Рішення

від 09.12.2008 по справі 14/84-08-3527

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/84-08-3527

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2008 р.    Справа  № 14/84-08-3527

За позовом:  Акціонерного товариства закритого типу "Страхова компанія АЗОВ";  

До відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМАГ"

про стягнення 126683,36 грн.

                                                                                                    Суддя Горячук Н.О.

Представники:

Від позивача по дов. Нікітюк Є.О.

Від відповідача по дов. Котляр Ю.О.

В засіданні суду по 09.12.2008р. була оголошена перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Суть спору: АТЗТ „Страхова компанія Азов” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 126683,36 грн. Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін встановлено наступне:

          17 травня 2005 року між ТОВ „Формаг” та ПНВО „Мікрон” був укладений договір №17/1 на транспортно-експедиторське обслуговування (далі –Договір), відповідно до п.2.1.2 якого відповідач за рахунок ПНВО „Мікрон” зобов'язане організувати перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів останнього різними видами транспорту по території України та за її межами. Згідно з п. 2.1.1 Договору відповідач зобов'язувався представляти інтереси ПНВО „Мікрон” у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями щодо перевезення, перевалки та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів останнього. На виконання своїх обов'язків, відповідно до п. 2.1.4. Договору, відповідач мав право укладати договори та угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями. Керуючись положеннями Договору ПНВО „Мікрон” доручив відповідачу організувати перевезення вантажу мототехніки та запасних частин до неї в 7 40-футових контейнерах з порту Нінгбо (Китай) до м. Дніпропетровська (Україна). За організацію перевезення вищезазначеного вантажу відповідач виставив ПНВО „Мікрон” рахунок № 507261 від 21 липня 2005 року на суму 30936,30 гривень, якій був сплачений ПНВО „Мікрон”.

Морське перевезення вищезазначеного вантажу виконувалось теплоходом „Norasia Таuras”. 29 липня 2005 року ПНВО „Мікрон” одержало повідомлення про те, що 16 липня 2005 року на цьому теплоході виникла пожежа, яка була ліквідована за допомогою рятувальної організації SМІТ Sаlvage В.У., з якою капітан постраждалого теплохода уклав договір на рятування. Після ліквідації пожежі, теплохід з порятованим вантажем, був доставлений до порту-притулку Ларнака, Кіпр. В результаті огляду вантажу, що знаходився в контейнері ТТNU5331695, отримувачем якого було ПНВО „Мікрон”, інспектором сюрвейєрської компанії „Сарt. Кlaus Fоster” був зроблений висновок щодо повної загибелі вантажу. 28 грудня 2005 року вищезазначеною сюрвейєрською компанією був складений Сертифікат повної втрати контейнера ТТNU331695 та вантажу, що знаходився в ньому - 70 ящиків з мототехнікою. У вищевказаному сертифікаті зазначено, що вказаний вантаж пошкоджений вогнем в той міри, що він не має комерційної вартості і має розглядатися як повністю непридатний для використання. Вартість вантажу, який знаходився у вказаному контейнері згідно рахунку-фактурі № QJDSS05-030 від 24 червня 2005 року складала 18760 доларів США, що згідно до курсу НБУ на момент виникнення пожежі складало 94831,80 грн.

04 жовтня 2005 року ПНВО „Мікрон” звернулося до відповідача з претензію №4/77-3, повідомляючи його про понесені збитки внаслідок пожежі на теплоході „Norasia Таuras” та визначаючи його як винну сторону у пошкодженні вищезазначеного вантажу, з приводу чого ПНВО „Мікрон” залишало за собою право на звернення до Відповідача з вимогою про відшкодування шкоди після встановлення розміру збитків (копія заяви додається).

20 жовтня 2005 року на території складу тимчасового зберігання у місті Дніпропетровськ, де  зберігався вантаж мототехніки, експертом Дніпропетровської Торгово-промислової палати України Дем'яненко О.І. була проведена експертиза мототехніки з метою визначення її технічного стану та ступеню пошкодження. За результатами даної експертизи був складений висновок № В-6453 від 28 жовтня 2005 року, в якому зазначено, що у результаті огляду контейнеру №ТСNU9703587 та його змісту було виявлено пошкодження в наслідок обгорання одного з пакувань, де містився моторолер моделі В08(50СС). Характер пошкоджень засвідчив, що вказаний моторолер повністю втратив свою комерційну вартість і не може бути використаним. Згідно рахунку-фактурі № QJDSS05-030 від 24 червня 2005 року вартість втраченого моторолеру складала 327 Доларів США, що до курсу НБУ на момент виникнення пожежі складало 1652,99 грн.

За послуги Дніпропетровської Торгово-промислової палати України щодо складання висновку № В-6453 від 28 жовтня 2005 року ПНВО „Мікрон” згідно з рахунком № В-6453 сплатив 936 грн.

В зв'язку з пожежею, що мала місце на теплоході „Norasia Таuras”, судновласником зазначеного судна була оголошена Загальна аварія. З метою розподілення витрат по Загальній аварії, судновласником був призначений диспашер в особі компанії „Stichling Наhn Ніlbrich Ltd”. Для забезпечення виплати власниками вантажу, включаючи ПНВО „Мікрон” внесків по Загальній аварії, диспашер вимагав надання судновласнику гарантії або грошового депозиту.

Виходячи з зазначеного та виконуючи вимоги ч.1 ст.163 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до яких у випадку Загальної аварії під час прийому вантажу одержувач зобов'язаний внести аварійний внесок або надати перевізнику належне забезпечення, ПНВО „Мікрон” звернулось до ТОВ „ІнтерТехСервіс Україна”, яка в свою чергу надала послуги по забезпеченню гарантією по Загальній аварії, що була оголошена судновласниками теплохода „Norasia Таuras. На підставі акту прийому виконаних робіт від 09 вересня 2005 року та рахунку №129905 від 09 вересня 2005 року ПНВО „Мікрон” сплатило ТОВ „ІнтерТехСервіс Україна” за надання вищезазначених послуг винагороду у сумі 23175.

Всього внаслідок пожежі на теплоході „Norasia Таuras”, що мала місце 16 липня 2005 року, ПНВО „Мікрон” зазнало збитків у сумі 120595,79 грн.

Відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 21 травня 2007 року та рішення Вищого Господарського суду України від 19 грудня 2007 року по справі 16/32 на Позивача було покладено зобов'язання виплати ПНВО „Мікрон” страхове відшкодування за шкоду, завдану йому в результаті настання зазначеного страхового випадку.

На підставі заяви ПНВО „Мікрон” від 28 червня 2005 року та ч. 4 ст. З Закону України „Про страхування”, відповідно до якої страхувальник, при укладанні договору страхування або до настання страхового випадку, має право призначати чи замінювати фізичних та юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків в результаті настання страхового випадку, для отримання ними страхового відшкодування, в поліс страхування вантажів № 5946-2005 від 27 червня 2005 року було внесено зміни, відповідно до яких вигодонабувачем за вищезазначеним полісом призначалося ПП ПСГ „Аютана”, про що свідчить Додаткова угода до полісу страхування вантажів № 5946-2005 від 27 червня 2005 року.

На підставі заяви ПНВО „Мікрон” від 22 травня 2007 року та Угоди щодо виконання рішення Господарського суду Донецької області від 21.05.2007 року по справі 16/32 від 02 червня 2008 року, Позивач виплатив ПП ПГС „Аютана” страхове відшкодування у сумі 126683,36 грн., про що свідчить платіжне доручення № 206 від 09 червня 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодекс України (далі - ЦК України) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування” від 7 березня 1996 року до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У зв'язку з цим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 126683,36 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 934, 610 ЦК України, ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року, положень п.п.4.1.1. та 4.1.2. договору № 17/1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 17 травня 2005 року і вважає що експедитор несе повну відповідальність за неналежне виконання обов'язків, передбачених договором, а саме пошкодження або знищення вантажу.

В свою чергу відповідач вважає, що частково знищення та пошкодження виникло внаслідок форс-мажорних обставин (пожежі) і тому він звільняється від відповідальності, при цьому він посилається на визначення форс-мажорних обставин на положення Законів України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, „Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”, „Про житлово-комунальні послуги”.

На думку позивача ці закони регулюють вузько-специфічні відносини, що не яким чином не пов'язані з відносинами у сфері транспортно-експедиторської діяльності. Він вважає, що питання звільнення сторін від відповідальності у випадку порушення зобов'язання через форс-мажорні обставини, слід регулювати по аналогії з положеннями Кодексу торгівельного мореплавства України, що регулюють відносини в даному аспекті між морським перевізником та власником вантажу, оскільки вони є схожими за своєю юридичною природою. Відповідно до ст. 176 КТМ України, морський перевізник відповідає за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого для перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини внаслідок: 1) дії непереборної сили; ... 4) пожежі, що виникла не з вини перевізника. На думку позивача ця норма права свідчить про той факт, що законодавець не відносить до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) пожежу на теплоході.

Вище викладене судом не приймається до уваги бо суперечить змісту ст..176 КТМ, та використання КТМ виправдано, якщо форс-мажорні обставини у випадку транспортно-експедиторського обслуговування не врегулюванні відповідним законодавством. Але це не відповідає дійсності.

Згідно ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” - істотними умовами договору транспортного експедирування є... відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили”. У договорі між ПНВО „Мікрон” та відповідачем № 17/1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 17.05.2005р. у п.4.1.3. чітко визначено „Сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань, якщо воно з'явилося внаслідок форс-мажорних обставин (стихійних лих, воєнних конфліктів, пожежі, страйків.

Судом також не прийнято до уваги посилання позивача на п.2 ст. 614 Цивільного кодексу України, згідно якого відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, бо позивач не врахував п.1 цієї статті, згідно, якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Саме п.4.1.3 договору № 17/1 між ПНВО „Мікрон” та відповідачем передбачено, що сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань, якщо воно з'явилося внаслідок форс-мажорних обставин (стихійних лих, воєнних конфліктів, пожежі, страйків. Факт пожежі не заперечується позивачем.

Судом також не прийнято до уваги посилання позивача на ст.932 ЦК України та п.3 ст.14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” , та твердження що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у і тому ж порядку, як й за власні дії, бо позивач не надав доказів, що втрата майна ПНВО „Мікрон” мала місце внаслідок дій та недогляду третіх осіб.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Рішення підписане 15.12.2008р. відповідно до ст. 85 ГПК України.

          Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Горячук Н.О.