Рішення

від 19.02.2013 по справі 918/134/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2013 р. Справа № 918/134/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькпластмас"

до відповідача Радивилівського кооперативного торгово - роздрібного підприємства

про стягнення в сумі 3 712,30 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцькпластмас» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Радивилівського кооперативно-роздрібного підприємства (далі - відповідач) про стягнення 3 712,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

29.08.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товару № 53 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупця певний товар, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору обсяг та терміни поставки за даним договором передбачаються у накладних, які складаються на кожну окрему поставку і додаються до даного договору та є його невід'ємною частиною.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на умові відтермінування платежу на 10 банківських днів (п. 7.1. договору).

Позивач свій обов'язок щодо поставки товару виконав, що стверджується накладною № РН-0000644 від 10.09.2012 року на суму 5 411,00 грн., однак відповідач оплати отриманого товару у повному обсязі не провів, сплативши 1 911,00 грн. згідно з платіжними дорученнями № 801 від 09.01.2013 року, № 778 від 27.12.2012 року, № 845 від 23.01.2013 року.

Відтак, несплаченою залишається сума в розмірі 3 500,00 грн.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивачем у порядку п. 11.2. та ст. 625 ЦК України нараховано пеню в розмірі 176,92 грн. та 3% річних на суму 35,38 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 04.02.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 12.02.2013 року.

Ухвалою суду від 12.02.2013 року розгляд справи відкладено на 19.02.2013 року.

13.02.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому повідомляється про неможливість участі його представника у судовому засіданні, у зв'язку із перебуванням у відпустці. Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товару № 53 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупця певний товар, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

За п. 1.2. договору предметом поставки є вироби господарського призначення з пластмас.

Згідно з п. 2.1. договору обсяг та терміни поставки за даним договором передбачаються у накладних, які складаються на кожну окрему поставку і додаються до даного договору та є його невід'ємною частиною.

Позивач свій обов'язок з поставки товару виконав, що стверджується накладною № РН-0000644 від 10.09.2012 року на суму 5 411,00 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою накладною на кожну окрему поставку, яка додається до даного договору.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що загальна орієнтовна сума даного договору складає 200 000,00 грн.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на умові відтермінування платежу на 10 банківських днів (п. 7.1. договору).

27.12.2012 року позивач направив відповідачу претензію № 60 від 27.12.2012 року, що стверджується фіскальним чеком.

У той же час відповідач оплати отриманого товару у повному обсязі не провів, сплативши 1 911,00 грн. згідно з платіжними дорученнями № 778 від 27.12.2012 року на суму 411,00 грн., № 801 від 09.01.2013 року на суму 1 000,00 грн., № 845 від 23.01.2013 року на суму 500,00 грн.

Крім того, як повідомив позивач, відповідач сплатив 1 000,00 грн., перерахувавши 14.02.2013 року та 15.02.2013 року по 500,00 грн.

Відтак, на момент судового розгляду справи несплаченою залишалася сума основного боргу в розмірі 2 500,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 2 500,00 грн.

У той же час позивачем заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 3 500,00 грн.

Як зазначалося, частина суми боргу в розмірі 1 000,00 грн. сплачена відповідачем під час судового розгляду справи.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Зважаючи на викладене, в частині 1 000,00 грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмета спору.

Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 176,92 грн. за період з 25.09.2012 року по 25.01.2013 року.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 11.2. договору, згідно з яким покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за порушення умов, передбачених п. 7.1. договору, сплачується штрафна неустойка в розмірі 0,2% від суми недоплати за кожен день прострочення в оплату товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового стягнення, а саме в розмірі 176,53 грн.

Також позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в розмірі 35,38 грн. за період з 25.09.2012 року по 25.01.2013 року.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що розмір останніх становить 35,30 грн., отже останні підлягають частковому стягненню.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт поставки товару та заборгованості, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача.

Щодо судового збору в розмірі 1 720,50 грн., то згідно зі ст. 49 ГПК України останній покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Для обрахунку судом береться до уваги сума в розмірі 1 000,00 грн., за якою провадження у справі припинено, оскільки останню відповідач сплатив після порушення провадження у справі. Отже, спір в цій частині виник з вини відповідача.

При цьому суд зазначає, що оскільки 1 720,50 грн. є мінімальним розміром судового збору, що підлягає сплаті у будь-якому випадку до Державного бюджету за подання позовної заяви майнового характеру, відтак суд не вбачає підстав для повернення позивачу судового збору в частині суми, за якою провадження у справі припинено.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Радивилівського кооперативного торгово-роздрібного підприємства (вул. О. Невського,6, м. Радивилів, Рівненська область, 35500, код ЄДРПОУ 30239418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькпластмас» (вул. Рівненська,76 А, м. Луцьк, Волинська область, 43020, код ЄДРПОУ 36959537) 2 500,00 (дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) грн. основного боргу, 176,53 (сто сімдесят шість грн. 53 коп.) грн. пені, 35,30 (тридцять п'ять грн. 30 коп.) грн. 3% річних, 1 720,33 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 33 коп.) грн. судового збору.

3. У задоволенні стягнення 0,39 (00 грн. 39 коп.) грн. пені та 0,08 (00 грн. 08 коп.) грн. 3% річних відмовити.

4. У частині вимог про стягнення 1 000,00 (одна тисяча грн. 00 коп.) грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 19.02.2013 року

Суддя Андрійчук О.В.