Рішення

від 11.02.2013 по справі 5020-1383/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року справа № 5020-1383/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Механізація будівництва"

(99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе,1)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус-Строй"

(99057, м. Севастополь, вул. Адм. Фадєєва,48, оф. 8),

про стягнення заборгованості ,-

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Рудюка І.В., довіреність №26/09/12-2 від 26.09.2012,

представника відповідача - не з`явився,

Суть спору:

11.12.2012 публічне акціонерне товариство "Механізація будівництва" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тонус-Строй", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за невиконані роботи у розмірі 21 974,50 грн., пеню за договором - 8 677,90 грн., інфляцію від суми заборгованості в розмірі 1 911,78 грн. та 9% річних від суми заборгованості у розмірі 4 914,46 грн., а всього 37 478,64 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статі 173 ГК України, статті 526, 530, 854 Цивільного кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за надані послуги по договору підряду №17/12/09-БК від 16.12.2009, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 37 478,64 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.12.2012 було порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.01.2013.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 09.01.2013 на 30.01.2013 та 30.01.2013 на 11.02.2013.

У судове засідання 11.02.2013 з`явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.12.2012 не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи 06.02.2013, тобто належним чином та своєчасно.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, щодо надання відзиву на позов.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 11.02.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2009 між публічним акціонерним товариством «Механізація будівництва» (далі - підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тонус-Строй» (далі - замовник) було укладено договір підряду №17/12/09-БК, відповідно до п.п. 1.1.- 1.2. якого, підрядник приймає на себе зобов'язання забезпечити роботу баштового крану КБ-403 А реєстр. № 9335 на будівництві дев`ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Паркова,14а у м. Севастополі, що здійснений замовником, а замовник приймає на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за виконані підрядником роботи (а.с. 8-10).

Пунктами 1.3.-1.4. Договору визначено, що вартість робіт баштового крану - 132,50 грн./м. год, з урахуванням ПДВ, без врахування вартості спожитої електричної енергії при однозмінній роботі. Договірна вартість робіт з демонтажу та перебазуванню баштового крану та кранових шляхів з об'єкту на базу підрядника складає 47086,00 грн. з врахуванням ПДВ.

Відповідно до п.2.1. Договору, замовник здійснює оплату вартості робіт з розробки, демонтажу та перебазування баштового крану та ланок кранових шляхів на базу підрядника, в сумі 47086,00 грн., за п'ять днів до початку демонтажу крану, згідно заявки замовника, на підставі даного Договору.

Документом, що підтверджує виконання робіт з розробки, демонтажу, перебазування крану та ланок кранових шляхів на базу підрядника є Акт про вартість виконаних робіт, підписаний представниками сторін та засвідчений печаткою або штампом замовника.

Згідно п.2.4. Договору, повний розрахунок (оплата) за роботу крану замовник здійснює щомісячно на протязі семи календарних днів з моменту підписання Актів про вартість виконаних робіт, грошовими коштами, шляхом перерахування суми вартості роботи крану на розрахунковий рахунок або в касу підрядника, за відрахуванням авансу, згідно п.2.2. даного Договору.

У пункті 2.6. Договору встановлено, що робота в вихідні та різдвяні дні оплачується за ціною маш/год з коефіцієнтом 1,73.

Строк дії даного Договору визначений з моменту його підписання до 31.12.2010 (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п.п. 4.2.- 4.3. Договору, після закінчення строку дії Договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна з сторін не заявить про своє бажання розірвати договір у десятиденний строк до закінчення строку його дії. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Зокрема 5.3. цього Договору передбачено, що за неналежне виконання за Договором своїх грошових зобов'язань, замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони узгодили, що згідно ч.6 ст. 232 ГК України встановлюється строк нарахування штрафних санкцій, на відміну від вимог ГПК України, а саме: нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано. При цьому, строк позовної давності за вимогою про стягнення пені за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 3 роки. Також згідно статті 625 ЦК України, замовник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 9% річних від простроченої суми.

Замовник засвідчує підпис свого представника, відповідального за підписання Актів про вартість виконаних робіт, печаткою або штампом підприємства (п. 7.3. Договору).

Як вбачається з акту №47 прийому вартості виконаних робіт машинами та механізмами ЗАТ «Механізація будівництва» за період з 01.03.2010 по 26.03.2010, позивачем були виконані роботи за договором №17/12/09-БК від 16.12.2009 та передані відповідачу, вартість яких склала 21974,5 грн. Зазначений акт був підписаний представниками сторін і скріплений печатками (а.с.11).

Проте, відповідач на думку позивача свої зобов'язання щодо оплати робіт за вказаним договором підряду належним чином не виконав, та не сплатив у повному обсязі їх вартість у розмірі 21974,50 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.

Зазначене стало підставою для звернення позивачем до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Закон не розкриває змісту робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Безперечним, однак, є те, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки. Предметом договору підряду може бути будь-яка робота, у процесі виконання якої створюється результат, що передається замовнику.

Істотними у договорі підряду є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони визначають зміст підряду, його особливості.

Отже, підтвердженням виконання договору підряду є передача результату робіт замовникові.

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вже зазначалось, актом №47 прийому вартості виконаних робіт машинами та механізмами ЗАТ «Механізація будівництва» за період з 01.03.2010 по 26.03.2010, було підтверджено виконання робіт позивачем за договором №17/12/09-БК від 16.12.2009 та передані відповідачу, вартість яких склала 21974,5 грн.

Зазначена заборгованість, також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 28.01.2013, який надсилався відповідачу для підписання, проте був залишений без задоволення (а.с. 26).

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, відповідно до п.2.4. Договору, зобов'язався здійснювати повний розрахунок (оплату) за роботу крану щомісячно на протязі сьомі календарних днів з моменту підписання Актів про вартість виконаних робіт, грошовими коштами, шляхом перерахування суми вартості роботи крану на розрахунковий рахунок або в касу підрядника, за відрахуванням авансу, згідно п.2.2. даного Договору.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за договором підряду № 17/12/09-БК від 16.12.2009 на суму 21 974,50 грн.

Враховуючи те, що оплата підряднику за виконані ним роботи є обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані роботи у розмірі 21 974,50 грн.

Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 677,90 грн., 9% річних у розмірі 4 914,46 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 911,78 грн.

Що стосується вимог відповідача щодо стягнення пені в розмірі 8 677,90 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже зазначалось, пунктом 5.3. Договору сторони передбачили, що за неналежне виконання за Договором своїх грошових зобов'язань, замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони узгодили, що згідно ч.6 ст. 232 ГК України встановлюється строк нарахування штрафних санкцій, на відміну від вимог ГПК України, а саме: нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано. При цьому, строк позовної давності за вимогою про стягнення пені за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 3 роки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, абз. перший ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В той же час, частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У договорі сторони дійшли згоди, що строк позовної давності за вимогою про стягнення пені встановлюється строком у 3 роки.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У то же час, у пункті п.5.3. Договору сторони узгодили, що пеня нараховується у строк більш триваліший ніж передбачений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме протягом трьох років від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки умовами договору, зокрема п. 5.3., сторони передбачили що пеня нараховується у строк більш триваліший ніж передбачений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме протягом трьох років від дня коли зобов'язання мало бути виконано, а також враховуючи те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати за здійснені роботи за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за період з 08.04.2010 по 30.09.2012, оскільки це не суперечить умовам Договору та нормам ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд знаходить його вірним, а вимогу позивача, щодо сплати відповідачем пені у розмірі 8 677,90 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат у розмірі 1 911,78 грн. та 9% річних у розмірі 4 914,46 грн., суд зазначає таке.

Пунктом 5.3. Договору також визначено, що згідно статті 625 ЦК України, замовник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 9% річних від простроченої суми.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 9% річних та індексу інфляції за весь час прострочення, суд дійшов висновку що вони відповідають умовам договору та чинному законодавству.

За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85, 115, 116 ГПК України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Строй» (99057, м. Севастополь, вул. Адм. Фадєєва,48, оф. 8, код 36198131) на користь публічного акціонерного товариства «Механізація будівництва» (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе,1, код 22288148) заборгованість за договором підряду №17/12/09-БК від 16.12.2009 у розмірі 37 478,64 грн. (тридцять сім тисяч чотириста сімдесят вісім грн. 64 коп.), з яких: основна сума заборгованості за виконані роботи - 21 974,50 грн., пені в розмірі 8 677,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 911,78 грн. та 9% річних від суми заборгованості - 4 914,46 грн.

3 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Строй» (99057, м. Севастополь, вул. Адм. Фадєєва,48, оф. 8, код 36198131) на користь публічного акціонерного товариства «Механізація будівництва» (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе,1, код 22288148) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев`ять грн. 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 18.02.2013.

Суддя C.О.Щербаков