Рішення

від 18.02.2013 по справі 19/098-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2013 р. Справа № 19/098-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна

фірма «ВЕСТ-ПРОМ», смт. Ювілейний Дніпропетровської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТОП», с. Хотів Києво-

Святошинського району Київської області,

про стягнення 107422,66 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

представники сторін:

від позивача: Костюченко Є.Б. (довіреність № 11/2-2013 від 11.02.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТОП» (далі - відповідач) про стягнення 107422,66 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 641/К від 01.03.2012 р. в частині несвоєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 70000,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані пеня за прострочку платежу в сумі 7484,00 грн. та 60% річних у розмірі 29938,66 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2012 р. порушено провадження у справі № 19/098-12 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2013 р.

Ухвалою від 04.01.2013 р. розгляд справи був призначений на 28.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою від 28.01.2013 р. суд відклав розгляд справи на 18.02.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судових засіданнях 28.01.2013 р. та 18.02.2013 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі, а також надані витребувані судом документи.

Представник відповідача у судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 19.12.2012 р., від 04.01.2013 р., від 28.01.2013 р. не виконав, письмовий відзив на позов та інші витребувані документи не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) був укладений Договір поставки № 641/К.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним договором продукцію в кількості, асортименті та в строки, визначені додатками (специфікаціями) (далі по тексту - додатки), які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що строк поставки продукції по даному договору складає 30-ть календарних днів з дати отримання попередньої оплати за продукцію, якщо інші строки поставки не обумовлені сторонами у відповідному додатку до цього договору.

Згідно із п.п. 5.1., 5.2. договору, ціна на продукцію, що поставляється по даному договору, встановлюється сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума даного договору визначається загальною вартістю всіх партій продукції поставлених по цьому договору.

У відповідності до п. 6.1. договору, покупець здійснює оплату за цим договором у вигляді 100% попередньої оплати за поставлену продукцію протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання відповідного додатку до даного договору на поставку конкретної партії продукції. Інші умови оплати для конкретних партій продукції можуть бути передбачені у відповідних додатках до цього договору.

Специфікацією № 1 від 01.03.2012 р. до договору поставки № 641/К від 01.03.2012 р. сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну товару, що має передаватись позивачем.

Пунктом 2 специфікації № 1 передбачається відстрочка платежу строком на 15 робочих днів.

Так, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, загальною вартістю 75731,76 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній № 10178 від 02.03.2012 р., копія якої залучена до матеріалів справи.

Факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 10178 від 02.03.2012 р. також підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма М-2) № 5 від 02.03.2012 р., копія якої залучена до матеріалів справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 5731,76 грн.

Факт сплати відповідачем 5731,76 грн. за договором підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

З метою досудового врегулювання даного спору, 26.09.2012 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 193 від 26.09.2012 р., в якій позивач вимагав погашення наявної за договором заборгованості, а також сплату пені та річних за прострочення платежу.

На зазначену претензію відповідач відповіді не надав та заборгованість не сплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар на день розгляду справи становить у загальній сумі 70000,00 грн. (75731,76 - 5731,76 = 70000,00 грн.).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу на загальну суму 70000,00 грн.

Таким чином, на день розгляду справи фактична сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 70000,00 грн., а отже, судом позовні вимоги в цій частині визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 7484,00 грн. та 60% річних у сумі 29938,66 грн., нарахованих за весь час прострочення платежу, тобто за період з 27.03.2012 р. по 11.12.2012 р.,

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Вимоги щодо стягнення пені та 60% річних позивач обґрунтовує умовами п. 8.2. договору, який передбачає, що за прострочку оплати за поставлену продукцію за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення платежу. За прострочку оплати поставленої продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Крім того, п. 8.4. договору передбачено, що нарахування неустойки здійснюється до моменту фактичного виконання зобов'язань винуватої сторони.

Таким чином, пунктами 8.2. та 8.4. договору сторони передбачили інший розмір процентів річних, ніж встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України та інший строк нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 7484,00 грн., згідно з розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, який є арифметично вірним.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 60% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. 8.2. договору, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення 60% річних підлягають задоволенню в сумі 29938,66 грн., згідно з розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТОП» (08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Феофанівська, 19, код ЄДРПОУ 31594009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, буд. 74, код ЄДРПОУ 24992207) 70000,00 (сімдесят тисяч) грн. - боргу, 7484 (сім тисяч чотириста вісімдесят чотири),00 грн. - пені, 29938 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 66 коп. - 60% річних, 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) грн. 45 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.02.2013 р.

Суддя Т.П. Карпечкін