Рішення

від 02.02.2009 по справі 9820-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9820-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2009Справа №2-15/9820-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Морська, 2 ідентифікаційний  код 03302003)

До відповідача Дочірнього підприємства Лікувально- оздоровчого центру реабілітаційно-відновної медицини «Радість» (95005, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 8 оф. 42; 95005, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 8, кв.62 ідентифікаційний код 31981704)

Про стягнення 126720,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Бурлак В.М., довіреність від 08.07.2008 р., у справі

Від відповідача – Абрамов С.П., довіреність б/н від 23.12.2008 р., у справі

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля»  звернулась до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства Лікувально оздоровчого центру реабілітаційно-відновної медицини «Радість»  про стягнення 126720,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 04 про надання санаторно-курортних послуг від 28.03.2008 р. у зв'язку з односторонньою відмовою від вказаного Договору, через що відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 126720,00 грн., що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля»  з позовом до суду про стягнення вказаної суми штрафних санкцій в примусовому порядку.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач зазначає, що листом № 25 від 09.04.2008 р. позивач був проінформований про неможливість виконання умов договору у зв'язку з тим, що порядок оплати та строки розрахунків по договору не прийнятні для державних організацій, у зв'язку з чим відповідачу було відмовлено в проходженні тендеру, через що відповідач не може виконати умови договору по не залежним від нього причинам. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а провадження у справі належить припиненню відповідно пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмету спору.

У судовому засіданні 23.12.2008 р. представником відповідача було заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи для з'ясування обставин, що мають вирішальне значення для справи, що розглядається, та мають спеціальні пізнання в області цивільного законодавства України, а саме, порядку та підстав укладення та одностороннього розірвання договорів про надання послуг по санаторно-курортному лікуванню та оздоровленню.

Судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки обставини, які відповідач вважає необхідними для вирішення судовим експертом, носять правовий характер, та не можуть бути поставлені на вирішення експертизи. Вказаним обставинам надається правова оцінка в ході судового розгляду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений згідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

28.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» (Виконавець)(позивач) та Дочірнім підприємством Лікувально оздоровчого центру реабілітаційно-відновної медицини «Радість» (Замовник)(відповідач) був укладений договір № 04 про надання санаторно-курортних послуг. (а.с. 6-7)

Пунктом 1 Договору визначено,  що предметом договору є санаторно-курортні послуги по оздоровленню дітей на базі санаторію «Блакитна хвиля», згідно додатку № 2.

Згідно з пунктом 2.1. Договору Виконавець зобов'язується забезпечити якісний прийом, розміщення в дитячих номерах корпусу «В» та харчування осіб в кількості 220 чл. На 64 дні, які направляються Замовником в літній сезон 2008 року; не змінювати кількість місць; закріпити за Замовником конкретні номери в корпусах у відповідності з їх категоріями.

Відповідно до пункту 2.2 Договору Замовник зобов'язується направляти відпочиваючих в санаторій в суворій відповідності зі строками, зазначеними в Додатку № 2, самостійно не змінювати кількість заявлених відпочиваючих та строки заїздів; забезпечити своєчасну оплату за надані послуги, згідно графіку надходження грошових коштів, на загальну суму 422400,00 грн.

Ціни на послуги по оздоровленню встановлюються в національній валюті України, згідно калькуляцій вартості путівок. (пункт 3.1)

Згідно з пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку скасування направлення відпочиваючих на оздоровлення згідно пункту 2.2.2 Договору Замовник сплачує санкції у розмірі 30% від загальної вартості Договору, здійснена раніше оплата Замовнику не повертається.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Матеріали справи містять гарантійний лист Дочірнього підприємства Лікувально оздоровчого центру реабілітаційно-відновної медицини «Радість», підписаний генеральним директором Демченком Н.Г., згідно якого Дочірнє підприємство Лікувально- оздоровчого центру реабілітаційно-відновної медицини «Радість»  дає підтвердження про відправлення груп на літній сезон 2008 р. для оздоровлення в ТОВ «Санаторій «Блакитна хвиля». Оплату та виконання графіку заїздів гарантує згідно договору № 04 від 28.03.2008 р. (а.с. 9)

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 25 від 09.04.2008 р. позивач був проінформований про неможливість виконання умов договору у зв'язку з тим, що порядок оплати та строки розрахунків по договору не прийнятні для державних організацій, у зв'язку з чим відповідачу було відмовлено в проходженні тендеру, через що відповідач не може виконати умови договору по не залежним від нього причинам, та пропонує анулювати Договір № 4 від 28.03.2008 р. (а.с. 10).

Таким чином, відповідач відмовився від виконання зобов'язань за Договором.

Зазначене унеможливлює подальше виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Відповідачем не надано суду жодного доказу отримання згоди позивача на розірвання зазначеного Договору, або дотримання встановленого чинним законодавством порядку розірвання Договору.

Сторонами не представлено доказів розірвання, припинення, або визнання недійсним Договору про надання санаторно-курортних послуг № 04  від 28.03.2008 р.

Частиною 3 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.   (пункт 4 вказаної статті)

Відповідачем не представлено суду доказів отримання згоди позивача або звернення до суду з позовом про розірвання Договору.

Згідно з частиною 4 статті 214 Цивільного кодексу України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.  

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку скасування направлення відпочиваючих на оздоровлення згідно пункту 2.2.2 Договору Замовник сплачує санкції у розмірі 30% від загальної вартості Договору, здійснена раніше оплата Замовнику не повертається.

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Господарського кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку скасування направлення відпочиваючих на оздоровлення згідно пункту 2.2.2 Договору Замовник сплачує санкції у розмірі 30% від загальної вартості Договору.  Вказана вартість становить згідно з пунктом 2.2.3 Договору 422400,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а саме одностороння відмова від Договору № 04 про надання санаторно-курортних послуг від 28.03.2008 р.

Отже, заявлена позивачем сума штрафу у розмірі 126720,00 грн. судом встановлена, належним чином підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Разом із тим, суд зазначає, що частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України, згідно з якими кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів, не представлено суду доказів понесення ним додаткових витрат у зв'язку зі здійсненням ряду підготовчих дій, пов'язаних з виконанням Договору.

Крім того, відповідач повідомив позивача про те, що ним не можуть бути виконані умови договору, 09.04.2008 р. листом вих.. № 25, тобто через тиждень після укладення договору і майже за 2 місяці до початку заїзду, тобто у позивача була можливість укласти договори на відповідні місця з іншими Замовниками.

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань за договором № 04 про надання санаторно-курортних послуг від 28.03.2008 р. не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд виходить з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а також враховує причини невиконання відповідачем зобов'язання, відсутність негативних наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної штрафної санкції таким наслідкам.

За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій та стягнути з Дочірнього підприємства Лікувально-оздоровчого центру реабілітаційно-відновної медицини «Радість»  суму договірних санкцій у розмірі 5000,00 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

У судовому засіданні згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02.02.2009р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства Лікувально- оздоровчого центру реабілітаційно-відновної медицини «Радість» (95005, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 8 оф. 42; 95005, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 8, кв.62 ідентифікаційний код 31981704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для батьків з дітьми «Блакитна хвиля» (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Морська, 2 ідентифікаційний  код 03302003, р/р 26005212250501 у ВАТ ОКБ м. Сімферополь, МФО 324485)  5000,00 грн. штрафу, 1267,20 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.