Рішення

від 11.02.2013 по справі 5015/5021/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.13 Справа № 5015/5021/12

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Бадьорість», м. Львів,

про: стягнення 718 426 грн. 06 коп. суми основної заборгованості за договором, 62 896 грн. 73 коп. трьох відсотків річних, 99 861 грн. 22 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Телюк Г.В.(посвідчення №005502);

Від позивача: Тиркус М.П. - представник Львівської міської ради (довіреність в матеріалах справи; Негря Г.Ю. - представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Балобанов О.В.- представник (довіреність в матеріалах справи);

Присутні: Пакулець Г.П. - начальник відділу обліку та збуту теплової енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Прокурору та сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Львівського комунального підприємства «Бадьорість» про стягнення 718 426 грн. 06 коп. суми основної заборгованості за договором, 62 896 грн. 73 коп. трьох відсотків річних, 99 861 грн. 22 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 29.11.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.12.2012 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку: прокурор - 05.12.2012 року рекомендованою поштою №79005 0623741 2 та №79017 0380698 0, позивач - 05.12.2012 року рекомендованою поштою №79008 0946691 0 та 07.12.2012 року рекомендованою поштою №79040 0391796 9, відповідач - 06.12.2012 року рекомендованою поштою №79018 1134571 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що прокурор та сторони належним чином повідомлялись під розписку (докази в матеріалах справи).

Прокурор в судове засідання 11.02.2013 року з'явився.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав додаткові пояснення по справі (вх. №3821/13), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні начальником відділу обліку та збуту теплової енергії Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» Пакулець Г.П. надано пояснення в порядку статті 30 ГПК України.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05506460, знаходиться за адресою: 79040, Львівська область, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1, що підтверджується Довідкою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №540404 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №548249 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Львівське комунальне підприємство «Бадьорість» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 19160640, знаходиться за адресою: 79015, Львівська область, м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 35 (докази в матеріалах справи).

01.04.2004 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (надалі - позивач, енергопостачальна організація) та Львівським комунальним підприємством «Бадьорість» (надалі - відповідач, споживач) укладено договір №612П/Ф про постачання теплової енергії у вигляді пари (надалі - договір).

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за цим договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає статтям 207, 208 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2004 року №612П/Ф станом на час розгляду справи в суді прокурором та сторонами не заявлено та не подано.

Відповідно до пункту 1 договору, позивач зобов'язувався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді пари в потрібних йому обсягах, а відповідач - отримувати вказану та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 договору, у розділі 3 договору сторони передбачили права та обов'язки споживача.

Так, зокрема, пунктом 3.2.1. договору передбачено, що споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в терміни, які передбачені договором.

Розділом 4 сторони передбачили права та обов'язки енергопостачальної організації.

Порядок обліку теплової енергії визначений у розділі 5 договору, а розділом 6 договору встановлено порядок розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковий період встановлюється енергопостачальною організацією.

Відповідно до пункту 6.3. договору споживач до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін.

Так, пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію встановлена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Розділом 8 договору сторони погодили порядок вирішення спорів, розділом 10 - термін дії договору.

Так, згідно пункту 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.10.2005 року.

Пунктом 10.4. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

28.11.2012 року прокурор Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» звернувся до суду із позовом №5015/5021/12 до Львівського комунального підприємства «Бадьорість» про стягнення 718 426 грн. 06 коп. суми основної заборгованості за договором, 62 896 грн. 73 коп. трьох відсотків річних, 99 861 грн. 22 коп. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконує пункт 6.3. укладеного між сторонами договору щодо вчасної оплати поставленої теплової енергії. Як зазначає прокурор, заборгованість за період з 01.01.2007 року по 31.01.2010 року в розмірі 618 427 грн. 79 коп. донарахована позивачем відповідачу в лютому 2010 року у зв'язку із помилковим застосуванням тарифів на теплову енергію.

Так, як зазначає у позовній заяві прокурор, нарахування вартості теплової енергії проводилось за тарифами, встановленими для категорії «населення», а, оскільки відповідач є прибутковим господарським товариством, яке не надає послуг централізованого тепло- і водопостачання населенню, при здійсненні нарахувань слід було застосовувати тариф категорії «для інших споживачів».

Так, Рішенням Львівської міської ради від 20.10.2006 року №1189 затверджено двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води. Тарифом на теплову енергію, яку використовують споживачі для виконання комунальних послуг у приміщеннях житлового фонду складав 180 грн. 33 коп. за 1 Гкал., для категорії «інші споживачі» - 249 грн. 96 коп. за 1 Гкал. (належним чином завірена копія Рішення ЛМР від 20.10.2006 року №1189 долучена до матеріалів справи).

В подальшому, Рішенням ЛМР від 02.09.2008 року №930 для категорії «населення» запроваджено тариф за підігрів води в розмірі 220 грн. 68 коп. за 1 Гкал., для категорії «інші» - 364 грн. 93 коп. за 1 Гкал., Рішенням ЛМР від 01.11.2008 року №1255 для категорії «населення» запроваджено тариф за підігрів води в розмірі 240 грн. 15 коп. за 1 Гкал., для категорії «інші» - 371 грн. 07 коп. за 1 Гкал., Рішенням ЛМР від 13.02.2009 року №107 тариф за підігрів води для категорії «населення» залишено без змін, для категорії «інші» встановлено тариф в розмірі 484 грн. 72 коп. за 1 Гкал. (належним чином завірені копії вказаних рішень ЛМР долучено до матеріалів справи).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.03.2011 року у справі №5015/1276/11 за позовом Прокурора Личаківського району міста Львова в інтересах ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ЛКП «Бадьорість» позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути з ЛКП «Бадьорість» на користь 718 426 грн. 06 коп. основного боргу, 201336 грн. 63 коп. пені, 7 734 грн. 62 коп. - 3 % річних та 5 565 грн. 34 коп. інфляційних нарахувань.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року апеляційну скаргу ЛКП «Бадьорість» на рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2011 року у справі №5015/1276/11 задоволено частково, вказане рішення Господарського суду Львівської області скасовано, а позов залишено без розгляду у зв'язку із неправильним визначенням прокурором позивача.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 22.01.2013 року за вх. №1705/13, проти позовних вимог заперечує у повному обсязі з підстав того, що позивачем здійснено односторонню зміну зобов'язання, а саме донарахування вартості спожитої теплової енергії з підстав невірного застосування позивачем тарифу на теплову енергію, яка поставляється відповідачеві.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що вказане донарахування здійснено позивачем 04.03.2010 року, а Акт КРУ датований лише 23.04.2010 року.

Таким чином, на думку відповідача, вказаний Акт КРУ не міг бути підставою додаткового нарахування вартості теплової енергії.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як вбачається із Рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради про затвердження тарифів на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, долучених до матеріалів справи Львівською міською радою, у м. Львові тарифи встановлюються для трьох категорій споживачів, зокрема: 1). для виконавців послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для населення - підприємств, що обслуговують житловий фонд; 2). для споживачів, що фінансуються з бюджету будь-якого рівня; 3). для інших споживачів (окрім населення).

Як зазначає в судовому засіданні представник позивача, відповідач не обслуговує житловий фонд та не надає послуг з теплопостачання населенню, а також не фінансується з міського бюджету, оскільки є комунальним комерційним підприємством, що діє на принципі самоокупності. Тому до нього потрібно було застосовувати тариф «для інших споживачів», а не тариф для підприємств, що обслуговують житловий фонд.

Так, предметом позовних вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго» є стягнення заборгованості за спожиту Відповідачем теплову енергію з 01.01.2007 року по 31.07.2010 року, що виникла внаслідок здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії із застосуванням діючих тарифів для категорії «інших споживачів».

Представником Відповідача в судовому засіданні 11.02.2013 року подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Суд не бере до уваги посилання прокурора та представника позивача на той факт, що позовну давність пропущено з поважних причин, оскільки позов залишено без розгляду у зв'язку з неправильним визначенням Прокурором позивача.

Інших належних і допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в підтвердження причин поважності пропуску позовної давності прокурором та позивачами станом на момент розгляду справи в судовому засіданні не заявлено та не подано.

Приписами частини першої статті 265 Цивільного кодексу України передбачає, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Згідно частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи той факт, що позовна заява надійшла до Господарського суду Львівської області 28.11.2012 року, а загальна позовна давність згідно приписів частини першої статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивачів слід задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, що виникла в межах строку позовної давності, а саме - з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року.

В судовому засіданні 11.02.2013 року здійснено перерахунок суми заборгованості, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача і вона становить 150 673 грн. 37 коп.

Окрім стягнення суми донарахованої заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 62 896 грн. 73 коп. трьох відсотків річних та 99 861 грн. 22 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат долучено до матеріалів справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за період з 01.12.2009 року по 31.10.2012 року за несплату наявної заборгованості, то суд виходив з наступного. Як вбачається з пояснень, наданих представником позивача, про невірне застосування тарифів до відповідача підприємству стало відомо у лютому 2010 року під час проведення Контрольно-ревізійним управлінням у Львівській області ревізії фінансово-господарської діяльності Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго».

У лютому 2010 року підприємством були здійснені донарахування вартості спожитої відповідачем теплової енергії та виставлено відповідний рахунок. До цього моменту усі нарахування здійснювалися по тарифу для виконавців послуг з опалення житлового фонду, що підтверджується рахунками на оплату послуг, долученими до матеріалів справи відповідачем та не заперечується позивачами.

Враховуючи ту обставину, що донарахування були проведені у лютому 2010 року і до цього моменту відповідачу не виставлялися рахунки на суму донарахувань, суд дійшов до висновку про те, що в позивача відсутні достатні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Щодо звернення з позовом до господарського суду Прокурора Личаківського району міста Львова, то слід зазначити наступне.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Заслухавши пояснення прокурора та сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, а тому підлягає до задоволення частково.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії, та стягнути їх з відповідача в дохід Державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 29, 30, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116-117 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Львівського комунального підприємства «Бадьорість» (79015, Львівська область, м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 35; код ЄДРПОУ 19160640) на користь стягувача: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1; код ЄДРПОУ 05506460) 150 673 грн. 37 коп. заборгованості із оплати поставленої теплової енергії за період з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року.

3. Стягнути з боржника: Львівського комунального підприємства «Бадьорість» (79015, Львівська область, м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 35; код ЄДРПОУ 19160640) в дохід Державного бюджету України 3 013 грн. 47 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

11.02.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 15.02.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.