Рішення

від 15.12.2008 по справі 12/6-08-4219

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/6-08-4219

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2008 р.Справа  № 12/6-08-4219

за позовом: Прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Тарутинської районної державної адміністрації;

до відповідача: 1) Рівненської сільської ради

                    2) Фермерського господарства „Іджилов”;

про визнання угоди недійсною та зобов'язання звільнити земельну ділянку

   Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Горяйнова А.О. –посвідчення № 321 від 27.10.08р.;

від позивача:           –не з'явився;

від відповідача 1:           – не з'явився;

від відповідача 2:           – не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Тарутинського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Тарутинської районної державної адміністрації з позовною заявою, в якій просить визнати тимчасову угоду без номера та без дати на внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради, укладену між Рівненською сільською радою та Фермерським господарством “ Іджилов” недійсною на підставі ст.215 Цивільного кодексу України та зобов'язати Фермерське господарство “ Іджилов” звільнити земельну ділянку площею 28,4 га.

Представник прокуратури позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено укладення Угод на внесення плати за землю до місцевого бюджету до укладання договору оренди земельної ділянки. Поряд з цим, на думку представника прокуратури, фактично оскаржувана Угода є договором оренди земельної ділянки, укладеним з порушенням умов діючого законодавства, зокрема ст.ст.15, 18 Закону України „Про оренду землі”, ст.124, 125 Земельного кодексу України.

Позивач - Тарутинська районна державна адміністрація, про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином. Проте, свою позицію щодо позову суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Відповідач 1 - Рівненська сільська рада Одеської області про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином. Супровідним листом № 215 від 21.11.08р. надіслав на адресу суду Угоду від 18.11.2008р. про розірвання тимчасової угоди на внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради до укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідач 2 Фермерське господарство “Іджилов” про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином. Поряд з цим, в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника прокурора, суд встановив:

Між Рівненською сільською радою та Фермерським господарством “Іджилов”(Користувач) було укладено Тимчасову угоду без номера та без дати на внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради до укладання договору оренди земельної ділянки, згідно якої Користувач вносить плату за користування землею у розмірі 120 грн. за 1га у сумі 3408 грн. за рік за земельну ділянку загальною площею 28,4 га, яка розташована за межами населеного пункту, відповідно до п.п.1.2,  1.3, ця Угода укладена на підставі рішення сесії Рівненської сільської ради Одеської області №124-У від 22.01.08р. “Про надання дозволу на укладання тимчасових угод на внесення плати за землю”, набирає чинність після підписання її сторонами та діє до укладання договору оренди землі.

Згідно Довідки №147 від 25.09.2008р. виданої Тарутинським РВ ОРФ ДП „Центр державного земельного кадастру” зазначена Угода не була зареєстрована.

Під час розгляду справи, на адресу суду надійшла підписана 18.11.2008 р. Угода між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 про розірвання тимчасової угоди про внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради до укладення договору оренди за згодою сторін, згідно якої тимчасова угода розірвана, а Відповідач 2 зобов'язаний скласти договір оренди на земельну ділянку площею 28,4 га згідно чинного земельного законодавства з Районною державною адміністрацією.

Дослідивши матеріали справи, вислухав думку представника прокурора, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав:

          Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених чинним законодавством України.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Глава 15 Земельного кодексу України встановлює засади землекористування, а саме –право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки. землекористувачі можуть користуватися земельними ділянками на умовах постійного користування або на умовах оренди.

Відповідно до приписів п. 2 ст. 92 Земельного кодексу України правом постійного користування земельною ділянкою яка перебуває у державній або комунальній власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

          Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом п.1 ст.124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з договірних правовідносин сторін та зазначається прокурором за умовами оскаржуваної Угоди відповідачу передавалася земельна ділянка у користування на строк до укладання договору оренди (тобто на певний строк) і між сторонами фактично виникли орендні правовідносини щодо земельної ділянки, яка перебуває у власності Рівненської селищної ради, у зв'язку з чим судом до спірних правовідносин застосовуються норми законодавства, які регулюють відносини оренди земельної ділянки.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найом разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України “Про оренду землі” встановлює виключний перелік істотних умов договору оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених вищезазначеною статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 Закону України “Про оренду землі” є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або технічна документація із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки, план земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди.

          Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч.6 ст.123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно ст.50 Закону України “Про землеустрій” у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок, складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно ст.35 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації” результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для  прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом,  а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Крім того, згідно п.11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №677, після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Відповідно до ст.13 Закону України “Про оцінку землі” нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Разом з тим, згідно статті 2 Закону України “Про плату за землю” плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про плату за землю” платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно до п.1, 4 статті 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а також правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Отже, відповідність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Матеріали справи не містять доказів дотримання сторонами положень діючого законодавства при фактичному укладенні Тимчасової угоди на внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради до укладання договору оренди земельної ділянки.  

Враховуючи вищезазначене, Тимчасову угоду без номера та без дати, укладену між Рівненською сільською радою та Фермерським господарством “Іджилов” слід визнати недійсною на підставі ст.215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 п.4 Роз'яснень Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.99р. N02-5/111 (із змінами і доповненнями) прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави з заявою про визнання договору недійсним, зазначає у ній позивачем державний орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах і визначає відповідачами, як правило, обох контрагентів за договором.

Виходячи з викладеного вище, Фермерське господарство “Іджилов” безпідставно використовує земельну ділянку загальною площею 28,4 га, розташовану на території Рівненської сільської ради за межами населеного пункту у зв'язку з чим слід зобов'язати відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку.

За таких обставин, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, слід стягнути солідарно з відповідачів на користь бюджету витрати по сплаті держмита на суму 42,50 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 59 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною на майбутнє Тимчасову угоду без номеру на внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради до укладання договору оренди земельної ділянки, укладену між Рівненською сільською радою та Фермерським господарством “Іджилов”.

3. Зобов'язати Фермерське господарство “Іджилов”(68555, Одеська область, Тарутинський район, с. Рівне, вул. Мічуріна, 19, код ЄДРПОУ 22512597) звільнити земельну ділянку загальною площею 28,4 га, розташовану на території Рівненської сільської ради Тарутинського району Одеської області за межами населеного пункту.  

4. Стягнути з Фермерського господарства “Іджилов”(68555, Одеська область, Тарутинський район, с. Рівне, вул. Мічуріна, 19, код ЄДРПОУ 22512597) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) витрати по сплаті державного мита у сумі 42(сорок дві)грн. 50коп.

5. Стягнути з Рівненської сільської ради (68555, Одеська область, Тарутинський район, с. Рівне) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) витрати по сплаті державного мита у сумі 42(сорок дві)грн. 50коп.

6. Стягнути з Фермерське господарство “Іджилов”(68555, Одеська область, Тарутинський район, с. Рівне, вул. Мічуріна, 19, код ЄДРПОУ 22512597) на користь бюджету (р/р 31217259700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 59(п'ятдесят дев'ять)грн.

7. Стягнути з Рівненської сільської ради (68555, Одеська область, Тарутинський район, с. Рівне) на користь бюджету (р/р 31217259700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 59(п'ятдесят дев'ять)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                       Цісельський О.В.