Рішення

від 12.02.2013 по справі 905/304/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.13 р. Справа № 905/304/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавіт"

до Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" в особі філії "Дмитровський комбікормовий завод" Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар"

про стягнення 69257,29грн.

представники сторін:

від позивача: Кемичаджи О.А. - представник за довіреністю;

від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавіт" до Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" в особі філії "Дмитрівський комбікормовий завод" про стягнення заборгованості у розмірі 72969,40грн., у тому числі основного боргу у розмірі 64213,74грн., пені у розмірі 6060,93грн., 3% річних у розмірі 2053,83грн. та інфляційних втрат у розмірі 640,90грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2011 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 64213,74грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2011; додаткової угоди №1 про зміни (доповнення) від 20.02.2012 до договору купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2011; специфікацій №2 від 06.02.2012 та №3 від 08.05.2012 до договору купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2011; листа від 03.05.2012; рахунків-фактур; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; довідки №347/10.3 ДС-б.б-66 від 09.01.2013; реєстру розрахункових документів за період з 01.12.2011 по 07.12.2012; акту звірки взаємних розрахунків станом на 07.12.2012.

У судовому засіданні призначеному на 29.01.2013 з'явились представники позивача та відповідача, позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав та повідомив про часткову сплату заборгованості у розмірі 7000,00 грн. після подання позивачем позову до суду.

Також, позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, з якого вбачається, що позивачем у позовній заяві невірно зазначено найменування відповідача. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вірне найменування відповідача: Дочірнє підприємство "Агрофірма "Шахтар" орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" в особі філії "Дмитровський комбікормовий завод" Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар".

При цьому, суд приймає до уваги, що невірне зазначення позивачем назви відповідача не призвело до неможливості розгляду справи, оскільки в судове засідання призначене на 29.01.2013 від відповідача з'явився представник, який діяв на підставі довіреності виданої Дочірнім підприємство "Агрофірма "Шахтар" орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф. Засядька", код ЄДРПОУ та юридична адреса вказані вірно, ухвала суду про порушення провадження отримана відповідачем.

Виходячи з викладеного, а також приймаючи до уваги зміст наданого позивачем до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку про необхідність змінити найменування відповідача, а саме замість Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" в особі філії "Дмитрівський комбікормовий завод" вірним є Дочірнє підприємство "Агрофірма "Шахтар" орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" в особі філії "Дмитровський комбікормовий завод" Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар".

У судовому засіданні 29.01.2013 оголошувалась перерва до 12.02.2013.

Позивач у судове засідання призначене на 12.02.2013 з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 57213,74 грн., пеню у розмірі 9348,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 640,90грн.. Заява мотивована частковим погашенням заборгованості відповідачем у розмірі 7000,00 грн. Також позивачем подано новий розрахунок пені.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: основний борг у розмірі 57213,74грн., пеню у розмірі 9348,82грн., 3% річних у розмірі 2053,83грн. та інфляційних втрат у розмірі 640,90грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плавіт", як постачальником (позивач) та Філією "Дмитровський комбікормовий завод" Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар", як покупцем (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №20/12 (з урахуванням додаткової угоди №1 про зміни (доповнення) від 20.02.2012 до договору купівлі-продажу №20/12 від 20.12.2011) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити даний товар.

Згідно п. 2.1. договору постачальник поставляє покупцю макуху соняшникову (далі - товар).

Умови поставки товару на кожну партію товару погоджуються сторонами у специфікаціях (п. 3.1 договору).

Строк поставки кожної окремої партії погоджується сторонами у специфікаціях (п. 3.2 договору).

Ціна за одиницю товару і загальна вартість товару, що поставляється, зазначається сторонами у специфікаціях до цього договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за поставлений згідно цього договору товар здійснюються на умовах передбачених у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 9.3 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012 року.

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію №1 від 20.11.2011 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку макухи соняшникової у грудні 2011 року в кількості 30 тон за ціною 1400,00грн. (з ПДВ) на суму 42000,00грн. (з ПДВ).

06.02.2012 сторони узгодили та підписали специфікацію №2 до договору, згідно з якою постачальник зобов'язався здійснити поставку макухи соняшникової у лютому 2012 року в кількості 100 тон за ціною 1400,00грн. (з ПДВ) на суму 140000,00грн. (з ПДВ).

08.05.2012 сторони погодили та підписали специфікацію №3 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку макухи соняшникової у травні 2012 року в кількості 100 тон за ціною 2000,00грн. (з ПДВ) на суму 200000,00грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 2 специфікацій №1 від 20.11.2011, №2 від 06.02.2012 та №3 від 08.05.2012 до договору розрахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов цього договору, здійснюються на банківський рахунок постачальника протягом одного банківського дня з моменту поставки товару. Датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної.

Пунктом 3 специфікацій №1 від 20.11.2011, №2 від 06.02.2012 та №3 від 08.05.2012 до договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP, відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року. Місце поставки Донецька область, Краматорський район, с.Дмитровка.

Згідно п. 4 специфікацій №1 від 20.11.2011, №2 від 06.02.2012 та №3 від 08.05.2012 до договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент фактичної передачі товару покупцю на складі покупця.

Договір та специфікації №1 від 20.11.2011, №2 від 06.02.2012 та №3 від 08.05.2012 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікацій №1 від 20.11.2011, №2 від 06.02.2012 та №3 від 08.05.2012 до договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 476709,74 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000062 від 21.12.2011 на суму 30996,08грн., №РН-0000007 від 07.02.2012 на суму 38304,11грн., №РН-0000010 від 17.02.2012 на суму 31276,09грн., №РН-0000012 від 27.02.2012 на суму 35588,10грн., №РН-0000016 від 03.03.2012 на суму 62550,00грн., №РН-0000018 від 07.03.2012 на суму 28875,00грн., №РН-0000019 від 12.03.2012 на суму 69360,00грн., №РН-0000027 від 08.05.2012 на суму 84600,17грн., №РН-0000029 від 11.05.2012 на суму 95160,19грн.; товарно-транспортними накладними: серія 01-ААА №006039 від 03.03.2012, серія 01-ААА №006036 від 07.03.2012, серія 01-ААА №006038 від 08.03.2012; довіреностями №587 від 21.12.2011, №290 від 08.05.2012, №297 від 11.05.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані позивачем до матеріалів справи та містяться в матеріалах справи.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору № 20/12.

Оскільки відповідачем отримано продукцію, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Для оплати поставленого товару відповідачу разом з видатковими накладними були надані рахунки-фактури на оплату.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем була здійснена часткова оплата у розмірі 412496,00грн., що підтверджується реєстром розрахункових документів за період з 01.12.2011 по 07.12.2012 та актом взаємних розрахунків станом на 07.12.2012, які надані позивачем до матеріалів справи.

За таких обставин, станом на момент звернення позивача до суду з позовом, заборгованість відповідача становить 64213,74грн. Представник відповідача в судовому засіданні 29.01.2013 пояснив, що після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем перераховано суму заборгованості у розмірі 7000,00 грн. Позивач визнав факт перерахування вказаних коштів, у зв'язку з чим зменшив позовні вимоги. Однак доказів перерахування коштів сторонами не надано.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем оплачена частково, станом на теперішній час заборгованість становить 57213,74 грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 57213,74грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 5.2 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 14.01.2012 по 14.11.2012 у розмірі 9348,82грн.

Відповідно до п. 7.1.1 договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим по кожній накладній окремо з урахуванням періоду нарахування пені, що визначений позивачем, розмір пені за період з 14.01.2011 по 14.11.2012 становить 9251,24грн., який і підлягає задоволенню. (Розрахунок пені здійснений судом по накладній №РН-0000016 від 03.03.2012 року на залишок суми боргу в сумі 2718,30грн. за період з 23.03.2012 по 25.03.2012 (дата визначена судом) (оскільки в розрахунку пені позивач вказує кількість прострочених днів - 3), по накладній №РН-0000019 від 12.03.2012 року на залишок суми боргу в сумі 69360,00грн. за період з 23.03.2012 по 24.04.2012 (дата визначена судом) (оскільки в розрахунку пені позивач вказує кількість прострочених днів - 33), по накладній №РН-0000029 від 11.05.2012 року на залишок суми боргу в сумі 66713,66грн. за період з 09.11.2012 по 11.11.2012 (дата визначена судом) (оскільки позивачем невірно розрахований шестимісячний період, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2053,83грн. за період з 25.12.2011 по 13.12.2012 та інфляційних втрат у розмірі 640,90грн. за період з січня 2012 по вересень 2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 20%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивач включив до розрахунку інфляційних втрат за лютий 2012 видаткові накладні №РН-0000010 від 17.02.2012 та №РН-0000012 від 27.02.2012, які підлягають внесенню до інфляційних втрат у березні 2012 року.

За розрахунком суду здійсненим з урахуванням того, що інфляційні втрати на поставку здійснену після 16.02.2012 нараховуються у березні 2012 з урахуванням здійснених відповідачем оплат після 16.02.2012 та з урахуванням періодів визначених позивачем розмір інфляційних втрат за період з січня 2012 по вересень 2012 становить 507,17грн., який і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду розмір 3% річних за визначені у розрахунку періоди становить 2053,92грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 2053,83грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" (вул. Комсомольська, , буд. 17, с. Олександрівка, Слов'янський район, Донецька область, 84168, ЄДРПОУ 25330750) в особі філії "Дмитровський комбікормовий завод" Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" (с.Дмитрівка, Слов'янський район, Донецька область, 84190, ЄДРПОУ 26082662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плавіт" (мікрорайон Центральний, буд. 6, м. Макіївка, Донецька область, 86132, ЄДРПОУ 35715851) суму основного боргу у розмірі 57213 (п'ятдесят сім тисяч двісті тринадцять) грн. 74 коп., пеню у розмірі 9251 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят одна) грн. 24 коп., 3% річних в розмірі 2053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн. 83 коп., інфляційних втрат у розмірі 507(п'ятсот сім) грн. 17 коп., судовий збір у розмірі 1714 (одна тисяча сімсот чотирнадцять) грн. 75 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 18.02.2013.