Рішення

від 11.02.2013 по справі 5023/5764/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р.Справа № 5023/5764/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Укровочі", м. Донецьк до ПП "Торгівельна мережа "Добрий Купець", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 86049,35 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Укровочі" про стягнення з ПП "Торгівельна мережа "Добрий Купець" заборгованості за поставлений Товар у розмірі 86 049,35 грн., з якої: сума основного боргу у розмірі 78 997,82 грн., сума пені у розмірі 5827,71 грн. та 3% річних в сумі 1 223,82 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву, в яких позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

11 листопада 2011 року між Приватним підприємством «Торгівельна мережа «ДОБРИЙ КУПЕЦЬ» (Покупець, відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укровочі" (Постачальник, позивач по справі) було укладено договір поставки №УО-ДК.М, строком дії до 01 червня 2012 року.

Пунктом 9.3. Договору визначено, що сплив строку дії цього Договору або його розірвання не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли за цим Договором.

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю Продовольчі Товари, найменування та кількість яких узгоджуються сторонами в заявках та зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно їх сплачувати на умовах, передбачених зазначеним Договором.

Згідно п.1.3. Договору, накладна, оформлена належним чином та відноситься до даного Договору, є документом, який підтверджує факт досягнення згоди між сторонами відносно асортименту (номенклатури) Товару та його кількості.

Приписами п. 5.1. Договору зазначено, що асортиментний перелік Товару, що поставляється, його штриховий код та ціна за одиницю Товару, узгоджуються сторонами в Специфікації, яка є невід'ємною частиною вказаного Договору.

Так, на виконання зазначених вище умов Договору, відповідно до підписаної між Сторонами Специфікації на поставку олії соняшникової рафінованої дезодорованої (далі -Товар), в період з листопада 2011 року по травень 2012 року, Постачальником на адресу Покупця було поставлено Товар на загальну суму - 551772,00 грн.

Крім того, в період з листопада 2011 року по червень 2012 року між сторонами були підписані акти про залік взаємних вимог на загальну суму 37530,12 грн.

В подальшому, під час виконання Покупцем свого обов'язку щодо сплати існуючого боргу за Договором, 29.08.2012 року Постачальником на електронну адресу відповідача було надіслано проект Додаткової угоди до Договору щодо продовження строку дії Договору, а саме до 31.12.2013 року, який на даний момент Покупцем не підписаний.

В той же час, Відповідач своїм листом, надісланим 26.09.2012 року електронною поштою на адресу позивача, повідомив про перехід підприємства на нове програмне забезпечення та нову облікову політику в бухгалтерському та податковому обліку, у зв'язку з чим просив підписати документи на повернення товару на суму виниклої заборгованості станом на 22.09.2012 р. та надав гарантію, що відстрочка платежу за термінами не зміниться і буде сплачуватися згідно підписаних договірних відносин. У зв'язку з цим, 29.09.2012 року сторонами були підписані відповідні документи на повернення Товару на суму 78 988,50 грн., однак фактично Товар продовжував знаходитися у Покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, Постачальником за весь час договірних відносин з Покупцем було поставлено Товар на суму 630 760,50 грн., а відповідачем сплачено 514 232,56 грн., що в свою чергу, свідчить про часткове виконання останнього взятих на себе обов'язків.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки Товару Покупцю та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору, різниця між сумою за поставлений та оплачений Товар, а також сумою, на яку були підписані акти про залік взаємних вимог становить 78997,82 грн., в зв'язку з чим заборгованість Покупця за поставлений Постачальником Товар станом на 04.12.2012 року складає 78 997,82 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений Товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 78 997,82 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 8.2. Договору зазначено, що у випадку порушення строків оплати Товару, визначених у цьому Договорі, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожний день прострочення, враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5 827,71 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 1223,82 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Добрий купець" (61135, м. Харків, вул. Героїв Праці, б. 46, фактична адреса: Україна, 61036, м. Харків, вул. Морозова, будинок 11, код ЄДРПОУ 37364856, р/р 26004060382318 в ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОВОЧІ» (83008, Донецька область, м. Донецьк, вул. Лермонтова, буд. 3 «В», код ЄДРПОУ: 37254055, МФО 300658, п/р 26008020100111 в AT «Піреус банк МКБ», м. Київ) суму основної заборгованості у розмірі 78 997,82 грн., пеню в сумі 5 827,71 грн., 3% річних в сумі 1 223,82 грн., судовий збір в сумі 1720,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.02.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №5023/5764/12