Рішення

від 12.02.2013 по справі 5011-10/16204-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/16204-2012 12.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КФЦ - Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Антонішин І.І. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 12 лютого 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

15 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КФЦ - Лізинг» (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву № 26/10 від 26.10.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (відповідач) заборгованості за договором поставки № К-230 від 12 травня 2012 року в сумі 74 882,51 грн. з них основного боргу - 70 933,83 грн. (сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять три гривні 83 копійки), втрат від інфляції - 70,93 грн. (сімдесят гривень 93 копійки), 3% річних - 396,25 грн. (триста дев'яносто шість гривень 25 копійок), пені - 1 981,50 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят одна гривня 50 копійок) та збитків - 1 500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № К-230 від 12 травня 2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 13.12.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. справу № 5011-10/16204-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КФЦ - Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» про стягнення 74 882,51 грн. передано для розгляду судді Морозову С.М. у зв'язку з перебування судді Коткова О.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 13.12.2012р. суддя Морозов С.М. прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду в судовому засіданні 10.01.2013 о 10:40.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р справу № 5011-10/16204-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КФЦ - Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» про стягнення 74 882,51 грн., у зв'язку із виходом судді Коткова О.В. з відпустки передано для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року призначено розгляд справи № 5011-10/16204-2012 на 10.01.2013р. о 10:40.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року розгляд справи було відкладено до 12.02.2013 року.

10 січня 2013 року через канцелярію до суду від позивача надійшли додаткові документи по справі № 5011-10/16204-2012, які долучено судом до матеріалів справи.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № К-230 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого відповідно до умов Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених Сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору і в кількості, передбаченій Замовленнями на товар.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 177 392,26 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму 106 458,43 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі - 70 933,83 грн., тобто 177 392,26 грн. - 106 458,43 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 12 травня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № К-230 згідно п. 1.1. якого відповідно до умов Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених Сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору і в кількості, передбаченій Замовленнями на товар.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з травня по вересень 2012 року позивач передав товар на суму 177 392,26 грн., що підтверджується видатковими накладними: № Л-00000344 від 18.05.2012 p., № Л-00000358 від 23.05.2012 p., № Л-00000417 від 08.06.2012 p., № Л-00000415 від 08.06.2012 p., № Л-00000416 від 08.06.2012 p., № Л-00000463 від 20.06.2012 p., № Л-00000529 від 11.07.2012 p., № Л-00000528 від 11.07.2012 p., № Л-00000541 від 12.07.2012 p., № Л-00000542 від 12.07.2012 p., № Л-00000540 від 12.07.2012 p., № Л-00000545 від 12.07.2012 p., № Л-00000572 від 24.07.2012 p., № Л-00000578 від 26.07.2012 p., № Л-00000581 від 26.07.2012 p., № Л-00000580 від 26.07.2012 p., № Л-00000663 від 16.08.2012 p., № Л-00000664 від 16.08.2012 p., № Л-00000661 від 16.08.2012 p., № Л-00000662 від 16.08.2012 p., № Л-00000665 від 16.08.2012 p., № Л-00000666 від 16.08.2012 p., № Л-00000660 від 16.08.2012 p., № Л-00000716 від 31.08.2012 p., № Л-00000717 від 31.08.2012 p., № Л-00000727 від 05.09.2012 p., № Л-00000728 від 05.09.2012 p., № Л-00000726 від 05.09.2012р. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що Покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дня реалізації поставленого товару Споживачам.

З матеріалів слідує, що на загальну суму 106 458,43 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар, що підтверджується банківськими виписками та поясненнями позивача.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, який свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем за Договором в розмірі 70 933,83 грн. станом на 30.09.2012р. (копія акту міститься в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.11.2012р. та 10.01.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів оплати товару по Договору згідно видаткових накладних у більшому розмірі, а ніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на лютий 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 70 933,83 грн. з розрахунку: 177 392,26 грн. (загальні вартість товару) - 106 458,43 грн. (сума часткової оплати за товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 6.4. Договору випливає, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення 1 981,50 грн. пені за несвоєчасну оплату вартості товару по Договору.

За п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов, передбачених Договором і чинним законодавством України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування, стягненню з Покупця на користь Продавця підлягає 396,25 грн. 3% річних та 70,93 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2012 року між позивачем (Клієнт або Замовник) та ПП «Юридична фірма «ЕВІДЕНС» (Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг б/н (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по поверненню суми заборгованості та відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна», код ЄДРПОУ 35847906 по Договору поставки № К-230 від 12.05.2011р.

На виконання зобов'язань по оплаті послуг за вказаним Договором Клієнт перерахував на користь Виконавця грошові кошти в розмірі 1 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 493 від 22.10.2012р. (оригінал міститься в справі).

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в розмірі - 1 500,00 грн. суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є недоведеними виходячи з наступного.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретної юридичної фірми, яка надаватиме йому юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат за юридичні послуги в сумі 1 500,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (ідентифікаційний код: 35847906, адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, п/р 260030487900 в АБ «Брокбізцесбанк» в м. Києві, МФО 300249), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФЦ - Лізинг» (ідентифікаційний код: 32245947, адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 169, п/р 26003000019987 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 70 933,83 грн. (сімдесят тисяч дев'ятсот тридцять три гривні 83 копійки), втрат від інфляції - 70,93 грн. (сімдесят гривень 93 копійки), 3% річних - 396,25 грн. (триста дев'яносто шість гривень 25 копійок), пені - 1 981,50 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят одна гривня 50 копійок) та судові витрати - 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок). Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 5011-10/16204-2012.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.02.2013р.

Суддя О.В. Котков