Рішення

від 20.01.2009 по справі 8190-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8190-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2009Справа №2-15/8190-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» (91003, м. Харків, вул.. Клочківська, 3, ідентифікаційний код 20021814) в особі Кримської філії ВАТ «Інпромбанк» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Українська, 11, ідентифікаційний код 24405871)

До відповідача  Державного підприємства «Науково-дослідний технологічний інститут функціональної мікроелектроніки» НТК «Інститут монокристалів» НАН України» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. К.Маркса, 60, ідентифікаційний код 14314587)

Про стягнення 127137,81 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Покідько Л.Я., довіреність № 156-08-1 від 18.02.2008 р., у справі

Від відповідача – Корчевський О.П., довіреність у справі   

        Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк» в особі Кримської філії ВАТ «Інпромбанк» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний технологічний інститут функціональної мікроелектроніки» НТК «Інститут монокристалів» НАН України» про стягнення 127137,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повному та своєчасному погашенню кредиту за кредитним договором № 36-2005 від 29.04.2005 р., через що заборгованість Державного підприємства «Науково-дослідний технологічний інститут функціональної мікроелектроніки» НТК «Інститут монокристалів» НАН України» перед Відкрите акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк» в особі Кримської філії ВАТ «Інпромбанк» складає 127137,81 грн., в тому числі 106933,31 грн. заборгованості по відсоткам, 18652,05 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 1552,45 грн. пені за прострочення сплаті відсотків, та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що рішенням господарського суду АР Крим від 27.07.2006 р. у справі № 2-22/11201-2006 була здійснена новація боргу Державного підприємства «Науково-дослідний технологічний інститут функціональної мікроелектроніки» НТК «Інститут монокристалів» НАН України» перед Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк» за кредитним договором № 36-2005 від 29.04.2005 р., через що у нього відсутні правові підстави для звернення до суду з відповідним позовом.

19.09.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 109340,55 грн., в тому числі 107788,10 грн. заборгованості по відсоткам, 1552,45 грн. пені за прострочення сплати відсотків. Крім того, вказаною заявою позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення пені за прострочення повернення кредиту у розмірі 18652,05 грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

29.04.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк»  (Банк) та Державним підприємством «Науково-дослідний технологічний інститут функціональної мікроелектроніки» (Позичальник) був укладений кредитний договір № 36-2005. (а.с.5-6), відповідно до якого Банк прийняв на себе зобов'язання  надати відповідачу кредит у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії з загальним лімітом  кредитування у розмірі 200000,00 грн. на строк з 29.04.2005 р. по 28.10.2005 р. (пункт 1.1).

За користування кредитом відповідач був зобов'язаний сплачувати  відсотки у розмірі 25% річних (пункт 1.3).

У пункті 3.4 договору встановлено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось за  методом факт/факт в останній робочий день  кожного місяца за період з останнього робочого дня минулого місяца по предостанній робочий день поточного місяця та у день остаточного повернення кредиту за фактичною сумою заборгованості.

За порушення строків повернення кредиту і відсотків за кредит відповідач був зобов'язаний сплачувати позивачу додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості  за кредитом та відсоткам за кожний день прострочення платежу ( пункт 4.3).

Сторони 28.10.2005 р., 09.11.2005 р., 04.01.2006 р. уклали відповідно додаткові угоди №№ 1,2,3 , змінили строк повернення кредиту, визначивши його 26.04.2006 р., та  збільшили  з 01.01.2006 р. до  26% плату за користування кредитом.

Ці обставини встановлені рішенням господарського суду АР Крим від 27.07.2006 р. у справі № 2-22/11201-2006 за позовом ВАТ “Інноваційно-Промисловий банк” до ДП “Науково-дослідний технологічний інститут фукціональної мікроелектроніки” про стягнення заборгованості за кредитним договором 29.04.2005 р.   № 36-2005.

Вказаним рішенням з Державного підприємства  “Науково-дослідний технологічний інститут фукціональної мікроелектроніки” було стягнуто на користь  Відкритого акціонерного товариства “Інноваційно-Промисловий банк” в особі Феодосійської філії  заборгованість по кредиту у сумі 200000 грн., 13249,31 грн. –заборгованості по відсоткам, 936,99 грн. –пені за неповернення кредиту, 261,86 грн. –пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що у разі недотримання відповідачем умов кредитного договору, позивач має право розірвати договір і достроково стягнути кредит і відсотки зі сплатою штрафу у розмірі відсотків від суми одержаного кредиту, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

          Внаслідок несплати відповідачем суми заборгованості на користь позивача  рішенням господарського суду АР Крим від 05.05.2008 р. у справі № 2-9/3209-2008 було розірвано   кредитний  договір  №   36-2005   від   29.04.2005   року,  укладений  між Відкритим  акціонерним  товариством  "Інноваційно-промисловий  банк" та Державним підприємством "Науково-дослідний технологічний інститут функціональної мікроелектроніки".

Вказаним рішенням встановлено, що наказ на примусове виконання рішення від 21.09.2006 р. у справі № 2-22/11201-2006 був спрямований до ДВС Залізничного р-ну м. Сімферополя 19.10.2006 р. відкрите виконавче провадження. Можливість погашення заборгованості за рахунок коштів ДП "НДТІФМ" відсутня, у зв'язку з тим, що на рахунки боржника не надходять достатньо коштів для задовольняння всіх вимог, заявлених стягувачами, вони розподіляються у відповідності з вимогами статті 44 Закону України "Про виконавче впровадження, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилася заборгованість по процентам за користуванням кредитом у розмірі 107788,10 грн. за період з 01.06.2006 р. по 15.05.2008 р., по пені за прострочення оплати процентів у розмірі 1552,45 грн. за період  з 30.11.2007 р. по 15.05.2008 р., що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі Кримської філії із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за договором.  За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 107788,10 грн. заборгованості по процентах за період з 01.06.2006 р. по 15.05.2008 р. за кредитним договором №   36-2005   від   29.04.2005, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що прийняття господарським судом рішення від 27.07.2006 р. у справі № 2-22/11201-2006 за позовом ВАТ “Інноваційно-Промисловий банк” до ДП “Науково-дослідний технологічний інститут фукціональної мікроелектроніки” про стягнення заборгованості за кредитним договором 29.04.2005 р.   № 36-2005 в примусовому порядку, не припиняє нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами за весь період користування.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо погашення відсотків по кредиту у розмірі 1552,45 грн.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що за порушення строків повернення кредиту і відсотків за кредит відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості  за кредитом та відсоткам за кожний день прострочення платежу.

Заявлена позивачем сума пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту у розмірі 1552,45 грн. за період з 30.11.2007 р. по 15.05.2008 р. судом визнається обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Суд звертає увагу на те, що рішення господарського суду АР Крим від 27.07.2006 р. у справі № 2-22/11201-2006 за позовом ВАТ “Інноваційно-Промисловий банк” до ДП “Науково-дослідний технологічний інститут фукціональної мікроелектроніки” про стягнення заборгованості за кредитним договором 29.04.2005 р.  № 36-2005 в примусовому порядку є лише підтвердженням та констатацією факту порушення відповідачем зобов'язань за даним договором, та не може бути розцінена як новація в розумінні статті 604 Цивільного кодексу України.

Новація – це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.  До того ж, статтею 604 Цивільного кодексу України передбачено, що новацією припиняється первісне зобов'язання, а зазначене не відповідає обставинам, які мають місце між сторонами у дійсній справі, оскільки відсутня така юридична підстава, як домовленість сторін про припинення первісного зобов'язання. Отже, рішення ГС АР Крим від 27.07.2006 р. у справі № 2-22/11201-2006 не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язку, не припиняє зобов'язання тощо.

19.09.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд  прийняти відмову від позову в частині стягнення пені за прострочення повернення кредиту у розмірі 18652,05 грн.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача,  суд вважає за можливе вказану заяву  задовольнити.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване  саме позивачем, а отже заява Відкритого акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк»  в особі Кримської філії ВАТ «Інпромбанк» підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1  статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі  в частині стягнення   пені за прострочення повернення кредиту у розмірі 18652,05 грн. підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна а резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21.01.2009 р.

 З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34,  49, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний технологічний інститут функціональної мікроелектроніки» НТК «Інститут монокристалів» НАН України» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. К.Маркса, 60, ідентифікаційний код 14314587) на користь Відкритого акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» (91003, м. Харків, вул.. Клочківська, 3, ідентифікаційний код 20021814) в особі Кримської філії ВАТ «Інпромбанк» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Українська, 11, ідентифікаційний код 24405871) проценти за користування кредитом у розмірі 107788,10 грн., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1552,45 грн.,  1093,41 грн. державного мита, 101,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині провадження у справі припинити.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.