вказану розписку відповідачка надала 23.06.2012 р., і нею підтвердила факт отримання коштів від позивача в сумі 155173,00 грн. та зобов'язалася повернути запозичені кошти в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом і на його обгрунтування було зазначено, що вимоги ПП ПБФ «Житомир-Комфорт-Буд» є незаконним і необгрунтованими. Так, ОСОБА_3 являється одним із трьох засновників ПП ПБФ «Житомир-Комфорт-Буд», однак вже тривалий час позивач фактично не бере участі у діяльності зазначеного підприємства. В ході господарської діяльності у відповідача виник борг перед контрагентом у розмірі 465512,00 грн.. ОСОБА_1, як один з співзасновників підприємства мала спільні права і обов'язки, тому її частина боргу перед контрагентами становить 1/3 загальної суми боргу, а саме - 155173,00 грн.. Інші співзасновники - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повідомили ОСОБА_1 про борг підприємства перед контрагентами і запропонували їй укласти договір, нібито про розподіл боргу учасників підприємства. Через свою юридичну необізнаність вона погодилася підписати договір № 1 від 23 червня 2012 року, розписку від 13 червня 2012 року та Протокол № 1 від 23 червня 2012 червня 2012 року. Отже, ПП ПБФ «Житомир-Комфорт-Буд» обманним шляхом спонукало ОСОБА_1 підписати вищезазначені документи. Підписуючи зазначений договір, розписку і протокол позивач вважала, що оформляє один правочин, а насправді ж встановлювалися зовсім інші правовідносини, і лише згодом після консультації у юриста Розвадовська С.А. зрозуміла який насправді правочин був укладений. При цьому, вона вказує, що фактично жодних грошових коштів, зазначених у вищевказаних документах, не отримувала. В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечили, вважаючи його необґрунтованим.

В судовому засіданні представники сторін підтримали вищенаведені процесуальні позиції своїх довірителів і просили їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи суд з'ясував наступне.

23.06.2012 р. ОСОБА_1 звернулася із заявою на ім'я директора ПП ПБФ «Житомир-Комфорт-Буд» з проханням надати безвідсоткову позику в сумі 155173,00 грн.. Цього ж дня на загальних зборах засновників ПП ПБФ "Житомир-Комфорт-Буд» було вирішено надати ОСОБА_1 від ПП ПБФ «Житомир-Комфорт-Буд» безвідсоткову позику в сумі 155173,00 грн. до 01.09.2012 р. та уповноважили директора ОСОБА_2 укласти договір між сторонами у справі, про що було здійснено запис у протоколі № 1. На виконання рішення зборів засновників ПП ПБФ "Житомир-Комфорт-Буд" надав ОСОБА_1 позику в сумі 155173,00 грн., яка, відповідно до п. 3.2. укладеного між сторонами договору позики, повинна бути повернута ОСОБА_1 до 01.09.2012 р..

Правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами які виникають з договору позики і регулюються главою 71 ЦК України.

Як визначено ст.ст.1046,1047,1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого орду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В порушення строку зазначеного в розписці і ч.1 ст.1049 ЦК України, відповідачка ОСОБА_1 не повернула ПП ПБФ "Житомир-Комфорт-Буд" отримані кошти по теперішній час.

Знаходження розписки у ПП ПБФ "Житомир-Комфорт-Буд" свідчить про відсутність виконання зобов'язання відповідачем по поверненню коштів як повністю, так і частково, що підтверджується змістом ст. 545 ЦК України.

З огляду на встановлені обставини, первісний позов підлягає повному задоволенню.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 посилається на неотримання нею коштів від ПП ПБФ "Житомир-Комфорт-Буд" і визнання договору позики удаваним правочином.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як визначено в пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Проте докази, які намагався представити в судовому засіданні представник ОСОБА_1 на підтримання позовних вимог останньої, із засад їх належності і допустимості не могли бути прийняті судом, оскільки переважно не стосувалися предмету доказування та грунтувалися на свідченнях свідків, що суперечить п.2 ч.1 ст.218 ЦК України, оскільки заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами і не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Однак жодного доказу, за його належністю і допустимістю, на підтвердження зустрічного позову, суду надано не було і тому за відсутністю доказів, які б підтвердили удаваність правочину (договору позики, оформленого як дотриманням його письмової форми, так і розпискою від 23.06.12 р.) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати понесені ПП ПБФ "Житомир-Комфорт-Буд" покладаються на ОСОБА_1.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 235, 545, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства Проектно-будівельна фірма «Житомир-Комфорт-Буд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Проектно-будівельна фірма «Житомир-Комфорт-Буд» 155 173 (сто п’ятдесят п’ять тисяч сто сімдесят три) грн. боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Проектно-будівельна фірма «Житомир-Комфорт-Буд» 1551 (одну тисячу п’ятсот п’ятдесят одну) грн. 74 коп. витрат по оплаті судового збору.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Проектно-будівельна фірма «Житомир-Комфорт-Буд» про визнання правочину удаваним - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Р. А. Галасюк