Ухвала

від 13.02.2013 по справі 1570/2155/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р.Справа № 1570/2155/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антей Трейдінг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року ТОВ «Антей Трейдінг» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000612250 від 13.03.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про порушення позивачем п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим товариством безпідставно включено до складу податкового кредиту за січень 2011р. суми ПДВ у розмірі 432608,08 грн., є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентом ПП «Вірінея-2007». Висновок про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Вірінея-2007» є лише припущенням посадових осіб відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами; акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання зазначеної угоди недійсною.

ДПІ у Приморському районі м.Одеси проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено факт безпідставного віднесення ТОВ «Антей Трейдінг» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 2011 року суми ПДП в розмірі 432608,08 грн., по якій відсутнє документальне підтвердження у вигляді податкових накладних на придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, які включено постачальником до складу податкових зобов'язань відповідного періоду, та нікчемність правочинів. Право позивача на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних виданих ПП «Вірінея-2007» не виникає, оскільки товарно-транспортні накладні не містять адреси пункту завантаження товару, що не дає можливості встановити місце його постачання. На думку податкового органу, фактичне передання товару не відбулося, угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0000612250 від 13.03.2012р. відсутні. В задоволенні позову ДПІ у Приморському районі м.Одеси просила відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2012р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Приморському районі м.Одеси подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Антей Трейдінг» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 30.01.2012р. №266, відповідно до направлень від 30.01.2012р. №000046/353 та №000047/354, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м.Одеси, у період з 08.02.2012р. по 21.02.2012р., проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Антей Трейдінг» (код ЄДРПОУ - 33072796) щодо підтвердження взаємовідносин з платником податків ПП «Вірінея-2007» (код ЄДРПОУ - 35357365) за січень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №1064/23-5/33072796 від 23.02.2012р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2011 року на суму 432608,08 грн., що призвело до заниження сплати податку на додану вартість у звітному періоді січень 2011 року на 432608,08 грн. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період товариство мало договірні відносини з контрагентом ПП «Вірінея-2007» (договір від 01.12.2010р. №01/12-10) щодо постачання товару, однак являється неможливим провести перевірку ПП «Вірінея-2007», підтвердити реальність угод по ланцюгу продажу, відповідність відвантаженого на адресу ТОВ «Антей Трейдінг» товару, підтвердити рух товару та опитати відповідальних осіб на предмет ведення господарської діяльності. В наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутня адреса пункту навантаження товару, що не дає можливості встановити місце постачання товару, та зважаючи на дані акту перевірки контрагента позивача від 07.04.2011р. №538/23-10/35357365 (відсутність складських приміщень, виробничих потужностей та трудових ресурсів) та неможливість проведення перевірки постачальника ПП «Вірінея-2007», унеможливлює вважати товарно-транспортні накладні документальним підтвердженням перевезення товару від ПП «Вірінея-2007».

Враховуючи викладене, актом перевірки встановлено факт безпідставного віднесення ТОВ «Антей Трейдінг» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 2011 року суми ПДВ у розмірі 432608,08 грн. по постачальнику ПП «Вірінея-2007», по якій відсутнє документальне підтвердження у вигляді податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, які включено постачальником до складу податкових зобов'язань відповідного періоду та нікчемність правочинів.

На підставі вказаного акту перевірки 13.09.2012р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612250, яким за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Антей Трейдінг» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 432609,08 грн. (в т.ч. за основним платежем - 432608,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Антей Трейдінг» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Вірінея-2007», є необґрунтованим, оскільки договірні зобов'язання між контрагентами виконано у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи; Податковим кодексом не передбачено права податкового органу на визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Антей-Трейдінг» та ПП «Вірінея-2007» укладено договір №01/12-10 від 01.12.10р., за умовами якого ПП «Вірінея» (постачальник) зобов'язується поставити товар, а ТОВ «Антей-Трейдінг» (продавець) зобов'язується сплатити відповідні грошові суми. Відповідно до п.2.1 Договору поставка відбувається згідно домовленості сторін.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Антей-Трейдінг» отримало податкові накладні: №4 від 03.01.2011р., №3 від 03.01.2011р., №47 від 10.01.2011р., №46 від 10.01.2011р., №79 від 13.01.2011р., №95 від 17.01.2011р., №149 від 26.01.2011р. та №153 від 27.01.2011р. Суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП «Вірінея-2007», позивач включив до податкового кредиту за січень 2011 року, що відображено у декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Позивач здійснив оплату за отриманий товар та перерахував на банківський рахунок ПП «Вірінея-2007» грошові кошти за платіжними дорученнями №179 від 25.01.2011р., №180 від 25.01.2012р., №198 від 28.01.2011р. Поряд з цим, на виконання умов договору позивачем надано товарно-транспортні накладні серії ААБ №135400 від 03.01.2011р., ААБ №135413 від 10.01.2011р., ААБ №135412 від 10.01.2011р., ААБ №135436 від 13.01.2011р., ААБ №135444 від 17.01.2011р., ААБ №135465 від 26.01.2011р., ААБ №135467 від 27.01.2011р.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що зазначені товарно-транспорті накладні не є документальним підтвердженням перевезення товару від ПП «Вірінея-2007», оскільки останні не містять адреси пункту навантаження товару, що не дає можливості встановити місце постачання товару. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки пунктом 2.1 Договору передбачено здійснення поставки за домовленістю сторін; як зазначено в акті перевірки, поставка здійснювалася силами ТОВ «Антей-Трейдінг». Більше того, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором з ПП «Вірінея-2007», зокрема, прийнято товар та сплачено за нього грошові кошти. Наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м.Одеси також посилається на висновки акту перевірки ПП «Вірінея-2007» від 07.04.2011р. за №538/23-10/35357365, в якому зазначено, що у підприємства відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, взагалі чисельність працюючих на підприємстві, а доходи (заробітна плата) на користь фізичних осіб не декларувалась, та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгам постачання угоди з контрагентами за січень визнано нікчемними (в т.ч. і по угодах, укладених TOB «Антей Трейдінг» на суму ПДВ - 432608,07 грн.). Колегія суддів не бере до уваги такі твердження апелянта, оскільки в матеріалах справи міститься постанова Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2011р., яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012р. залишена без змін, якою визнано протиправними дії ДПІ в Приморському районі м. Одеси по проведенню 07.04.2011р. документальної позапланової перевірки ПП «Вірінея-2007», за результатами якої було складено акт «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Вірінея-2007» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за період січень 2011р.» від 07.04.2011 та визнано протиправними дії ДПІ в Приморському районі м. Одеси по проведенню 21.04.2011р. документальної позапланової перевірки ПП «Вірінея-2007», за результатами якої було складено акт «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Вірінея-2007» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за лютий 2011р.» від 21.04.2011р.

За результатами розгляду скарги ПП «Вірінея-2007» ДПА в Одеській області було вказано провести документальну перевірку підприємства, однак проведення такої перевірки не відбулося у зв'язку з тим, що стан платника податків ПП «Віренея-2007» - «визнано банкрутом». Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки ПП «Вірінея-2007» визнано банкрутом 25.10.2011р., то на момент укладення договору з позивачем та його виконання контрагент був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачі податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано. Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №1064/23-5/33072796 від 23.02.2012р., складеного за результатами перевірки ТОВ «Антей Трейдінг». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Крім того, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

У п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного позивачем та ПП «Вірінея-2007», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. ТОВ «Антей Трейдінг» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту спірного періоду сум податку на додану вартість у загальному розмірі 432608,08 грн.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.