Постанова

від 27.01.2009 по справі 6264-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6264-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.01.2009Справа №2-27/6264-2006А

За позовом – ТОВ "Пансіонат "Бригантина", м. Феодосія, пров. Південний, 5

до відповідача – ДПІ в м. Феодосія, м. Феодосія, вул. Кримьска, 82-в

треті особи – 1. ПП «Портал», м. Севастополь, Ленінський район, вул. Н. Музики, 20

                       2. ТОВ «Карун», м. Феодосія, вул. Чкалова, 179

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.  

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –  Філаткіна, дор. у справі.                 

Від відповідача –  Шумілова, дор. у справі.   

Від третіх осіб -   1. не з'явився;

                              2. не з'явився.   

Експерт              -      не з'явився.   

Сутність спору:

Позивач звернувся  до відповідача з позовом про  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень Феодосійської МДПІ №000306/2829/23-1/1/3 від 02.02.2006 р., №000236/2829/23-1/1/2 від 21.11.2005 р., №002011/2829/23-1/1/1 від 13.09.2005 р., №001546/2829/23-1/1/0 від 05.07.2005 р.  в сумі 557332,78 грн.    Також просить суд визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Феодосійської МДПІ  №000305/2829/23-1/2/3 від 02.02.2006 р., №000237/2829/23-1/2/2 від 21.11.2005 р., № 002010/2829/23-1/2/1 від 12.09.2005 р., №001545/2829/23-1/2/0 від 05.07.2005 р. на суму 347980,30 грн.   Також просить суд визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Феодосійської МДПІ №000588/2829/23-1/4/3 від 03.02.2006 р., № 000352/2829/17-1/4/2 від 25.11.2005 р., №2829/23-1/3/1 від 12.09.2005 р., №001715/2889/23-1/4/0 від 05.07.2005 р. в сумі 18701,22 грн.     Також просить суд визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Феодосійської МДПІ №000589/23-1/1/3 від 03.02.2006 р., № 000354/6375/14-1/1/2 від 25.11.2005 р. в сумі 4893,81 грн.   

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення -  рішення були прийняті протиправно, без врахування всіх фактичних обставин.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Ухвалою ГС АР Крим від 16.05.2006 р. судом  було залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – ПП «Портал», м. Севастополь і   ТОВ «Карун», м. Феодосія.

Ухвалою ГС АР Крим від 06.06.2006 р. матеріали справи були направлені в прокуратуру АР Крим для виявлення в діях позивача – ТОВ «Пансіонат «Бригантина» складу злочинку, передбаченого Кримінально – процесуальним кодексом України.

11.09.2006 р. матеріали справи з відповідними документами були повернені до суду.

Ухвалою від 12.09.2006 р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою від 02.10.2006 р. провадження по справі було зупинено та матеріали справи були направлені до експертної установи з  метою проведення судово – бухгалтерської експертизи.

В зв'язку з поверненням до суду матеріалів справи з висновком №65 судово – бухгалтерської експертизи, суд ухвалою від 01.11.2007 р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою від 17.06.2008 р. судом було замінено відповідача -  Феодосійську МДПІ на його правонаступника – ДПІ в м. Феодосія.

Відповідач проти висновків експертизи по мотивам,  викладеним у запереченнях на висновки експертизи.

Резолюцією В.о. голови Господарського суду АРК С.А. Чумаченко від 02.10.2008 р. залучено до розгляду справи №2-16/6264-2006А замість судді ГС АРК Омельченко В. А.  суддю ГС АРК Воронцову Н.В. Справа передана судді Воронцовій Н.В. Справі привласнено номер №2-27/6264-2006А.

Ухвалою ГС АР Крим від 03.10.2008 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В.

В зв'язку з встановленням певних обставин, в судове засідання було викликано судового експерта,  який дав відповідні пояснення.

Позивач заявою від 27.01.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення – рішення Феодосійської МДПІ АР Крим  №000306/2829/23-1/1/3 від 02.02.2006 р., №000236/2829/23-1/1/2 від 21.11.2005 р., №002011/2829/23-1/1/1 від 12.09.2005 р., №001546/2829/23-1/1/0 від 05.07.2005 р.  в сумі 557332,78 грн.    Також просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення – рішення Феодосійської МДПІ АР Крим №000305/2829/23-1/2/3 від 02.02.2006 р., №000237/2829/23-1/2/2 від 21.11.2005 р., № 002010/2829/23-1/2/1 від 12.09.2005 р., №001545/2829/23-1/2/0 від 05.07.2005 р. на суму 347980,30 грн.   Також просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення – рішення Феодосійської МДПІ АР Крим №000588/2829/23-1/4/3 від 03.02.2006 р., № 000352/2889/17-1/4/2 від 25.11.2005 р., №2829/23-1/3/1 від 12.09.2005 р., №001715/2889/23-1/4/0 від 05.07.2005 р. в сумі 18701,22 грн.     Також просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення – рішення Феодосійської МДПІ АР Крим  №000589/6375/23-1/1/3 від 03.02.2006 р., № 000354/6375/17-1/1/2 від 25.11.2005 р. в сумі 4893,81 грн.   

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує.

Треті особи явку представників в судове засідання жодного разу  не забезпечили, письмових пояснень по справі не представили, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином.    

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача і  відповідача,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 13.06.2005 р. по 05.07.2005 р.  посадовими особами Феодосійської МДПІ АР Крим, правонаступником якої є відповідач по справі,  було проведено комплексну  документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства  позивачем  за період з  01.04.2004 р. по  31.03.2005 р.

По результатам перевірки було складено акт від 05.07.2005 р. №2340/23-1/32777700.  

В ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено наступні порушення:

-          порушено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в наслідок чого було встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 286858,51 грн., в тому числі: за 2 квартал 2004 р. у розмірі 123016,22 грн.; 3 квартал 2004 р. – 163842,29 грн.;

-             порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в наслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на 231986,87 грн., в тому числі: травень 2004 р. в сумі 1575,00 грн., червень 2004 р. в сумі 38330,67 грн., липень 2004 р. в сумі 80159,83 грн., серпень 2004 р. в сумі 26677,39 грн., вересень 2004 р. в сумі 24236,67 грн.;    

-          порушено ст.. 39 Закону України «Про державний бюджет на 2003 р.», ст.. 39 Закону України «Про державний бюджет на 2004 р.», п. п. 4.1 п. 4 Положення «Про збір на розвиток рекреаційного комплексу АР Крим», в наслідок чого було занижено рекреаційного збору на 1435,00 грн.;

-          порушено п. п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8. п. п. 9.1.1. п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в наслідок чого було занижено податок з  доходів фізичних осіб у розмірі 6233,74 грн.

На підставі вказаного акту перевірки у відношенні позивача було винесено спірні податкові повідомлення -  рішення  від 05.07.2005 р. №001546/2829/23-1/1/0,  відповідно до якого у відношенні позивача було визначено податкове забовязання по податку на прибуток у розмірі 557332,78 грн., з якого 286858,51 грн. – за основним платежем і 270474,27 грн. штрафних санкцій;   від 05.07.2005 р. №001545/2829/23-1/2/0  відповідно до якого у відношенні позивача було визначено податкове забовязання по податку на додану вартість  у розмірі 347980,30 грн., з якого 231986,87 грн. – за основним платежем і 115993,43 грн. штрафних санкцій;  від 05.07.2005 р. №001715/2889/23-1/4/0, відповідно до якого у відношенні позивача було визначено податкове забовязання по податку з  доходів фізичних осіб у розмірі 18701,22 грн., з якого 6233,74 грн. – за основним платежем і 12467,48 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним позивач в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і держанивми цільовими фондами» № 2181-3 від 02.12.00р. звернувся з відповідними скаргами до Феодосійської МДПІ.

Рішеннями Феодосійської МДПІ первинні скарги позивача залишилися без задоволення, а спірні  податкові повідомлення -  рішення   без змін.

Також по результатам оскарження Феодосійською МДПІ було винесено наступні податкові повідомлення -  рішення   від 12.09.2005 р. №002011/2829/23-1/1/1, №002010/2829/23-1/2/1,  №2829/23-1/3/1 на тіж суми.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторними  скаргами  до ДПА в АР Крим.

Рішеннями ДПА в АР Крим  повторні скарги позивача були залишені без задоволення, а винесені податкові повідомлення -  рішення   без змін.

Також по результатам повторного оскарження були винесені наступні податкові повідомлення -  рішення від 21.11.2005 р. №000236/2829/23-1/1/2;  №000237/2829/23-1/2/2;   від 25.11.2005 р № 000352/2829/17-1/1/2  і  від 25.11.2005 р. №000354/6375/17-1/1/2 про визначення податкового забовязання по податку з  доходів фізичних осіб у розмірі 4893,81 грн., з якого 1631,27 грн. – за основним платежем і 3262,54 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторними  скаргами  до ДПА України.

Рішеннями ДПА в Україні  повторні скарги позивача були залишені без задоволення, а винесені податкові повідомлення -  рішення   без змін.

Також по результатам повторного оскарження були винесені наступні податкові повідомлення -  рішення від 02.02.2006 р. №000306/2829/23-1/1/3; №000305/2829/23-1/2/3; від 03.02.2006 р. №000588/2829/23-1/4/3 і №000589/6375/23-1/1/3 у тих же сумах.  

При таких обставинах справи, позовні вимоги необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

В ході проведення перевірки було встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 286858,51 грн. в наслідок завищення валових витрат на суму 1147434,07 грн.

Перевіряючи дійшли висновку, що позивачем без підтверджуючих документів до складу валових витрат було включено витрати на інформаційно маркетингове обслуговування відповідно до договору позивача ( Замовник )  з ТОВ «Фірма «Карун» ( Виконавець )  б/н від 23.04.2004 р.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору замовник доручає, а виконавець забовязується надати маркетингові послуги по укладанню договорів з «Київцентраеро» на реалізацію путівок на загальну суму 200 000 грн.

Відповідно до п. 2 вказаного договору виконавець досліджує ринок збуту, забезпечує реалізацію продукції потенційним покупцям. Приймає участь у договірному процесі при підписанні договорів.

У відповідності до п. 3 вказаного договору Замовник сплачує роботу Виконавця при умові надання останнім реальних договорів з підприємствами, не пізніше 31.12.2004 р.  

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору послуги, виконані Виконавцем, Замовник сплачує у розмірі 18% від суми договорів і складає 3434 грн.

Відповідно до п. 4.3 вказаного договору сума договору визначається відповідно до акту виконаних робіт.   

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт сума витрат склала 23875 грн., в тому числі: квітень 2004 р. ТОВ «фірма Корун» 7875 грн. і червень 2004 р. ТОВ «фірма «Корун» 16000 грн.     

Також судом встановлено, що між позивачем ( Замовник ) і МПП «АССО» ( Виконавець ) 22.04.2004 р. було укладено договір на інформаційно – маркетингове дослідження.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець забовязується надати маркетингові послуги по укладанню договорів на реалізацію путівок на загальну суму 1000 000 грн. в м. Київі, Харкові та Львові.

Відповідно до п. 2 вказаного договору виконавець досліджує ринок збуту, забезпечує реалізацію продукції потенційним покупцям. Приймає участь у договірному процесі при підписанні договорів.

У відповідності до п. 3 вказаного договору Замовник сплачує роботу Виконавця при умові надання останнім реальних договорів з підприємствами, не пізніше 31.12.2004 р.  

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору послуги, виконані Виконавцем, Замовник сплачує у розмірі 20% від суми договорів.

Відповідно до п. 4.3 вказаного договору сума договору визначається відповідно до акту виконаних робіт.   

Однак при цьому вищевказаними договорами не обумовлена форма передачі послуг або документальна форма фіксації факту надання послуг, крім акту виконаних робіт.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 04.06.2004 р. він був складений про те, що у відповідності до договору б/н від 23.04.2004 р. Виконавцем були надані послуги по укладенню договорів з  «Київцентраеро» на суму 19 200 грн., в тому числі ПДВ ( без ПДВ – 16 000 грн. ).  Даний акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Вказана сума витрат у розмірі 16000 грн. була віднесена до складу витрат в червні 2004 р.

З іншого акту виконаних робіт вбачається, що у відповідності до договору б/н від 23.04.2004 р. Виконавцем були надані послуги по укладенню договорів з  «Київцентраеро» на суму 9450 грн., в тому числі ПДВ ( без ПДВ – 7875 грн.  ).  Даний акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Сума витрат за вказаним актом у розмірі 7875 грн. віднесена до складу витрат в квітні 2004 р.

Таким чином, всього сума послуг по вказаним двом актам склала 28650 грн. ( 9450 + 19200 ), сума без ПДВ 23875 грн., ( ПДВ – 4775 грн. ).

Також судом встановлено,  що між позивачем і МПП «АССО» ( виконавець )  було складено акт виконаних робіт від 30.06.2004 р.  про те, що у відповідності договору б/н від 22.04.2004 р. були надані інформаційні мартенові послуги:

1.          ТПО ГП НАЕК «Енергоатом»: 554400х20% = 110880 грн.;

2.          M.I.B.S/ Travel: 4096,40х 20% = 819,28 грн.;

3.           ТОВ «Техно Соло»: 2310х20% = 462 грн.;

4.          «Берег –С»: 1705х20% = 341 грн.;

5.          «Харковгаздобича»: 246708х20% = 49341,60 грн.

А всього на суму 161843,88 грн., в тому числі ПДВ – 26973,98 грн.

Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.   

Також судом встановлено,  що між позивачем і МПП «АССО» ( виконавець )  було складено акт виконаних робіт від 30.05.2004 р.  про те, що у відповідності договору б/н від 22.04.2004 р. були надані інформаційні мартенові послуги:

1.          «Київтрансгаз»: 44800х20% = 8960 грн.;

2.          «Київцентраеро»: 24920х20% = 4984 грн.;

3.           «Львівтрансгаз»: 156800х20% = 31360 грн.

А всього на суму 45304,00 грн., в тому числі ПДВ – 7550,67 грн.

Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.   

Всього сума послуг по двом вищевказаним актам склала 207 147,88 грн. ( 45304 + 161843,88 ), сума без ПДВ 172623,23 грн., ПДВ – 34524,65 грн.

Також в матеріалах справи наявні відповідні платіжні доручення, що підтверджують перерахування грошових коштів МПП «АССО» на суму 208 000 грн.: №02 від 11.05.2004 р. на суму 38000 грн., в якому вказано призначення платежу: «оплата маркетингових послуг по договору б/н від 22.04.2004 р.» і №31 від 24.06.2004 р. на суму 170 000 грн., в якому вказано призначення платежу: «оплата маркетингових послуг по договору б/н від 21.04.2004 р.».  

Всього по розрахункам позивача з МПП «АССО» за період: квітень 2004 р. по березень 2005 р. було отримано послуг на суму 207147,88 грн.; всього сплачено 208 000 грн.;  сальдо розрахунків на 01.04.2005 р. ( заборгованість МПП «АССО» перед позивачем )- 852,12 грн.

При цьому судом встановлено, що вартість маркетингових послуг була включена до собівартості путівок, а, таким чином, відшкодовувалася у складі ціни покупцем.

Відповідно до ст.. 67 Господарського кодексу України  відносини   підприємства    з    іншими    підприємствами, організаціями,  громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.  Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань,   інших  умов  господарських  взаємовідносин,  що  не суперечать законодавству України.

Відповідно до Наказу Держстандарту «Державний класифікатор України. Класифікатор послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012 – 97»від 02.06.1997 р. №694 послуга визначається як результат трудової діяльності, що виражається у корисному ефекті,  особої споживчої вартості».

Відповідно до ст.. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори та інші правочини.

Відповідно до ст.. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 545 Цивільного кодексу України  прийнявши  виконання  зобов'язання,  кредитор  повинен  на вимогу боржника  видати  йому  розписку  про  одержання  виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст.. 4  Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-14 від 16.07.1999 р. одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової  звітності є превалювання сутності  над  формою  -  операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до ст.. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є  обов'язковим  видом  обліку,  який ведеться підприємством.  Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності,  що використовують грошовий вимірник,  грунтуються на даних бухгалтерського обліку.  

Відповідно до ст.. 9 вказаного Закону Підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.  Для контролю та  впорядкування оброблення   даних   на   підставі   первинних  документів  можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;      зміст та  обсяг  господарської   операції,   одиницю   виміру господарської операції;      посади осіб,   відповідальних   за  здійснення  господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак при цьому чинним законодавством України стандартний первинний документ, що підтверджує виконання послуги не передбачений, в зв'язку з чим таким документом може бути будь – який документ,  який  підписаний сторонами, в тому числі це може бути акт або розписка. Для того, щоб такий документ вважався первинним, тобто таким, що підтверджує здійснення господарської операції, він повинен містити всі передбачені ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» реквізити.

Дослідивши наявні акти виконаних робіт від 04.06.2004 р. на суму 19200 грн. ( сума без ПДВ 16000 грн. ) і на суму 9450 грн. ( сума без ПДВ 7875 грн. ), а  також акти від  30.06.2004 р. на суму 134869,90 грн. ( сума без ПДВ 26973,98 грн. ) і від 30.05.2004 р. на суму 37753,33 грн. ( сума без ПДВ 7550,67 грн. ), судом  встановлено, що вказані акти виконаних робіт містять всі обов'язкові реквізити, які передбачені законодавством для того, щоб вони могли бути прийняті як первинні документи.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – це будь – яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”  валові  витрати  виробництва  та  обігу  (далі  - валові витрати) - сума будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій, матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” Суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією, веденням виробництва,  реалізацією  продукції  (робіт,  послуг)  і охороною  праці,  з  урахуванням  обмежень,  установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

П. 5.3 ст. 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” викладено вичерпний перелік витрат,  що не відносяться до складу валових.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

При цьому відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку,  крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З вищевказаного випливає, що податковий облік ведеться на підстав бухгалтерського обліку, документи бухгалтерського обліку, якими підтверджені витрати, є документами, що підтверджують валові витрати. Представлені акти виконаних робіт як первинні бухгалтерські документи, на підставі яких заповнюється декларація по податку на прибуток ( єдиний документ, що передбачений для ведення податкового обліку по податку на прибуток ) підтверджують понесені позивачем витрати, пов'язані з  витратами по веденню господарської діяльності. Крім того, проведена оплата послуг на підставі платіжних доручень, які є розрахунковими документами, і також підтверджують понесені позивачем витрати.

Висновок зроблений в акті перевірки про те, що сума в актах виконаних робіт відрізняється від суми в договорі з ПП «Фірма «Корунд» суд не вважає обґрунтованим,  оскільки у відповідності до п. 4.3 договору б/н від 23.04.2004 р. на інформаційне маркетингове обслуговування сума договору визначається відповідно до актів виконаних робіт.   

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в акті перевірки протиправно не були враховані акти виконаних робіт, платіжні доручення на перерахування грошових коштів як первинні документи.

Відповідно до п. 2.3. Статуту ТОВ "Пансіонат "Бригантина" предметом діяльності Товариства є надання послуг на розміщення туристів на період відпочинку; забезпечення туристів громадським харчуванням; здійснення посередницької діяльності по наданню характериних та супутніх послуг для громадан України, та іноземних громадян та осіб без гомадянства, в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Також відповідно до п.2.3.2 Статуту позивача видом його господарської діяльності є організація межнародного та внутрішнього туризму.

Відповідно до викладеного суд робить висновок, що понесені позивачем витрати пов'язані з його господарською діяльністю, яку він здійснює відповідно до Статуту.

Також в ході проведення перевірки  було встановлено включення до складу валових витрат,  відображених   у декларації по податку на прибуток по строці 04.1 «витрати на придбання товарів ( робот, послуг )» на придбання талонів на харчування по договору купівлі – продажу б/н від 06.05.2004 р. і доповнення до договору від 06.05.2004 р., відповідно до накладним і актам виконаних  робіт у розмірі 942635,84 грн., у порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судом встановлено, що між позивачем ( Замовник ) і ПП «Портал» ( виконавець ) було укладено договір б/н від  06.05.2004 р., відповідно до якого замовник доручив, а виконавець забовязався  надати послуги харчування на загальну суму 800 000 грн.

Відповідно до п. 2  вказаного договору виконавець забовязався забезпечити талонами харчування у необхідному обсязі  у відповідності до договору.

Відповідно до представленого доповнення до договору від 06.05.2004 р. п. 1.1 договору було викладено у наступній редакції: «Замовник доручає, а Виконавець забовязався надати послуги харчування на загальну суму 1 200 000 грн.».

Відповідно до представлених накладних було представлено талони на харчування на загальну суму 1 131 163 грн. ( без ПДВ 942 635,84 грн. ):

-          накладна від 02.09.2004 р. №3087 на загальну суму 145 420 грн., в тому числі ПДВ 24236,67 грн., яка містить всі необхідні реквізити ( печатки та штампи );

-          накладна від 30.08.2004 р. №947 на загальну суму 160 064 грн., в тому числі ПДВ 26677,33 грн., яка містить всі необхідні реквізити ( печатки та штампи );

-          накладна від 30.07.2004 р. №1807/4 на загальну суму 480 959 грн., в тому числі ПДВ 80159,83 грн., яка містить всі необхідні реквізити ( печатки та штампи );

-          накладна від 24.06.2004 р. №1986 на загальну суму 170 000 грн., в тому числі ПДВ 28333,33 грн., яка містить всі необхідні реквізити ( печатки та штампи );

-          накладна від 30.05.2004 р. №1186 на загальну суму 174 720 грн., в тому числі ПДВ 29120,00 грн., яка містить всі необхідні реквізити ( печатки та штампи );

Також були представлені акти виконаних робі, які дублюють накладні №1817/4, №1986, №1186.       

Позивачем ( Замовник ) і  ПП «Портал» ( Виконавець ) було складено акт виконаних робіт б/н від 30.07.2004 р. про те, що у відповідності до договору б/н від 06.05.2004 р. були надані наступні послуги харчування:

-          40х79,5625 = 3182,50 грн. ( без ПДВ );

-          1900х125 = 237500,0 ( без ПДВ );

-          1478х 108,333 = 160116,67 грн. ( без ПДВ ).

Всього було надано послуг з харчування на суму 480959,00 грн., в тому числі ПДВ 80159,83 грн.  

Також позивачем ( Замовник ) і  ПП «Портал» ( Виконавець ) було складено акт виконаних робіт б/н від 24.06.2004 р. про те, що у відповідності до договору б/н від 06.05.2004 р. були надані  послуги харчування на суму 170 000 грн., в тому числі ПДВ 28 333,33 грн.

Також позивачем ( Замовник ) і  ПП «Портал» ( Виконавець ) було складено акт виконаних робіт б/н від 30.05.2004 р. про те, що у відповідності до договору б/н від 06.05.2004 р. були надані  послуги харчування на суму 174 720 грн., в тому числі ПДВ 29 120,00 грн.

Всього витрати по ПП «Портал» за період з квітня 2004 р. по березень 2005 р. склали:

-          всього отримано послуг – 1 131 163 грн. ( сума 942 635,84 грн. віднесена на рахунок 92 «адміністративні витрати», сума 188 527,17 грн. віднесена на рахунок 641 «витрати по бюджету по ПДВ );

-          всього сплачено 11 059 000 грн.;

-          сальдо розрахунків на 01.04.2005 р. ( заборгованість перед ПП «Портал» ) – 72 163 грн.

Як вбачається з накладної №2 від 25.05.2004 р. відправник – ПП «Фірма «Карун» відпустила, позивач отримав талони на харчування на загальну суму 9 960,00 грн. ( сума без ПДВ 8300 грн. ), вказана накладна містить всі необхідні реквізити.

Факт надання послуги підтверджується актом на суму 9960 грн., в том числі ПДВ 1660 грн. при співставленні акту з записами в оборотно – сальдової відомості по рахунку 63 «розрахунки з постачальниками» встановлено,  що сума витрат  без ПДВ 8300 грн. віднесена на рахунок 92 «Адміністративні витрати».    

Як вбачається з  акту на списання талонів від 27.09.2004 р. було проведено списання талонів в сумі 950 935,84 грн. ( 942 635,84 грн. + 8300 ).

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Суд дійшов висновку, що надані накладні на прибуток талонів і акти виконаних робіт  всі необхідні реквізити для того, щоб їх визнати первинними бухгалтерськими документами, по мотивам, викладеним вище.

Таким чином, перевіряючими  було протиправно не враховано акти виконаних робіт, платіжні доручення на перерахування грошових коштів, як первинні документи.  

Також під час проведення перевірки було встановлено завищення податкового кредиту в сумі 231 986,87 грн.,  в тому числі по періодам: травень 2004 р. в сумі 1575,00 грн., червень 2004 р. в сумі 38330,67 грн., липень 2004 р. в сумі 80159,83 грн., серпень 2004 р. в сумі 26677,39 грн., вересень 2004 р. в сумі 24236,67 грн.

Перевіряючи дійшли висновку, що у порушення п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану  вартість” позивачем було віднесено до складу податкового кредиту в червні 2004 р. податкова накладна від КП «Гранта» у розмірі суми ПДВ 2500 грн., в якої в графі «номенклатура товару» відображено «передоплата» Відсутність  в податкової накладної якого – небудь реквізиту позбавляє покупця права на включення до податного кредиту витрат на сплату податку на додану вартість на підставі такої накладної . Також було виявлено порушення п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану  вартість”, а саме: до складу податкового кредиту  включені податкові накладні по ПП «Портал» і ПП «Фірма «Карун» за талонами на харчування в сумі 190 187,16 грн.,  які не відносяться до складу валових витрат і не використовуються у власній господарської діяльності.

Також відповідач вважає,  що  в зв'язку з порушенням вимог  п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану  вартість”  позивачем до складу податного кредиту необгрунтовано віднесена сума податку на додану вартість по послугам маркетингу по ПП «фірма «Карун» і ПММ «АССО» у розмірі 39 299,65 грн., витрати по даним послугам не відносяться до складу валових витрат в документально не підтверджені.

 З вказаним суд не може погодитися,  в зв'язку з наступним.

 Судом встановлено, що між позивачем і КП «Гранда» було укладено договір від 01.06.2004 р. на поставу продуктів харчування.

Як вбачається з  платіжнього доручення №14 від 02.06.2004 р. позивачем була проведена оплата постачальнику – КП «Гранта» у розмірі 15000 грн., призначенням платежу вказано: «передоплата за продукти харчування відповідно до договору №3 від 01.06.2004 р.

Також наявна податкова накладна №3 від 02.06.2004 р. в якої в строці «номенклатура поставки товару» вказано  «передоплата».  

Однак суд вважає, що заповнення деяких реквізитів в податкової накладної з недотриманням порядку, встановленого п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7  Закону України “Про податок на додану  вартість” не є підставою для виключення суми податку на додану вартість зі складу податкового кредиту в зв'язку з наступним.

 Відповідно до п. 1. 7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану  вартість”  податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право  зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

  Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану  вартість”  датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата настання першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів ( робот, послуг ), дата виписки відповідного рахунку  ( товарного чеку ) -  у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної,  яка посвідчує факт придбання платником податків товарів ( робот, послуг ).

Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України  “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітнього періоду складається з сум податків, сплачених ( нарахованих ) платником податку у звітньому періоді в зв'язку з придбанням товарів ( робот, послуг ), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.  

З урахуванням вказаного, можно зробити висновок про те, що платник податку має право на податковий кредит,  якщо будуть дотримані дві умови: по – перше, наявність податкової накладної, а по -  друге, сума витрат повинна включатися до складу валових витрат.   

Відповідно до  п. п. 7.2.1 п. 7.2  ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити певні реквізити, передбачені цим підпунком.

Податкова накладна  виписується  на  кожну повну або часткову поставку товарів  (робіт,  послуг).  У  разі  коли  частка  товару (робіт,   послуг)   не  містить  відокремленої  вартості,  перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до  податкової  накладної  у  порядку,  встановленому  центральним органом  державної  податкової  служби  України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Однак, у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7  Закон України “Про податок на додану вартість”, покупець має звернутися дот кінця поточного податквого періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість,  сплачену в зв'язку з придбанням товарів ( робот, послуг ).  

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновок про завищення податного кредиту в сумі 2500 грн. від КП «Гранта» нормативно не підтверджується.

Висновки перевіряючих  про завищення податного кредиту по податковим накладним від ПП «Портал» і ПП «фірма «Карун» на придбання талонів на харчування в сумі 190 187,16 грн., не підтверджуються наявними у справі документами, а також тим,  що вказані витрати відносяться до складу валових, що вже було доведено судом вище.

Висновки перевіряючих  про завищення податного кредиту по податковим накладним від МПП «АССО» і ПП «фірма «Карун» за послугами маркетингу в сумі 39 299,65 грн.,  не підтверджуються наявними у справі документами, а також тим,  що вказані витрати відносяться до складу валових, що вже було доведено судом вище.

Вказану позицію підтверджено висновком №65 судово – бухгалтерської експертизи.

Вказаний висновок було складено експертом Мішур Г. Г., яка має вищу економічну освіту,  кваліфікацію судового експерта по спеціальності: «11.1 дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», «11.2 дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій», «11.3 дослідження документів по фінансово – кредитним операціям». Також має стаж експертної роботи з 1998 р., свідоцтво №75 від 01.12.2004 р., видане Кримським НІІ судових експертиз.     

Таким чином, суд не вбачає підстав не довіряти висновку №65 судово – бухгалтерської експертизи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

  Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до  ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідач правомірність винесення спірних   податкових повідомлень – рішень за порушення норм Законів України «Про податок на прибуток» та «Про податок на додану вартість»  належним чином не довів.

Також в ході проведення перевірки було встановлено порушення п. п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8. п. п. 9.1.1. п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме позивач, як податковий агент, не перерахував податок з доходів фізичних осіб:

-          2621,67 грн. ( 20 166,67х13% ) по виплаті гр. Белецької Л. Ф.;

-          2621,67 грн. ( 20166,67х13% ) по виплаті гр. Никоненкову А. І.

           Таким чином, було донараховано позивачу податок з  доходів фізичних осіб у розмірі 6233,74 грн.

У відповідності до Постанови Верховної Ради АР Крим «Про деякі питання, пов'язані з обчисленням і сплатою податків в АР Крим» №124 – 3/02 від 19.06.2002 р. визначено  оподаткування доходів громадян від здачі житла в оренду.

Відповідно до п. 2 вказаної Постанови доходи громадян, отримані від здачі житла в оренду, підлягають оподаткуванню по фіксованим ставкам податку з доходів фізичних осіб у відповідності до даного Положення.

Відповідно до п. 3 вказаної Постанови місцеві ради вправі збільшувати встановлені даним Положенням  фіксовані ставки оподаткування   виходячи з місцевих особливостей, але не більше ніж в 2 рази. У разі, якщо на протязі строку дії патенту відповідними місцевими радами буде змінено розмір фіксованого податку, перерахунок суми сплаченого податку не проводиться.

У  п. 4 вказаної Постанови вказано  ставки місячного податку з доходів громадян, що здають в оренду житло    у місцевостях,  не віднесеним до курортних.

Ставки місячного податку з доходів фізичних осіб,  що здають в оренду житло в місцевостях, що віднесені постановою КМУ від 28.12.1996 р. №1576 «Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних» до категорії курортних, наведено в п. 5   Постанови Верховної Ради АР Крим «Про деякі питання, пов'язані з обчисленням і сплатою податків в АР Крим».

Відповідно до п. 7 вказаної  Постанови документом, що підтверджує сплату податку з доходів фізичних осіб, є  патент, який громадяни,  що здають житло в оренду, отримують у податкової інспекції за місцем проживання на протязі 3 робочих днів після пред'явлення всіх необхідних документів.

За здачу житла в оренду без сплати фіксованого податку і придбання патенту громадяни притягуються до відповідальності у відповідності до чинного законодавства України.

Судом встановлено, що між позивачем ( орендар ) і гр. Белецькою Л. Ф. ( орендодавець )  було укладено договір від 11.05.2004 р.  оренди житлового приміщення, що знаходиться за адресою: с. Берегове, пров. Южний, 6.

Строк дії вказаного договору з 11.05.2004 р. по 31.07.2004 р.

Також  між позивачем ( орендар ) і гр. Белецькою Л. Ф. ( орендодавець )  було укладено договір від 01.08.2004 р. оренди житлового приміщення, що знаходиться за адресою: с. Берегове, пров. Южний, 6.

Строк дії вказаного договору з 01.08.2004 р. по 31.08.2004 р.

Також  між позивачем ( орендар ) і гр. Белецькою Л. Ф. ( орендодавець )  було укладено договір від 01.09.2004 р. оренди житлового приміщення, що знаходиться за адресою: с. Берегове, пров. Южний, 6.

Строк дії вказаного договору з 01.09.2004 р. по 31.0.2004 р.

Як вбачається з наданих витратних касових ордерів позивач сплатив гр.   Белецькою Л. Ф. за оренду вищевказаного житла 20166,67 грн.

З патенту №220861 серія 1АА слідує, що патент був виданий суб'єкту підприємницької дяльності Белецької Л. Ф. на здачу в оренду 9 койко – місць за адресою: с. Берегове, пров. Южний, 6. на період з 09.06.2004 р. – 08.07.2004 р.  

Також судом встановлено,  що між позивачем ( орендар ) і гр. Никоненковим А. І.  було укладено договір від 11.05.2004 р.  оренди житлового приміщення за адресою: с. Берегове, пров. Южний, 6.

Строк дії вказаного  договору з 11.05.2004 р. по 31.07.2004 р.  

Також  між позивачем ( орендар ) і гр. Никоненковим А. І.  було укладено договір від 01.08.2004 р.  оренди житлового приміщення за адресою: с. Берегове, пров. Южний, 6.

Строк дії вказаного  договору з 01.08.2004 р. по 31.08.2004 р.  

Також  між позивачем ( орендар ) і гр. Никоненковим А. І.  було укладено договір від 01.09.2004 р.  оренди житлового приміщення за адресою: с. Берегове, пров. Южний, 6.

Строк дії вказаного  договору з 01.09.2004 р. по 31.09.2004 р.  

Відповідно до витратних касових ордерів позивач сплатив гр. Никоненкову А. І. плату за оренду вищевказаного приміщення у розмірі 20166,67 грн.

Як вбачається з патенту №220862 серія ПАА він виданий суб'єкту підприємницької діяльності Никоненкову А. І. для здачі в оренду 9 койко – місць за адресою:  с. Берегове, пров. Южний, 6, на період з 09.06.2004 р. по 08.07.2004 р.

Суду не надано було доказів того, що громадяни  Белецька Л. Ф.  і Никоненков А. І.  у вказаний період,   у встановленому законом порядку були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий   агент   -   юридична  особа  (її  філія, відділення,  інший  відокремлений  підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового  статусу  та  способу оподаткування іншими податками  зобов'язані  нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий   облік  та  подавати  податкову  звітність  податковим органам  відповідно  до  закону, а також нести відповідальність за порушення  норм  цього Закону.  

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону податковий   агент,    який    нараховує    (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу  за  його  рахунок,  використовуючи  ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 вказаного Закону податковим агентом платника податку - орендодавця  при нарахуванні  доходу  від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене у підпункті 9.1.1 цього пункту  (включаючи  земельну ділянку,  що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1, 70  грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 81,60 грн. підлягає поверненню  з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

Вступна і резолютивна частини проголошено 27.01.2009 р.

Постанова у повному обсязі складена 02.02.2009 р.  

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

      2.  Визнати протиправними і скасувати  податкові повідомлення -  рішення  Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим  №000306/2829/23-1/1/3 від 02.02.2006 р., №000236/2829/23-1/1/2 від 21.11.2005 р., №002011/2829/23-1/1/1 від 12.09.2005 р., №001546/2829/23-1/1/0 від 05.07.2005 р.  в сумі 557332,78 грн.

       3. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення – рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим №000305/2829/23-1/2/3 від 02.02.2006 р., №000237/2829/23-1/2/2 від 21.11.2005 р., № 002010/2829/23-1/2/1 від 12.09.2005 р., №001545/2829/23-1/2/0 від 05.07.2005 р. на суму 347980,30 грн.

       4.  Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854 ) на користь товариства з  обмеженою відповідальністю   "Пансіонат "Бригантина", м. Феодосія, пров. Південний, 5, ( р/р 26003052012560 у ФФ «Приватбанк», МФО 384351, ЄДРПОУ 32777700 )  1, 70  гривень держмита.  

                5.  Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь товариства з  обмеженою відповідальністю   "Пансіонат "Бригантина", м. Феодосія, пров. Південний, 5, ( р/р 26003052012560 у ФФ «Приватбанк», МФО 384351, ЄДРПОУ 32777700 )  зайво сплачену суму судового збору у розмірі 81,60 грн.

               6.  В іншій частині у позові відмовити.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

            У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.