Рішення

від 18.02.2013 по справі 913/312/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.13 Справа № 913/312/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс", м. Луганськ,

до Луганської міської ради, м. Луганськ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ;

2.Управління Держкомзему у м. Луганську Луганської області, м. Луганськ;

3.Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області, м.Луганськ, -

про внесення змін до договору оренди земельних ділянок.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від позивача - Смуругова О.В. - представник, - довіреність №49 від 04.12.12 року ;

від відповідача - Саркісян Я.Ш. - заступник начальника відділу, - довіреність №И 01/03-31/1777/0/2-12 від 19.03.12 року ;

від 1-ї третьої особи - Саркісян Я.Ш. - заступник начальника відділу, - довіреність №И 01/03-31/1778/0/2-12 від 19.03.12 року ;

від 2-ї третьої особи - представник не з'явився ;

від 3-ї третьої особи - представник не з'явився , -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про внесення змін до договору оренди земельних ділянок, укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альвіс" (орендар) 09.07.2003 року, за реєстром №2982, зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Ленінського району міста Луганська 28.07.2003 року за №4555 - згідно наступного Договору:

"Договір

про внесення змін до Договору оренди земельних ділянок від 09.07.2003 року (зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Ленінського району м. Луганська 28.07.2003 за № 4555)

місто Луганськ 2013 рік

Луганська міська рада, діюча на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України, - місцезнаходженням якої є: м. Луганськ, вулиця Коцюбинського, будинок № 14, ід. код 266070794, іменована далі як Орендодавець, від імені якого з питань укладання договорів оренди землі та внесення змін до них на підставі відповідної довіреності діє начальник УПРАВЛІННЯ ЛУГАНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ З ПИТАНЬ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ Жадан Ірина Леонтіївна, з однієї сторони, та

з другої сторони - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Альвіс", місцезнаходженням якого є: м. Луганськ, кв. Єрьоменко, б. 7, приміщення 90, ід. код товариства 32278789, від імені якого діє директор товариства Єгорова Лариса Олексіївна, яка діє на підставі Статуту товариства, іменоване далі як Орендар, -

разом надалі Орендодавець та Орендар, іменовані як Сторони, - уклали цей договір про нижченаведене:

1.Сторони на підставі рішення Господарського суду Луганської області від ____ __ №_____ домовилися внести наступні зміни до Договору оренди земельних ділянок від 09.07.2003 року (зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Ленінського району м. Луганська 28.07.2003 за № 4555) (далі - Договір):

1.1. Пункт 1.1. Договору викласти у новій редакції наступного змісту:

"1.1. Орендодавець за плату передає Орендарю в оренду земельні ділянки площею 0,0175 га, 0,0150 га, 0,0266 га, 0,0268 га, 0,0025 га, 0,0172 га, 0,0379 га, 0,0200 га під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди) за адресою: м. Луганськ, вул. Шелкового (біля дитячої обласної клінічної лікарні) в межах, визначених проектом відведення земельних ділянок. Невід'ємною частиною договору оренди є план схема земельних ділянок. Передача вищевказаних земельних ділянок Орендарю в оренду здійснена згідно рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.05.2003 № 168/44.".

1.2. У пункті 1.2. Договору:

1.2.1. Число "10" змінити на число "25";

1.2.2. Виключити слова "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)".

1.3. Підпункт 3.4.1. пункту 3.4. Договору викласти у новій редакції наступного змісту: "3.4.1. використовувати земельні ділянки згідно умов договору;".

2.Зміни, внесені згідно цього Договору, набирають чинності з моменту набрання рішення Господарського суду Луганської області від

---

№____ законної сили.

3.День набрання рішення Господарського суду Луганської області від

---

№_____ законної сили вважається днем укладання цього договору.

4. Цей договір є невід'ємною частиною Договору.

5. Всі інші умови Договору залишаються незмінними.

6. Витрати, пов'язані із укладенням цього Договору несе Орендар.

7. Цей Договір укладено у 5 примірниках, які мають однакову юридичну силу.

Орендодавець: Луганська міська рада

Орендар: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "Альвіс"".

Позов мотивовано тим, що відповідач, на думку позивача, безпідставно відмовився від підписання вищезгаданої додаткової угоди до основного договору.

До початку судового засідання від сторін та 1-ї третьої особи надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на його необгрунтованість та невідповідність чинному законодавству (відзив на позов від 18.02.13 року за вих. №б/н).

1-а третя особа (Виконавчий комітет Луганської міської ради) щодо позову дотримується аналогічної думки (відзив на позов від 18.02.13 року за вих. №б/н)

2-га та 3-я треті особи до судового засідання не з'явилися, витребувані судом документи не надали, хоча належним чином були поставлені до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1-2; та ін.).

Станом на день розгляду цього спору оператор поштового зв'язку:

1)повернув до суду поштове відправлення, адресоване 2-й третій особі (Управлінню Держкомзему у м. Луганську), яке містило ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, з доданням довідки "за зазначеною адресою не проживає";

2)надав до суду письмове повідомлення про вручення уповноваженій особі 3-ї третьої особи (Реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області) ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання.

З огляду на вищевикладене позивач у судовому засіданні подав клопотання (вих. №б/н від 18.02.13 року) про розгляд спору за їх відсутності, - на підставі наявних у справі доказів.

Мотивуючи своє клопотання, позивач також просив суд прийняти до уваги те, що Держкомзем України та його підрозділи на місцях на даний час перебувають у стадії реорганізації, у зв'язку з чим Управління Держкомзему у місті Луганську фактично не існує.

Відповідач та 1-а третя особа не заперечили проти розгляду справи за відсутності 2-ї та 3-ї третіх осіб.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, виходячи з того, що відповідач та 1-ша третя особа, яких безпосередньо стосується цей спір, прибули до судового засідання та надали усі витребувані судом документи, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.27,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності 2-ї та 3-ї третіх осіб, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

09.07.03 року на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.05.03 року №168/44 (а.с.27) між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та позивачем (орендар), у нотаріальній формі (за реєстром №2982), укладено договір оренди земельних ділянок, відповідно до якого орендодавець за плату передав в оренду земельні ділянки площею 0,0175 га, 0,0150 га, 0,0266 га, 0,0268 га 0,0025 га, 0,0172 га, 0,0379 га та 0,0200 га, загальною грошовою оцінкою на момент укладення договору - 62585,58 грн. (п.2.10), які знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Шелкового (біля дитячої обласної клінічної лікарні), в межах, визначених проектом відведення земельних ділянок, - при цьому у договорі вказано, що земельні ділянки площею 0,0175 га, 0,0150 га, 0,0266 га, 0,0268 га 0,0025 га, 0,0172 га - надані орендареві під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів, а земельні ділянки площею 0,0379 га та 0,0200 га - надані орендареві під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт) (п.1.1) .

Зазначені земельні ділянки надаються орендареві терміном на 10 років (п.1.2).

Судом звернуто увагу на те, що подальший виклад пункту 1.2 договору суперечить пункту 1.1, оскільки далі у п.1.2 сказано, що земельні ділянки надані під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт), - тобто, очевидно, що це слід розуміти так, що усі земельні ділянки, про які йдеться у п.1.1 договору, надані орендареві під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт).

Відповідно до пункту 4.2. вказаного договору оренди зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спор вирішується у судовому порядку.

Дослідження судом змісту договору показало, що сторони досягли домовленості щодо усіх інших його істотних умов.

Державну реєстрацію договору здійснено 28.07.03 року, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Ленінського району м. Луганська 28.07.03 року вчинено запис за № 4555 (а.с.28-29; 30-36).

З урахуванням дати державної реєстрації договору та приписів ст. 125 Земельного кодексу України договір є чинним до 28.07.13 року.

Керуючись пунктом 4.2. договору оренди, позивач 04.12.12 року звернувся до відповідача з заявою від 04.12.12 за вих.№48 (вхідний. № 990 від 04.12.2012), у якій, посилаючись на ст. 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", виклав клопотання про прийняття Луганською міською радою рішення про внесення змін до вищевказаного договору оренди землі, - надавши до заяви проект договору про внесення до основного договору наступних змін:

1) Пункт 1.1. вищевказаного договору викласти у новій редакції наступного змісту:

"1.1.Орендодавець за плату передає Орендарю в оренду земельні ділянки площею 0,0175 га, 0,0150 га, 0,0266 га, 0,0268 га, 0,0025 га, 0,0172 га, 0,0379 га, 0,0200 га під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди) за адресою: м. Луганськ, вул. Шелкового (біля дитячої обласної клінічної лікарні) в межах, визначених проектом відведення земельних ділянок. Невід'ємною частиною договору оренди є план схема земельних ділянок. Передача вищевказаних земельних ділянок Орендарю в оренду здійснена згідно рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.05.2003 № 168/44.";

2) У пункті 1.2. вищевказаного договору:

- число "10" змінити на число "25";

- виключити слова "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)";

3)Підпункт 3.4.1. пункту 3.4. вищевказаного договору викласти у новій редакції наступного змісту: "3.4.1. використовувати земельні ділянки згідно умов договору;" (а.с.37-39).

Вищезгадані заяву та проект договору відповідач отримав 04.12.12 року, вхід. №990 (а.с.37).

Розглянувши їх, він відмовив у задоволенні клопотання позивача (лист від 21.12.2012 № И01/03-13/7781/0/2-12, - який додано до справи), пославшись на те, що, на його думку, внесення вищевказаних змін до зазначеного договору оренди є недоцільним; крім того, він вважає, що зміна мети використання земельних ділянок повинна відбуватися з дотриманням вимог наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 21.09.10 року №683 "Про деякі питання запобігання порушенням земельного законодавства" - шляхом оформлення проекту землеустрою.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельні ділянки комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Відповідно до ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року №161-ХІУ "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, відповідно до ст. 15 названого Закону України є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Відповідно до ст. 30 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Загальні підстави внесення змін до договору визначені Цивільним кодексом України, статтею 651 якого встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З зазначеними статтями Кодексу та Закону кореспондується п.4.2 основного договору.

Позивач просить внести зміни до договору оренди землі стосовно мети використання земельних ділянок площею 0,0379 га та 0,0200 га та терміну дії договору.

Таким чином, відповідно до вказаних норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та положень пункту 4.2. укладеного між сторонами договору оренди земельних ділянок від 09.07.03 року, за реєстром №2982, державна реєстрація від 28.07.03 року №4555, - внесення змін до цього договору у судовому порядку можливе у разі, коли сторони зазначеного договору не досягли згоди щодо зміни його умов за взаємною згодою.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що чинним законодавством України не встановлено перелік змін до договору оренди землі, які можуть вноситися до нього у судовому порядку у разі, якщо сторони договору оренди землі не досягли згоди щодо зміни умов договору за взаємною згодою сторін, - а тому суд дійшов до висновку, що у судовому порядку можуть вноситися будь-які зміни до договору оренди землі, у тому числі - зміни стосовно продовження терміну його дії та виду використання земельних ділянок.

1.1.Дослідивши питання щодо обгрунтованості залучення до участі у цій справі в якості відповідача Луганської міської ради, суд встановив наступне.

Згадуваний у цьому рішенні договір оренди земельних ділянок від 09.07.03 року, за реєстром №2982, державна реєстрація від 28.07.03 року №4555, був укладений між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та позивачем (орендар).

Відповідачем у цій справі позивач визначив Луганську міську раду, що відповідає приписам нині чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України від 25.10.01 року (у редакції цієї норми, яка діяла у період розгляду вищезгаданої заяви позивача про внесення змін від 04.12.12 року за вих.№ 48) - до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.97 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до виключної компетенції міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Тобто саме Луганська міська рада до розмежування земель державної та комунальної власності була уповноважена здійснювати повноваження щодо розпорядження землями, які є предметом договору оренди земельних ділянок від 09.07.03 року, за реєстром №2982, державна реєстрація від 28.07.03 року № 4555, - а тому саме вона повинна була вирішувати питання щодо внесення змін до спірного договору.

01.01.13 року набув чинності Закон України №5245-VI від 06.09.12 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким вищецитований пункт 12 розділу Х Земельного кодексу України був виключений із Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 7 розділу II вказаного Закону з дня набрання ним чинності землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Як визначено у пункті 3 розділу II цього Закону з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б)всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно пункту 4 розділу II вказаного Закону з дня набрання ним чинності у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б)земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в)землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г)усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Луганська міська рада правомірно визначена позивачем у якості відповідача у даній справі.

2.Розглянувши зміст вимог позивача про внесення змін до основного договору, суд дійшов висновку, що вони є законними та обгрунтованими з наступних підстав.

2.1.Дослідивши та оцінивши обгрунтованість та правомірність вимоги позивача щодо зміни терміну дії вищезгаданого договору оренди, суд встановив наступне.

Вищевказаний договір оренди було укладено терміном на 10 років.

Частиною 4 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Таким чином, позивач правомірно порушив клопотання про внесення змін до договору оренди землі від 09.07.03 року, за реєстром №2982, держреєстрація від 28.07.03 року №4555 - про продовження терміну його дії на 15 років, оскільки у такому випадку загальний термін зазначеного договору буде складати 25 років, - тобто перевищуватиме термін довгострокової оренди - до 50 років, який передбачений Земельним кодексом України.

2.2. Дослідивши та оцінивши обгрунтованість та правомірність вимоги позивача про внесення змін до договору в частині виду використання земельних ділянок площею 0,0379 га та 0,0200 га з виду використання "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)" - на вид використання "розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди)", а також щодо внесення змін до пункту 1.2. вказаного договору оренди щодо виключення із нього слів "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)", - суд встановив наступне.

Зміст пункту 1.2 договору оренди не узгоджуються з положеннями його пункту 1.1, оскільки згідно пункту 1.1. договору позивачу земельні ділянки площею 0,0175 га, 0,0150 га, 0,0266 га, 0,0268 га, 0,0025 га, 0,0172 га, передані під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди), земельні ділянки площею 0,0379 га, 0,0200 га передані під благоустрій території, - а згідно пункту 1.2. договору передбачено, що усі земельні ділянки надаються під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт).

Таким чином, має місце неузгодженість вказаних положень основного договору оренди, а тому вимоги позивача щодо внесення змін до пункту 1.2. цього договору шляхом виключення із нього слів "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)" є правомірними та обґрунтованими.

З обставин справи вбачається, що позивач також порушив питання про зміну виду використання двох земельних ділянок, а саме: площею 0,0379 га, 0,0200 га, - які є предметом вищезазначеного договору оренди з виду "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)" - на вид використання "розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди)".

В якості підстави для відмови у внесенні вказаних змін до договору оренди відповідач послався на наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 21.09.10 року №683 "Про деякі питання запобігання порушенням земельного законодавства" відповідно до якого на думку відповідача зміна мети використання земельних ділянок, повинна відбуватися шляхом оформлення проекту землеустрою.

Дослідивши доводи відповідача у цій частині, суд не погодився з ними з огляду на таке.

На час відмови відповідачем - позивачу у внесенні змін до вищевказаного договору оренди (лист відповідача від 21.12.2012 № И01/03-13/7781/0/2-12) чинним законодавством було встановлено наступне.

Статтею 19 Земельного кодексу України було передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій, у т.ч. :

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 названого Кодексу було передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно частині 5 цієї статті Кодексу види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

В ході розгляду спору судом встановлено, що на час відмови відповідача у наданні згоди позивачу на внесення змін до вищевказаного договору оренди землі (21.12.12 року) діяв Типовий договір оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220, в якому застосовуються два терміни: "цільове призначення" (пункт 1 Типового договору) та "вид використання" (пункт 15 Типового договору).

Таким чином, із аналізу вищевказаних норм Земельного кодексу України, згаданого Типового договору оренди землі та з аналізу положень пункту 1.1. спірного договору оренди земельних ділянок, в якому передбачено, що земельні ділянки площею 0,0379 га та 0,0200 га орендодавець передає орендарю в оренду "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)", - слідує, що "благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)" є видом використання вказаних земельних ділянок, про який йде мова у частині 5 статті 20 Земельного кодексу України, а не про їх цільове призначенням, - під останнім згідно статті 19 та частинам 1 та 2 ст.20 Земельного кодексу України розуміється категорія земельних ділянок.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного у суду маються підстави дійти висновку, що зміна цільового призначення земельної ділянки - це зміна її категорії, про яку йде мова у частинах 1 та 2 статті 20 Земельного кодексу України, - але позивач не ставить вимогу про її зміну, - а зміна використання земельних ділянок площею 0,0379 га та 0,0200 га з виду "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)" на вид "розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди)", про що ставить вимогу позивач, - за своїм змістом є зміною виду використання вказаних земельних ділянок, про яку йде мова у частині 5 вказаного Кодексу, а не зміною їх цільового призначення (категорії).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не висуває вимогу про зміну цільового призначення (категорії) вказаних земельних ділянок, яка повинна відбуватися шляхом розроблення проекту землеустрою згідно частини 1 ст. 20 Земельного кодексу України, - а лише порушує питання про зміну виду використання вказаних земельних ділянок , яке здійснюється згідно частини 5 ст.20 Земельного кодексу України користувачем, - тобто орендарем самостійно без розроблення проекту землеустрою, а лише шляхом внесення змін до договору оренди землі.

Тобто судом з'ясовано, що у Земельному кодексі України та в інших нормативних актах України, прийнятих відповідно до нього, які діяли на час надання відмови позивачу у внесенні змін до договору оренди (лист відповідача від 21.12.12 року за вих. № И01/03-13/7781/0/2-12) не зазначено, що зміна виду використання земельної ділянки повинна відбуватися шляхом розроблення проекту землеустрою, а тому суд дійшов висновку, що відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, якою передбачено, що земельні відносини регулюються лише Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими саме відповідно до них нормативно-правовими актами, - посилання відповідача на наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 21.09.2010 № 683 є неправомірним.

2.3.Дослідивши правомірність посилання відповідача на вищезгаданий наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 21.09.10 року №683, суд не погоджується з доводами відповідача у цій частині з огляду на таке.

Указом Президента України від 03.10.92 року №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, та Порядком подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5, - з 1 січня 1993 року було запроваджена державна реєстрація нормативно-правових актів, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Вказаними нормативно-правовими актами встановлено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт. При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані, вони не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.

З аналізу змісту вищезгаданого наказу Держкомзему України, у т.ч. положень п.п. 1.1.3 п. 1, слідує, що не допускається погодження документації із землеустрою у разі зміни категорії земель за основним цільовим призначенням, зміни цільового призначення (цільового використання або виду використання ) земель без оформлення проекту землеустрою або не на підставі оформленої технічної документації. Отже вказаний наказ всупереч законодавства передбачає розроблення проекту землеустрою не тільки у разі зміни цільового призначення, а саме категорії земельної ділянки, а також і у разі зміни виду використання земельної ділянки.

Тобто вказаний наказ містить норми, які зачіпають соціально-економічні права, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, а саме: право на користування земельними ресурсами відповідно до закону, яке закріплено у статтях 13 та 14 Конституції України, а тому відповідно до вищеназваних нормативно-правових актів він підлягав обов'язковій реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Оскільки така реєстрація відсутня, вказаний наказ не може бути застосований, він не тягне за собою правових наслідків і не може бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться (пункт 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, та п. 5.6. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5), а тому посилання відповідача на зазначений наказ є неправомірним.

3.Судом встановлено, що вищевказаним договором оренди земельних ділянок не визначена категорія земельних ділянок, які є його предметом , в тому числі земельних ділянок, про зміну виду використання яких клопоче позивач.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що земельні ділянки площею 0,0379 га та 0,0200 га, про зміну виду використання яких просить позивач, - з виду використання "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)" - на вид використання "під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди)", - за своїм цільовим призначення, а отже - категорією відносяться до земель житлової та громадської забудови, - про що свідчить аналіз наступного чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Правовий режим кожної із вказаних категорій визначається законодавством, перш за все Земельним кодексом України, в якому передбачене наступне.

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання здійснюється згідно глави 5 вказаного Кодексу, в якій, а саме - у статті 22 - передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Визначення земель житлової та громадської забудови здійснюється згідно глави 6 вказаного Кодексу в якій, а саме в статті 38, передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Визначення земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення здійснюється згідно глави 7 вказаного кодексу в якій, а саме в статі 43, передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Визначення земель оздоровчого призначення здійснюється згідно глави 8 вказаного кодексу в якій, а саме в статі 47, передбачено, що до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Визначення земель рекреаційного призначення здійснюється згідно глави 9 вказаного кодексу в якій, а саме в статі 50, передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Визначення земель історико-культурного призначення здійснюється згідно глави 10 вказаного кодексу в якій, а саме в статі 53, передбачено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Визначення земель лісогосподарського призначення здійснюється згідно глави 11 вказаного кодексу в якій, а саме в статі 55, передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Визначення земель водного фонду здійснюється згідно глави 12 вказаного кодексу в якій, а саме в статі 58, передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення здійснюється згідно глави 13 вказаного Кодексу, в якій передбачене наступне:

до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (стаття 66);

до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту (стаття 67);

до земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку (стаття 75);

землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача (стаття 76); землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (стаття 77).

Виходячи із наведених у вказаних нормах Земельного кодексу України правових режимів відповідних категорій земель, а також виходячи із того, що вищевказаним договором видом використання земельних ділянок площею 0,0379 га та 0,0200 га, на час звернення позивача до суду, є благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт), ці земельні ділянки відповідно до вказаних норм Земельного кодексу України віднесені за своїм цільовим призначення (категорією) до земель житлової та громадської забудови.

Згідно статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення:

- житлової забудови;

- громадських будівель і споруд;

- інших об'єктів загального користування.

Статтею 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування до яких, в тому числі відносяться території, закріплені за підприємствами, установами та організаціями, на умовах договору.

Отже, оскільки земельні ділянки площею 0,0379 га та 0,0200 га відповідно до вищевказаного договору оренди передані позивачу під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт), - то вони є такими, що закріплені за позивачем на умовах договору, а тому вони відносяться до території загального користування у розумінні статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та до об'єктів загального користування відповідно до статті 38 Земельного кодексу України.

З урахуванням сказаного маються підстави для висновку, що вид використання вказаних земельних ділянок відповідає правовому режиму категорії земель житлової та громадської забудови, а отже ці земельні ділянки відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови.

З обставин справи відомо, що позивач просить внести зміни до вищевказаного договору оренди земельних ділянок та змінити вид використання земельних ділянок площею 0,0379 га та 0,0200 га з виду використання: "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)" - на вид використання: "розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди)".

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України землі житлової та громадської забудови можуть використовуватися, крім розміщення об'єктів загального користування, також і під розміщення громадських будівель і споруд.

Пунктом 6 додатку А ДБН В.2.2-9-2009 "Громадські будинки та споруди", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 17.12.09 року №705, до будинків та приміщень громадського призначення відносяться будинки, споруди та приміщення підприємств торгівлі та харчування, а саме: підприємства роздрібної торгівлі.

Враховуючи зазначене, торговельні павільйони (некапітальні споруди), які передбачає розмістити позивач на вказаних земельних ділянках площею 0,0379 га та 0,0200 га, відносяться до споруд громадського призначення, - з чого є підстави дійти висновку, що розміщення вказаних об'єктів на земельних ділянках площею 0,0379 га та 0,0200 га, відповідає правовому режиму категорії земель житлової та громадської забудови.

Таким чином, із вищевикладеного вбачається, що позивач просить змінити вид використання земельних ділянках площею 0,0379 га та 0,0200 в межах однієї категорії земель: земель житлової та громадської забудови , без її зміни, - з одного виду використання : "благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)", - на інший вид використання: "розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди)".

4.При вирішенні цього спору судом враховано також наступні обставини.

Після відмови відповідача від внесення змін до вищевказаного договору оренди земельних ділянок, а саме: з 01.01.13 року - набув чинності Закон України від 07.07.11 року №3613-УІ "Про державний земельний кадастр".

Вказаний Закон підлягає застосування до спірних правовідносин (ст. 5 Цивільного кодексу України).

Статтею 15 цього Закону передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки стосовно, в тому числі, їх цільового призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Отже із вказаної норми слідує, що з 01.01.13 року поняття "цільового призначення" земельної ділянки включає в себе категорію земель та вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Статтею 21 зазначеного Закону передбачені підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Так, частиною 2 вказаної норми передбачено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

- на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

- на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

- на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Отже статтею 21 Закону передбачені три випадки зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

перший випадок: з розробленням відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок;

другий випадок : без розроблення буд-якої документації, а лише на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

третій випадок : з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

За результатами аналізу вказаних випадків, умов вищевказаного договору оренди та вимог позивача суд дійшов наступного.

Відповідно статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Виходячи із вказаної норми Земельного кодексу України, є підстави дійти висновку, що земельні ділянки, які є предметом вищевказаного договору оренди, на час виникнення цього спору є вже сформованими, а тому при внесенні змін до зазначеного договору оренди щодо зміни виду використання двох земельних ділянок, які є його предметом, не йде мова про їх формування, а отже, у випадку зміни виду використання земельних ділянках площею 0,0379 га та 0,0200 в межах однієї категорії земель : земель житлової та громадської забудови, без її зміни, з одного виду використання: "благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)", на інший вид використання: "розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди)", - розроблення відповідної документації із землеустрою не потрібно.

За результатами системного та узгодженого аналізу статті 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" та положень п.п. а) частини 2 статті 21 цього Закону, відповідно до якого розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення, є необхідним у разі зміни категорії земельної ділянки, а також положень статей 19, 20 Земельного кодексу України, - маються правові та фактичні підстави дійти висновку, що розроблення вказаного проекту здійснюється у разі зміни виду використання земельної ділянки лише за умови, що одночасно змінюється і категорія земельної ділянки, і вид використання земельної ділянки.

З огляду на те, що позивач висунув вимогу про зміну виду використання земельних ділянок площею 0,0379 га та 0,0200 га з виду використання "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)" - на вид використання "розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди)", в межах однієї і тієї ж категорії земель - землі житлової та громадської забудови, - то з моменту набрання чинності Законом України "Про державний земельний кадастр" така зміна (як і до набрання чинності цим Законом) здійснюється без розроблення проекту землеустрою, а лише на підставі заяви позивача відповідно до статті 15 цього Закону, із внесенням відповідних змін до договору оренди землі.

Із зазначеного вище витікає, що позивач ані на час звернення до відповідача із заявою про внесення вищезазначених змін до основного договору, ані на час вирішення цього спору по суті не повинен розробляти проект землеустрою, - з огляду на що відмова відповідача від укладення договору про внесення змін до основного договору є необґрунтованою.

4.1.Розглянувши вимогу позивача про внесення змін до підпункту 3.4.1 пункту 3.4 договору оренди земельних ділянок, суд встановив наступне.

Підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 укладеного між сторонами договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати земельні ділянки за призначенням, вказаним у пункті 2 рішення Луганської міської ради №168/44 від 12.05.03 року (а.с.27) та п. 1.2 цього договору у межах, визначених межовими знаками.

Позивач просить підпункт 3.4.1. пункту 3.4. вказаного договору оренди викласти у новій редакції наступного змісту: "3.4.1. використовувати земельні ділянки згідно умов договору;".

Вказана вимога позивача є обґрунтованою, оскільки відповідач відмовився за згодою сторін вносити до зазначеного договору оренди зміни, запропоновані позивачем; він же (відповідач) також відмовився вносити зміни до пункту 2 рішення Луганської міської ради №168/44 від 12.05.03 року, в якому передбачені види використання земельних ділянок, ідентичні тим, які передбачені в зазначеному договорі оренди, та про зміну яких просить позивач.

Крім того, запропонована позивачем редакція підпункту 3.4.1. пункту 3.4. вказаного договору оренди є такою, що узгоджується з іншими його умовами.

Так, судом звернуто увагу на те, що ані в Цивільному, ані в Земельному кодексах України, ані в Законі України "Про оренду землі" не передбачено, в яких випадках одна сторона за договором оренди землі може відмовити іншій стороні за договором у внесенні змін до нього за згодою сторін.

Суд врахував, що позивач в ході розгляду цього спору спростував доводи відповідача про необхідність розроблення проекту землеустрою у відповідності до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 21.09.2010 № 683.

Що стосується посилань відповідача на недоцільність внесення змін до вказаного договору оренди, - то суд при вирішенні цього спору не приймає їх до уваги як такі, що належним чином нормативно та документально не обгрунтовані, тим більше, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, до яких відноситься відповідач, та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2.Як сказано вище у цьому рішенні, статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, - яке, як зазначає позивач, необхідне йому як орендареві для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.

За вищевказаним договором оренди більшість земельних ділянок, які є його предметом, надані позивачу саме для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач в ході розгляду спору не спростував його доводи про те, що позивач належним чином виконує умови згадуваного у цьому рішенні договору оренди землі і його основною підприємницькою діяльністю є діяльність, яка ведеться ним на земельних ділянках, що є предметом вказаного договору оренди.

Враховуючи зазначене, суд погоджується із доводами позивача стосовно того, що у разі невнесення змін до вказаного договору оренди землі щодо зміни (продовження) терміну його дії його підприємницька діяльність може стати збитковою, що може призвести до припинення діяльності позивача.

4.3. Дослідивши дії позивача в частині дотримання ним встановленого чинним законодавством порядку ініціювання питання про внесення змін до укладеного господарського договору, суд дійшов наступних висновків.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при не досягненні згоди між сторонами щодо змін договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Аналогічне положення містить стаття 30 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Позивач дотримався приписів вищецитованого законодавства.

В той же час відповідач необґрунтовано та незаконно відмовив позивачу у внесенні змін до вищезгаданого договору оренди земельних ділянок.

Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В силу ст.125 Земельного кодексу України, ст.20 Закону "Про оренду землі" та ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Дослідивши спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, суд дійшов висновку, що він відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Позов в частині викладення преамбули додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок від 09.07.03 року, за реєстром №2982, державна реєстрація від 28.07.03 року №4555, - в редакції, викладеній у позовній заяві, задоволенню не підлягає, оскільки така вимога у позовній заяві не визначена та не заявлена в якості самостійної.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з цим позовом до суду, припустився зайвої сплати судового збору.

Так, відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" у разі звернення до господарського суду з позовом немайнового характеру (до зазначеної категорії належить спір по цій справі) на користь Державного бюджету підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік" (1147,00 грн.).

Позивач на підставі квитанції №2576154-1 від 24.12.12 року сплатив судовий збір у сумі 1073,00 грн. (а.с.25) та на підставі квитанції №0410052 від 14.01.13 року - ще 75,00 грн. (а.с.26), - тобто разом сума судового збору склала 1148,00 грн., - отже сума зайво сплаченого судового збору ставить 1,00 грн. та підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

З цього приводу судом винесена спеціальна ухвала.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,626,651-654 Цивільного кодексу України; ст.ст.93,125 Земельного кодексу України; ст.ст.179-181,188 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,20,30 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі", керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс" до Луганської міської ради - про внесення змін до Договору оренди земельних ділянок - задовольнити частково.

2.Внести зміни до Договору оренди земельних ділянок, укладеного 09.07.2003 року, у нотаріальній формі, за реєстром №2982, між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альвіс" (орендар), зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Ленінського району міста Луганська 28.07.2003 року за №4555, - виклавши у редакції позивача наступні пункти цього договору:

1) Пункт 1.1. Договору викласти у новій редакції наступного змісту:

"1.1. Орендодавець за плату передає Орендарю в оренду земельні ділянки площею 0,0175 га, 0,0150 га, 0,0266 га, 0,0268 га, 0,0025 га, 0,0172 га, 0,0379 га, 0,0200 га під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди) за адресою: м. Луганськ, вул. Шелкового (біля дитячої обласної клінічної лікарні) в межах, визначених проектом відведення земельних ділянок. Невід'ємною частиною договору оренди є план схема земельних ділянок. Передача вищевказаних земельних ділянок Орендарю в оренду здійснена згідно рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.05.2003 № 168/44.".

2) У пункті 1.2. Договору:

число "10" змінити на число "25";

виключити слова "під благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)".

3)Підпункт 3.4.1. пункту 3.4. Договору викласти у новій редакції наступного змісту:

"3.4.1. використовувати земельні ділянки згідно умов договору;".

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Судові витрати покласти на позивача.

5.Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання законної сили рішенням суду про зміну або розірвання договору.

6.В силу ст.125 Земельного кодексу України, ст.20 Закону "Про оренду землі" та ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 18.02.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 20 лютого 2013 року.

Суддя А.П.Середа