Постанова

від 29.01.2009 по справі 30/155а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/155А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.09                                                                                           Справа№ 30/155А

за  позовом: ПП „Дитячий садок пані Ганни”, м. Львів

до відповідача:  Управління Пенсійного фонду в Залізничному р-ні м. Львова

      про  визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу        

                                                                                                                            Суддя    Н. Мороз

                                                                                                  при секретарі  Н.Ходачкевич

Представники:

від позивача:    Мощинська О.В.

від відповідача: Козицька Р.І.-гол.спец.ю/к.

Суть спору:

Приватне підприємство “Дитячий садок пані Ганни”, м. Львів, звернулось із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, м. Львів, про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу від 04.01.2007 р. №Ю-27 на суму 94233,95 грн., від 04.04.2008 р. №Ю-497 на суму 90678,97 грн., від 07.05.2008 р. №Ю-693 на суму 90378,95 грн., від 03.07.2008 р. №Ю-1194 на суму 88196,37 грн., від 06.11.2008р. №Ю-2324 на суму 89006,89 грн., винесені Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова.

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.05.2008 р. було відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 13.06.2008 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувались перерви, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та заявах про збільшення розміру позовних вимог. Ствердив, зокрема, що позивач є суб'єктом малого підприємництва, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку починаючи з 2001 р., що підтверджується свідоцтвом про право оплати єдиного податку № 1303000816, 1303003220, 1303003220, 1303004436, 1303005833, 1303009241. Для суб'єктів, які обрали спрощену систему оподаткування, Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. № 727/98 визначено інший порядок оплати податків і зборів, а саме у вигляді єдиного податку, 42% якого перераховуються Державним казначейством України в Пенсійний фонд України. Тим не менш, відповідач виставив оспорювані вимоги про сплату боргу. Посилається на розбіжність в даних щодо заборгованості. Крім, того, посилається на порушення відповідачем вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р., оскільки період 2000-2004 р.р. був перевірений відповідачем, про що складено Акт перевірки від 09.03.2005 р. б/н, однак, вимоги про сплату боргу не надсилались. Тим не менш, зазначений період було повторно перевірено відповідачем, про що складено акт перевірки від 30.10.2006 р. № 128 та виставлено вимоги. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив, з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальниками визначено, зокрема, фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування. Відповідно, позивач зобов'язаний вести облік та сплачувати внески до фонду. Посилається на неузгодження позивачем оспорюваних вимог із органом Пенсійного фонду, пропуск строку на звернення до адміністративного суду. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований 30.07.1997 р., що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №311622, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Як суб'єкт малого підприємництва, позивач отримав право сплати єдиного податку та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується свідоцтвами про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва –юридичною особою  (в матеріалах справи).

Положеннями п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, передбачено звільнення відповідних суб'єктів, зокрема, від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У відповідності до п. 3 вказаного Указу, суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, які, у свою чергу, наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку, зокрема, у розмірі 42% до Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи, зокрема, платіжних доручень, вбачається та відповідачем не заперечується факт оплати позивачем єдиного податку у встановленому розмірі у відповідних періодах.

Матеріалами справи, зокрема, актом від 09.03.2005 р. підтверджується, що з 03.03.2005 р. по 09.03.2005 р. відповідач проводив перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язань зі збору та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 13.11.2000 р. по 01.02.2005 р. Зазначеним актом було виявлено порушення обчислення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування лише протягом періоду з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. Донарахована сум становить 38394,31 грн.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у разі виявлення сум страхових внесків, які не були своєчасно нараховані та / або сплачені, територіальні органи надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом. Однак, така вимога за результатами вказаної перевірки виставлена не була, що визнано сторонами у судових засіданнях, оскільки, враховуючи наявну суперечність правових норм. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №58-р від 10.03.2005 р. “Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” підтримано пропозицію припинити стягнення з фізичних осіб –платників єдиного та фіксованого податку заборгованості за платежами у Пенсійний фонд, яка утворилась у 2004 р. – 1-му кварталі 2005 р., застосування пов'язаних із цим санкцій, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування. 16.03.2006 р. було прийнято Закон України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року”. Зазначеним законом встановлено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним  законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з  застосуванням Державним казначейством  України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року, не вважати заборгованістю. Донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 01.06.2005 р. № 6320/04 “Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування” починаючи з 1 квітня 2005 року органи Пенсійного фонду здійснюють перевірки тільки тих суб'єктів підприємницької діяльності, які порушують встановлений порядок нарахування та оплати страхових внесків за найманих працівників. При цьому, перевірці підлягає період з 1 квітня 2005 року.

Постановою правління пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р. “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” була затверджена відповідна інструкція, відповідно до п. 12.5. якої контроль на підприємствах, в установах та організаціях проводиться шляхом перевірки відповідних бухгалтерських документів. При цьому, перевірці підлягають документи за весь період, але з моменту проведення попередньої перевірки. Факт завершення попередньої перевірки підтверджується актом від 09.03.2005 р..

Незважаючи на це, за весь період з 13.11.2000 р. по 01.10.2006 р. була проведена перевірка, про що складено акт №128 від 30.10.2006 р. перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язань зі збору та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування приватним підприємством «Дитячий садок пані Ганни». Відповідно до висновків акту перевірки № 128 від 30.10.2006 р., в результаті перевірки здійснено донарахування своєчасно не обчислених страхових внесків на суму 136483,39 грн. протягом періодів січень - грудень 2004 р., квітень - грудень 2005 р., січень - вересень 2006 р. у зв'язку не нарахуванням відповідних внесків на визначені суми фонду оплати праці.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність проведення відповідачем перевірки за відповідний період 2004 р., та, відповідно, включення до оспорюваних вимог сум, нарахованих за 2004 р.  

За результатами проведеної перевірки позивачу було направлено оскаржувані вимоги про оплату боргу від 04.01.2007 р. № Ю-27 на суму 94233,95 грн., від 04.04.2008 р. № Ю-497, від 07.05.2008 р. № Ю-693 на суму 90378,95 грн., від 03.07.2008 р. № Ю-1194 на суму 88196,37 грн., від 06.11.2008р. №Ю-2324 на суму  89006,89 грн.  

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що оскаржувані вимоги сформовані на підставі даних з картки особового рахунку позивача, враховуючи платежі, в т.ч. частку єдиного податку, яка зарахована в рахунок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Одночасно зазначив, що надати суду конкретизований розрахунок донарахованих внесків є неможливим.

Як встановлено в судовому засіданні, вищезазначені вимоги винесено відповідачем на іншу суму, ніж ту, яка вказана в акті перевірки - 136483,39 грн. Як вбачається з поданого відповідачем акту звірки № 1930 від 01.10.2008 року взаєморозрахунків між сторонами, недоїмка по страхових внесках (за даними відповідача) станом на 01.01.2007 р. становить 92678,95 грн., а оскаржувана вимога № Ю-27 від 04.01.2007 р, яка сформована та ту ж саму дату, виставлена відповідачем  на суму 94233,95 грн. (різниця становить 1555 грн.);  недоїмка по страхових внесках станом на 01.04.2008 р. становить 90678,97 грн., а оскаржувана вимога № Ю-497 від 04.04.2008 р. сформована та ту ж саму дату, виставлена  відповідачем на суму 90378,95грн. (різниця становить 300,02 грн.), станом на 01.05.2008 р. - 88074,81грн, а вимога № Ю-693 від 07.05.2008 р на суму 90378,95 грн. (різниця становить 2304,14 грн.), станом на 01.07.2008 р. - 87355,17 грн., а вимога № Ю-1194 від 03.07.2008 р. на суму 88196,37грн. (різниця становить 841,20 грн.).

Жодних  пояснень щодо вказаних різниць між сумами заборгованості, які визначені в акті звірки (суми вказано відповідачем) та сумами боргу, які визначені у оскаржуваних вимогах, відповідачем не надано.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державною пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим законом визначаються: принципи і структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, оплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними. Відповідно до п. 1 ст. 11 вказаного закону, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Згідно з п. 1 ст. 14 закону, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 цього закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного закону нараховувати, обчислювати та оплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 закону, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування; на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і оплати таких внесків або звільнення від оплати. Ставки, механізм справляння та пільги з оплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України "Про збір на обов'язкове державно пенсійне страхування", яким не передбачено такої пільги, як звільнення від оплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для юридичних осіб, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування. Крім того, згідно  ст. 15 розд. XV "Прикінцеві положення" закону №1058-ІV, до приведення законодавства України у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, чим спростовується посилання на норми Указу Президента України №727/98.

 Згідно  ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В силу  ч. 2 ст. 20 ГК України, ст. 21 ЦК України, права та інтереси можуть захищатись шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, якщо вони суперечать законодавству, порушують права або інтереси інших осіб. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині скасування вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 04.01.2007 р. № Ю-27 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 28037,33 грн.; вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 04.04.2008 р. № Ю-497 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 26782,35 грн.; вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 07.05.2008 р. № Ю-693 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 28 786,47 грн.; вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 03.07.2008 р. № Ю-1194 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в сумі 27323,53 грн.; вимоги про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 06.11.2008р. №Ю-2324 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 26482,33 грн. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

Водночас, посилання відповідача на протиправність звернення позивача із позовом до суду  до узгодження оспорюваних вимог з відповідним органом Пенсійного фонду України, не заслуговує на увагу. Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Крім того, відповідно до абз. 8 п. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальник вправі як узгодити вимогу з органом пенсійного фонду, так і оскаржити її в судовому порядку.

Крім того, враховуючи, що визначена відповідачем сума боргу за 2004 р. містилась у всіх оспорюваних вимогах, у т.ч. виставлених у 2007, 2008 рр., тобто, порушення прав позивача носило триваючий характер, суд не вбачає підстав для застосування норми ст. 100 КАС України до спірних відносин.

Відповідно, позов слід задовольнити частково. Судові витрати, згідно ст.94 КАС України, присудити позивачу  відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 94, 161-163 КАС України, господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправними і скасувати вимоги про сплату боргу, винесені Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 04.01.2007 р. № Ю-27 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 28037,33 грн.; від 04.04.2008 р. № Ю-497 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 26782,35 грн.; від 07.05.2008 р. № Ю-693 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 28786,47 грн.; від 03.07.2008 р. № Ю-1194 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 27323,53 грн.; від 06.11.2008р. №Ю-2324 в частині визначення суми недоїмки зі страхових внесків в розмірі 26482,33 грн.

3.          Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства “Дитячий садок пані Ганни” (м. Львів, вул. Журавлина, 3, код ЄДРПОУ 22395499)- 1,70 грн. судового збору.

4.          В частині решти вимог у позові відмовити.

       Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України і може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                       Мороз Н.В.