Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а-8181/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-8181/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. по справі № 2а-8181/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство струмопідводу та електроприводу"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство струмопідводу та електроприводу» звернулось з позовом до Основ'янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, в якому просила суд: визнати протиправними дії відповідача по оформленню результатів виїзної документальної позапланової перевірки позивача у акті № 584/233/36372997 від 27.02.2012 р. «Про результати проведення виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Підприємство струмопідводу та електроприводу», код ЄДРПОУ 36372997, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промбуд-монтажсервіс» (код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ «Промспец консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549) з питання реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий, травень 2011 року»; скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова від 22.03.2012 року № 0000032210.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при проведенні перевірки фахівці податкового органу дійшли помилкового висновку про порушення підприємством норм цивільного законодавства в частині вчинення правочинів. Крім того, відповідач необґрунтовано вважає відсутність об'єктів оподаткування та безпідставно стверджує про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами за господарськими договорами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року по справі №2а-8181/12/2070 позовні вимоги задоволені частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова від 22.03.2012 року № 0000032210, в іншій частині у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст.203,215,216,228 ЦК України та ст. ст. 185,187,188 ПК України, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсягу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення - рішення від 22.03.2012 р. №00000322110 є акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 27.02.2012 р. №584/233/36372997 складений за результатом проведеної виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ«Підприємство струмопідводу та електроприводу»(код ЄДРПОУ 36372997) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промбуд-монтажсервіс» (код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ «Промспец консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549) з питання реальності та повноти відображення в обліку за період січень-лютий , травень 2011 року.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідача по оформленню результатів виїзної документальної позапланової перевірки позивача у акті № 584/233/36372997 від 27.02.2012 р., суд першої інстанції виходив з того, що дані дії суб'єкта владних повноважень ґрунтуються на законодавчих підставах та здійснені в межах повноважень податкового органу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з урахуванням наступного.

Відповідно до п.75.1.,75.1.2 ст..75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

У відповідності до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, як що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби,якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до приписів ст.86 ПК України за результатами проведення перевірки податковий орган складає відповідний акт або довідку

Вирішуючи спір, колегія судів також бере до уваги приписи п.78.4 ст.78 ПК України, згідно з якими про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом; позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (ч.2 п.78.4 ст.78).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена перевірка була проведена податковою інспекцією на реалізацію наказу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №223 від 14.02.2012 року "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Підприємство струмопідводу та електроприводу»(код ЄДРПОУ 36372997). Згідно інформації зазначеної у акті перевірки, наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку були вручені керівництво підприємства 14.02.2012 року і перевірка була здійснена з відома позивача..

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень на підставі передбачених Податковим кодексом України умов, а здійснена відповідачем перевірка є службовою діяльністю фахівців податкового органу спрямована на виконання обов'язків із зібрання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавство, розцінюється судом як реалізація правомірно прийнятого наказу.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги в частині визнання неправомірними дії відповідача по оформленню результатів виїзної документальної позапланової перевірки позивача у акті № 584/233/36372997 від 27.02.2012 р. не можуть вважатися правомірними, оскільки, складання акту за наслідками виявлених порушень є процедурною необхідністю, прямо встановленою диспозитивною нормою Закону (ст..86 ПК України), тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно висновків акту перевірки від 27.02.2012 р. №584/233/36372997, податковою інспекцією встановлено порушення: - ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ПСЕ"(код ЄДРПОУ 36372997) з постачальником ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Промспец консалтинг"; не підтвердження реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Промспец консалтинг"на загальну суму сформованого податкового кредиту 66274,00 грн.;

- п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 66274,00 грн., в тому числі у лютому 2011 р. на суму 52214,00 грн., у травні 2011 р. на суму 14060,00 грн.

22.03.2012 р. з посиланням на даний акт відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032210 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66274,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Як з'ясовано, фактичною підставою для винесення спірного рішення, слугувало відображення в акті перевірки судження відповідача про здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Промбуд-монтажсервіс» та ТОВ «Промспец консалтинг» за договорами, які мають ознаки нікчемності. Тобто, порушення товариством вимог п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 ПК України, податкова інспекція пов'язує з тим, що позивачем неправомірно віднесено на розрахунки з державою по податку на додану вартість показники первинних документів, які видані за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемних правочинах з контрагентами - ТОВ «Промбуд-монтажсервіс» та ТОВ «Промспец консалтинг».

При цьому, відповідач посилається на інформацію актів інших перевірок складених ДПІ у Жовтневому районні м. Харкова ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» від 05.05.2011 р. № 896/23-03-05/36987611 та ТОВ «Промспец Консалтинг» від 07.04.2011р. за № 546/18-011/37091549, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності контрагентами позивача у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів оподаткування, що у свою чергу вказує на порушення позивачем приписів ст.198 ПК України.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Проте, колегія суддів зазначає, що доказів, з якими законодавство ст.203, 215, 228 ЦК України пов'язує визнання нікчемності правочинів не наведено ні в акті перевірки, не надано до суду.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагентів ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» не встановлено.

Колегія суддів бере до уваги те, що повноваження і порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владних функцій контролю та повноти справляння податкових зобов'язань на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Проаналізувавши положення цих актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання акту перевірки податкові органи не були наділені законодавством ані повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст..ст.202,203,215,216,228 Цивільного кодексу України, оскільки їх компетенцією є встановлення порушень актів податкового законодавства, а встановлення фактів порушення суб'єктом господарювання положень цивільного та господарського законодавства з доведеністю вини та обґрунтованістю наявності умислу сторін оцінкою, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, належить до виключної компетенції судових органів.

Матеріалами справи підтверджено, що в перевіряємий період підприємство позивача перебувало в договірних правовідносинах з ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест».

Відповідно до договору укладеного позивачем з ТОВ «Промспец Консалтинг» № 85 від 27.01.2011 р., постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (коробка для протягання і розгалуження кабелів) на умовах вказаного договору. За домовленістю сторін (п.1.2 договору) найменування, кількість та ціна на постачаємо продукцію відображається в додатках (специфікаціях), які складають його невід'ємну частину, у зв'язку з чим сторони підписали специфікацію №1 від 27.01.2011 р.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг» був укладений договор № 537 від 23.05.2011 р. на поставку роліка для кабельного візка.

Також був укладений договір з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» № 1021 від 28.04.2011 року про надання послуг, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи (монтаж шаф управління) на умовах вказаного договору, а також був підписаний договір між тими ж сторонами від 21.02.2011 року № 1518 про надання послуг, згідно якого підрядник зобов'язався виконати, а замовник прийняти та оплатити роботи (монтаж шаф управління і введення) на умовах вказаного договору.

Позивачем не заперечується, що отримані податкові накладні від вище зазначених контрагентів за вказаними договорами віднесено платником податків до складу податкового кредиту у відповідні періоди у сумі 66274,00 грн.

Суд першої інстанції, перевіряючи висновки податкового органу та прийняте на його підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України керувався наступним.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Положеннями п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із врахуванням вищевикладеного, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Із досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, судом встановлено, що на виконання договорів позивачеві видані податкові накладні від 28.01.2011 року № 538, від 26.05.2011 року № 458, від 24.05.2011 року № 106, від 23.02.2011 року № 90. Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Враховуючи, що відповідно до законодавства, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту, судом взято до уваги, що формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Приєднані до справи банківські виписки (а.с. 189-192) засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару, послуг, за укладеними господарськими договорами. Факт отримання позивачем послуг за вказаним договором підтверджується копіями актів приймання - здачі виконаних робіт, затвердженими керівниками підприємств-контрагентів (а.с.79-83, 123-126); виконання робіт з монтажу проведені із матеріалів позивача (п.1.4 договорів від 27.04.2011 №1021 та 21.02.2011 року № 1516), що підтверджується актами приймання передачі матеріалів у роботу та цільового використання останніх (а.с.75-78,118-120);

Подальше використання придбаних ТМЦ та отриманих послуг підтверджується договорами з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"згідно договорів № 2910/082017 від 27.12.2010 р. та калькуляції № 80 вартості послуг від 31.03.2011 р.; № 2911/082020/з від 21.06.2011 р. та калькуляції № 128 вартості виготовлення продукції від 15.09.2011 р.; ТОВ "ЛайнВуд": договір № 87 на поставку продукції та виконання робіт від 02.02.2011 р. та калькуляція № 90 вартості виробництва продукції від 06.05.2011 р.; договір № 96 на поставку продукції та виконання робіт від 01.03.2011 р. та калькуляція № 93 вартості виробництва продукції від 06.05.2011 р.; дорученнями на отримання ТМЦ, рахунками -фактурами, актами приймання виконаних робіт (а.с.218-222).

Транспортування придбаних ТМЦ та шаф, зібраних за договорами підряду проводилося директором ТОВ "ПСЕВ»ОСОБА_1 на власному автомобілі Hyundai Accent (держ. номер НОМЕР_2), що підтверджується товарно-транспортною накладним від 15.02.2011 р., від 10.06.2011 р. та ТОВ "ЛТЄК-Транс"згідно договору на надання транспортно-експедиційних послуг від 14.03.2011 року № 81113 (а.с.212-217, 223-225).

Із врахуванням вищевикладених обставни, колегія суддів приходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. по справі № 2а-8181/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.