Рішення

від 06.02.2013 по справі 5015/5299/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.13 Справа№ 5015/5299/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Діамант", с.Наварія Пустомитівського району Львівської області

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімекс Україна", м.Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Книдлик", м.Яворів Львівської області

про визнання недійсним договору.

За участю представників сторін:

від позивача не з"явився;

від відповідача-1 Куксов В.Г. - представник (довіреність б/н від 20.05.2011р.);

від відповідача-2 Куксов В.Г. - представник (довіреність б/н від 03.12.2012р.);

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Діамант" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімекс Україна" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Книдлик" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 18.08.2011р.

Ухвалою суду від 14.12.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.01.2013р. Ухвалою суду від 16.01.2013р. розгляд справи відкладено на 28.01.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі. Ухвалою суду від 28.01.2013р. розгляд справи було відкладе но на 06.02.2013р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив. Про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовими повідомленнями №81105 0003756 2 від 31.01.2013р., вручено 05.02.2013р.та № 79071 0267682 4 від 31.01.2013р., вручено 04.02.2013р. Станом на 06.02.2013р. від позивача клопотання не надходили.

Представник відповідачів проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати понесені відповідачем-1 на оплату послуг адвоката в сумі 20 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідачів суд, -

встановив:

18.08.2011р. між ТзОВ "Оптімекс Україна" (первинний кредитор) та ТзОВ "Книдлик" (новий кредитор) на підставі ст.ст.512-519 ЦК України було укладено договір відступлення права вимоги, згідно умов якого первинний кредитор відступає новому кредитору право грошової вимоги до ТзОВ "Сервісний центр "Діамант", яке виникло на підставі поставки товару згідно накладної №003 від 04.03.2009р. на загальну суму 443 445,87 грн. Крім того, первинний кредитор відступає новому кредитору нараховані на згадану в п.1 цього договору грошову суму, будь-які гштрафні санкціїї, 3% річних та інфляційні втрати.

Позивач вважає, що вказаний договір повинен бути визнаний судом недійсним з тих підстав, що 23.04.2010р. між ТзОВ "Оптімекс Україна" (позикодавець) та ТзОВ "Сервісний центр "Діамант", було укладено угоду про реструктурування боргу № 10 умовами якої передбачено, що у зв"язку із неможливість виконання своїх зобов'язань, а саме оплати заборгованості, яка виникла внаслідок неоплати за існуючим договором генпідряду та на підставі листа-прохання ТзОВ "Сервісний центр "Діамант", сторони уклали дану угоду.

За умовами п.1.-1.-п.1.3. вказаної угоди вона є правочином про реструктурування простроченої заборгованості ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" перед ТзОВ "Оптімекс Україна" шляхом надання позивачу безвідсоткової позики в сумі 617 651,28 грн., яка становить гривнену заборгованість ТзОВ "Сервісний центр "Діамант", перед ТзОВ "Оптімекс Україна", яка виникла внаслідок невиконання позивачем зобов"язань за договором генерального підряду №02-07/2007 від 06.07.2007р., додатковими договорами №1 від 22.11.2007р., №2 від 17.04.2008р., №3 від 21.01.2009р., №4 від 20.08.2009р. та на підставі акту звірки взаєморозрахунків станом на 23.04.2010р.

Позивач вказує, що угода про реструктурування боргу № 10 від 23.04.2010р. за своєю правовою природою є домовленістю сторін про заміну первісного зобо"язання, тобто новацією, яка в силу ст.604 ЦК України, припиняє первісне зобов'язання.

Таким чином, з моменту укладення між відповідачем-1 та позивачем угоди про реструктурування боргу, припинилось зобов"язання позивача перед відповідачем-1 за поставлений товар по накладній від 04.03.2009р. на суму 443 445,87 грн.

На думку позивача, неможливо уступити право грошової вимоги до позивача, яке виникло на підставі договору поставки товару згідно накладної №003 від 04.03.2009р. на загальну суму 443 445,87 грн., оскільки такого права на момент укладення спірного договору у відповідача-1 вже не було, а залишилось право вимоги позики на умовах, встановлених зазначеною угодою.

Посилаючись на невідповідність договору про відступлення права вимоги положенням ст.ст.512, 514 ЦК України, позивач просить визнати його недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст.215 ЦК України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Предметом доказування у даній справі є наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання правочину недійсним.

Покликання позивача на підписану 23.04.2010р. між ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" та ТзОВ "Оптімекс України" угоду про реструктурування боргу № 10 не може бути підставою для визнання договору недійсним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.3. угоди про реструктурування боргу вона набуває чинності з моменту її підписання за наявності належним чином укладеного договору передбаченого п. 1.2. та діє до повного погашення позики.

Відповідно до п. 1.2. угоди про реструктурування боргу позика - грошові кошти в сумі 617 651,28 грн., які становлять гривневу заборгованість ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" перед ТзОВ "Оптімекс України", яка виникла внаслідок невиконання позичальником - зобов'язання за договором генерального підряду № 02-07/2007 від 06.07.2007р., додаткового договору № 1 від 22.11.2007р., додаткового договору № 2 від 17.04.2008р., додаткового договору № 3 від 21.01.2009р., додаткового договору № 4 від 20.08.2009р. та на підставі акту звірки взаємних розрахунків станом на 23.04.2010р.

Отже, зважаючи на положення п.4.3. угоди про реструктурування боргу сторони погодили, що вона набирає чинності за умови укладення договору позики.

Однак, передбачений п.1.2 угоди про реструктурування боргу договір позики укладено не було, цей факт підтвердили представники сторін.

За таких обставин, угода про реструктурування боргу не набрала чинності, а відтак не може бути обставиною з якою закон пов'язує можливість визнання правочину недійсним.

Крім того, слід зазначити, що в п.4.4. угоди про реструктурування боргу вказано, що у випадку прострочення сплати чергового платежу угода втрачає чинність , а решта заборгованості (заборгованість, яка була реструктуризована, але ще не виплачена), стає простроченою і підлягає стягненню разом із сумою нарахованої пені в порядку передбаченому законом.

Разом з угодою про реструктурування боргу, сторони підписали графік платежів, який є додатком № 1 до угоди про реструктурування боргу № 10.

Будь-яких грошових коштів, в порядку передбаченому графіком платежів, на користь ТзОВ "Оптімекс України" сплачено не було, що підтвердив представник позивача, отже зважаючи на положення п.4.4. угоди вона втратила чинність.

З пункту 1.2. угоди про реструктурування боргу вбачається що її предметом є реструктурування боргу який виник на підставі договору генерального підряду, в той час як предметом договору відступлення права вимоги, який просить визнати недійсним позивач є право грошової вимоги до ТзОВ "Сервісний центр "Діамант", яке виникло на підставі поставки товару згідно накладної № 003 від 04.03.2009р. на загальну суму 443 445,87 грн., що є самостійною підставою для виникнення цивільних зобов'язань та не моє жодного відношення до договору генерального підряду.

Дана обставина була встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 24.01.2012 р. у справі № 5015/6931/11 за позовом ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" до ТзОВ "Оптімекс Україна" та ТзОВ "Книдлик" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 18.08.2011р., відтак на підставі ст.35 ГПК України, не потребує додаткового доказування.

Суд погоджується з твердженням відповідача-2 про те, що назва заборгованості по договору генерального підряду в тексті угоди про реструктурування боргу позикою, не свідчить про заміну первісного зобов'язання новим (новацією), оскільки фактично відбулась лише підміна понять.

У п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Оцінивши відповідність договору відступлення права вимоги від 18.08.2011р. укладеного між ТзОВ "Оптімекс Україна" та ТзОВ "Книдлик" вимогам законодавства, зокрема ст.ст.512-514 ЦК України, враховуючи положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, суд дійшов висновку відсутності підстав для визнання його недійсним. Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Розглянувши подану представником відповідача-2 заяву про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 20 000,00 грн., суд дійшов висновку підставності її до задоволення частково. При цьому суд виходив з наступного.

15.12.2012р. між ТзОВ "Книдлик" (замовник) та адвокатом Куксовим В.Г., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1341 від 16.04.2008р. (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги № 01/15/12, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику будь-яку правову допомогу, що торкається питань захисту його прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку із зверненням ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" в господарський суд Львівської області з позовом до ТзОВ "Оптімекс Україна" та ТзОВ "Книдлик" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

На виконання даного договору між сторонами підписано акт прийому-передачі послуг згідно якого вартість правової допомоги становить 20 000,00 грн., яка повністю була сплачена відповідачем-2 24.01.2013р., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою банку.

Згідно положеннь ч.1 ст.44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Як вказано у п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р., № 02-5/78 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Зважаючи на той факт, що відповідач-2 підтвердив належними та допустимими доказами факт надання послуг адвоката, суд дійшов висновку про стягнення з позивача таких витрат. Враховуючи те, що розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним, суд дійшов висновку стягнути з позивача 8 000,00 грн.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.202, 512-514 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ "Сервісний центр "Діамант" (юридична адреса: 81105, Львівська область, Пустомитівський район, с.Наварія, вул.Шкільна, 2/3; поштова адреса: 79071, м.Львів, вул.Кульпарківська, 226, код ЄДРПОУ 32764382) на користь ТзОВ "Книдлик" (81000, Львівська область, м.Яворів, вул.Львівська, 28, код ЄДРПОУ 37780964) 8 000,00 витрат на послуги адвоката.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

складено 11.02.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.