Постанова

від 02.02.2009 по справі 7309-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7309-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.02.2009Справа №2-27/7309-2007А

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДСТАБ», м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 17а.     

До відповідача   ДПІ в м. Сімферополь, м. Сімферополь, вул. Мате Залкі, 1/9.   

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.   

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –  Компанейцев, дов.у справі.            

Від відповідача –  Мамчур, дов. у справі.    

Сутність спору:

Позивач звернувся  до відповідача з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень ДПІ в м. Сімферополь №0018492301/0 від 29.12.2006 р. і №0018482301/0 від 29.12.2006 р.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що сума ПДВ, що включена в ціну товара, є податковим забовязанням продавця товару, а саме продавець несе   забовязання по сплаті ПДВ ( податку на прибуток ) до бюджету.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.05.2007 р. вказаний позов було прийнято до розгляду та  було  порушено провадження по  справі 2-27/7309 – 2007 А.

Судом було витребувано від позивача первинні документи бухгалтерської і податкової звітності, досліджені під час проведення перевірки.

Позивач заявою від 19.06.2007 р. повідомив про те, що 27.01.2007 р. оперуповноваженим УГСБЕП ГУ МВС України в АР Крим старшим лейтенантом міліції Ражевим А. В.. відповідно до протоколу виїмки, було вилучено у позивача по справі всі фінансово – господарські документи по взаємовідносинам з ПП «Гефест –Крим».

Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що недійсне свідоцтво платника податків не надає особі, яка його має, права і обов'язки. Тобто, ПП «Гефест – Крим» не мало права на нарахування податку на додану вартість і виписку податкових накладних. Таким чином, податкової накладні,  що були виписані від імені ПП «Гефест – Крим»,  створеного з порушенням встановленого порядку та  одержавшого свідоцтво про про реєстрацію платника податку на додану вартість безпідставно, не мають юридичної сили. Також повідомив про те, що посилання позивача на порушення строків повідомлення про дату перевірки є помилковим, оскільки направлення повідомлення про проведення невиїзної документальної перевірки є правом органу державної податкової служби України, а не обов'язком. На підставі вкладеного, просить у позові відмовити.

Також позивачем було представлено клопотання про призначення по справі судово – бухгалтерської експертизи. Вказане обґрунтовує тим,  що 02.12.2006 р. позивачем було отримано рекомендований лист від відповідача з повідомленням про проведення перевірки ПП «Гефест – Крим» і вимогою надати 13.12.2006 р. фінансово – господарські документи. 13.12.2006 р. посадові особи ДПІ в м. Сімферополь відмовилися одержувати документи від позивача,  обгрунтовуючі свою відмову тим,  що 13.12.2006 р. вже закінчена перевірка та готов акт перевірки №6533\23-6 від 13.12.2006 р. Таким чином, позивачу не зрозуміло на підставі яких фінансово – бухгалтерських  документів  була проведена перевірка та укладено акт перевірки №6533/23-6 від 13.12.2006 р.   

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи,   необхідно надіслати матеріали справи   до ТОВ “Науково – дослідна лабораторія судових експертиз” для проведення судово – бухгалтерської експертизи, про що було винесено ухвалу 19.06.2007 р.    

Від експертної установи матеріали справи були повернені з висновком №32 судово – економічної експертизи  від 20.10.2008 р.

В зв'язку з вказаним, провадження по справі було  поновлено, про що було винесено ухвалу від 10.11.2008 р.

Позивач заявою від 09.12.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправними і скасувати  податкові повідомлення – рішення ДПІ в м. Сімферополі №0018492301/0 від 29.12.2006 р. і №0018482301/0 від 29.12.2006 р.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Відповідач проти висновків експертизи заперечує  по мотивам, викладеним у відповідних  запереченнях.

Позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача і  відповідача,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

13.12.2006 р. посадовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з  питань правових відносин з  ПП «Гефест – Крим» за період з  30.09.2004 р. по  30.09.2005 р.

По результатам перевірки було складено акт від 13.12.2006 р. №6533/23-6.

В ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено наступні порушення:

-          порушено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в наслідок чого було встановлено завищення валових витрат за: 2004 р. в сумі 222664 грн., що призвело до заниження податкового забовязання по податку на прибуток в сумі 55666 грн.; 9 місяців 2005 р. в сумі 740890 грн., що призвело  до заниження податкового забовязання по податку на прибуток в сумі  185223 грн.

Донараховано податок на прибуток в сумі 240889 грн., в тому числі:  2004 р. – 55666 грн.; 9 місяців 2005 р. – 185223 грн.

-          у порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» донараховано податкових забовязань по податку на додану вартість в сумі 192710 грн., в тому числі: вересень 2004 р. – в сумі 13067 грн.; жовтень 2004 р. в сумі 5357 грн.; листопад 2004 р. в сумі 17605 грн.; грудень 2004 р. в сумі 8504 грн.; січень 2005 р. в сумі 7547 грн.; лютий 2005 р. в сумі 11605 грн.; березень 2005 р. в сумі 17589 грн.; квітень 2005 р. в сумі 19977 грн.; травень 2005 р. в сумі 32975 грн.; червень 2005 р. в сумі 35547 грн.; липень 2005 р. в сумі 7239 грн.; серпень 2005 р. в сумі 12150 грн.; вересень 2005 р. в сумі 3548 грн.

На підставі вказаного акту перевірки у відношенні позивача було винесено спірні податкові повідомлення -  рішення  №0018492301/0 від 29.12.2006 р. про визначення податкового забовязання по податку на прибуток у розмірі 240889 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 120445 грн. і №0018482301/0 від 29.12.2006 р. про визначення податкового забовязання по податку на додану вартість у розмірі 192710 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 96355 грн.

Позивач правом на адміністративне  оскарження спірних податкових повідомлень – рішень, у відповідності до ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», не скористався і звернувся до суду з вказаним позовом.

При таких обставинах, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що в перевіряємий період  у відповідності до укладених договорів між ПП «Гефест – Крим» і ТОВ «Редстаб» за період з вересня 2004 р. по вересень 2005 р. ПП «Рефест – Крим» було виконано будівельних робіт, відпущено будівельних матеріалів  на адресу позивача на суму 1251556,91 грн.,  в тому числі ПДВ – 208592,84 грн., в тому числі за період:

-          з вересня по грудень 2004 р. на суму 269408,85 грн., в тому числі ПДВ – 44901,48 грн., без ПДВ – 224507,37 грн.;

-          з січня по вересень 2005 р. на суму 982148,06 грн., в тому числі ПДВ – 163691,36 грн., без ПДВ на суму 818456,70 грн.  

Будівельні роботи, а також придбані матеріали від ПП «Гефест – Крим» були сплачені ТОВ «Редстаб», по безготівковому рахунку в сумі 1022447,41 грн.

Відповідно до актів наданих послуг  і накладних на відпуск матеріалів за період з вересня 2004 р. по вересень 2005 р. позивач надав послуги та відпустив будівельних матеріалів на адресу ПП «Гефест – Крим» на суму  213139,97 грн., в тому числі ПДВ – 35523,33 грн.  При цьому данні суми були включені відповідно до валового доходу і до податкового забовязання по податку на додану вартість.

При цьому судом встановлено, що під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не були враховані наступні податкові накладні : №67 від 08.11.2004 р. на суму 1843,54 грн., ПДВ – 368,71 грн. і №31 від 25.02.2005 р. на суму 78400 грн., ПДВ – 15680 грн.; також перевіряючими була завищена сума виконаних будівельних робіт і ПДВ по податкової накладної №38 від 28.02.2005 р. на суму відповідно 833,36 грн. і 166,67 грн. В наслідок цього по сумі податку на додану вартість від виконаних ПП «Гефест – Крим» будівельних робіт податковий кредит позивача за вересень 2004 р. по вересень 2005 р. склав 15882,03 грн. в бік збільшення.       

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – це будь – яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

• дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

  Однак в матеріалах справи  наявні документи позивача за період з вересня 2004 р. по вересень 2005 р.. а саме відповідні податкові накладні, акт виконаних робіт і  послуг, накладні, виписки банку та платіжні доручення, які повністю відповідають вимогам п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5  Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств".

  Таким чином, суд вважає,  що позивач за вищевказаний період  обґрунтовано відніс до валових витрат витрати в сумі 1042964,07 грн., в тому числі і на суму 963554,05 грн.    

Відповідно до п. 1. 7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану  вартість”  податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право  зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до  п. п. 7.2.1 п. 7.2  ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити певні реквізити, передбачені цим підпунком.

Податкова накладна  виписується  на  кожну повну або часткову поставку товарів  (робіт,  послуг).  У  разі  коли  частка  товару (робіт,   послуг)   не  містить  відокремленої  вартості,  перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до  податкової  накладної  у  порядку,  встановленому  центральним органом  державної  податкової  служби  України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість”  податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох  примірниках.  Оригінал податкової  накладної  надається  покупцю,  копія  залишається   у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України  “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями.

В матеріалах справи наявні всі необхідні податкові накладні, що підтверджують право позивача на податковий кредит. Дослідивши вказані податкові накладні, суд дійшов висновку вони складені у чіткої відповідності до вимог    п. п. 7.2.1 п. 7.2  ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач у обґрунтування своїх висновків  посилається на той факт, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополь від 27.10.2006 р. по справі №2-3511/06 було визнано недійсним статут ПП «Гефест – Крим», визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Гефест – Крим». Також визнано недійсними первинні бухгалтерські документи ПП «Гефест – Крим» з  моменту їх підписання.

З приводу цього суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до п. 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість датою виключення платника ПДВ та анулювання свідоцтва платника ПДВ, яке відбувається у випадках прийняття судом рішення про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду ( господарського суду ), є відповідна дата прийняття рішення.

Судом встановлено, що ПП «Гефест – Крим» на момент укладання відповідних угод з позивачем по справі було  належним чином зареєстроване   як платник  ПДВ та його реєстрація скасована не була.

Відповідач не заперечує проти того факту, що на момент здійснення господарських операцій продавець –  ПП «Гефест – Крим»   не  був виключений  в Єдиному державного реєстру, а його установчі не були визнані недійсними.

Згідно статтям 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами  господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.  

Діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного  характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та за метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва –підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).  

Однак, поза увагою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишився той факт, що існування господарських відносин між позивачем і ПП «Гефест – Крим» підтверджується відповідними податковими і витратними  накладними, що не оспорюється відповідачем по справі.

Судова палата з адміністративних справ Верховного Суду України у постанові від 14.02.2006р. (справа №21-321), вказує, що сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, які укладені з моменту його реєстрації і до моменту виключення із державного реєстру.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суду не надані докази, які підтверджують, що ПП «Гефест – Крим» виключено із Єдиного  Державного реєстру підприємств та організацій України.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим не прийнято до уваги, що визнання у судовому порядку недійсним свідоцтва  про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації не є підставою для  визнання недійсними вчиненими їм з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність тільки при наявності вини, що знайшло своє відображення у постанові Судової палати з господарських справ Верховного Суду України від 11.11.2004р.

Більш того, юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його засновницьких документів недійсними повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, в ході якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, укладених з моменту його реєстрації і до моменту виключення із Державного реєстру (постанова Судової палати з адміністративних справ Верховного Суду України від 14.02.2006р. по справі №21-321).  

Також необхідно вказати на той факт, що господарські відносини між позивачем  по справі і ПП «Гефест – Крим» в період вересень 2004 р. – вересень 2005 р., а засновницькі документи ПП «Гефест – Крим»  були скасовані Залізничним   районним судом м. Сімферополя по справі №2 – 3611/06   лише 27.10.2006 р.

Також треба вказати,  що укладені між позивачем по справі і ПП «Гефест – Крим»  господарські угоди  у встановленому законом порядку недійсними не визнані.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією  та законами України;  2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;  10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до  ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідач правомірність винесення спірних   податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40  грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, а зайво сплачена сума у розмірі 3,40 грн. підлягає поверненню  з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

Вступна і резолютивна частини проголошено 02.02.2009 р.

Постанова у повному обсязі складена 06.02.2009 р.  

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити.

      2.  Визнати протиправними і скасувати  податкові повідомлення -  рішення  державної податкової інспекції в м. Сімферополь  АР Крим  №0018492301/0 від 29.12.2006 р. і №0018482301/0 від 29.12.2006 р.

 3.  Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДСТАБ», м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 17а, ( ЄДРПОУ 32874256, р/р 260040001131318 в ЧБРР, МФО 384577 ) 3, 40  гривень держмита.  

           4.  Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДСТАБ», м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 17а, ( ЄДРПОУ 32874256, р/р 260040001131318 в ЧБРР, МФО 384577 )   зайво сплачену суму судового збору у розмірі 3,40 грн.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.