Рішення

від 13.02.2013 по справі 5011-73/18124-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/18124-2012 13.02.13 Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мекос»

до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві

про зобов'язання скасувати постанову

за участю представників сторін:

від позивача: Вах М.Е.

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.02.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Мекос» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про зобов'язання скасувати постанову про накладення арешту на майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1996р. позивачем придбано приміщення. Під час здачі в оренду приміщення виникли перешкоди у здійсненні права власності, оскільки на приміщення накладено арешт на підстави постанови державного виконавця. Позивач зазначає, що державним виконавцем безпідставно накладено арешт на приміщення, оскільки постанова прийнята на виконання рішення господарського суду, проте зазначає, що державним виконавцем помилково винесено постанову щодо позивача, оскільки рішення суду прийняте щодо іншої особи.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, покликаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що постанова державного виконавця прийнята саме на виконання рішення, що зазначається позивачем.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався із 18.01.2013р. на 30.01.2013р. та на 13.02. 2013р.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.08.1996р. ТОВ «Мекос» на підставі договору купівлі-продажу придбало приміщення на аукціоні площею 101,8 м 2 по вул. Великій Житомирській в м. Києві.

13.11.2007р. Першою Київською державною нотаріальною конторою у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстровано арешт зазначеного приміщення на підставі постанови ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва АА №119212 від 04.10.2007р.

Позивач зазначає, що дана постанова винесена на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2003р., відповідно до якого з ТОВ «Мекос» (м. Київ, вул. Жуковського, 13/16, кв. 9, ідентифікаційний код: 3148697) стягнуто на користь ТОВ «Княжичі» 5008,58 грн.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно винесено постанову про арешт майна, оскільки рішення господарського суду стосується ТОВ «Мекос» (м. Київ, вул. Жуковського, 13/16, кв. 9, ідентифікаційний код: 3148697), а місцем реєстрації позивача ТОВ «Мекос» є 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 23, ідентифікаційний код: 14354084.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що була чинною на момент прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.

Згідно ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просить винести рішення, яким зобов'язати ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві скасувати постанову АА №119212 від 04.10.2010р. виключити з Єдиниго реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №6023711 від 13.11.2007р. власником якого є ТОВ «Мекос».

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, прийнятої 11.03.1980р. на 316-й нараді представників міністрів, стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на положення наведених статей Закону України «Про виконавче провадження» суд прийшов до висновку, що державний виконавець на власний розсуд та в межах повноважень приймає постанову про зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що питання накладення та зняття арешту належить до повноважень державного виконавця, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання державного виконавця скасувати постанову не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Баранов Д.О.