Рішення

від 28.10.2008 по справі 5/256-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/256-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" жовтня 2008 р.                                                                          Справа № 5/256-08

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройпласт”,               м. Севастополь

до Приватного підприємства “Елатон”, с. Фурси, Білоцерківський р-н.

про стягнення  37078,45 грн.

за участю представників:

позивача:Мокин О.І. –дов. від 21.01.2008р.

відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройпласт” (далі – Позивач) до Приватного підприємства “Елатон” (далі –Відповідач) про стягнення     37078,45 грн., з яких 32894,87 грн. –сума  основного боргу, 2565,80 грн. інфляційних втрат, 204,94 грн. 3% річних та 1412,86 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналеже виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 23.06.2008 року, 15.07.2008 р. та від 23.09.2008 року, в судове засідання тричі не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі 08.02.2008 року було укладено договір поставки № 20/02 відповідно до умов якого позивач –постачальник зобов'язався поставити та передати у власність відповідача –покупця підвіконник, заглушки (далі –товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і здійснити його оплату на умовах договору, відповідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору поставка здійснюється згідно заявкам відповідача, асортимент, ціна і об'єми узгоджуються сторонами. Кількість, асортимент і ціна заявлених відповідачем і відпущених позивачем  товарів фіксується в рахунку і видаткових накладних. Заявки відповідача приймаються до виконання позивачем тільки при відсутності у відповідача заборгованості за раніше поставлений товар (п. 1.2 договору).

Ціна товару визначається на підставі отриманої заявки і включає в себе ПДВ (п. 2.1 договору).

У відповідності до п. 2.2 договору загальна сума договору являється загальною вартістю поставленого на протязі строку дії договору товару у відповідності з заявками і визначається сумою всіх видаткових накладних, оформлених і виданих відповідачу, якими підтверджується факт передачі товару відповідачу, його кількість, асортимент і ціна.

Товар поставляється на протязі двох днів з моменту надходження попередньої заявки відповідача при умові наявності товару на складі позивача (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору товар продається з відстрочкою платежу строком на чотирнадцять календарних днів з моменту поставки товару і на умовах пред'явлення позивачем відповідачу товарного кредиту.

У відповідності до п. 6.1 договору приймання –передача кожної партії товару фіксується оформленням видаткових накладних. Товар вважається прийнятий по кількості –згідно кількості, відміченій в видатковій накладній, по якості –згідно сертифіката якості, долученого до кожної партії товару (п. 6.2 договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання  його обома сторонами і діє до 31.12.2008р., а в частині виконання обов'язків по договору –до повного їх виконання (п. 11.2 договору).

На виконання умов договору позивач згідно накладної № 984 від 11.02.2008р. поставив відповідачу товар –підвіконник та панелі сендвіч на загальну суму 32894,87 грн., а відповідач на підставі довіреності серії НАЦ № 214260 від 04.02.2008р. вказаний товар отримав.

Разом з тим, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 32894,87 грн. Докази сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 32894,87 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за період з березня 2008р. по квітень 2008р. та складають 2565,80 грн., три проценти річних з простроченої суми нараховані за період з 26.02.2008р. по                29.04.2008р. складають 204,92 грн.

Разом з тим, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі                        2302,64 грн. за період з 01.03.2008р. по 30.04.2008р. та 3% річних в розмірі 173,04 грн. за період 26.02.2008р. по 29.04.2008р. В решті суми інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.

Крім того, позивач на підставі п. 8.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми боргу. За розрахунком позивача пеня нарахована за період з 26.02.2008р. по 12.05.2008 р. і складає 1412,86 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32894,87 грн. - заборгованості, 173,04 грн. - 3% річних, 2302,64 грн. –інфляційних втрат та 1412,86 грн. –пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Елатон” (09150, Київська область, Білоцерківський р-н., с. Фурси, вул. Космічна, 23, код ЄДРПОУ 30905821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройпласт” (99029, м. Сімферополь, вул. Хрустальова, 6, код ЄДРПОУ 33712974) 32894 (тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 87 коп. - заборгованості, 2302 (дві тисячі триста дві) грн. 64 коп. - інфляційних втрат, 173 (сто сімдесят три) грн. 04 коп. - три проценти річних,  1412 (одну тисячу чотириста дванадцять) грн. 86 коп. - пені, 367 (триста шістдесят сім) грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита та 117(сто сімнадцять) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Подоляк Ю.В.