Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а/0570/7907/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Київ К/9991/58910/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є.(доповідач), Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року у справі №2а/0570/7907/2011 за позовом Державного науково-дослідного інституту теплоенергетики до Державної фінансової інспекції в Донецькій області, третя особа -Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, про визнання незаконною та скасування вимоги від 28.04.2011 №05-051-10-14/4666, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державний науково-дослідний інститут теплоенергетики звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області (правноступником якого є Державна фінансова інспекція в Донецькій області) про визнання противоправною та скасування вимоги від 28.04.2011 №05-051-10-14/4666.

Судом до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет позову Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що Державний науково-дослідний інститут теплоенергетики Міністерства палива та енергетики України зареєстрований виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 04775287, місцезнаходження: 84646, Донецька область, м.Горлівка, пл.Леніна, буд.3), про що видане відповідне свідоцтво серія А00 №298220.

Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного науково-дослідного інституту теплоенергетики Міністерства палива та енергетики України за період з 01.07.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт ревізії від 22.03.2011 №05.1-16/3.

На підставі зазначеного Акт була винесена вимога від 28.04.2011 №05-051-10-14/4666, якою Контрольне-ревізійне управління в Донецькій області вимагає:

вжити заходів, провести претензійно-позовну роботу з орендарями НДІТЕ, запропонувати орендарям в добровільному порядку перерахувати до загального фонду державного бюджету України недоотриману належну частку з орендної плати в сумі 14260,00 грн., у разі відмови, ініціювати стягнення недоотриманих сум орендної плати, яка підлягала перерахуванню до відповідного фонду державного бюджету у судовому порядку. Ініціювати у судовому порядку відшкодування за рахунок винних осіб нанесені державі збитки внаслідок допущеного порушення в сумі 14,26 тис.грн.;

вжити заходів, провести донарахування належної частки орендної плати, відобразити в обліку суми дебіторської заборгованості по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4, на суму 3,87 тис.грн. та ФОП ОСОБА_5 на суму 16,25тис.грн., виставити рахунки, стягнути у добровільному порядку недоотриману суму з орендної плати у розмірі 20,12тис. грн.., та у разі відмови, ініціювати стягнення недоотриманих сум орендної плати, яка підлягала перерахуванню НДІТЕ у розмірі 20,12тис.грн. у судовому порядку. Ініціювати у судовому порядку відшкодування за рахунок винних осіб нанесені державному підприємству збитки внаслідок допущеного порушення в сумі 20,12 тис.грн.;

відкоригувати по взаємовідносинам з державними цільовими фондами зайво понесені витрати з нарахування та перерахування внесків по незаконно виплаченим сумам з оплати праці на загальну суму 7,41тис.грн. Ініціювати у судовому порядку відшкодування за рахунок винних осіб нанесені державному підприємству збитки внаслідок допущеного порушення в сумі 7,41тис.грн.;

вжити заходів, провести донарахування фактично понесених НДІТЕ витрат пов'язаних з утриманням переданих в оренду приміщень та витрат на оплату комунальних послуг, відобразити в обліку суми дебіторської заборгованості по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 на суму 3,43тис.грн. та ФОП ОСОБА_5, на суму 9,92тис.грн., виставити рахунки, стягнути у добровільному порядку недоотриману суму доходів, які підлягали виплаті у розмірі 13,36тис.грн., у разі відмови, ініціювати стягнення недоотриманих державним підприємством коштів у розмірі 13,36тис.грн. у судовому порядку. Ініціювати у судовому порядку відшкодування за рахунок винних осіб ненесені державному підприємству збитки внаслідок допущеного порушення в сумі 13,36тис.грн.;

погодити з Міністерством палива та енергетики України списання зі складу активів підприємства основних засобів залишковою вартістю 20,09тис.грн., або усунути порушення іншим шляхом у відповідності до вимог діючого законодавства (в т.ч. за рахунок винних осіб). Ініціювати у судовому порядку відшкодування за рахунок винних осіб нанесені державному підприємству збитки внаслідок допущеного порушення в сумі 20,09тис.грн.;

відобразити у складі активів підприємства вартість права користування нематеріальними активами на загальну суму 206,9тис.грн.

Так, за договором оренди від 08.12.2006 №75 НДІТЕ (орендодавець) передає, а ФОП ОСОБА_4 (орендар) приймає в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення площею 82,82 кв.м., що знаходиться на балансі НДІТЕ. Згідно акту приймання-здачі майна від 01.12.2009 ФОП ОСОБА_4 повертає, а НДІТЕ приймає з оренди приміщення загальною площею 48,62 кв.м., але, як було встановлено контрольним обміром, приміщення повернуто з оренди частково, орендар продовжував і продовжує його використовувати у своїй господарський діяльності на час проведення ревізії. Встановлене контрольним обміром перевищення площі, що орендується ФОП ОСОБА_4 призвело до недонарахування та недоотримання Інститутом орендної плати за період з 01.12.2009 по 31.12.2010 на загальну суму 3 673,05 грн. з ПДВ (в т.ч. підлягає сплаті до бюджету 918,26 грн.), що є порушенням пп.1.1., пп.8.1 п.1 договору оренди від 08.12.2006 №75, ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 760, 762, 767 Цивільного кодексу України.

За результатами візуального огляду приміщень відповідачем виявлено, що у приміщенні №4 площею 9 кв.м. та приміщенні №39 площею 18,0 кв.м. у приміщенні позивача поряд із орендованим у приміщенні ФОП ОСОБА_4 і ТОВ «Стрілок»стояли два столи, вікна та пусті паперові ящики, які належать ФОП ОСОБА_4. Однак, ці об'єкти були розміщені тимчасово в порожній простір у зв'язку із перестановкою обладнання в кімнаті №23, яка підготовувалась під магазин. Контрольне вимірювання, яке здійснено 01.02.2011 (візуальний огляд приміщень, а не вимірювання), 48,62 кв.м. від надання в оренду ФОП ОСОБА_4 повернув частково, однак останній продовжував використовувати повернуті приміщення.

Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку у ФОП ОСОБА_4 видом діяльності є роздрібна торгівля, отже висновки ревізорів щодо використання приміщень з метою здійснення господарської діяльності є безпідставними. Починаючи з 01.12.2009 договірні відносини з ФОП ОСОБА_4 в частині оренди 48,62 кв.м. були припинені, і як наслідок відсутні підстави для нарахування орендної плати.

За договором оренди від 01.02.2007 №80 НДІТЕ (орендодавець) передає, а ФОП ОСОБА_5 (орендар) приймає в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення площею 167,40 кв.м., що знаходиться на балансі НДІТЕ. Згідно акту приймання-здачі майна від 01.11.2008 ФОП ОСОБА_5 повертає, а НДІТЕ приймає з оренди приміщення загальною площею 93,50 кв.м., але, як було встановлено контрольним обміром, приміщення повернуто з оренди частково, орендар продовжував і продовжує його використовувати у своїй господарській діяльності на час проведення ревізії.

Відповідно до акту перевірки встановлене контрольним обміром перевищення займаної площі по орендарю ФОП ОСОБА_5, призвело до недорохування та недоотримання Інститутом орендної плати за період з 01.11.2008 по 31.12.2010 на загальну суму 12 572,41 грн. з ПДВ (в т.ч. підлягає сплаті до бюджету 3 143,10 грн.), що є порушенням пп.1.1, пп.1.8 договору оренди від 01.02.2007 №80, ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 760, 762, 767 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 284 Господарського кодексу України.

01.11.2008 ФОП ОСОБА_5 повернута частина займаємої площі у розмірі 93,5 кв.м. згідно акту приймання-передачі, у зв'язку із чим були припинені договірні відносини в частині оренди. Однак відповідачем при виявленні порожньої тари, яка не є виставочним експонатом, цей факт було ототожнено з орендою.

Відповідачем зазначено, що недонарахування та недоотримання Інститутом орендної плати від ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 призвело до нанесення об'єкту контролю матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 16 245,46 грн.

Крім того, встановлені контрольними обмірами перевищення орендованих площ по орендарям ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 впливають на розмір сум відшкодування витрат НДІТЕ з утримання орендованих приміщень по кожному орендарю, під час проведення ревізії розраховано розмір не донарахованих та недоотриманих сум відшкодування з утриманням перевищеної площі за період 01.12.2009 по 31.12.2010 по орендарю ФОП ОСОБА_5, яка склала 9 924,72 грн. з ПДВ.

За період з 01.07.2008 по 31.12.2010 НДІТЕ здійснено покриття витрат сторонніх фізичних осіб в частині оплати експлуатаційних послуг за рахунок збільшення власних адміністративних витрат при відсутності дебіторської заборгованості в обліку на суму 13 355,63 грн. з ПДВ, чим порушено п.5,6, 7, 18 П (С) БО «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.14, п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, ст.3, пп.1,5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, компенсація витрат за оренду приміщень здійснюється на договірних засадах, але не менше фактичних витрат позивача. Із кожним з орендарів укладався договір про відшкодування експлуатаційних витрат, розрахунок яких здійснюється за договірною ціною виходячи з звичайних цін. Експлуатаційні послуги надаються на підставі типового договору затвердженого ФДМУ від 23.08.2000 №1774.

Частинами 1 та 2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Згідно п.17 «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна», затвердженого постановою КМУ від 04.10.1995 №786, кошти, отримані від оренди об'єктів майнового комплексу Національної академії наук, в повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань Національної академії наук і підприємств, установ та організацій, які перебувають у віданні Національної академії наук.

Враховуючи положення ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.17 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна», ст.286 Господарського кодексу України позивач не зобов'язаний здійснити контроль платежів орендарів до Державного бюджету України.

Судом встановлено, що щомісяця позивачем надаються орендарям рахунки із зазначенням розміру орендної плати для перерахування до Державного бюджету України.

Позивачем здійснена перевірка питання погашення заборгованості перед бюджетом, у зв'язку із чим погашена заборгованість:

30.03.2011 ФОП ОСОБА_4 погашення боргу в суму 3 472,90 грн.;

30.03.2011 ФОП Нехайчук погашення боргу в суму 1 422,40 грн.;

30.03.2011 і 31.03.2011 часткове погашення заборгованості ФОП ОСОБА_5 в сумі 719,59 грн.;

31.03.2011 ФОП ОСОБА_10 сплатив заборгованість в розмірі 60,76 грн.;

ПП «ДАБІС»заборгованість на суму 493,57 грн. Матеріали по ПП «ДАБІС»передані для примусового виконання;

орендні відносини з ПП «Гарантія»з 06.05.2010 припинено. Копія листа про направлення платіжного доручення про перерахунок у сумі 249,70 грн. до Державного бюджету додана до матеріалів справи.

Відшкодування витрат на утримання орендованих приміщень відбувається по цінам, які зазначені в договорі. Якщо фактичні затрати на утримання орендованих приміщень за місяць збільшуються, кожному орендарю надається новий розрахунок, в якому в обов'язковому порядку договірна ціна буде більше фактичних витрат або буде дорівнюватися їм.

За період з 01.07.2008 по 31.12.2010 НДІТЕ не робив перерахунок витрат на утримання орендованих приміщень тому що надані позивачем рахунки повністю покривали фактичні затрати НДІТЕ на утримання об'єктів оренди.

Як встановлено судом, 01.12.2009 орендні відношення з ФОП ОСОБА_4 по приміщенню площею 48,62 кв.м. завершені, законних підстав для нарахування орендної плати за період з 01.12.2009 по 31.12.2010 у НДІТЕ не було; 01.02.2011 орендні відношення з ФОП ОСОБА_5 по приміщенню площею 27,8 кв.м. завершені, законних підстав для нарахування орендної плати у НДІТЕ не було.

У зв'язку з тим, що договори з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 по оренді приміщень були перервані (акт приймання-передавання приміщення) законних підстав для нарахування сум відшкодування витрат за орендоване приміщення у НДІТЕ не було, а тому правильними є висновки судів, що у позивача не було підстав для нарахування орендної плати та відшкодування витрат по приміщенням.

Щодо правильності, повноти і своєчасності відображення операцій придбання, обліку та вибуття нематеріальних активів, то слід зазначити наступне.

Станом на 31.12.2010 та на момент проведення ревізії, в наявності дійсні 158 патентів та свідоцтва України та інших країн на виходи НДІТЕ, але за даними бухгалтерського обліку патенти та свідоцтва, як окремі об'єкти нематеріальних активів відсутні.

В ході ревізії комісією у складі директора ОСОБА_6, головного бухгалтера ОСОБА_7 та наукового співробітника ОСОБА_8 проведено оцінку вищевказаних нематеріальних активів на загальну суму 206 908,00 грн.

Відсутність у обліку патентів та свідоцтв на науково-технічні розробки, винаходи та промислові зразки НДІТЕ у складі нематеріальних активів за даними бухгалтерського обліку на загальну суму 206 908,00 грн., призвело до заниження в обліку вартості нематеріальних активів, чим порушено п.5, п.7, п.8 Положення стандартів бухгалтерського обліку (надалі - П(С)БО №8 «нематеріальні активи», п.2.14, п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку».

Зазначене призвело до ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку в період з 01.07.2008 по 31.12.2010, а саме: внесення недостовірних даних до регістрів бухгалтерського обліку, що призвело до викривлення фінансового стану підприємства щодо реальної вартості активів та до порушення ст.3, п.1.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Порушення встановлено шляхом звіряння наявності патентів з даними облікових регістрів, головними книгами.

У відповідність до П(С)БО №8 «Нематеріальні активи»- нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року, для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

У якості інтелектуальної власності НДІТЕ розглядались авторські свідоцтва СРСР, патенти України та інших держав. Авторські свідоцтва СРСР не можуть розглядатися як інтелектуальна власність підприємства, оскільки права на них належать державі, а не підприємству.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про охорону винаходів і корисних моделей»власник патенту зобов'язаний сплачувати необхідні внески для підтримання чинності патенту.

Відповідно до ч.2 ст.32 зазначеного Закону дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору на підтримку дії патенту.

З огляду на те, що НДІТЕ щорічну плату за дані патенти не здійснював, права на патенти втрачені.

Оскільки оцінку інтелектуальної власності роблять відповідні фахівці, що мають досвід як у патентно-правовій області, так в області бухгалтерії нематеріальних активів, оцінку можуть здійснювати тільки організації, які мають ліцензію на проведення оціночної діяльності, тому правильними є висновки судів, що зазначені в акті перевірки активи не відповідають критеріям визнання нематеріальних активів, так як не можуть використовуватися підприємством для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам, тобто для отримання в подальшому економічних вигод.

Тобто, висновок відповідача щодо заниження вартості нематеріальних активів не знайшов свого підтвердження.

Щодо висновків акту ревізії законності відчуження державного майна, то судом встановлено, що НДІТЕ у жовтні 2009 року без дозволу Міністерства палива та енергетики України реалізовано основні засоби у кількості 12 одиниць залишковою вартістю 20085,60 грн. приватній особі ОСОБА_9 Згідно розрахунку б/н від 05.10.2009 та накладній б/н від 06.10.2009 дані основні засоби реалізовано на загальну суму 17 300,00 грн. з ПДВ. До ревізії надано пояснювальну записку підписану головним бухгалтером НДІТЕ ОСОБА_7, згідно якій основні засоби засувки у кількості 12 одиниць не відповідають критеріям визнання їх необоротними активами і за своїми характеристиками є матеріальними цінностями та у зв'язку з цим переводяться до складу виробничих запасів, на підставі чого в бухгалтерському обліку підприємства зроблено проводку Дт209 Кт10 на суму 14 416,67 грн.

З акту ревізії вбачається, що відповідно до п.1.4 наказу «Про організацію бухгалтерського, податкового обліку та про облікову політику НДІТЕ»об'єктом основних фондів вважається матеріальний актив, очікуваний строк корисного використання якого більше одного року та його вартість складає чи перевищує 1 тисячу гривень. Вартість матеріальних активів засувок дорівнює чи перевищує 1 тисячу гривень строк їх корисного використання становить більше одного року, тому вони повинні відноситись до складу основних засобів підприємства.

В порушення п.5 ст.75 Господарського кодексу України, п.6 «Порядку відчуження об'єктів державної власності»пп.2.1.1 «Порядку надання згоди на відчуження та списання державного майна», п.4.5 Статуту НДІТЕ керівником НДІТЕ здійснено відчуження майна на користь фізичної особи всупереч законодавству у кількості 12 одиниць залишковою вартістю 20 085,60 грн.

Незаконне відчуження державного майна на користь фізичної особи призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) НДІТЕ на суму 20 085,60 грн.

Згідно ДК 013-97 "Класифікація основних фондів" (КОФ) (наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997 №507) об'єктом класифікації є основні фонди. Основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційній період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Одиницею обліку основних фондів є інвентарній об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремленій предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремленій комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання погодинне виконання певної роботи».

3асувки за своїми характеристиками не є відокремленим предметом, який може виконувати окремі самостійні функції. У п.2 ДК 093-97 класифікація основних фондів (перелік) вони відсутні, у відповідності з ДК 013-97 та ПСБО 7 дані матеріальні активи не можуть ставитися до основних засобів, а відносяться до виробничих запасів.

Відповідно до п.2 «Порядку відчуження об'єктів державної власності», затвердженого постановою КМУ від 06.06.2007 №803, об'єкти державної власності - матеріальні активи, які відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами).

Пунктом 6 зазначеного Порядку встановлено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління).

Так як, засувки не є основними засобами, то на їх реалізацію дозволу Міністерства палива та енергетики не потрібно. Відповідно до П(С)БО №7 «Основні засоби»: основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до П (С) БО № 9 «Запаси»запаси-активи: утримувані для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримувані для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і надання послуг, а також управління підприємством. Тобто, основними критеріями до віднесення активів до складу необоротних або оборотних є цілі, для яких вони придбані: якщо використовуються в процесі виробництва або поставки товарів, робіт, послуг (тобто є засобами виробництва) - то такі активи відносяться до складу основних засобів; якщо споживаються в процесі виробництва або утримуються для продажу, то такі активи відносяться до складу запасів тобто одні і ті ж активи можуть бути зараховані як до складу основних засобів, так і запасів, виходячи тільки з мети придбання.

Як встановлено судом, засувки спочатку були придбані не як засоби виробництва, а для продажу, але помилково були зараховані до складу основних засобів. Вподальшому засувки були переведені до складу оборотних активів у зв'язку тим, що вони не відповідають критеріям визнання необоротних активів.

Отже, вартісний критерій, який був визначений в Наказі про облікову політику (1000,00 грн.) відноситься не до визнання активу не оборотним, а до віднесення активу або до основних засобів (ОС), або до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА). Отже вимога відповідача в цій частині є необґрунтованою.

Щодо порушення розділу 4 Колективної угоди між адміністрацією та профспілковим комітетом на 2005-2010 роки п.2.6 Галузевої Угоди між Міністерством палива та енергетики України на 2008-2010 роки від 24.12.2007 №75 ст.ст.13, 18, 97 Кодексу законів про працю України, ст.ст.14,15 Закону України «Про оплату праці», то слід зазначити наступне.

Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам надбавок та доплат зазначено, що в порушення розділу 4 Колективної угоди між адміністрацією та профспілковим комітетом на 2005-2010 роки, п.2.6 Галузевої Угоди між Міністерством палива та енергетики України і профспілкою працівників енергетики та електротехнічної промисловості України на 2008-2010 рік від 24.12.2007 року №75 та ст.ст.13, 18, 97 Кодексу законів про працю України, ст.ст.14,15 Закону України «Про оплату праці»працівникам НДІТЕ в липні 2008 року нараховано та виплачено доплату за виконання особо важливої роботи та за високі досягнення в праці в завищених розмірах, тобто розмір перевищує 50% посадового окладу на визначений термін, на загальну суму 4 075,00 грн.

Понаднормова виплата доплати за виконання особо важливої роботи та за високі досягнення в праці призвела до матеріальної шкоди (збитків) підприємству у сумі 4 075,00 грн.

Внаслідок незаконно нарахованої та виплаченої доплати за виконання особливо важливої роботи та за високі досягнення у праці, по працівникам зайво сплачені внески до державних цільових фондів на загальну суму 1 637,17 грн., в тому числі: до Пенсійного фонду України - 1 434,40 грн., до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 101,88 грн., до Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 73,36грн., до Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України - 28,53 грн.

Судом встановлено, що надбавка, а не доплата, за виконання особливо важливих робіт і надбавка за високі досягнення у праці нараховані та виплачені за липень 2008 року. в сумі 4 075,00 грн., згідно з додатком до р.4 «Оплата праці»колективного договору зареєстрованого в Центрально-Міському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (реєстр № 343 від 01 вересня 2008 року), на підставі протоколу профспілкових зборів співробітників Науково-дослідного інституту теплоенергетики № 8 від 18.08.2008. Збори ухвалили: «Адміністрації НДІТЕ спільно з профспілковою організацією інституту в терміновому порядку внести відповідні доповнення до колективного договору, зміні та доповнення до колективного договору набирають чинності 01.07.2008.»

З листа Донецької обласної організації профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України №01/32 від 28.02.2011 доповнення до колективного договору від 18.08.2008 у вигляді «Положення про порядок нарахування та умови виплати надбавок та доплат»відповідає нормам законодавства України про працю, про колективні договори і угоди.

Згідно ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди»зміни і доповнення до колективного договору протягом терміну його дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін у порядку, встановленому колективним договором

У відповідності до ч.2 ст.5 зазначеного Закону ті умови колективних договорів та угод, які погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними і забороняються до включення в колективний договір і угоди. Рішення загальних профспілкових зборів співробітників науково-дослідного інституту теплоенергетики (протокол №8 від 18.08.2008) та доповнення до р.4 «Оплата праці»колективного договору зареєстровано в Центрально-Міському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (реєстр № 343 від 01 вересня 2008 року), відповідають законодавству на підставі того, що по кращують положення працівників.

У відповідності до п.1.3 р.1 колективного договору «Виробничо-економічна діяльність і розвиток підприємства», а також п.2.2 договору №01110710000 від 21.09.2007, п.2.2 договору №01110708000 від 21.09.2007, п.2.2 договору №22-09 від 25.06.2008 оплата робіт здійснюється поетапно (поквартально), згідно календарним планам до вказаних договорів і на підставі актів здачі-приймання робіт. За 3-й квартал 2008 року кошти на оплату етапів робіт за вказаними договорами були отримані 30.09.2008 і 03.10.2008. За результатами виробничої діяльності, згідно наказів № 27 та № 28 від 30.09.2008 були виплачені надбавка за виконання особливо важливих робіт і надбавка за високі досягнення у праці в розмірі, який відповідає доповненням до р.4 «Оплата праці»колективного договору, зареєстрованого в Центрально- Міському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (реєстр № 343 від 01 вересня 2008 року), і на підставі протоколу загальних профспілкових зборів співробітників науково-дослідного інституту теплоенергетики № 8 від 18.08.2008.

Відповідно до п.2.2.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять: надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за суміщення професій (посад); розширення зони обслуговування або про збільшення обсягів робіт; виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника; високі досягнення в праці, у тому числі державним службовцям; виконання особливо важливої роботи на певний термін, надбавки за виконання особливо важливих робіт і надбавка за високі досягнення у праці є додатковою частиною заробітної плати, а не додатковою соціальною пільгою чи гарантією.

Відповідачем в акті ревізії зазначено, що згідно Положення «Про порядок повідомної реєстрації галузевих і регіональних угод, колективних договорів», затвердженого Постановою КМУ від 05.04.1994 №225, колективна угода повинна містити інформацію про джерела фінансування заходів щодо надання додаткових (порівняно з чинним законодавством) соціальних пільг і гарантій: за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій, галузі, місцевого бюджету тощо. Але, у колективній угоді (зі змінами) не вказано джерело фінансування доплати за виконання особо важливої роботи та за високі досягнення в праці у підвищеному розмірі, згідно норм Галузевої угоди.

Таким чином, правильними є висновки судів, що відповідно до Конституції України, Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці»надбавки та доплати - це гарантовані законом додаткові виплати працівникам, пов'язані з особливими умовами праці, а також з особистими якостями працівника. У зв'язку з чим, вони не є додатковими соціальними гарантіями та пільгами і не вимагають вказівки джерела їх фінансування у колективному договорі.

Крім того, ревізуючими встановлено, що під час розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплати відпускних, підприємством включались виплати (надбавки за виконання особо важливої роботи на термін її виконання та за високі досягнення в праці), які мають разовий характер, чим не дотримано «Порядок обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

В порушення п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, Закону України «Про оплату праці», абз.2 ст.21 Закону України «Про відпустки», з вини директора ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_7 протягом 2008-2010 років при нарахуванні заробітної плати за час відпуски (відпускних) в розрахунок включались виплати одноразового характеру (надбавки за виконання особо важливої роботи на термін її виконання та за високі досягнення в праці, які згідно наказів мають одноразовий характер), що призвело до зайвого нарахування та виплати відпускних на загальну суму 14 299,50 грн.

Понаднормова виплата відпускних призвела до матеріальної шкоди (збитків) підприємству у сумі 14 299,50 грн.

Дане порушення призвело до недостовірності фінансової звітності підприємства Форма №2 «Звіт про фінансові результати»по рядку 240 в порушення пп.4, 16 П(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87.

В обґрунтування правомірності включення надбавок за виконання особливо важливих робіт та надбавок за високі досягнення у праці при розрахунку середньої заробітної плати для оплати відпускних протягом 2008-2010 років позивач посилається на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно п.3 зазначеного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Як встановлено судом, роботи проводилися за завданням Міністерства палива та енергетики Україні, є основним видом діяльності інституту, розраховані на кілька років, надбавки за них виплачувалися щоквартально з розбивкою по місяцях, тобто неодноразово, отже, виконання цих робіт входить в обов'язки робітників інституту. При розрахунку відпускних нараховані надбавки враховувалися за той місяць, за який вони були нараховані.

Отже, правильними є висновки судів про відсутність порушень при розрахунку середньої заробітної плати для оплати відпускних протягом 2008-2010 років.

Також правильними є висновки судів про те, що частина вимог відповідача носить рекомендаційний характер, не містить складу порушень, а ні способів усунення зазначених порушень, що також свідчить про необгурнтованість вимоги.

Згідно ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги не містять обґрунтувань щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій, не спростовують їх і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: