Постанова

від 23.01.2009 по справі 7042-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7042-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.01.2009Справа №2-31/7042-2008А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Шильнової О.М.

за участю представників сторін :

від позивача  –  Сейтумеров Р.А., дов. у справі

від відповідача – Щербіна Д.С., дов. у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР ІНВЕСТ» (95017, м.Сімферополь, вул.Скрипниченко/51 Армії, 30/13)

до відповідача – Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (95053, м.Сімферополь, вул.М.Залки, 1/9)

про визнання нечинним рішення  

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «МАСТЕР ІНВЕСТ» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі з позовними вимогами про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій від 25.04.2008 р. №0004762303 в сумі 5600,00грн.

Ухвалою господарського суду АРК від 06.06.2008р. відкрито провадження за даним позовом суддею Омельченко В.А.

Ухвалою заступника голови господарського суду АРК від 14.10.2008р. залучено до розгляду адміністративної справи №2-16/7042-2008А замість судді господарського суду АРК Омельченко В.А. суддю господарського суду АРК Привалову А.В., привласнивши справі номер №2-31/7042-2008А.

Ухвалою господарського суду АРК від 15.10.2008 р. справу прийнято до свого провадження суддею Приваловою А.В. та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки про порушення позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,  вказані в акті перевірки, не відповідають дійсності, тому рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій за порушення, яки позивач не допускав, є неправомірним. Також вказує, що відповідачем не було дотримано порядку проведення планових перевірок, що свідчить про незаконність  проведеної перевірки.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позов. Вказує, що  планова перевірка позивача була проведена відповідно до закону, на підставі плану-графіку проведення перевірок та відповідних направлень на перевірку. Також зазначає, що штрафні санкцій застосовані до позивача обґрунтовано у зв'язку з порушенням  ним Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працівниками ДПА в АРК була проведена перевірка з контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу у гральному залі позивача, який розташований у м.Сімферополь по вул..Р.Люксембург, 1, за результатами якої складено акт №002684/010900522/2303 від 12.04.2008р.  

На підставі вказаного акту відповідач 25.04.2008р. прийняв рішення №0004762303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем п.п.1,2,6,10,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Сума штрафних санкцій визначена відповідачем відповідно до п.п.1, 4,5 ст.17, ст.22 цього Закону і склала 5600,00грн. (200грн.+340грн.+170грн.+4890 = 5600,00грн.).

Право на проведення перевірок з контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу органів державної податкової служби закріплено у п.4 ст.10, п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і ч.1 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством України.

В межах повноважень, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», органи державної податкової служби проводять планові перевірки щодо додержання порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), інших вимог цього Закону, відповідно до затверджених керівництвом податкових органів планів-графіків проведення перевірок, у відповідності до п.2.6 додатка 2 до наказу ДПА України від 11.10.2005р. №441 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку складення плану графіку перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведенні». Перевірки, які не передбачені у планах-графіках органів державної податкової служби, але виникають за інших обставин, таких як доручення Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, вважаються позаплановими.

Матеріали справи свідчать, що перевірка господарської одиниці позивача провадилась в межах повноважень, наданих податковому органу Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відсутність актів законодавства яки б більш детально регламентували порядок проведення даного виду перевірок, не може бути перешкодою для застосування відповідальності, передбаченої Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Тому доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення планової перевірки з посиланням на норми ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не приймаються судом до уваги, оскільки наведене позивачем   стосується  планових виїзних документальних перевірок за дотриманням податкового, валютного та іншого  законодавства.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про недотримання податковим органом при складанні акту перевірки Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений Наказом ДПА України від 10.08.2005р. за №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (далі – Порядок).

Цей Порядок був розроблений відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку, акт – службовий документ, який стверджує факт  проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансового-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п.1.6 Порядку).

Як вбачається з матеріалів  справи, акт перевірки №002684/010900522/2303 від 12.04.2008р.    не підписаний з боку позивача.  

Відповідно до п.4.7 Порядку у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови. Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами.

З огляду на зазначені положення чинного Порядку оформлення результатів   невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, в порушення даної норми, акт відмови від підпису матеріалів перевірки №01010988/2303 від 12.04.08р. підписаний лише двома працівниками контролюючого органу.

З наведеного суд дійшов висновку, що  акт перевірки №002684/010900522/2303 від 12.04.2008р  не може бути доказом в розумінні статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, через порушення Порядку, встановленого для  його складання.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається акт перевірки  як доказ встановлення факту зазначених у ньому порушень позивачем.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу. Факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень, є підстави для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій.

Проте акт перевірки   №002684/010900522/2303 від 12.04.2008р.  не відповідає зазначеним вимогам.

Так у акті перевірки зазначено, що встановлено порушення п.6, 10 ст.3  Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» а саме: незбереження позивачем книги обліку розрахункових операцій та незбереження контрольних стрічок за період з 09.04.08р. по 11.04.08р.

Проте матеріали свідчать, що Книга обліку розрахункових операцій та відповідні контрольні стрічки наявні у позивача. Дану обставину не заперечував й представник відповідача при огляді оригіналів зазначених доказів у судовому засіданні.

Згідно з пунктами 6, 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або  в  безготівковій  формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при  продажу  товарів   (наданні   послуг)   у   сфері   торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:  забезпечувати   зберігання   використаних   книг   обліку розрахункових  операцій  та  розрахункових  книжок протягом трьох років після їх закінчення; друкувати  на  реєстраторах  розрахункових  операцій  (за виключенням   автоматів  з  продажу  товарів  (послуг)  контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

За порушення вказаного обов'язку статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій в розмірі двадцяти та десяти  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян  відповідно.

Таким чином, при з'ясуванні цієї обставнини судом встановлено відсутність вчинення позивачем зазначеного порушення. Відтак відповідачем необґрунтовано застосовані штрафні санкції.

Також не знайшов свого підтвердження й висновок відповідача щодо порушення позивачем п.13 статті 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого суб'єкти  підприємницької діяльності при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Акт перевірки не містить достатніх доказів здійснення позивачем цього порушення, а інших доказів окрім акту перевірки відповідачем суду не надано через їх відсутність.

Для застосування відповідальності за зазначене порушення необхідно встановлення тільки суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків та суми коштів, яка зазначена у денному звіті.  Суд критично ставиться до запису в акті про нульову готівку у касі позивача, оскільки  опис  готівкових коштів не складався,  підпис  матеріально відповідальної особи або керівника щодо встановленого порушення в акті відсутній.

Отже факт незабезпечення позивачем відповідності готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених у звіті реєстратора розрахункових операцій саме в розмірі 978грн. не доведений відповідачем і можливість встановлення такого факту втрачена.

Не доведений відповідачем і факт вчинення позивачем порушення  пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки акт перевірки не прийнятий судом як доказ встановлення  такого  факту.  Інших доказів відповідачем суду не надано.  

За таких умов  факт порушення позивачем пунктів 1, 2, 6, 10, 13 статті 3  Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» слід вважати неналежно встановленим. Відтак застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5600,00грн. неправомірно.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах  про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте доказів правомірності і обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки  не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Оскільки перевірка проведена з недотриманням порядку її проведення, акт перевірки №002684/010900522/2303 від 12.04.2008р. не може вбачатися належним доказом здійснення позивачем відповідних порушень, тому суд вважає безпідставними висновки, зроблені в акті перевірки та неправомірним застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 5600,00грн.   рішенням ДПІ в м.Сімферополь від 25.04.2008 р. №0004762303.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню, а рішення  №0004762303 від 25.04.2008р. ДПІ в м.Сімферополь скасуванню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення  суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач просив суд  скасувати спірне рішення, суд враховуючи викладене вище, вважає  можливим в цій частині вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін у справі, і визнати протиправним та скасувати рішення  № 0004762303 від 25.04.2008р.  

Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог у такий спосіб також не суперечить правилу, визначеному пунктом 1 частини 3 статті 105, пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судові витрати, понесені позивачем,  підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ст.94 КАС України.

 У судовому засіданні 23.01.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови підписано 27.01.2009р.

 На підставі викладеного, керуючись ст.2, 9, 70, 71, 86, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 25.04.2008 р. №0004762303 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР ІНВЕСТ» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5600,00грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР ІНВЕСТ» (95017, м.Сімферополь, вул.Скрипниченко/51 Армії, 30/13, ОКПО 34058535)  3,40грн. державного мита.

          Виконавчий лист видати у встановленому ст.254 КАС України порядку після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі  – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.