Рішення

від 12.02.2013 по справі 5009/4731/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 1/34/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/Шаумяна, 4, тел. 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13 Справа № 5009/4731/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОМЕТ» (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Леженка, 2; поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 3)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

про стягнення 776 988 грн. 95 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Шостак А.П. - довіреність б/н від 14.01.2013 р.;

Кузовенкова І.С. - директор, протокол № 24/11 від 17.02.2011 р.;

від відповідача - Мальчин О.О. - довіреність № 18-62 від 24.12.2012 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОМЕТ» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» 776 988 грн. 95 коп., з яких: 745 709 грн. 61 коп. основний борг, 7 457 грн. 10 коп. - штраф у розмірі 1 %; 19 776 грн. 48 коп. - штраф у розмірі 5% та 4 045 грн. 76 коп. - 3% річних.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 15,16,509,526,536,549,612,625 Цивільного кодексу України та ст.ст.173,193,199,230 Господарського кодексу України, умов договору № 337 від 06.07.2011 р. та обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору та додаткових угод до нього (№ 17 від 16.07.2012 р. та № 20 від 03.10.2012 р.) щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманої продукції та щодо виконання умов договору та додаткових угод до нього щодо поставки продукції у певних обсягах.

17.12.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 15.01.2013 р.

Клопотанням вих. № 06 від 14.01.2013 р. позивач, на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі, надав документи, які просив долучити до матеріалів справи, зокрема, проект акту звірки, який надісланий на адресу відповідача, довідку та документи в підтвердження розрахунку штрафу в розмірі 5%.

Також, 14.01.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити уповноваженого представника для участі в судовому засіданні та клопотання про витребування від позивача у справі всіх додатків до позовної заяви.

Клопотання відповідача були оголошені судом на початку судового засідання 15.01.2013 р.

В судовому засіданні 15.01.2013 р. представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та надали пояснення та документи, витребувані ухвалою суду. Оригінали документів, долучених до матеріалів справи, були оглянуті судом в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 15.01.2013 р. не з'явився.

Враховуючи, що при поданні позовної заяви, позивачем дійсно не було направлено відповідачу всіх додатків, із посиланням на те, що вказані додатки є в наявності у відповідача, суд, задовольнив клопотання відповідача та зобов'язав позивача надіслати відповідачу листом із описом вкладення всі додатки до позовної заяви та документи в підтвердження нарахування штрафу у розмірі 5%.

Розгляд справи було відкладено на 12.02.2013 р.

12.02.2013 р. від позивача у справі надійшли уточнення позову, в яких позивач просив стягнути 650 709 грн. 61 коп. основного боргу, 7 457 грн. 10 коп. штрафу в розмірі 1%; 19 776 грн. 48 коп. штрафу в розмірі 5% та 4 045 грн. 76 коп. - 3% річних. При цьому, позивач посилався на те, що 17.01.2013 р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача частину суми основного боргу в розмірі 95 000 грн. 00 коп. При цьому, суд враховує, що фактично, позивач уточнив суму основного боргу, враховуючи часткове її погашення після подання позову. Зазначені уточнення не є заявою про відмову від позову в частині чи про зменшення позовних вимог.

Також, 12.02.2013 р. від позивача у справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання ухвали суду. Клопотання було задоволено, документи залучені до матеріалів справи.

12.02.2013 р. від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог щодо стягнення 95 000 грн. основного боргу, річних та штрафів, посилаючись на те, що позивачем відповідачу разом із продукцією не було передано відповідних документів, згідно умов договору, а отже і строк оплати не настав; і відповідач не розривав в односторонньому порядку договір з позивачем.

Заявою про розстрочку виконання рішення, відповідач, на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, просив суд застосувати розстрочку виконання рішення на 6 місяців. Заяву було задоволено судом частково.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОМЕТ» (продавцем) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (покупцем) було укладено договір № 337 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та платити на умовах даного договору продукцію (товар), в асортименті та по цінам, зазначеним у додаткових угодах і специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

16.07.2012 р. між сторонами була підписана додаткова угода № 17 до договору № 337 від 06.07.2011 р., згідно якої, продавець зобов'язувався поставити у строк до 02.08.2012 р. вогнетривну продукцію марок: МКВ-72 № 83; МКВ-72 № 88; МКВ-72 № 8, всього на суму 46 800 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 7 додаткової угоди № 17 від 16.07.2012 р., умови оплати - за фактом поставки протягом 5 днів з моменту відвантаження та надання відповідних документів. Згідно із п.п. 5,6 додаткової угоди вартість безповоротної тари і упаковки вказується продавцем окремим рядком у рахунку на оплату товару. Тара і упаковка, в якій відвантажується товар, повинні відповідати встановленим в Україні стандартам та технічним умовам і забезпечувати збереження товару під час транспортування та зберігання. Пунктом 8 цієї угоди передбачено, що в усьому, чого не торкнулась дана додаткова угода, сторони керуються умовами договору № 377 від 06.07.2011 р. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 337 від 06.07.2011 р. (п. 9 угоди).

03.10.2012 р. між сторонами була підписана додаткова угода № 20 до договору № 337 від 06.07.2011 р., згідно якої, продавець зобов'язувався поставити у встановлені строки вогнетривну продукцію марок: П-91-1, П-96-1, ШКУ-39-2, всього на суму 1 471 140 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 7 додаткової угоди № 20 від 03.10.2012 р., умови оплати - за фактом поставки протягом 16 днів з моменту відвантаження та надання відповідних документів. Поставка продукції та її оплата здійснюється згідно Додатка № 2, який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди (п. 8 додаткової угоди). Пунктом 9 цієї угоди передбачено, що в усьому, чого не торкнулась дана додаткова угода, сторони керуються умовами договору № 377 від 06.07.2011 р. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 337 від 06.07.2011 р. (п. 10 угоди).

До додаткової угоди № 20 до договору № 337 від 06.07.2011 р. сторонами було також підписано додаток № 2.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 17 від 16.07.2012 р., згідно виставленого рахунку № 07/28 від 31.07.2012 р., накладної № 07/28 від 31.07.2012 р. та довіреності № 841 від 30.07.2012 р., позивач передав, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 50 262 грн. 72 коп.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 20 від 03.10.2012 р., згідно виставленого рахунку № 10/07 від 07.10.2012 р., накладної № 10/07 від 07.10.2012 р., позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 850 495 грн. 63 коп. Факт поставки цієї продукції також підтверджується залізничною та податковою накладною, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно виставленого рахунку № 10/08 від 08.10.2012 р., накладної № 10/08 від 08.10.2012 р., довіреності № 1082, виданої 08.10.2012 р., позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 199 029 грн. 88 коп. Факт поставки цієї продукції також підтверджується податковою накладною, копія якої містяться в матеріалах справи.

Відповідно виставленого рахунку № 10/10 від 10.10.2012 р., накладної № 10/10 від 10.10.2012 р., позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 35 921 грн. 38 коп. Факт поставки цієї продукції також підтверджується податковою накладною, копія якої містяться в матеріалах справи.

Претензією вих. № 228 від 14.11.2012 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою сплатити заборгованість, річні та штрафні санкції за вищевказаним договором та поставками.

Претензія була отримана відповідачем 17.11.2012 р.

У відповіді на претензію № 18-047 від 23.11.2012 р., відповідач підтвердив, що продукція відповідно до зазначеного договору поставлена позивачем, претензій з боку відповідача щодо якості відсутні. Відповідно до платіжного доручення № 203596 від 14.11.2012 р. відповідачем позивачу було перераховано 195 000 грн. 00 коп. в оплату отриманого згідно договору № 337 від 06.07.2011 р. вогнетривну продукцію. Подальша оплата була призупинена через те, що на підприємстві відповідача виникли тимчасові фінансові труднощі, негайне виконання претензії може призвести до порушення термінів виплати заробітної плати. Претензію відповідач визнав частково і підтвердив наявність заборгованості, за виключенням перерахованих 195 000 грн. 00 коп.

Згідно платіжного доручення № 202774 від 25.10.2012 р. відповідач перерахував позивачу 195 000 грн. 00 коп. за отриману вогнетривну продукцію згідно із договором № 337 від 06.07.2011 р., рахунку № 10/07 від 07.10.2012 р., частково.

Платіжним дорученням № 203596 від 14.11.2012 р. відповідач перерахував позивачу 195 000 грн. 00 коп. за отриману вогнетривну продукцію згідно із договором № 337 від 06.07.2011 р., рахунку № 10/07 від 07.10.2012 р., частково.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу у встановлені строки та у повному обсязі отриманої від позивача продукції, за вищевказаними договором та додатковими угодами, останній звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 745 709 грн. 61 коп. основного боргу, 7 457 грн. 10 коп. штрафу у розмірі 1 %; 19 776 грн. 48 коп. штрафу у розмірі 5% та 4 045 грн. 76 коп. 3% річних було предметом судового позову у цій справі.

Суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поставка позивачем відповідачу продукції, на виконання умов договору № 337 від 06.07.2011 р., додаткової угоди № 17 від 16.07.2012 р., додаткової угоди № 20 від 03.10.2012 р. на загальну суму 1 135 709 грн. 61 коп. підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, зокрема і відповідачем.

До подання позовної заяви до суду, відповідач сплатив позивачу за поставлену продукцію 390 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 202774 від 25.10.2012 р. та № 203596 від 14.11.2012 р. із призначенням платежу: за отриману вогнетривну продукцію згідно із договором № 337 від 06.07.2011 р., рахунку № 10/07 від 07.10.2012 р.

Станом на день подання позовної заяви відповідачем позивачу суму основного боргу у розмірі 745 709 грн. 61 коп. сплачено не було.

Однак, після подання позову, відповідачем платіжним дорученням № 203597 від 17.01.2013 р. було сплачено позивачу 95 000 грн. 00 коп., із призначенням платежу: за отриману вогнетривну продукцію згідно із договором № 337 від 06.07.2011 р., рахунку № 10/07 від 07.10.2012 р. (частково).

На підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 95 000 грн. 00 коп. основного боргу, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, і матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 650 709 грн. 61 коп. основного боргу. Позов в цій частині відповідачем визнаний.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі і визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 045 грн. 76 коп., у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.

Правомірними є і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1% в сумі 7 457 грн. 10 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 9.3 договору, сторони передбачили сплату покупцем продавцю штрафу у розмірі 1% від вартості неоплаченого у строк товару, у разі порушення строків оплати.

Враховуючи, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язання щодо оплати продукції, отриманої від позивача, враховуючи суму прострочення 745 907 грн. 61 коп., суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7457 грн. 10 коп. 1% штрафу, згідно із п. 9.3 договору.

Суд не приймає доводи відповідача щодо не настання строку оплати за отриману продукцію, у зв'язку із не отриманням від позивача разом із поставленою продукцією повного пакету документів, що передбачено умовами договору, оскільки вищезазначені накладні про приймання продукції підписані відповідачем без зауважень щодо ненадання будь-яких товаросупроводжувальних документів.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки будь-які претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв, строку для їх передання відповідно до вимог ст. 666 Цивільного кодексу України не встановлював, спірний товар не повернув -отже зазначені дії позивача можуть розцінюватись у якості спроби відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті товару.

Слід також зазначити, що в призначенні платежів, які були здійсненні відповідачем частково в оплату отриманої продукції, відповідач посилався на виставлений рахунок № 10/07 від 07.10.2012 р. та у відповіді на претензію визнавав суму заборгованості за договором та додатковими угодами, посилаючись лише на фінансові труднощі.

Крім того, згідно із розділом 7 договору, приймання товару по кількості та якістю здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 р. № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 р. № П-7.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року № П-6 приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам, тощо) відправника (виробника). Відсутність сказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно із п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7, приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікації, тощо). Відсутність вказаних супровідних документів, або деяких із них не зупиняє приймання продукції, що надійшла, і в акті вказується, які саме документи відсутні.

Доказів складення актів про відсутність документів при прийнятті продукції, чи звернення до позивача із вимогою про надання відсутніх документів відповідачем не надано. Відсутні відповідні докази і у позивача у справі.

Отже, відповідачем не доведено належними доказами ненадання позивачем документів, передбачених договором, та відсутність цих документів.

У задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 19 776 грн. 48 коп. штрафу у розмірі 5% суд відмовляє з наступних підстав.

Так, в обґрунтування позовних вимог в цій частині, позивач посилається на п. 3.3.5 договору та необґрунтовану відмову відповідача від подальшої поставки продукції згідно умов додаткової угоди № 20 від 03.10.2012 р. до договору.

Згідно із п. 3.3.5 договору, у разі необґрунтованої відмови від замовленого та виготовленого виробником товару, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від вартості необґрунтованого невідвантаженого товару.

Відповідно до ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Жодних належних доказів в підтвердження необґрунтованої відмови відповідача від подальшої поставки продукції згідно умов договору та додаткової угоди № 20 від 03.10.2012 р. до договору позивачем не надано. Укладення договору з іншим підприємством є самостійною підприємницькою діяльністю відповідача і не є доказом відмови відповідача від замовленого та виготовленого виробником товару. Матеріали справи містять заявки покупця на поставку продукції та попередження про скрутне фінансове становище підприємства, та не містять доказів відмови відповідача від замовленого та виготовленого виробником товару.

Відповідач подав до суду заяву про розстрочення виконання рішення, зважаючи на суму заборгованості 650 709 грн. 61 коп., на шість місяців, і посилаючись на те, що підприємство відповідача працює в неповноцінному режимі та із тимчасовими труднощами. До заяви відповідачем були надані докази в підтвердження поданої заяви.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, господарський суд має право залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, беручи до уваги, що рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача значну суму, і підприємство відповідача має певні матеріальні труднощі, про які неодноразово повідомляв позивача, що підтверджується матеріалами справи, суд задовольняє заяву відповідача частково, та з урахуванням конкретних обставин справи, вважає за необхідне розстрочити виконання судового рішення на три місяці.

На підставі викладеного, суд частково задовольняє вимоги позивача і приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 650 709 грн. 61 коп. основного боргу, 4 045 грн. 76 коп. 3% річних, 7 457 грн. 10 коп. 1% штрафу, розстрочивши виконання рішення в цій частині на три місяці. Провадження у справі в частині стягнення 95 000 грн. 00 коп. основного боргу слід припинити. В іншій частині позову щодо стягнення 5% штрафу в сумі 19 776 грн. 48 коп. слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з урахуванням правомірно заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82, п. 6 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 95 000 грн. 00 коп. основного боргу -припинити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542, п/р 26005130029045 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОМЕТ» (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Леженка, 2; поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 3; код ЄДРПОУ 25488965, п/р 26000355575001 в ЗРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Запоріжжя, МФО 313399) 650 709 (шістсот п'ятдесят тисяч сімсот дев'ять) грн. 61 коп. основного боргу, 4 045 (чотири тисячі сорок п'ять) грн. 76 коп. 3% річних, 7 457 (сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 10 коп. 1% штрафу, розстрочивши виконання рішення в цій частині на три місяці, зі сплатою основного боргу рівними частинами наступним чином: до 12.03.2013 р. - 220 737 (двісті двадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 49 коп., до 12.04.2013 р. - 220 737 (двісті двадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 49 коп., до 12.05.2013 р. - 220 737 (двісті двадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 49 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542, п/р 26005130029045 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОМЕТ» (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Леженка, 2; поштова адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 3; код ЄДРПОУ 25488965, п/р 26000355575001 в ЗРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Запоріжжя, МФО 313399) 15 144 (п'ятнадцять тисяч сто сорок чотири) грн. 25 коп. судового збору. Видати наказ.

5. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «18» лютого 2013 року.