Рішення

від 19.02.2013 по справі 918/123/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2013 р. Справа № 918/123/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Карго РП»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Транском»

про стягнення 7 092 грн.12 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники:

від позивача : Іщенко О.В., паспорт КА 932523 від 09.09.1998 року

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Карго РП» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Транском» (далі - відповідач) про стягнення 7 092,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

03.09.2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (експедитором) укладено договір про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (надалі - договір), яким регулюються взаємовідносини, що виникають між експедитором та виконавцем під час планування, здійснення та оплати транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Відповідно до п. 1.2. договору виконавець зобов'язався доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а експедитор зобов'язався сплатити встановлену за перевезення плату.

На виконання п.п. 2.3, 3.1. договору між сторонами укладено договір-заявку № 04/0309 від 03.09.2012 року, п. 2 якого визначено умови перевезення.

На підтвердження факту надання транспортних послуг позивач надав акт надання послуг № 158 від 12.09.2012 року та міжнародну товарно-транспортну накладну А № 271224.

Відповідно до п.п. 5.1.-5.3. договору, п.п. 4.1., 4.2. договору-заявки визначено порядок проведення розрахунків.

Відповідач свій обов'язок щодо оплати наданих послуг в повному обсязі та в строки, визначені умовами договору, не виконав, розмір основної заборгованості станом на день звернення позивача до суду становить 6 750, 00 грн.

Крім того, за порушення строків розрахунків за надані послуги позивач нарахував пеню в розмірі 286,62 грн., 3% річних в розмірі 55,48 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 29.01.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового слухання на 12.02.2013 року.

Ухвалою суду від 12.02.2013 року розгляд справи відкладено на 19.02.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1 050,00 грн. основного боргу, 55,28 грн. 3% річних, 286,64 грн. пені.

Враховуючи, що заява позивача подана у порядку, визначеному ч. 4 ст. 22 ГПК України, відтак приймається судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, вимог не заперечив, відзиву на позов не подав.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (перевізник) укладено договір про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (надалі - договір), за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу, а експедитор зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату (п. 1.2. договору).

Даний договір є безстроковим і набуває чинності з моменту його підписання (п. 9.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору виконавець зобов'язався доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу, а експедитор зобов'язався сплатити встановлену за перевезення плату.

За ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з п. 2.3 договору на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до даного договору.

Вимоги до транспортного замовлення визначені в п. 3.1. договору.

На виконання п.п. 2.3, 3.1. договору між сторонами укладено договір-заявку № 04/0309 від 03.09.2012 року, п. 2 якого визначено умови перевезення.

Взаємовідносини експедитора та виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного шляхового перевезення вантажів (КДПВ) та Протоколу до конвенції КДПВ від 05.07.1978 року, Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книги МДП (п. 2.2.договору).

Згідно зі ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (надалі-Конвенція) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

За ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

На виконання умов договору та договору - заявки позивач надав відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу маршрутом Росія-Україна (Москва-Рівне), що підтверджується міжнародним перевізним документом (СMR) А № 271224, актом надання послуг № 158 від 12.09.2012 року.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за фактично надані експедитору транспортні послуги здійснюються в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, якщо інше не обумовлене сторонами в додаткових угодах.

Приводом для здійснення оплати експедитором є оригінал рахунку-фактури, що надає виконавець в одному примірнику, оригінал СMR - накладної з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу в двох примірниках та оригінали інших додаткових документів, що вказані в транспортному замовленні. Вказані документи повинні бути надані не пізніше ніж в 14-денний термін після завершення вантажоперевезення. Ненадання виконавцем вищезазначених документів дає право експедитору відмовити у здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що термін оплати послуг виконавця складає 10 днів з моменту отримання експедитором документів, що вказані в п. 5.2. даного договору, якщо інше не обумовлене в транспортному замовленні.

Згідно з п. 4.1. договору-заявки вартість транспортних послуг становить 6 500,00 грн. Оплата - 5-7 банківських днів з моменту одержання оригіналів рахунка, актів прийому виконаних робіт, СMR.

За п. 4.2. договору-заявки експедитор сплачує перевізнику вартість фрахту автомобіля протягом 5-7 банківських днів з моменту одержання оригіналів рахунка, актів прийому виконаних робіт та оригіналів СMR.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач документи, визначені в п. 5.2. договору, п. 4.1. договору-заявки, отримав 12.09.2012 року, що стверджується підписами сторін на акті надання послуг.

Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов договору відповідачем проведено оплату за надані транспортні послуги в розмірі 5 700,00 грн., що стверджується довідкою з УніКредитБанк від 18.02.2013 року.

Відтак, з врахуванням проведених проплат та заяви про зменшення розміру позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 1 050,00 грн.

Крім того, за порушення строків розрахунків за надані послуги позивач нарахував пеню в розмірі 286,62 грн., 3% річних в розмірі 55,48 грн.

Виходячи з вимог ст. 231 ГК України, штрафні санкції застосовуються у випадках, передбачених законом або договором.

Проаналізувавши відповідальність сторін, передбачену в умовах договору, договору-заявки та чинним законодавством, що регулює зобов'язання з перевезення вантажів, суд не встановив наявності відповідальності у вигляді пені.

За таких обставин підстави для стягнення пені в розмірі 286,62 грн. відсутні.

Також позивачем за період з 09.10.2012 року по 16.01.2013 року (за 100 днів) нараховано 3% річних в розмірі 55,48 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

У силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення, а саме на суму 55,36 грн.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: про стягнення 1 050,00 грн. основного боргу та 55,36 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що оскільки 1 720,50 грн. є мінімальним розміром судового збору, що підлягає сплаті у будь-якому випадку до Державного бюджету за подання позовної заяви майнового характеру, відтак суд не вбачає підстав для повернення позивачу судового збору в частині суми, на яку зменшено розмір позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК Транском» (вул. В. Дивізії,23/69, м. Рівне, 33016, код ЄДРПОУ 37645839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карго РП» (вул. Західно-Окружна, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 37971817) 1 050,00 (одна тисяча п'ятдесят грн. 00 коп.) грн. основного боргу, 55,36 (п'ятдесят п'ять грн. 36 коп.) грн. 3% річних, 1 366,08 (одна тисяча триста шістдесят шість грн. 08 коп.) грн. судового збору.

3. У задоволенні стягнення 0,12 (00 грн. 12 коп.) грн. 3% річних, 286,64 (двісті вісімдесят шість грн. 64 коп.) пені відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 19.02.2013 року

Суддя Андрійчук О.В.