Рішення

від 22.12.2008 по справі 5/103-08-3894

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/103-08-3894

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2008 р.Справа  № 5/103-08-3894

За позовом: приватного підприємства „Компанія „Аква – інжинерінг ЛТД”, м. Севастополь.

до відповідача: приватного підприємства „Ізополі”, м. Одеса.

про розірвання договору поставки та стягнення 239 083, 81 грн.  

                                                                                                   Суддя   Могил С. К.

Представники:

від позивача: Гордійчук О.Г. –директор, на підставі посвідчення.   

від відповідача: не з'явився  

Суть спору: приватне підприємство „Компанія „Аква –інжинерінг ЛТД” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного підприємства „Ізополі”  про розірвання договору поставки та стягнення 239083, 81 грн.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2008 року було частково задоволено клопотання позивача по справі, та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку приватного підприємства „Ізополі” в межах 239 083, 81 грн.

Господарським судом Одеської області було направлено запит до головного управління статистики в Одеській області. З відповіді отриманої судом на запит, вбачається, що юридична адреса відповідача по справі: м. Одеса, вул. Окружна, 13 Б/3.

Відповідач належним чином повідомлений господарським судом про час, місце та дату судових засідань, до суду не з'явився, відзив на позов не надав та не довів до суду зворотне позовним вимогам позивача. Розглянув матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи між приватним підприємством „Компанія „Аква –інжинерінг ЛТД” та приватним підприємством „Ізополі був укладений договір поставки № 080520-1 від 20.05.2008 року.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач по справі (постачальник за договором) зобов'язується поставити та передати у власність позивача по справі (покупця за договором) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування, перелік, та кількість товару, що поставляється вказується у додатках до даного договору, які є його невід'ємними частинами.  

У додатках до договору поставки № 080520-1 від 20.05.2008 року, а саме додаток № 1 від 20.05.2008 року та додаток № 2 від 05.06.2008 року, копії яких наявні в матеріалах господарської справи, сторони за договором дійшли згоди про здійснення поставок модульних кабін К 2775 у кількості 2 одиниці, К 2727 у кількості 2 одиниці та К 1522 у кількості три одиниці на умовах DDP -  Євпаторія.  Загальна сума за укладеними додатками № 1 та № 2 склала 315 281, 89 грн.

Періодом поставки за додатком № 1 від 20.05.2008 року було визначено 24 тиждень 2008 року, а за додатком № 2 від 05.06.2008 року 26 тиждень 2008 року.

В матеріалах справи наявні відповідні виписки за рахунком, з яких вбачається здійснення приватним підприємством „Компанія „Аква –інжинерінг ЛТД” оплат на виконання умов договору постачання № 080520-1 від 20.05.2008 року та додатків до нього.

В матеріалах справи також наявні копії листів приватного підприємства „Ізополі” № 080707-3 від 07.07.2008 року та № 080725-2 від 25.07.2008 року з яких вбачається про неможливість своєчасного виконання підприємством зобов'язань за договором № 080520-1 від 20.05.2008 року.

У відповідності до п. 4.1 договору поставки № 080520-1 від 20.05.2008 року умови постачання кожної партії товару за даним договором вказуються у відповідному додатку.

У відповідності до п. 4 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та додатків до нього поставку товару не здійснив.

Згідно положення п. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець,  який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованість, внесена позивачем на виконання умов договору поставки № 080520-1 від 20.05.2008 року та додатків до нього, у розмірі 220 697, 33 грн.     

Крім того, у відповідності до своїх позовних вимог, позивач просить розірвати договір поставки № 080520-1 від 20.05.2008 року.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до п. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України –договір набирає чинності з моменту його укладення. Пунктами 1, 2, 3 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено істотні умови договору поставки та додатків до нього, а саме відповідач не здійснив поставку товару, в зв'язку з чим договір поставки № 080520-1 від 20.05.2008 року підлягає розірванню судом на вимогу позивача.  

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму неустойки в розмірі 7 062, 30 грн., та 3% у сумі 1 324, 18 грн.

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом №2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 6.3 договору, у разі несвоєчасної поставки постачальник виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поставленої кількості товару.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у розмірі 7 062, 30 грн.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що ж до стягнення трьох відсотків річних, то вказану суму не слід ототожнювати з поняттям неустойки, оскільки зазначені проценти є не мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами, а відтак, стягуються незалежно від вини боржника.

Слід зазначити, що дійсно крім наслідків за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох відсотків річних, договором або законом за прострочення грошового зобов'язання може бути встановлена неустойка (штраф, пеня), умови про стягнення яких повинні бути зазначені у договорі. Проте, умови про стягнення трьох відсотків річних на відміну від умов щодо стягнення неустойки, не потребують вчинення у письмової формі, а підлягають сплаті та стягненню за вимогою кредитора.

Таким чином вимога позивача про стягнення трьох відсотків річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у розмірі 1 324, 18 грн.  

Щодо вимоги позивача про стягнення 10 000 грн. моральної шкоди то слід зазначити наступне. Згідно з частиною  першою та другою ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 1167 наведеного кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На думку суду з урахуванням фактичних обставин справи, досліджених документальних доказів, вимога позивача про стягнення з відповідача по справі 10 000 грн. моральної шкоди не підлягає задоволенню, з огляду на її недоведеність, а також те, що обґрунтування вказаної вимоги з боку позивача фактично зводиться до того, що позивачу довелось вишукувати додаткові кошти, а також нести додаткові витрати. На думку суду у даному випадку слід звернутись до самого визначення підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що передбачає несення витрат в зв'язку із її здійсненням.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Під час розгляду справи з боку відповідача до суду не було доведено та не надано жодного документального доказу який би підтвердив належне виконання своїх зобов'язань за договором поставки, або спростовано позовні вимоги позивача у будь якій частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.  

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Ізополі” (м. Одеса, вул. Окружна, 13 Б/3, код 35242844) на користь приватного підприємства „Компанія „Аква – інжинерінг ЛТД”   (АР Крим, м. Севастополь, вул. Кулакова, 84, оф. 5) 220 697 (двісті двадцять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 33 коп. основного боргу; 7 062 (сім тисяч шістдесят дві) грн. 30 коп. неустойки; 1 324 (одну тисячу триста двадцять чотири) грн. 18 коп. 3% річних; 2 375 (дві тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 08 коп. витрат по оплаті державного мита та 118 (сто тринадцять) грн. 07 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          Розірвати договір поставки № 080520-1 від 20.05.2008 року укладений приватним підприємством „Компанія „Аква –інжинерінг ЛТД” та приватним підприємством „Ізополі.

4.          В решті позову відмовити.

Рішення підписано 29.12.2008 року

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.