Постанова

від 18.02.2013 по справі 813/513/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року № 813/513/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника позивача Кошевого А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» про стягнення боргу,-

встановив:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Львівської області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани», в якому просить суд стягнути з відповідача борг зі сплати капіталізованих платежів у сумі 29860 грн. 37 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач зареєстрований у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Дрогобицькому районі Львівської області як платник страхових внесків, та, у відповідності до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105-XIV зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати та сплачувати страхові внески у встановленому законом порядку. Зазначив, що згідно з ст. 46 вказаного Закону джерелом надходження коштів до Фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців, а також капіталізація платежів. Вказує на те, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Відповідач передав для проведення страхових виплат до відділення Фонду особову справу потерпілого на виробництві: а саме: ОСОБА_2, по якому на підставі Закону від 23.09.1999р. №1105-XIV Фонд продовжує проводити страхові виплати. Сума платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілим складає 29860 грн. 37 коп. Вказана сума відповідачем не погашена, що призвело до звернення позивача до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з аналогічних підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи та заперечення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичани» зареєстроване 19.04.2001 року за реєстраційним № 1314000034 у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Городоцькому районі Львівської області як платник страхових внесків.

Судом встановлено, що у бюлетені державної реєстрації № 230 (30) від 09.11.2012 року розміщено оголошення про рішення засновників щодо припинення діяльності ТзОВ «Галичани».

Судом встановлено, що працівник ОСОБА_2, працював у АПКП «Галичина», яке в подальшому відповідно до свідоцтва про реєстрацію №639 від 14.03.2000р. перейменовано в ТзОВ «Галичани».

03.09.2000 року ОСОБА_2 отримав виробничу травму (втрата професійної працездатності 80%) та 2 групу інвалідності безтерміново, що підтверджується висновком МСЕК від 14.06.2000 року, та, відповідно до п.1 ст.34 Закону України «Про загальнообов 'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105 від 23.09.1999 року (з наступними змінами та доповненнями) має право на страхові виплати та інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Городоцькому районі Львівської області від 27.09.2012 року №1314/101/101/17 ОСОБА_2 отримує щомісячну страхову виплату в сумі 168 грн. 26 коп. щомісячно, починаючи з 01.09.2012 року безстроково.

Згідно з розрахунком капіталізованих платежів від 16.01.2013 року по особовій справі потерпілого ОСОБА_2, загальний розмір виплат по капіталізації платежів становить 29860 грн. 37 коп.

При вирішені спору по суті суд зазначає наступне.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі Закон № 1105-XIV) фінансування Фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців, а також капіталізованих платежів у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу вимог п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Відповідно до ст.ст. 15, 46 цього Закону Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами статті 46 Закону № 1105-XIV фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134; чинною на час виникнення спірних відносин), пунктом 5.9 якої встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом п. 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

Пунктом 4.17 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 р. за № 867/14134, передбачено, що при ліквідації страхувальник зобов'язаний провести повний розрахунок з Фондом на день закінчення процедури банкрутства (ліквідації).

Згідно з п. 5.9 Інструкції, для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765.

Отже, чинним законодавством України передбачено, що підприємства у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Згідно з п. 2 ч. 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансуванням та джерелом надходження коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків є капіталізація платежів, що надходять у разі ліквідації страхувальника. Цією нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю".

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а з відповідача слід стягнути на користь бюджету борг зі сплати капіталізованих платежів у сумі 29860 грн. 37 коп.

Судові витрати згідно з ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани», (код ЄДРПОУ - 05524469) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Городоцькому районі Львівської області, (код - ЄДРПОУ 25258515) борг зі сплати капіталізованих платежів у сумі 29860 грн. 37 коп. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят гривень тридцять сім копійок).

3.Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 20 лютого 2013 року.

Суддя А.Г. Гулик