Рішення

від 12.02.2013 по справі 910/161/2013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/161/2013 12.02.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Маяк" До Приватного підприємства "Геркон - Сервіс" Простягнення 18 164,24 грн. Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивачаРога О.В. (діє за дов. № 47/306 від 23.03.2012 року) Від відповідача не з'явився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Маяк" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Геркон - Сервіс" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 18 164, 24 грн. за контрактом про торгівельне співробітництво № 53/7 від 18.01.2007 року, з яких 17 623, 97 грн. борг за поставлену продукцію, 540, 27 грн. 3% річних, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2013 року.

В судове засідання 12.02.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2013 року вимоги ухвали суду від 04.01.2013 року виконав, надав оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду суду в судовому засіданні, надав усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити вимоги в повному обсязі, надав документи по справі, в тому числі довідку про суму заборгованості на час подання заяви до суду.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2007 року між позивачем, як виробником та відповідачем, як торгівельним представником було укладено контракт про торгівельне співробітництво № 53/7 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого торгівельний представник зобов'язується займатися торгівельною діяльністю в якості представника від виробника в області продажу його виробів, а саме радіаторів для опалення на умовній території.

Відповідно до п. 2.1.2. договору виробник зобов'язується виробити за заявкою торгівельного представника резервний запас виробів на суму 100000,00 грн., що поповнюється. Згідно п. 2.2.1. договору торгівельний представник зобов'язується забезпечувати продаж радіаторів для опалення «ТЕРМІЯ» в об'ємі не менше 1000 штук в 2007 році, намагаючись розширювати та нарощувати об'єми продажу в наступні роки.

Відповідно до п. 2.2.2. договору торгівельний представник зобов'язується надавати щомісячні звіти по руху виробів із резервного запасу не пізніше 7 числа після звітного місяця.

Ціни на радіатори вказуються в специфікаціях, рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною даного контракту (п. 3.1. договору).

Взаєморозрахунки між сторонами проводяться шляхом банківських переказів на розрахунковий рахунок виробника в наступному порядку:

- вироби із резервного запасу оплачуються торгівельним представником по мірі реалізації, протягом 3-х днів з моменту реалізації;

- чергове замовлення виробів відвантажується за умови 100 % оплати виробів реалізованих із резервного запасу;

- замовлення, що перевищують суму резервного запасу оплачуються торгівельним представником на умовах 100 % передплати.

Згідно п. 9.10 договору дійсний контракт набирає сили після підписання обома сторонами та діє до 31.12.2007 року, а в частині оплати до повного його виконання.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору за період з 06.05.2010р. по 21.05.2010р. відповідачу поставлено товар на загальну суму 34 893, 42 грн., що підтверджується видатковими накладними належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив поставлений товар та частково повернув поставлений товар на загальну суму 17269, 45 грн., станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 17623, 97 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою контракт про торгівельне співробітництво № 53/7 від 18.01.2007р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Враховуючи, що правовідносини сторін продовжувалися після закінчення строку договору, суд дійшов висновку про зміну сторонами внаслідок їх дій умов договору - строку його дії на невизначений строк.

Як встановлено судом, позивачем в травні 2010 року у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 34 893, 42 грн., згідно видатковим накладним, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплена печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару, а також частина товару була повернута в цілому на загальну суму 17269, 45 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 17623, 97 грн. (34 893, 42 грн. вартість поставленого товару - 17269,45 грн. часткова оплата/повернення товару = 17623, 97 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 17 623, 97 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 17 623, 97 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п.3.7. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 17 623, 97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 540, 27 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 24.11.2011 року по 03.12.2012 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Геркон - Сервіс» (03142, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, буд. 42, оф. 210; код ЄДРПОУ 30488301; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Маяк» (21021, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд.145; код ЄДРПОУ 14307771) 17 623 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 97 коп. основної заборгованості, 540 (п'ятсот сорок) грн. 27 коп. 3 % річних, та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко