Ухвала

від 04.02.2013 по справі 2а-10610/12/6/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10610/12/6/0170

04.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 25.10.12 по справі № 2а-10610/12/6/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРАТ" (вул. Декабристів, 6 кв. 3 а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки,1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРАТ" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003752204 від 12.09.2012 року та №0003762204 від 12.09.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України 1016,75 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ИРАТ».

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.12 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. На думку відповідача факт поставки ТОВ "Кримсплав" товару на адресу ТОВ «ИРАТ» не підтверджено, податкові складені необґрунтовано, товарно-транспортні накладні не надано, отже у ТОВ "Кримсплав" не могло поставляти продукцію на адресу позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ИРАТ» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003752204 від 12.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 45188 грн. - основного платежу та 11297 грн. - штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003762204 від 12.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 36150 грн. - основного платежу та 9037,50 грн. - штрафних санкцій.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кримсплав» (ЄДРПОУ 30476013) за період 01.10.2010 року по 31.12.2010 року за результатами якої складено акт № 5201/22-1/34581610.

Згідно з актом перевіркою встановлено, що ТОВ «ИРАТ» порушило пп.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп. 5.3. ст.5 , пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 45188 грн., у тому числі, за 4 квартал 2010 року у сумі 45188 грн.; п.п.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість всього у сумі 36150 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 36150 грн. (а.с.32-51)

На підставі акту перевірки від 31.08.2012 року № 5201/22-1/34581610 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення №0003752204 від 12.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 45188 грн. - основного платежу та 11297 грн. - штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003762204 від 12.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 36150 грн. - основного платежу та 9037,50 грн. - штрафних санкцій. (а.с.53,54)

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Позивач є підприємством, вид діяльності якого полягає в будівництві будівель, інших видах оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, вирощування зернових та технічних культур.

Встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «ИРАТ» здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Кримсплав».

Стосовно взаємовідносин з ТОВ «Кримсплав» слід зазначити наступне.

Висновки про порушення ТОВ «ИРАТ» пп.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп. 5.3. ст.5 , пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 45188 грн., у тому числі, за 4 квартал 2010 року у сумі 45188 грн.; п.п.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), занижено податок на додану вартість всього у сумі 36150 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 36150 грн. базуються на тому, що ТОВ «ИРАТ» у грудні 2010 року мав договірні відносини з ТОВ «Кримсплав», відносно якого ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя проведена документальна позапланова перевірка, за результатами якої складено акт №90/23-1/30476013 від 04.04.2011 року та встановлено завищення ТОВ «Кримсплав» податкового кредиту за грудень 2010 року, чим порушено п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України по факту взаємовідносин ТОВ «Кримсплав» у сумі 1743020 грн., не представляється можливим виявити кому відвантажений товар - всі податкові зобов'язання визнаються нікчемними. Одним з покупців за грудень 2010 року є ТОВ «ИРАТ» на загальну суму ПДВ 36150,40 грн.

Встановлено, що між ТОВ «ИРАТ» та ТОВ «Кримсплав» укладено договір купівлі-продажу №21/12 від 21.12.2010 року, предметом якого є прес гідравлічний, модель Y-81F-250-A, заводський номер 071252, 007 р.в. згідно акту прийому-передачі №1 до договору купівлі-продажу №21/12 від 21.12.2010 року зазначений прес було передано ТОВ «Кримсплав» (продавець) ТОВ «ИРАТ» (покупець). Факт передачі товару покупцю підтверджено актом приймання-передачі №1 від 21.12.2010р., видатковою накладною №РН-001754 від 21.12.2010р. на суму 216000 грн., податковою накладною від 21.12.2010р. на суму 216000 грн., товарно-транспортною накладною №К 403 В, журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за грудень 2010р. (а.с.55)

Згідно акту обстеження Нижньогірською районною державною адміністрацією спеціалізованого підприємства (брухт чорних металів) №1 від 20.02.2012р., на підставі звернення ТОВ «ИРАТ», здійснено обстеження спеціалізованого підприємства та встановлено наявність на території ТОВ «ИРАТ» пресу гідравлічного модель Y-81F-250-A, заводський номер 071252, 007 р.в. (а.с.61)

Також, втановлено, що ТОВ «ИРАТ» (постачальник) та ТОВ «Кримсплав» (покупець) уклали договір №219/2 від 19.02.2010 року, відповідно до якого ТОВ «ИРАТ» зобов'язується поставити, а ТОВ «Кримсплав» - прийняти та оплатити товар - металолом чорних металів, відповідний ДСТУ 4121-2002. Реальність операції підтверджено розрахунком розходів всього на суму 902,40 грн., квитанцією про приймання вантажу від 18.10.2010 року, приемо-сдаточним актом. (а.с.65,66)

Таким чином, висновки відповідача, що товар від контрагенту не отримувався та не використовувався у господарській діяльності позивача є неспроможним, оскільки є надуманим, та зробленим без урахування зазначених документів.

Відповідно до ст.67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З положень статті 6 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91р. №1251-ХІІ об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону №1251, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

На час проведення перевірки позивача, прийняття податкового повідомлення-рішення платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Поставка товарів - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (п.1.4. ст.1 ЗУ "Про податок на додану вартість")

Відповідно до п.п.3.1.1. п. 3.1. ст.3 ЗУ "Про податок на додану вартість" об'єкт оподаткування - операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надавалось виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалася дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Таким чином, отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. Датою виникнення права в підприємства на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Сумуючи наведене, право на податковий кредит виникає у платника податку лише після отримання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Закон України "Про податок на додану вартість" та інші не ставлять право платника податку на податковий кредит залежно від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Оскільки ТОВ «ИРАТ» отримало від контрагента всі первинні документи по поставці товару, і дані документи оформлені належним чином, то у нього як у платника податків виникло право на податковий кредит, оскільки воно підтверджується відповідними податковими накладними, а також виконанням вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо його формування.

Крім того, контрагент ТОВ «Кримсплав» був зареєстрованим суб'єктом господарювання, не перебував у стадії банкрутства, і мав чинним статусом платника податку на додану вартість, то слід вважати, що спірні суми ПДВ віднесені позивачем до податкового кредиту відповідно до приписів п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, ТОВ «ИРАТ» обґрунтовано віднесено на податковий кредит сума податку на додану вартість у розмірі 36150 гривень у перевіряє мий період, і відповідно саме ця сума включена в декларацію з податку на додану вартість.

Стосовно формування позивачем валових витрат по спірній господарський операції, слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Отже, спірні витрати до цього переліку не відносяться.

При цьому, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

В п.п. 5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

Посилання відповідача на Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965р. № П-6 від 15.06.1965р. та №П-7 від 25.04.1966р., а також Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі відповідно до п. 26 Інструкцій, є безпідставними оскільки спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

ТОВ «ИРАТ» має первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і які надавалися ревізорам для перевірки.

Також, слід враховувати, що до набрання чинності Податкового кодексу України, згідно з абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначало облікову політику підприємства; обирало форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних принципів, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляло систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначало права працівників на підписання бухгалтерських документів, і діючі раніше норми Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про державну податкову службу в Україні", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", не передбачає прав податкового органу з перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку, оскільки володіли лише правом контролю за справлянням податкових зобов'язань.

Слід враховувати, що закон зворотної сили не має, і в період, який охоплювався перевіркою, платник податків самостійно визначав облікову політику і вів бухгалтерський облік з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Зазначене свідчить про обґрунтованість та правомірність дій позивача щодо формування валових витрат та відсутності їх заниження, тому нарахування податку на прибуток на суму 45188 грн. є протиправним та таке повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Щодо посилання на наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «ИРАТ» та ТОВ «Кримсплав» з придбання останніми товарів (виконаних робіт), оскільки їх укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, і моральним засадам суспільства, то відповідачем не надано належного та допустимого доказу на це ствердження.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Судова колегія не приймає доводи відповідача щодо нікчемності вказаних правочинів, оскільки, як то визначено ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне володіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що до угод, які є нікчемними як порушують публічний порядок, відносяться угоди, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: угоди, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; угоди з відчуження викраденого майна; угоди, що порушують правовий режим вилучених з обороту або обмежених в обороті об'єктів цивільного права і т. п.

Всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Також відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженнями подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Отже, висновки акту №5201/22-1/34581610 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ИРАТ» (ЄДРПОУ 34581610) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Кримсплав» (ЄДРПОУ 30476013) за період 01.10.2010 року по 31.12.2010 року щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 45188 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року у сумі 45188 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 36150 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 36150 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Сумуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених вимог до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003752204 від 12.09.2012 року та №0003762204 від 12.09.2012 року та задоволення адміністративного позову.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.10.12 по справі № 2а-10610/12/6/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко