Рішення

від 12.02.2013 по справі 5011-5/14465-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/14465-2012 12.02.13

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-про"

про стягнення 54 095, 32 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Сенчило В.В. за довіреністю № 69 від 17.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-про" про стягнення заборгованості у розмірі 54 095, 32 грн., в тому числі: 41 782, 20 грн. основного боргу, 3 148, 87 грн. 3% річних та 7 554, 75 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу комунальні послуги, за які останній розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 41 782, 20 грн. З метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/14465-2012 та призначено її до розгляду на 06.11.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2012 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 20.11.2012 р.

У судовому засіданні 20.11.2012 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 20.11.2012 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 03.12.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, вирішено передати справу № 5011-5/14465-2012 для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 5011-5/14465-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.12.2012 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Ломаки В.С., справу № 5011-5/14465-2012 вирішено передати для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5011-5/14465-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.12.2012 р.

25.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 29.01.2013 р.

22.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява, згідно з якою він повністю погоджується з сумою заборгованості, однак у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем просить розстрочити сплату боргу на 1 рік. До заяви надано Акт звірки розрахунків станом на 01.07.2012 р., відповідно до якого сальдо на користь позивача складає 41 782, 23 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 12.02.2013 р.

У судовому засіданні 12.02.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2013 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 12.02.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 р. між позивачем (абонент) та відповідачем (субабонент) було укладено Договір № 269/09 на відпуск холодної води, електроенергії та прийому стічних вод (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого абонент зобов'язаний забезпечувати субабонента холодною водою, електроенергією і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води, в кількості необхідній для задоволення господарсько-побутових потреб субабонента та інших потреб передбачених даним договором, з урахуванням специфіки діяльності субабонента.

Комунальні послуги постачаються в приміщення загальною площею 303, 1 кв.м. за адресою: вулиця Кільцева дорога, 8 (п. 1.2.).

За змістом п. 2.1.4. Договору абонент зобов'язаний надавати комунальні послуги відповідно додаткам до договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

Так, за змістом п. 4 Додатку № 269-1 до Договору сторонами визначено наступні комунальні послуг, які мали надаватись позивачем: холодна вода згідно нарахувань ВАТ АК "Київводоканал" та електрична енергія згідно нарахувань департаменту АК "Київенерго".

Згідно з п. 2.1.2 Договору, абонент зобов'язується надавати субабоненту комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами.

У свою чергу, відповідно до п. 2.2. Договору субабонент зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним договором на розрахунковий рахунок абонента, сплачувати накладні витрати абоненту, а саме 4 % з перерахувань постачальника комунальних послуг та при несвоєчасному внесенні всіх платежів сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Як зазначає позивач, згідно показників нарахованими постачальниками (ВАТ АК "Київводоканал"та АЕК "Київенерго") за період з 01.09.2008 р. по 30.06.2012 р. відповідачу було надано комунальні послуги на суму 114 116,35 грн.

Відповідач, у свою чергу, оплатив спожиті комунальні послуги частково на суму 88 350,15 грн., з огляду на що у нього утворилась заборгованість в сумі 41 782, 20 грн.

Сторонами підписано Акт звірки розрахунків станом на 01.07.2012 р., відповідно до якого сальдо на користь позивача складає 41 782, 23 грн.

Також, на підтвердження заборгованості позивач надає суду рахунки-розшифровки по активній електроенергії, Акти та звіти про використану електроенергію, складені ПАТ "Київенерго", копії розшифровок рахунків абонента.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 13 зазначеного Закону визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно із ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до п.п.1,5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.2. Договору субабонент зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати комунальних послуг, що постачаються позивачем, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги є законними та обґрунтованими на суму 41 782, 20 грн. грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати , 3 148, 87 грн. 3% річних та 7 554, 75 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє клопотання відповідача, викладене у заяві, поданій до суду 22.01.2013 р. про розстрочення виконання рішення суду.

Так, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Водночас, особа, яка звертається до суду із заявою про відстрочку виконання рішення зобов'язана в порядку ст. 33 ГПК України довести обставини та обґрунтувати ті причини, що унеможливлюють чи утруднять виконання рішення суду.

Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування розстрочки виконання рішення суду, такі як тяжкий фінансовий стан, не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, а допущена відповідачем заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 218 ГК України не є надзвичайними та невідворотними такі обставини, як порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення. (Відповідну правову позицію займає Вищий господарський суд України у постановах № 8/211-08 від 12.11.2008 р., № 5/396-04 від 01.10.2008 р., № 10/1994 від 24.03.2009 р.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-про" (03127, місто Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 31512827) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, Святошинський район, вулиця Прилужна, будинок 6, код ЄДРПОУ 03366552) 41 782 (сорок одну тисячу сімсот вісімдесят дві) грн. 20 коп. основного боргу, 3 148 (три тисячі сто сорок вісім) грн. 87 коп. 3% річних, 7 554 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2013 р.

Суддя В.С. Ломака