Рішення

від 22.12.2008 по справі 20/210-08-4222

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/210-08-4222

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2008 р.Справа  № 20/210-08-4222

За позовом: Прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області;

до відповідачів: 1) Рівненської сільської рада;

2) Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нива”

про визнання недійсною тимчасової угоди на внесення плати за землю та зобов'язання звільнити земельну ділянку

   Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

Від прокуратури: Горяйнова А.О., діюча за посв. № 321 від 27.10.2008 року.

Від позивача: не з'явились.

Від відповідача-Рівненської сільської ради: не з'явились.

Від відповідача-Сільськогосподарського виробничого кооперативу„Нива”:не з'явились.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Тарутинського району в інтересах держави в особі Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Рівненської сільської ради та Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нива” про визнання недійсною тимчасової угоди на внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради, укладеної між Рівненською сільською радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Нива”, та зобов'язання СВК „Нива” звільнити земельну ділянку, загальною площею 3 100 кв.м.

У судовому засіданні 22.12.2008 року представник прокуратури змінив позовні вимоги, виключивши позовну вимогу про звільнення СВК „Нива” земельної ділянки, і залишивши вимогу про визнання недійсною тимчасової угоди на внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради від 01.03.2008 року, укладеною між Рівненською сільською радою та СВК „Нива”, за користування земельною ділянкою площею 3 100 кв.м., яка розташована на території Рівненською сільською радою за межами населеного пункту із східної частини від с. Рівне.

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач  вправі до прийняття  рішення  по  справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити позовні вимоги, приймаючи до уваги, що зменшення прокурором позовних вимог не порушує прав відповідача, суд надає юридичну оцінку уточненим позовним вимогам в редакції заяви №08/1-526-08, що долучена до матеріалів справи.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що чинним законодавством не передбачено укладення угод на внесення плати за землю до місцевого бюджету до укладання договору оренди земельної ділянки. Крім того, прокурор вважає, що зазначена угода укладена Рівненською сільрадою з порушенням компетенції, встановленої п.12 Перехідних положень ЗК України, та не містить істотних умов договору оренди землі, оскільки, на думку представника прокуратури, фактично, оскаржувана угода є договором оренди земельної ділянки, укладеним з порушенням умов діючого законодавства, зокрема ст.ст.15, 18 Закону України „Про оренду землі”, ст.124, 125 Земельного кодексу України.

Представник позивача про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані судом документи не надав.

У судовому засіданні 03.12.2008 року представник прокуратури надав суду лист Тарутинської районної державної адміністрації № 01/17-1170 від 26.11.2008 року, з якого вбачається, що Тарутинська районна державна адміністрація позовні вимоги підтримує, та просить суд розглянути справу за відсутності свого представника.

Відповідач - Рівненська сільська рада про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судові засідання не з'явився, але 27.10.2008 року надіслав на адресу господарського суду клопотання про розгляд справи без участі представника  Рівненської сільської ради.

Відповідач - Сільськогосподарський виробничий кооператив „Нива” про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника прокуратури, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено,  що правочин був вчинений сторонами для  приховання  іншого  правочину, який вони насправді вчинили, відносини  сторін  регулюються  правилами  щодо  правочину, який сторони насправді вчинили.

Оцінюючи оспорюваний договір (тимчасову угоду б/н від 01.03.2008 року (а.с.9), суд зазначає, що вказаний правочин є удаваною угодою, оскільки направлений на приховання іншого правочину, пов'язаного з орендою землі, предметом якого є передача у строкове платне користування земельної ділянки площею 3 100 кв.м., розташованої за межами с. Рівне.

Враховуючи викладене, суд оцінює питання дійсності договору, виходячи з приписів законодавства, що стосуються оренди землі.

Відповідно до приписів ст.ст.13, 41 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, між Рівненською сільською радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом „Нива” було укладено тимчасову угоду на внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради до укладання договору оренди земельної ділянки, відповідно до умов якої, платник вносить плату за користування землею у розмірі 0, 77 грн. за 1 кв.м. у сумі 2 402, 50 грн. за рік за земельну ділянку, загальною площею 3 100 кв.м., яка розташована на території Рівненської сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Детальне регулювання відносини найму земельної ділянки міститься в Законі України “Про оренду землі”.

Так, згідно ст.13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про оренду землі” істотними умовами договору оренди є:-

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючи обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови  в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом;

Відповідно до п. п. 2,3 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Зазначене цілком кореспондується із приписами статей 18 та Закону України „Про оренду землі”, згідно до яких договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, проведеної у порядку, встановленому законом.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, відповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Надаючи юридичну оцінку зазначеній угоді, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Цивільного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, розпорядження землями передбачає здійснення відчуження земельних ділянок шляхом їх продажу (приватизації), а також передачу земельних ділянок у постійне користування чи оренду.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, зазначеною угодою Рівненською сільською радою було фактично передано в оренду земельну ділянку, що розташована за межами населеного пункту із східної частини від с. Рівне, тобто, з порушенням законодавчо визначеної компетенції. Тим більше, що згідно доручення Тарутинської районної державної адміністрації № 01/10-1128 від 17.11.2005 року (а.с.10), голові виконавчого комітету сільської ради доручено проводити укладання договорів на оренду земельних ділянок (паїв) від імені райдержадміністрації, а не від імені сільської ради.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме з довідки Тарутинського РВ ОРФ ДП „Центр ДЗК” № 166 від 26.09.2008 року, і не спростовано відповідачем, тимчасова угода на земельну ділянку, загальною площею 3 100 кв.м., яка розташована на території Рівненської сільської ради, СВК „Нива” не зареєстрована.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про невідповідність зазначеного  договору вимогам чинного земельного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 207 ГК України.

Факт того, що сторони уклали угоду про розірвання тимчасової угоди на внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради, судом до уваги не приймається, оскільки згідно зазначеної угоди договір є припиненим з 18.11.2008 року, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання вважається недійсним з моменту його виникнення.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги прокурора Тарутинського району Одеської області, заявлені в інтересах держави в особі Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. слід покласти солідарно на відповідачів.      

Керуючись ст.ст.  44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсною тимчасову угоду на внесення плати за землю до місцевого бюджету Рівненської сільської ради до укладання договору оренди земельної ділянки, укладену між Рівненською сільською радою та СВК „Нива”.

3.  Стягнути з Рівненської сільської ради (68555, Одеська область, Тарутинський район,

    с. Рівне)  

·  на користь Державного бюджету України на п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22090200 -  держмито в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп.

·   на користь Державного бюджету України на п/р  31217259700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області,  банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000 - витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 /п'ятдесят дев'ять/ грн. 00 коп.

4. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нива” (68555, Одеська область, с. Рівне, вул. Мічуріна, 63)

·   на користь Державного бюджету України на п/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ у  Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22090200 -  держмито в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп.

·    на користь Державного бюджету України на п/р  31217259700008, одержувач ГУДКУ у Одеській області,  банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000 - витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 /п'ятдесят дев'ять/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

            Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.

рішення підписано 26.12.2008р.