Рішення

від 12.02.2013 по справі 910/26168

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26168 12.02.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БТК" Столиця-сервіс" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Неотекс" Простягнення 180 428,10 грн. Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивачаГордійченко В.М. (діє за дов. № 02-07-ю від 02.07.2012 року) Від відповідача не з'явився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БТК" Столиця-сервіс" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неотекс" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 180 428, 10 грн. заборгованості за поставлений товар, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

12.02.2013 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Представником позивача в судовому засіданні 12.02.2013 року надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виконані вимоги ухвали суду від 02.01.2013 року - надані оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, надані документи по справі, довідка про суму боргу на момент розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до усної домовленості між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем позивач передавав у власність відповідачу будівельні товари згідно замовлень останнього, а відповідач приймав та оплачував поставлений товар. Також, позивач надав відповідачу за плату послуги з перевезення товару.

За твердженням позивача з 03.07.2012 року відповідач перестав оплачувати поставлений товар та надані послуги з перевезення, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 6 500, 00 грн. за надані послуги з перевезення товару та 173928, 10 грн. за поставлений товар. Надання послуг з перевезення на зазначену суму позивач підтверджує актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) підписаними сторонами, поставку товару на зазначену суму позивач підтверджує видатковими накладними підписаними сторонами, зазначені документи додані позивачем до позовної заяви.

Станом на 15.11.2012 року сторонами був підписаний акт звірки розрахунків АС-000151 від 15.11.2012 р. з 01.06.2012 року по 31.10.2012 року відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги та поставлений товар становить 180 428, 10 грн., копія якого надана в матеріали справи.

Листом Вих. № 52 від 16.11.2012 року відповідач просив позивача погодити графік погашення заборгованості в розмірі 180 428, 10 грн.:

До 23.11.2012 року 50 000, 00 грн.

До 30.11.2012 року 65 000, 00 грн.

До 15.12.2012 року 65 428, 10 грн.

За твердженням позивача, відповідач графік погашення заборгованості не виконав взагалі і станом на 20.12.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем на суму 180 428, 10 грн. погашена не була. Згідно довідки позивача станом на 12.02.2013 року сума заборгованості відповідача також складає 180 428, 10 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до матеріалів справи між сторонами було досягнуто домовленості щодо поставки позивачем відповідачу товару та надання позивачем відповідачу послуг з перевезення. За своєю правовою природою такі домовленості є договором поставки та договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54, 64 ЦК України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 908, 909 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється до договором перевезення; за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу(одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та домовленості сторін поставлено відповідачу товар на суму 173 928, 10 грн. та надано послуги з перевезення вантажу на суму 6 500, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаними позивачем та відповідачем, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 180 428, 10 грн. (вартість поставленого товару + вартість наданих послуг).

Заборгованість в розмірі 180 428, 10 грн. відповідача перед позивачем, підтверджується матеріалами справи, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договорів виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та домовленості сторін. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 180 428, 10 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договорами в сумі 180 428, 10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару та наданих послуг, у відповідності до листа Вих. № 52 від 16.11.2012 року є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 180 428, 10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неотекс" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 19, офіс 403; код ЄДРПОУ 38014114; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК" Столиця-сервіс" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд.5, оф. 107; код ЄДРПОУ 36885764) 180 428 (сто вісімдесят тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 10 коп. основної заборгованості та 3 608 (три тисячі шістсот вісім) грн. 56 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко