Постанова

від 13.02.2013 по справі 805/374/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р. Справа №805/374/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 10 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі Бебешко Ю.О.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 грудня 2012 року він звернувся до Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва з письмовим запитом на отримання інформації за №179 від 19.12.2012 року щодо доступу до офіційних документів з вимогою про надання наступної інформації: кошторис витрат на 2012 рік; зміни та доповнення до кошторису витрат на 2012 рік; виконання кошторису витрат на 2012 рік : - договори на надання послуг за закупівлю матеріальних цінностей; - акти виконання робіт з наданим послугам; накладні на отримання матеріальних цінностей.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п. 1.1 статуту Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва є комунальним позашкільним закладом, та у своїй діяльності керується, зокрема Законом України «Про позашкільну освіту» №1841-ІІІ від 22.06.2000 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про позашкільну освіту» фінансування державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Отже, позивач вважає, що Донецький обласний центр технічної творчості дітей та юнацтва визнається розпорядником інформації для цілей цього Закону.

Проте, до теперішнього часу відповіді на інформаційний запит від 24.12.2012 року ОСОБА_1 не отримав.

На думку позивача не надання Донецьким обласним центром технічної творчості дітей та юнацтва йому відповіді на запит для отримання інформації, надання якої передбачено ч. 2 ст. 19 Закону У країни «Про доступ до публічної інформації», не повідомлення в письмовій формі про продовження строку розгляду запиту, в зв'язку з чим порушив вимоги ч. 4 ст. 13, п. 6 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 19, ч. 1 та ч. 4 ст. 20, п. 7 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та право ОСОБА_1 на отримання достовірної та повної інформації, які гарантовані йому цим Законом.

Таким чином, просив визнати протиправними дії та зобов'язати надати в 5-ти денний термін запитувану інформацію в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Причин не явки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач - Донецький обласний центр технічної творчості дітей та юнацтва є юридичною особою, що зареєстрований 02.04.1993 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код 35127913. Засновником (учасником) відповідача є Донецька обласна рада. Організаційна-правова форма - комунальна організація.

Так, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24 грудня 2012 року позивач, керуючись приписами Закону України «Про доступ до публічної інформації», звернувся до Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва з інформаційним запитом від 19.12.2012 року за №179, в якому просив надати засвідчені копії наступних документів:

- кошторис витрат Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва на 2012 рік;

- зміни та доповнення до кошторису витрат Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва на 2012 рік;

- договори на надання послуг на закупівлю матеріальних цінностей;

- акти виконаних робіт за наданими послугами;

- накладні на отримання матеріальних цінностей.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, запит позивача було отримано уповноваженою особою Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва 24.12.2012 року.

Проте, станом на момент подання позовної заяви до суду відповіді на запитувану інформацію ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Суд вважає, що дії відповідача щодо не надання інформації на запит ОСОБА_1 від 19.12.2012 року є протиправними з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011р. (далі за текстом - Закон).

Вказаний Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 12 Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 13 Закону встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

В судовому засіданні встановлено, що Донецький обласний центр технічної творчості дітей та юнацтва є комунальним позашкільним закладом, тобто у своїй діяльності керується, зокрема, Законом України «Про позашкільну освіту» № 1841-III від 22.06.2000 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про позашкільну освіту», фінансування державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, приватних позашкільних навчальних закладів - за рахунок коштів засновників (власників).

З довідки Управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації № 01/20-2271 від 11.12.2012р. вбачається, що Донецький обласний центр технічної творчості дітей та юнацтва є бюджетною підвідомчою установою управління та повністю фінансується з обласного бюджету.

Отже, суд вважає, що Донецький обласний центр технічної творчості дітей та юнацтва є юридичною особою, що фінансуються з місцевого бюджету, а тому у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства є розпорядниками інформації для цілей Закону «Про доступ до публічної інформації» стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Згідно інформаційного запиту позивача від 19.12.2012 року, позивач просив відповідача надати йому кошторис витрат Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва на 2012 рік; зміни та доповнення до кошторису витрат Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва на 2012 рік; виконання кошторису витрат Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва на 2012 рік; договори на надання послуг на закупівлю матеріальних цінностей; акти виконаних робіт за наданими послугами; накладні на отримання матеріальних цінностей, тобто, інформацію, що стосується використання бюджетних коштів.

У відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Приймаючи до уваги те, що Донецький обласний центр технічної творчості дітей та юнацтва є юридичною особою, що фінансуються з місцевого бюджету, а запитувана інформація стосується інформації щодо використання бюджетних коштів, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не надання відповіді на запитувану інформацію ОСОБА_1 № 179 від 19.12.2012 року та вважає необхідним зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 інформацію на запит від 19.12.2012 року № 179.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди, яку ОСОБА_1 оцінює у сумі 3000 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно норм ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. №5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чого в даному випадку немає.

Приймаючи до уваги наведене, суд не встановив обставин, що підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідач не довів правомірність своїх дій, а також не довів, що діяв на підставі законодавства, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва щодо не надання інформації на запит ОСОБА_1 № 179 від 19.12.2012 року.

Зобов'язати Донецький обласний центр технічної творчості дітей та юнацтва надати ОСОБА_1 інформацію на запит від 19.12.2012 року № 179, а саме: кошторис витрат Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва на 2012 рік; зміни та доповнення до кошторису витрат Донецького обласного центру технічної творчості дітей та юнацтва на 2012 рік; виконання кошторису витрат на 2012 рік; договори на надання послуг на закупівлю матеріальних цінностей; акти виконаних робіт за наданими послугами; накладні на отримання матеріальних цінностей.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 22 (двадцять дві) грн. 94 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 13 лютого 2013 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 18 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.