Рішення

від 19.02.2013 по справі 915/26/2013(4/2)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 915/26/2013(4/2)

Позивач Публічне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль»,

вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020

Відповідач Будинковий комітет самоорганізації населення по вул. Потьомкінській, 131-В «Вікторія»,

вул. Потьомкінська, 131-В, м. Миколаїв, 54003

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Ходикін М.М. довіреність № 09/72 від 30.05.2012 року

Від відповідача - Кошева В.Л (керівник)

Гук А.В. (без повноважень)

СУТЬ СПОРУ стягнення заборгованості в сумі 18 704,58 грн., з яких: 14 770,98 грн. - основний борг, 2 263,84 грн. - пеня, 845,39 грн. - інфляція, 824,37 грн. - 3% річних

Заявою про зменшення позовних вимог № 09/463 від 18.02.13 р. позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3 933,60 грн., з яких: 2 263,84 грн. - пені, 845,39 грн. - інфляції, 824,37 грн. - 3% річних.

Враховуючи, що відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, заява про зменшення позовних вимог своєчасно вручена представнику відповідача, справа розглядається за заявою від 18.02.13 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути заборгованість в сумі 3 933,60 грн., з яких: 2 263,84 грн. - пені за період з 16.01.12 р. по 15.11.12 р., 845,39 грн. - інфляції за період з листопада 2010 р. по листопад 2012 р., 824,37 грн. - 3% річних за період з 16.12.2010 р. по 06.12.2012 р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором № 2947 від 01.11.2006 р., обґрунтовуючи свої вимоги ст. 526, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив, яким позов не визнав, посилаючись на те, що він не є суб'єктом господарювання і не може бути виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, причому учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Балансоутримувач та управитель залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Крім того, відповідач пояснив, що виступати колективним замовником комунальних послуг є його правом, а не обов'язком. Договір від 01.11.06 р., який підписаний сторонами, укладений з порушеннями, а тому повинен був укладатися на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.05 р. У той час, між сторонами замість договору про надання послуг з централізованого опалення, був укладений договір про постачання теплової енергії. Окремого типового договору для такого випадку КМУ не затверджено, але ст. 1 ЗУ «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» встановлено, що тарифи на теплову енергію та постачання теплової енергії включено до переліку тарифів на комунальні послуги. Відповідач зазначив, що зміст договору від 01.11.06 р., який передбачає постачання теплової енергії, незалежно від назви повинен відповідати типовому договору про надання послуг, затвердженого постановою КМУ та враховуючи його невідповідність, він втратив чинність.

Крім того, відповідач не погодився з нарахованою позивачем пенею, посилаючись на ЗУ «Про внесення змін до ст. 2 ЗУ «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги».

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного:

01.11.06 р. сторони уклали договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2947, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах , а відповідач зобов'язувався оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Пунктом 10.1, 10.4 передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2007 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки, від сторін не надходило повідомлень про припинення договору, договір було пролонговано.

Згідно договору від 01.11.2006 р., позивач відпустив відповідачу теплову енергію за термін з листопада 2010 р. по листопад 2012 р. на загальну суму 107 211,66 грн., що підтверджується нарядом на підключення до системи теплопостачання (а.с. 35) та розрахунком суми основного боргу (а.с. 10-12).

Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, відповідач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду був зобов'язаний сплачувати позивачу вартість, зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

На виконання п. 6.6 договору № 2947 від 01.11.2006 року позивачем відповідачу щомісячно направлялися акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді (а.с. 106-119). Згідно цього пункту договору, споживач був зобов'язаний протягом 5 календарних днів підписувати акти та один екземпляр направляти на адресу позивачу. У випадку відсутності протягом 5 днів мотивованої відмови від підписання або неповернення підписаного примірника позивачу, акт приймання-передачі теплової енергії вважався прийнятим відповідачем.

Відповідачем обґрунтованої відмови від підписання актів не надавалося, тому позивачем вони вважилися прийнятими, обсяги спожитої теплової енергії узгодженими.

На оплату спожитої теплоенергії відповідачу були вручені щомісячні рахунки та акти за період з листопада 2010 р. по листопад 2012 р. на загальну суму 107 211,66 грн., з яких відповідач оплатив 89 427,89 грн. у зв'язку з чим було пред'явлено позов.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог, позивач з'ясував, що залишок боргу в сумі 14 770,98 грн. було погашено платіжними дорученнями № 15 від 13.02.13 р. р., № 13 від 29.01.13 р. № 8, № 11 від 25.01.13 р., № 143 від 14.12.12 р.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав несвоєчасно, тому позивачем були нараховані інфляція, пеня та 3% річних, на підставі ст.625 ЦК України, ст.25 ЗУ «Про теплопостачання», ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» .

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань в сумі 14 770,98 грн. , позивачем нараховані інфляція в сумі 845,39 грн. за період з листопада 2010 р. по листопад 2012 р., 3% річних в сумі 824,37 грн. за період з 16.12.2010 р. по 06.12.2012 р., які підтверджені розрахунками позивача та підлягають задоволенню повністю на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України та ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що пеня за період з 16.01.12 р. по 15.11.12 р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2 263,84 грн., яка підтверджена розрахунком позивача (а.с. 19-20), розмір пені узгоджений сторонами в п. 7.2.3 договору, підлягає задоволенню повністю на підставі ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки взаємовідносини між сторонами регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України та ЗУ «Про теплопостачання».

Посилання відповідача на ЗУ «Про внесення змін до ст. 2 ЗУ «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» не може бути взятим до уваги, оскільки, визначений Закон прийнятий у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово та не розповсюджується на юридичні особи.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з будинкового комітету самоорганізації населення по вул. Потьомкінській, 131-В «Вікторія» (вул. Потьомкінська, 131-В, м. Миколаїв, код 34772683) на користь публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, код 30083966) заборгованість в сумі 3 933,60 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять три грн. 60 коп.), з яких: 2 263,84 грн. (дві тисячі двісті шістдесят три грн. 84 коп.) - пені, 845,39 грн. (вісімсот сорок п'ять грн. 39 коп.) - інфляції, 824,37 грн. (вісімсот двадцять чотири грн. 37 коп.) - 3% річних та 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати позивачу.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 19.02.2013 р.

Суддя Т.М.Дубова