Рішення

від 11.02.2013 по справі 5011-75/17186-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/17186-2012 11.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандексбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна група"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Дніпровський круг"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - не з'явилися.

від відповідача - не з'явилися.

від третьої особи - Мороз В.І., керівник, довідка № 762967 від 21.12.2012.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандексбуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна група" про витребування з володіння ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна група" 100% прав у статутному фонді Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" на користь позивача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що права на 100% статутного фонду Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", власником яких згідно договору купівлі-продажу частки у статутному фонді Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" від 10.12.2008 є позивач, вибули із його володіння, на підставі недійсного договору купівлі-продажу від 16.09.2009, а тому повинні бути повернуті позивачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-75/17186-2012 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2012 розгляд справи відкладено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Дніпровський круг".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013 розгляд справи відкладено та зобов'язано Святошинську районну у місті Києві державну адміністрацію надати копію реєстраційної справи Дочірнього підприємства "Дніпровський круг".

25.01.2013 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення в яких просить суд:

- витребувати з незаконного володіння ТОВ «Київська інвестиційно-будівельна група» права на 100% частки у статутному фонді ДП «Дніпровський круг» на користь ТОВ «Грандексбуд»;

- зобов'язати Святошинську районну у місті Києві державну адміністрацію скасувати державну реєстрацію установчих документів ДП «Дніпровський круг» від 28.09.2011.

Проаналізувавши подані позивачем пояснення, суд дійшов висновку, що позивачем у поданих поясненнях заявлено додаткову позовну вимогу, яка повинна бути заявлена шляхом подання окремого позову, у зв'язку з цим суд відмовляє у прийнятті даних пояснень.

25.01.2013 третя особа подала пояснення на позовну заяву, в яких заявлені позовні вимоги підтримала та пояснила, що права на 100% частки у статутному фонді ДП «Дніпровський круг» вибули з володіння позивача поза його волею на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному фонді ДП "Дніпровський круг" від 16.09.2009, який визнано недійсним рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2012, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 у справі № 62/92, а тому повинні бути повернуті власнику - ТОВ «Грандексбуд».

28.01.2013 Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією через відділ діловодства суду на виконання вимог ухвали суду надано копію реєстраційної справи ДП «Дніпровський круг».

11.02.2013 позивач подав пояснення в яких зазначив, що права на 100% частки у статутному фонді ДП «Дніпровський круг» повинні бути витребувані з володіння ТОВ «Київська інвестиційно-будівельна група», на підставі ст. 388 ЦК України.

Представник третьої особи в судовому засіданні 11.02.2013 позовні вимоги підтримав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 28.01.2013 про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача, а також позивача, який був обізнаний про дату та час розгляду справи, не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 11.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь при розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Оптовий ринок Дніпровський круг", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному фонді Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця частку у статутному фонді дочірнього підприємства «Дніпровський круг» (надалі - підприємство) у розмірі 70 000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу (фонду) підприємства (надалі «частка»), а покупець приймає цю частку та сплачує за неї грошову суму у розмірі та в порядку визначеному договором (п. 1.1 договору).

Згідно умов п. 2.2 договору після державної реєстрації змін до установчих документів та переходу до покупця прав власності на частку у статутному фонді підприємства до останнього переходять всі права та обов'язки продавця як учасника підприємства.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 6.1 договору).

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, 10.12.2008 відбулись загальні збори учасників Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", на яких прийнято рішення про виведення зі складу учасників ТОВ "СП "Оптовий ринок Дніпровський круг" та включення позивача до складу учасників підприємства (протокол від 10.12.2008).

На підставі даного рішення, оформленого протоколом від 10.12.2008, було зареєстровано нову редакцію Статуту Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" (дата реєстрації 20.01.2009, № запису 1072105006004530), відповідно до якої власником дочірнього підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандексбуд".

Таким чином, після державної реєстрації змін до установчих документів позивач набув права власності на частку в розмірі 100 % статутного фонду Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", а саме 20.01.2009.

16.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандексбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Києва" (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцеві свою частку у статутному фонді Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити її.

07.04.2011 за № 10721050009004530 було зареєстровано нову редакцію статуту Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" на підставі протоколу зборів учасників № 2 від 16.04.2009, відповідно до якої єдиним власником підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Києва".

26.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Києва" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна група" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцеві свою частку у статутному фонді Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити її.

27.09.2011 за № 10721050014004530 було зареєстровано нову редакцію статуту Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" на підставі протоколу загальних зборів учасників № 9 від 23.09.2011, відповідно до якої єдиним власником підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна група".

13.06.2012 господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 62/92 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандексбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Києва", третя особа Дочірнє підприємство "Дніпровський круг" про визнання договору недійсним.

Зазначене рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2012 набуло законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012.

Вказаним рішенням суду від 13.06.2012 позов задоволено та визнано недійсним договір від 16.04.2009 купівлі-продажу частки у статутному фонді Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грандексбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Києва", оскільки спірний договір підписаний не директором товариства з обмеженою відповідальністю «Грандексбуд», а іншою особою, за відсутності волевиявлення позивача на його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся до відповідача із позовом про витребування з його володіння частки в розмірі 100 % статутного фонду Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", яка вибула із володіння позивача поза його волею на підставі недійсного правочину, що свідчить про порушення його права власності.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (стаття 167 Господарського кодексу України ).

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зокрема, відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України , власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Як встановлено під час розгляду справи, ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна група» є добросовісним набувачем в силу частини 1 статі 388 ЦК України , оскільки належних доказів того, що товариство є особою, яка знала чи не могла не знати про те, що особа, у якої річ придбано, не має права її відчужувати суду позивачем не надано.

При цьому, не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на заволодіння відповідачем спірним майном без відповідної правової підстави (незаконне заволодіння), оскільки останній набув частку у статутному капіталі третьої особи на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2011, який укладений із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Києва" до встановлення факту недійсності договору від 16.04.2009 купівлі-продажу частки у статутному фонді Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Києва".

Втім, відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу частки в статутному фонді третьої особи від 16.04.2009 ТОВ "Грандексбуд" продало ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія Києва" 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Дніпровський круг», а ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія Києва", в свою чергу, згідно договору купівлі-продажу від 26.09.2011 продало частку ТОВ "Київська інвестиційно-будівельна група", якому на даний час згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємстів №15815435 і належить спірна частина.

В подальшому, судовим рішенням у господарській справі № 62/92 визнано недійсним договір від 16.04.2009 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Дочірнього підприємства "Дніпровський круг", оскільки встановлено факт підписання спірного договору від імені позивача неповноважною особою, за відсутності волевиявлення позивача на його укладання, що свідчить про вибуття спірного майна (частка у статутному фонді третьої особи) з володіння позивача поза його волею на підставі недійсного правочину.

При цьому, як зазначає Верховний суд України у постанові від 11 жовтня 2011 р. у справі № 5002-8/5447-2010 у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України .

Відтак, враховуючи що, в даному випадку, корпоративні права позивача вибули з його володіння на підставі недійсного правочину, який визнаний таким у зв'язку з підписанням його неповноважною особою, за відсутності волевиявлення позивача на його укладання, тобто не з волі власника (позивача), останній правомірно звернувся за захистом свого права шляхом витребування від відповідача 100 % частки у статутному капіталу ДП «Дніпровський круг» в порядку ст. 388 ЦК України.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено, що спірне майно вибуло з володіння позивача не з його волі і відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування цього, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна група" (03124, м. Київ, бульвар Лепсе, 13, кв. 40; ідентифікаційний код 33885515) частку в розмірі 100 % прав у статутному капіталі Дочірнього підприємства "Дніпровський круг" (03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2б, ідентифікаційний код 30931888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандексбуд" (79008, м. Львів, вул. Валова, 16, кв. 4, ідентифікаційний код 362484496).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська інвестиційно-будівельна група" (03124, м. Київ, бульвар Лепсе, 13, кв. 40; ідентифікаційний код 33885515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандексбуд" (79008, м. Львів, вул. Валова, 16, кв. 4, ідентифікаційний код 362484496) 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013

Суддя Т.В.Васильченко